Рішення

від 26.06.2017 по справі 910/6524/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2017 Справа №910/6524/16 За позовом Публічного акціонерного товариства Укртелеком

до Головного управління президентського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (відповідач-1) і Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (відповідач-2)

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації

про стягнення 1 046 604,47 грн.

за участю Генеральної прокуратури України

Суддя Т.Ю.Трофименко

Представники учасників судового процесу:

від позивача Клочко А.В. - по дов. №1573 від 06.02.2017р.

від відповідача 1 Шульга Л.В. - по дов. №б/н від 26.12.2016р.

від відповідача 2 Воляник С.Б. - по дов. №13/10-63 від 08.01.2017р.

від третьої особи Заікін О.Г. - по дов. №18101-3575 від 28.11.2016р.

від прокуратури Шекшеєва В.С. - посвідчення №015375 від 26.02.2013р.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство Укртелеком звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління президентського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (ГУПЗ Держспецзв'язку) та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України про стягнення заборгованості в розмірі 1 046 604,47 грн. за надані послуги зв'язку.

Рішенням від 12.07.2016 року Господарського суду м. Києва у справі №910/6524/16 у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Укртелеком відмовлено повністю.

Постановою від 09.12.2016 року Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укртелеком задоволено. Рішення від 12.07.2016 року Господарського суду м. Києва у справі №910/6524/16 скасовано, прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Постановою від 14.04.2017 року Вищого господарського суду України касаційну скаргу Головного управління президентського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України задоволено частково. Рішення від 12.07.2016 року Господарського суду м. Києва та постанову від 09.12.2016 року Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/6524/16 - скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Скасовуючи судові акти судів першої та апеляційної інстанції, Вищим господарським судом України було висловлено погодження з Київським апеляційним господарським судом стосовно того, що між позивачем та відповідачем 1 виникли правовідносин з надання послуг шляхом укладення договору у спрощений спосіб. При цьому, судом касаційної інстанції наголошено на тому, що судами не надано оцінку визначеній заявником вартості наданих послуг з урахуванням змісту рахунків, виставлених міжнародними операторами телефонного зв'язку, та обставинам наявності у відповідача 1 обов'язку з внесення плати за послуги, надання яких було відмінено у зв'язку зі скасуванням візиту Президента України до Бельгії. Вищим господарським судом України вказано, що при новому розгляді справи судом повинно бути досліджено та надано правову оцінку визначеної виконавцем вартості послуг та своєчасної відмови замовника від надання відповідних послуг.

Автоматизованою системою документообігу Господарського суду міста Києва справу №910/6524/16 передано на новий розгляд судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою від 25.04.2017р. справа прийнята до свого провадження суддею Трофименко Т.Ю. та призначена до розгляду на 24.05.2017р.

18.05.2017р. представником позивача було подано клопотання про долучення додаткових пояснень по суті справи.

23.05.2017р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача 1 надійшов відзив на позов.

В судовому засіданні 24.05.2017р. представником відповідача 2 було подано відзив на позов.

У судовому засіданні 24.05.2017р. представником позивача було в повному обсязі підтримано позовні вимоги.

Представник відповідача 1 проти задоволення позовних вимог надав заперечення.

Представником відповідача 2 також було наголошено на відсутності підстав для задоволення позову.

В судовому засіданні 24.05.2017р. згідно приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 26.06.2017р.

В судовому засіданні представник позивача надав додаткові пояснення по суті позовних вимог.

Представники відповідача надали додаткові заперечення по суті заявлених до них позовних вимог.

Представник прокуратури проти задоволення позову заперечував.

Третя особа надала додаткові пояснення по суті справи.

В судовому засіданні 26.06.2017р. на підставі приписів ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Згідно із ст.11 вказаного нормативно-правового акту підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Юридичними фактами є такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Аналогічну позицію наведено у постановах від 14.07.2014р. та від 26.06.2014р. Вищого господарського суду по справах №904/1378/14 та №911/4611/13.

Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За змістом ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому, за приписами ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Частиною 2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як свідчать матеріали справи, 27.11.2014р. листом №65/03-1364 Головне управління президентського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України просило у Публічного акціонерного товариства Укртелеком з метою забезпечення проведення офіційного візиту до Республіки Сінгапур організувати та надати в тимчасове користування телекомунікаційний ресурс, а саме: цифровий канал зі швидкістю 64 кбіт/с в напрямку Київ С-9-Сінгапур (зв.924716), який включити у кімнаті зв'язку в готелі Shangri La Hotel Singapore , що розташований за адресою: 22 Orange Drove Road, 258350, Singapore; на місцевих мережах в м.Київ та в м.Сінгапур канал надати в потоці Е1 (інтерфейс G.703/G.704. хвильовий опір 120 Ом, протокол РСМ 30, обладнання С-9, яке змонтовано у прим. №301 по вул.Володимирська, 54 а (крос дані: АВ 15.1-0011); виділену телефонну лінію з міжнародним доступом (ІDD) з аналоговим закінченням включити у кімнаті зв'язку в готелі; дві виділені лінії Інтернет зі швидкістю не менщ ніж 1 Мбіт/с, з динамічною адресою, автоматичними настройками та без паролю з включенням в апартаментах абонента, другої - в кімнаті зв'язку готелю; готовність цифрових каналів та ліній забезпечити до 04:00 годин 05.12.2014р. по 06:00 годин 11.12.2014р. час київський.

08.12.2014р. листом 65/03-1444 відповідач 1 просив позивача для забезпечення проведення спецзаходу в Королівстві Бельгія організувати та надати в тимчасове користування телекомунікаційний ресурс. Вказував, що готовність цифрових каналів та ліній потрібно забезпечити з 17.12.2014р. по 19.12.2014р.

10.12.2014р. листом 65/03-1472 відповідач-1 просив позивача забезпечити проведення спецзаходу в Республіці Польща (м. Варшава, м. Люблін), а саме надати в тимчасове користування телекомунікаційний ресурс (цифровий канал та лінії) в м.Варшава з 15.12.2014р. до 18.12.2014р., м.Люблін з 16.12.2014р. до 18.12.2014р.

У кожному з означених листів замовником було зазначено про те, що оплату послуг здійснює Держспецзв'язку.

За поясненнями позивача, які з боку відповідачів не заперечувались, означені замовлення було прийнято заявником до виконання.

Отже, суд приймає до уваги наведені обставини у сукупності в якості підстави для виникнення між сторонами взаємних прав та обов'язків з надання послуг по з організації та забезпечення телекомунікаційного ресурсу, готовності цифрових каналів та ліній.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.902 Цивільного кодексу України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання замовлень Головного управління президентського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Публічне акціонерне товариство Укртелеком звернулось до міжнародних операторів телефонного зв'язку з замовленнями про надання відповідних каналів зв'язку, виділених телефонних ліній та доступу до мережі Інтернет. Зокрема, надання відповідних телекомунікаційних послуг у Сінгапурі було забезпечено позивачем засобами міжнародних операторів SingTel, Shangri La Hotel Singapore, в Італії - Sрarkle, в Бельгії - BICS, в Польщі - ORANGE.

З представлених до матеріалів справи листів, зокрема листа від 02.08.2016р. міжнародного оператора BICS, отриманого позивачем засобами електронної пошти, у грудні 2014р. (17.12.2014р. - 19.12.2014р.) на замовлення Публічного акціонерного товариства Укртелеком міжнародним оператором було надано телекомунікаційні послуги для обслуговування візиту делегації Українського уряду в Бельгії.

Листом від 28.07.2016р. міжнародним оператором ORANGE було підтверджено надання за замовленням позивача телекомунікаційних послуг (міжнародні виділені лінії, 2 лінії доступу до мережі Інтернет) у період з 15.12.2014р. по 18.12.2014р. у Польщі (Варшава. Люблін).

