Рішення

від 12.07.2016 по справі 910/6524/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2016Справа №910/6524/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»

до Головного управління президентського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації,

третя особа Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації

про стягнення 1046604,47 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Ковтун О.П. (представник за довіреністю);

Цейтлін Т.Г. (представник за довіреністю);

Шевцова Н.В. (представник за довіреністю);

від відповідача 1 - Шульга Л.В. (представник за довіреністю);

від відповідача 2 - Воляник С.Б. (представник за довіреністю);

від третьої особи - Заікін О.Г. (представник за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Укртелеком» звернулось до суду з позовом до Головного управління президентського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (ГУПЗ Держспецзв'язку) про стягнення заборгованості в розмірі 1046604,47 грн за надані послуги зв'язку.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач, у грудні 2014 року, листами від 27.11.2014 №65/03-1364, від 08.12.201 № 65/03-1444 та від 10.12.2014 № 65/03-1472 замовив послуги щодо організації урядового зв'язку у Сінгапурі з 05 по 11.12.2014, Королівстві Бельгія з 17 по 19.12.2014 та Польщі з15 по 18.12.2014 відповідно. На виконання вказаних листів, позивачем було надано послуги з організації урядового зв'язку із зазначеними країнами, за участі іноземних операторів зв'язку. Після отримання від іноземних операторів рахунків у січні-червні 2015 року, позивачу стала відома вартість наданих послуг, про що ПАТ «Укртелеком» складено акти приймання-передачі фактично наданих послуг від 31.01.2015 та від 30.06.2015, які направлено відповідачу, а також виставлено відповідні рахунки на суму 242293,55 грн та 80310,92 грн. Проте відповідачем виставлені рахунки оплачено не було, як не було задоволено і претензію на суму 104660,47 грн.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача 104660,47 грн. заборгованості за надані послуги з організації урядового зв'язку у грудні 2014 року.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, додатково пояснили, що листи про надання послуг з організації зв'язку надходили від відповідача засобами факсимільного зв'язку і після узгодження в телефонному режимі всіх обставин стосовно надання послуг, позивач робив відповідні заявки іноземним операторам зв'язку, після чого за спільної участі позивача та іноземних операторів зв'язку організовувались канали урядового зв'язку, які тестувались та надавались у користування відповідачу під час візитів високопосадових осіб до відповідних країн. При цьому, незважаючи на скасування певних візитів посадових осіб до іноземних держав, послуги з організації ліній зв'язку, які включали в себе зняття лінії з користування, резервування вказаної лінії, тестування якості зв'язку, швидкості передавання даних, тощо надавались іноземними операторами про що в подальшому виставлялись відповідні рахунки, які позивачем оплачувались.

У судовому засіданні, ухвалою суду, до участі у справі в якості співвідповідача було залучено Департамент забезпечення Держспецзв'язку та в якості третьої особи на стороні відповідачів - Адміністрацію Держспецзв'язку.

Відповідач 1 ГУПЗ Держспецзв'язку проти позову заперечувало, посилаючись на те, що у 2014 році між позивачем та ГУПЗ Держспецзв'язку були відсутні будь-які договірні відносини з питань надання послуг урядового зв'язку, відповідач 1 є бюджетною установою зі статусом юридичної особи, утримується за рахунок державного бюджету з чітко визначеним кошторисом на кожен рік. Зобов'язання, взяті на себе розпорядником бюджетних коштів без відповідних асигнувань є недійсними. У 2014 році у позивача були договірні відносини з Департаментом забезпечення Держспецзв'язку, оскільки до завдань вказаного департаменту відносилось забезпечення Держспецзв'язку в цілому, та ГУПЗ Держспецзв'язку зокрема. При цьому кошторисом ГУПЗ Держспецзв'язку на 2014 рік асигнувань на оплату телекомунікаційних послуг не передбачалось. Також відповідач 1 вказав, що позивачем не доведено надання спірних послуг та оплати вказаних послуг іноземним операторам зв'язку, зокрема вказав, що візити Президента України до Королівства Бельгії та Сингапуру було скасовано,та повідомлено позивача про відміну від замовлення телекомунікаційних послуг. Між сторонами не було підписано актів надання послуг зв'язку, а оскільки у 2014 році існували договірні відносини між позивачем та відповідачем 2, відповідач 1 не мав жодних законних для підписання наданих позивачем актів. У 2015 році між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання телекомунікаційних послуг за державні кошти, термін дії якого сторонами встановлено з 01.01.2015 по 31.12.2015. Вказаний договір виконано, відповідачем 1 оплачено надані позивачем послуги у 2015 році, відповідно виставлення позивачем рахунків у 2015 році із зазначенням як підставу оплати договору 2015 року не відповідає дійсності і є безпідставним. Крім того вказав, щ у випадку необхідності надання таких послуг поза межами укладених договорів, або за відсутності укладених договорів, відповідач 1 звертається до позивача з пропозицією щодо укладення договору разової дії про надання відповідної послуги, яка оплачується на підставі вказаного договору, підписаних актів приймання-передачі послуг з резервного фонду.

