Ухвала

від 21.06.2017 по справі 513/1590/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Журавель В.І., ЗакропивногоО.В., Штелик С.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Міняйлівської сільської ради Саратського району Одеської області, третя особа - відділ культури Саратської районної державної адміністрації Одеської області, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкодиза касаційною скаргою Міняйлівської сільської ради Саратського району Одеської області на рішення Саратського районного суду Одеської області від 15 липня 2016 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 10 листопада 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зазначеним вище позовом, який у подальшому було уточнено, посилаючись на те, що 1 грудня 1998 року її було прийнято на посаду директора Міняйлівського будинку культури відділу культури Саратської районної державної адміністрації Одеської області, а з 2 вересня 2004 року в порядку переведення до Міняйлівської сільської ради.

27 листопада 2015 року її звільнено з роботи за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України .

Вважала дане звільнення незаконним, проведеним з порушенням вимог закону, оскільки вона в приміщенні сільської бібліотеки працювала над планом роботи на 2016 рік, проводила в будинку культури заняття гуртків, готувалась до святкування дня села.

У зв'язку з наведеним ОСОБА_4 просила суд: зобов'язати відповідача поновити її на посаді директора Міняйлівського сільського будинку культури Саратського району Одеської області з 27 листопада 2015 року; стягнути на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в розмірі 14 489 грн 02 коп. та відшкодувати моральну шкоду, завдану їй у зв'язку з незаконним звільненням, у розмірі 5 тис. грн.

Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 15 липня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_4 на посаду директора Міняйлівського будинку культури з 27 листопада 2015 року.

Стягнуто з Міняйлівської сільської ради Саратського району Одеської області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 листопада 2015 року по 15 липня 2016 року в розмірі 12 927 грн 20 коп., та моральну шкоду в розмірі 3 тис грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_4 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 10 листопада 2016 року рішення Саратського районного суду Одеської області від 15 липня 2016 року в частині стягнення з Міняйлівської сільської ради Саратського району Одеської області на користь ОСОБА_4 витрат на правову допомогу в розмірі 2 тис. грн скасовано та у задоволенні цих вимог відмовлено.

В іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі Міняйлівська сільська рада Саратського району Одеської області, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, в частині задоволення позову, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом. У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_4, суди, вірно застосувавши положення ст.ст. 40, 147, 148, 149 КЗпП України, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли правильного висновку про те, що при звільненні позивачки відповідачем було порушено порядок застосування дисциплінарного стягнення. При цьому судами вірно обчислено середньоденний заробіток відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 8 лютого 1995 року № 100 Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати .

Розмір моральної шкоди судами визначено відповідно до доказів, наданих позивачкою, її доводів та з урахуванням вимог розумності та справедливості.

Колегія погоджується з таким висновком.

Доводи касаційної скарги висновку апеляційного суду не спростовують і зводяться до оцінки доказів, що не є компетенцією суду касаційної інстанції в розумінні ст. 335 ЦПК України, і не дають підстав вважати, що апеляційним судом при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338-341 ЦПК України як підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Міняйлівської сільської ради Саратського району Одеської областівідхилити.

Рішення Саратського районного суду Одеської області від 15 липня 2016 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 10 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддіВ.І. Журавель О.В. Закропивний С.П. Штелик