З представленого до матеріалів справи листування позивача з міжнародним оператором SingTel вбачається, що на замовлення Публічного акціонерного товариства Укртелеком , SingTel з 05.12.2014р. були надані послуги двохстороннього каналу для міжнародного приватного каналу. До того ж, зі звіту про надані послуги, складеного SingTel, вбачається, що відповідне телекомунікаційне обладнання було встановлено у готелі Shangri La Hotel Singapore , що розташований за адресою: 22 Orange Drove Road, 258350, Singapore. Обладнання було готове до експлуатації з 08.12.2014р.

Одночасно, використання послуг міжнародного оператора Sрarkle фактично було обумовлено здійснення українською делегацією візиту в Сінгапур з транзитом через Мілан.

Крім того, досліджуючи питання належного виконання позивачем послуг за замовленнями відповідача 1, судом також враховано, що листом №1949-80D921-80D900 від 18.07.2017р. Публічне акціонерне товариство Укртелеком звернулось до Адміністрації Президента України з проханням надати інформацію стосовно того чи надались Президенту України чи Прем'єр Міністру України послуги зв'язку у 2014р. під час візитів вказаних посадових осіб до Республіки Сінгапур, Польщі та Бельгії.

У відповідь на вказаний запит, листом №12-08/1608 від 26.07.2016р. Адміністрацією Президента України було повідомлено позивача про те, що у 2014р. Президентом України Порошенком П.І. було здійснено, в тому числі, візити до Республіки Сінгапур 8-10 грудня 2014р., до Республіки Польща 17-18 грудня 2014р. Відомостей про візит Президента України до Бельгії у грудні 2014р. вказаний лист не містить.

Одночасно, у листі №01/03/01-3017 від 15.08.2016р. Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України було повідомлено позивача про те, що візит Президента України до Королівства Бельгія у 2014р. був скасований.

Враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, які у відповідності до ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, судом встановлено наступне.

Як вказувалось вище, 08.12.2014р. листом 65/03-1444 відповідач 1 просив позивача для забезпечення проведення спецзаходу в Королівстві Бельгія організувати та надати в тимчасове користування телекомунікаційний ресурс. Готовність цифрових каналів та ліній потрібно забезпечити з 17.12.2014р. по 19.12.2014р.

Листом №65/03-1499 від 16.12.2014р. Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України було повідомлено Публічне акціонерне товариство Укртелеком про те, що у зв'язку з відміною офіційного візиту до м.Брюссель Королівства Бельгія, потреби у подальшій організації та наданні у тимчасове користування телекомунікаційного ресурсу немає.

Наразі, суд зауважує, що фактично предметом правовідносин позивача та відповідача 1 було надання заявником послуг з організації та забезпечення телекомунікаційного ресурсу, готовності цифрових каналів та ліній. Головною особливістю вказаних правовідносин є те, що послуги позивача споживаються в момент їх надання та фактично не мають ніякого матеріального виразу.

У даному випадку суд вважає за доцільне звернути увагу сторін та те, що обов'язок позивача у даному випадку полягав саме у вчиненні дій по забезпеченню відповідними телекомунікаційними послугами української делегації, а ніяким чином не надання послуг міжнародного зв'язку, тобто, наведене вказує, що діяльність позивача фактично передує можливості відповідної особи, а у даному випадку Президента України, користуватись послугами телефонного зв'язку та мережі Інтернет під час перебування в іншій країні з міжнародним візитом.

Суд зауважує, що оскільки послуга має оплатний характер і споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності закон не вимагає приймання та передачу послуги. Проте особа, яка замовила послугу, а отже і визнала себе зобов'язаною перед виконавцем, повинна оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Тобто, у даному випадку повідомлення 16.12.2014р. про відсутність потреб у зв'язку, організація якого забезпечувалась позивачем з 17.12.2014р. по 19.12.2014р., не свідчить проте, що фактично замовник відмовився від наданих послуг у розумний строк, оскільки фактично відмова була вчинена замовником менше як за добу до запланованої дати візиту.

При цьому, судом прийнято до уваги пояснення заявника про те, що на момент відмови від послуг у м.Брюсель, організація та забезпечення надання у користування телекомунікаційних ресурсів вже була здійснена, тобто, у Публічного акціонерного товариства Укртелеком вже була відсутня можливість відмовитись від послуг міжнародного оператора BICS.