Відповідач 2 - Департамент забезпечення Держспецзв'язку проти позову заперечував, вказуючи, що на час виникнення спірних правовідносин, між сторонам не було договірних відносин, відповідач 2 не замовляв і не отримував таких послуг у позивача. Між сторонами було укладено договір про закупівлю у 2014 році послуги з надання у користування виділених не комутованих каналів електрозв'язку на загальну суму 11929000 грн. Одночасно між сторонами укладено додаткову угоду про зменшення вартості договору до фактичних кошторисних призначень на 2014 рік, а саме д 1000000 грн. та встановлено строк дії договору до 28.02.2014. Станом на 18.09.2014 відповідач повністю виконав свої зобов'язання по вказаному договору, що підтверджується підписаними сторонами актами та платіжними дорученнями. Вказує, що відповідач 2 жодним чином не порушував законних прав та інтересів позивача, просить відмовити у задоволенні позову.

Третя особа - Адміністрація Держспецзв'язку проти позову заперечувала, вказуючи на безпідставність позовних вимог, з огляду на відсутність у спірному періоді договірних відносин між позивачем та відповідачами або третьою особою, відсутність зі сторони відповідачів невиконаних договірних зобов'язань перед ПАТ «Укртелеком».

Заслухавши пояснення представників сторін,третьої особи дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статті 526 ЦК України та 193 Господарського кодексу України передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що 17.03.2014 між ПАТ «Укртелеком» та Департаментом забезпечення Держспецзв'язку (замовник) укладено договір №79 про закупівлю послуг за державні кошти, за умовами якого Укртелеком надає замовнику на постійній основі у 2014 році послуги надання у користування виділених некомутованихканалів (трактів) електрозв'язку, а замовник приймає та сплачує вартість наданих послуг. Пунктом 1.2 вказаного договору передбачено, що обсяги закупівлі можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Ціна договору становить 11929000 грн з ПДВ (п.3.1 Договору). Договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2014. Умови договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.01.2014 (п.10.1 Договору).

Також, 17.03.2014 сторони підписали Додаткову угоду №1 до Договору №79, якою виклали пункти 3.1 та 10.1 в новій редакції, якою встановили ціну договору в розмірі 1000000 грн з ПДВ та строк дії договору до 28.02.2014, поширивши також дію договору на відносини між сторонами , які виникли з 01.01.2014.

Вказаний договір, з урахуванням додаткової угоди №1 сторонами виконувався, зокрема, матеріали справи містять підписані сторонами Акти здавання-приймання наданих ПАТ «Укртелеком» телекомунікаційних послуг за січень 2014 року №1 від 14.04.2014 на суму 348400,90 грн з ПДВ; за лютий 2014 №1/1 від 14.04.2014 на суму 190588,51 грн.; за лютий 2014 №2 від 14.04.2014 на суму 461010,59 грн з ПДВ, всього на суму 1000000 грн. Вказані послуги було оплачено відповідачем 2 у повному обсязі, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення.

Також судом встановлено, що 14.07.2015 між ПАТ «Укртелеком» (виконавець) та ГУПЗ Держспецзв'язку укладено договір №1/7 про надання телекомунікаційних послуг за державні кошти, згідно умов якого виконавець зобов'язався надавати замовнику телекомунікаційні послуги, а замовник зобов'язався оплачувати вказані послуги.

Ціна договору становить 4170000 грн з ПДВ (п.3.1 Договору). Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2015, а в частині розрахунків - до повного його виконання. Умови договору застосовуються до відносин, що склались між сторонами з 01.01.2015.

Вказаний договір також виконувався сторонами, зокрема позивачем надавались послуги у 2015 році, а відповідачем 1 вказані послуги приймались та оплачувались, заборгованість за надані послуги з 2015 рік у відповідача 1 відсутня, що підтверджується довідкою відповідача та звітом про заборгованість за бюджетними коштами на 01.01.2016 (форма №7д, 7м), наявною в матеріалах справи.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем у листопаді-грудні 2014 року, засобами факсимільного зв'язку отримано від відповідача 1 листи про замовлення телекомунікаційних послуг: № 65/13-1364 від 27.11.2014 на організацію каналу зв'язку Київ- Сингапур з 05.12.2014 по 11.12.2014; №65/03-1444 від 08.12.2014 на організацію каналу зв'язку в напрямку Київ-Брюссель з 17.12.2014 по 19.12.2014; №65/03-1412 від 10.12.2014 на організацію цифрових каналів зв'язку у напрямку Київ-Варшава та Київ-Люблін з 15.12.2014 по 18.12.2014. Вказані листи місять інформацію про те, що оплату здійснює Держкомзв'язку.