Як зазначалось судом, відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як вбачається з представлених до матеріалів справи документів, на оплату послуг з організації та включення міжнародних каналів електрозв'язку, замовлених відповідачем 1 у листах №65/03-1444 від 08.12.2014р., №65/03/1364 від 27.11.2014р. та №65/03-1472 від 10.12.2014р. заявником було складено та направлено відповідачу 1 рахунок №09-В1200-105205 від 31.07.2015р. на суму 243293,55 грн. та акт здавання приймання-приймання від 31.07.2015р., й рахунок №09-В1200-106774 від 30.06.2015р. на суму 804 310,92 грн. та акт від 30.06.2015р.

На підтвердження направлення відповідачу 1 вказаних документів позивачем представлено до матеріалів справи описи вкладення у цінні листи та фіскальні чеки відділення поштового зв'язку.

З представлених до матеріалів справи документів вбачається, що Публічне акціонерне товариство Укртелеком неодноразово зверталось, в тому числі, до Головного управління президентського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України з проханням підписати зазначені акти та оплатити виставлені рахунки.

Проте, за поясненнями позивача, які з боку відповідачів підтверджені, означені акти підписано замовником не було, рахунки не оплачено, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Наразі, суд приймає як обґрунтовані заперечення відповідачів стосовно безпідставності посилання у вказаних вище рахунках за телекомунікаційні послуги на договір №1/7 від 14.07.2015р., оскільки, як вбачається з представлених суду документів, вказаний правочин було укладено між Публічним акціонерним товариством Укртелеком та Головним Управлінням президентського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України зі строком дії до 31.12.2015р.

Згідно п.8.3 вказаного правочину його умови застосовуються до відносин сторін, що склались з 01.01.2015р.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Частиною 7 ст.180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Оскільки змістом зобов'язання є права і обов'язки сторін, то поняття строк договору та строк дії договору є тотожними.

За приписами ч.3 ст.180 вказаного нормативно-правового акту при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити, зокрема, строк дії договору. Отже, строк дії господарського договору є його істотною умовою.

Проте, як було встановлено судом вище, спір у даній справі виник з природу неоплати відповідачем 1 послуг позивача, фактично замовлених та наданих у 2014р., а виставлення уданому випадку актів та рахунків на оплату таких послуг у 2015р. ніяким чином не вказує на те, що такі правовідносини можуть бути врегульовані договором №1/7 від 14.07.2015р.

Отже, у даному випадку посилання заявника у спірних рахунках на оплату на вказаний вище правочин є неправомірним та безпідставним.

Щодо вартості наданих Публічним акціонерним товариством Укртелеком послуг, стягнення якої є предметом розглядуваного спору, з урахування вказівок Вищого господарського суду України, які наведено у постанові від 14.04.2017р., господарський суд зазначає наступне.

За змістом ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору (ч. 4 ст. 632 Цивільного кодексу України).

Зі змісту листів, згідно яких відповідачем 1 було замовлено спірні послуги, не вбачається погодження вартості таких послуг.

Одночасно, судом зазначалось, що з метою виконання замовлень Головного управління президентського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Публічне акціонерне товариство Укртелеком зверталось до міжнародних операторів телефонного зв'язку з замовленнями про надання відповідних каналів зв'язку, виділених телефонних ліній та доступу до мережі Інтернет. Зокрема, надання відповідних телекомунікаційних послуг у Сінгапурі було забезпечено позивачем засобами міжнародних операторів SingTel, Shangri La Hotel Singapore, в Італія - Sрarkle, в Бельгії - BICS, в Польщі - ORANGE.

З представлених суду документів вбачається, що на оплату відповідних послуг з надання каналів зв'язку, міжнародними операторами було виставлено позивачу наступні рахунки (інвойси): Компанію ORANGE - №FVMI0041615 від 13.01.2015р. на суму 2580 євро; №FVMT0169415 від 21.01.2015р. на суму 1973,75 євро; Компанією BICS - рахунок №312052 від 02.01.2015р. на суму 5900 євро; Компанією Sрarkle - №А64020151000000188 від 19.01.2015р. на суму 13880 євро; Shangri La Hotel Singapore - №211908 від 12.12.2014р. на суму 8239 євро; Компанією SingTel - №49122530 від 02.06.2015р. на суму 1294,03 євро, №47077440 від 05.02.2015р. на суму 8055,98 євро.

Як свідчать матеріали справи, вказані рахунки було оплачено Публічним акціонерним товариством Укртелеком , про що свідчать платіжні доручення в іноземній валюті №110 від 16.03.2015р., №111 від 16.03.2015р., №273 від 24.06.20185р., №247 від 09.06.2015р., №39 від 02.02.2015р. та №102 від 13.02.2015р.

Зі змісту акту здавання-приймання фактично наданих Публічним акціонерним товариством Укртелеком телекомунікаційних послуг від 30.06.2015р. вбачається, що до останнього включено вартість організації та включення міжнародних цифрових каналів згідно рахунків іноземного оператора та вартість послуг позивача (організація та включення міжнародних цифрових каналів, надання в користування місцевих цифрових каналів безпосереднього зв'язку, надання в користування місцевих цифрових каналів зі швидкістю 2048 кбіт/с).

В акті від 31.07.2015р. здавання-приймання фактично наданих Публічним акціонерним товариством Укртелеком телекомунікаційних послуг вказано, що до останнього включено вартість організації та включення міжнародних цифрових каналів, надання в користування цифрових каналів міжнародної мережі згідно рахунків іноземного оператора, надання в користування міжнародних цифрових каналів зі швидкістю 64 кбіт/с

Наразі, судом прийнято до уваги пояснення позивача про те, що вартість послуг Публічного акціонерного товариства Укртелеком була розрахована заявником з урахуванням Граничних тарифів на надання в користування каналів електрозв'язку операторів телекомунікацій, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку цих послуг, які було затверджено рішенням №202 від 21.02.2006р. Національної комісії з питань регулювання зв'язку України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.03.2006р. за № 218/12092 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до ч.1 ст.66 Закону України Про телекомунікації (в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) тарифи на телекомунікаційні послуги встановлюються операторами, провайдерами телекомунікацій самостійно, за винятком випадків, передбачених у частині другій цієї статті. Державному регулюванню шляхом встановлення граничних або фіксованих тарифів підлягають, в тому числі, тарифи на загальнодоступні послуги; тарифи на надання в користування каналів електрозв'язку операторів телекомунікацій з істотною ринковою перевагою на ринках певних телекомунікаційних послуг.

Згідно п.п.1, 2 рішення №202 від 21.02.2006р. Національної комісії з питань регулювання зв'язку України граничні тарифи застосовуються операторами телекомунікацій, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку надання в користування місцевих, міжміських, міжнародних каналів електрозв'язку та розташовані на території України. Граничні тарифи розраховані без урахування податку на додану вартість (ПДВ), який стягується додатково відповідно до Закону України Про податок на додану вартість . Затверджені тарифи є граничні. Оператор телекомунікацій має право знижувати їх рівень не більше ніж на 40 відсотків, але не менше ніж експлуатаційні витрати.

Як встановлено судом, до рахунку від 31.07.2015р. увійшла вартість послуг, наданих відповідно до замовлень № 65/03-1444 від 08.12.2014р. про організацію урядового зв'язку в Королівстві Бельгія та №65/03-1472 від 10.12.2014 про організацію урядового зв'язку в Республіці Польща .

Відповідно до п.5 Граничних тарифів, вартість надання в користування міжнародного цифрового каналу електрозв'язку отримується шляхом підсумку національної та імпортної складових тарифу відповідно до розцінок на зону тарифікації, до якої здійснюється організація зв'язку.

Зі змісту вказаного рахунку вбачається, що до останнього також включено вартість включення міжнародних цифрових каналів позивачем для резидента (національна складова), яка відповідно до ст. 7 позиції 53 Граничних тарифів на надання в користування каналів електрозв'язку операторів телекомунікацій, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку цих послуг, стягується одноразово за кожен канал в розмірі 5105,00 грн. Тобто, у даному випадку враховано про організацію включення каналів Київ - Варшава та Київ - Люблін по 5105 грн. за кожний.