Крім того, позивачем, на адресу відповідача 1 направлялись акти здавання приймання фактично наданих у червні 2015 року телекомунікаційних послуг від 30.06.2015 на суму 80310,92 грн. та Акт здавання-приймання наданих ПАТ «Укртелеком» послуг за договором № 1/7 від 14.07.2015, наданих у січні 2015 від 31.07.2015 на суму 242293,55 грн з ПДВ та виставлено відповідні рахунки на оплату наданих послуг за договором № 1/7 та фактично наданих послуг у червні 2015 року вказані рахунки та акти відповідачем 1 залишено без підписання та сплати.

Відповідно до п.6.2 Інструкції з обліку коштів розрахунків та інших активів бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України від 26.12.2013р. №242, усі господарські відносини установи з постачальниками товарів, робіт та послуг з покупцями, замовниками та іншими дебіторами оформлюються договорами. Форми договорів та порядок їх укладення регламентується Цивільним кодексом України.

Згідно положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни ціни за одиницю товару не більш як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі; продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі; зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті; узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції, зміни курсу іноземної валюти у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого курсу, зміни біржових котирувань, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю.

Оплата послуг понад установлену Договорами суму, так само як і взяття Відповідачем бюджетних зобов'язань без договірних відносин є незаконним.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, між позивачем та відповідачами було укладено договори про закупівлю телекомунікаційних послуг за державні кошти, №79 з відповідачем 2, строком дії з 01.01.2014 по 28.02.2014 та №1/7 з відповідачем 1 строком дії з 01.01.2015 по 31.12.2015.

Вказані договори сторонами виконано у повному обсязі, заборгованість у відповідачів по згаданим договорам перед позивачем відсутня, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується представниками сторін.

Предметом розгляду справи є стягнення заборгованості за фактично надані позивачем послуги з організації каналів урядового зв'язку у грудні 2014 року. Проте, як встановлено у судовому засіданні, у спірний період (грудень 2014 року) у жодного з відповідачів не існувало договірних відносин з позивачем щодо надання телекомунікаційних послуг.

Отже, враховуючи, що у грудні 2014 року між позивачем та жодним з відповідачів були відсутні договірні відносини щодо надання послуг зв'язку та неможливість взяття відповідачами на себе бюджетних зобов'язань без договірних відносин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для оплати вартості нарахованих позивачем послуг як відповідачем 1, за листами-заявками якого позивач організовував надання вказаних послуг, так і відповідачем 2, до завдань якого входило, зокрема забезпечення Держспецзв'язку послугами у 2014 році, в тому числі і послугами зв'язку ГУПЗ Держспецзв'язку.

Позивачем не надано суду доказів того, що після отримання ним заявок на організацію спірних послуг зв'язку, сторони погодили необхідність надання таких послуг, узгодили вид, кількість ціну послуг тощо, зокрема і шляхом укладання окремого договору. Більше того, як встановлено судом з пояснень представників сторін у судовому засіданні, у 2014 році у випадку необхідності отримання подібних послуг відповідачем 1 від позивача, між сторонами укладались окремі договори, на підставі яких здійснювалась оплата отриманих послуг.

Крім того, позивачем не надано суду доказів надання спірних послуг у грудні 2014 року саме відповідачу 1 та на вказану позивачем суму. Так, надані позивачем рахунки, виставлені іноземними операторами позивачу, не містять інформації щодо виду та кількості послуг, за які вказані рахунки виставлені, а також інформації, що надані послуги споживались відповідачем 1. Будь-яких інших доказів, які б документально підтверджували отримання спірних послуг відповідачем 1 (зокрема акти приймання-передавання отриманих послуг) суду не надано.

Також суд приймає до уваги той факт, що після направлення листів-заявок на організацію послуг урядового зв'язку, відповідач 1, завчасно, відповідними листами відмінив замовлені послуги, зокрема в Королівстві Бельгія та Сингапурі, у зв'язку з відсутністю фінансування та скасуванням відповідних візитів.

Безпідставними є також направлення відповідачу 1 актів та виставлення спірних рахунків позивачем з посиланням на договір №1/7 від 14.07.2015 та зазначенням періоду надання спірних послуг 2015 рік, оскільки дія вказаного договору не поширюється на відносини, які виникли між сторонами у 2014 році. Крім того, як вбачається з пояснень представників сторін заборгованості перед позивачем за договором №1/7, за послуги, надані у 2015 році у відповідачів немає. Відтак правомірною є відмова відповідача 1 від підписання наданих позивачем актів приймання-передачі послуг та від оплати виставлених рахунків.

Згідно зі статтею 33 ГПК України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту отримання відповідачем 1 спірних послуг позивача у грудні 2014 року.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення позову відсутні.

На підставі ст. 49 ГПК України, витрати на сплату судового збору покладаються на позивача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 21.07.2016

Суддя Я.В. Маринченко