Одночасно, до рахунку включено плату згідно рахунків, виставлених іноземними операторами - нерезидентами, що в повному обсязі узгоджується з п. 6 Граничних тарифів на надання в користування каналів електрозв'язку операторів телекомунікацій, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку цих послуг, згідно якого однією з умов розрахунків за надання в користування міжнародних каналів електрозв'язку є одностороння оплата міжнародного каналу через оператора телекомунікацій України при замовленні української та іноземної частин міжнародного каналу в українського оператора. При односторонній оплаті через оператора України загальна вартість послуги визначається також з урахуванням вартості другої частини міжнародного каналу за цінами, заявленими іноземним оператором. Копії рахунків, виставлених міжнародними операторами, та докази їх оплати Позивачем містяться в матеріалах справи.

Як встановлено судом вище, Публічне акціонерне товариство Укртелеком сплатило іноземним операторам вартість надання міжнародних цифрових каналів та інші послуги виставлені останніми інвойси. Виходячи з курсу євро по відношенню до гривні, який було встановлено Національним банком України станом на день виставлення рахунку від 30.06.2015р., 18,28257 грн. за 1 євро, розмір плати міжнародним оператором загалом становив 191 121,42 грн.

До того ж, до рахунку від 31.07.2015р. також було включено плату за надання в користування міжнародних цифрових каналів позивачем для резидента (національна і імпортна складова). Розмір означеної оплати залежить від швидкості замовленого каналу, його довжини, кількості днів фактичного використання та тарифної зони, до якої віднесено країну, куди був замовлений канал. Ця плата формується за кожні 100 км міжміської ділянки зі швидкістю 64 кбіт/с за кожний місяць надання такого каналу в користування та визначається відповідно до ст. 8 позиції 54 Граничних тарифів. Отже, з урахуванням наведеного заявником було розраховано, що вартість таких послуг становить 579,87 грн.

З приводу заперечень відповідача 1 щодо відсутності підстав для стягнення вартості послуг з забезпечення телекомунікаційного зв'язку, замовленого відповідачем згідно листа №65/03-1444 від 08.12.2014р. через скасування візиту Президента України до Бельгії, на виконання вказівок Вищого господарського суду України, суд зазначає наступне.

З системного аналізу спірних правовідносин, вбачається, що фактично їх предметом було надання заявником послуг з організації та забезпечення телекомунікаційного ресурсу, готовності цифрових каналів та ліній. Головною особливістю вказаних правовідносин є те, що послуги позивача споживаються в момент їх надання та фактично не мають ніякого матеріального виразку.

У даному випадку суд вважає за доцільне зауважити, що обов'язок позивача у даному випадку полягав саме у вчиненні дій по забезпеченню відповідними телекомунікаційними послугами української делегації, а ніяким чином не надання послуг міжнародного зв'язку, тобто, наведене вказує, що діяльність позивача фактично передує можливості відповідної особи, а у даному випадку Президента України користуватись послугами телефонного зв'язку та мережі Інтернет, під час перебування в іншій країні х міжнародним візитом.

Судом також зауважувалось, що у даному випадку повідомлення 16.12.2014р. про відсутність потреб у зв'язку, організація якого забезпечувалась позивачем з 17.12.2014р. по 19.12.2014р., не свідчить проте, що фактично замовник відмовився від наданих послуг у розумний строк, оскільки фактично відмова була вчинена замовником менше як за добу до запланованої дати візиту.

Одночасно, зі змісту листа від 02.08.2016р. міжнародного оператора BICS, отриманого позивачем засобами електронної пошти, вбачається, що у грудні 2014р. (17.12.2014р. - 19.12.2014р.) на замовлення Публічного акціонерного товариства Укртелеком міжнародним оператором було надано телекомунікаційні послуги для обслуговування візиту делегації Українського уряду в Бельгії.

До того ж, судом вище було встановлено, що на оплату послуг міжнародного оператора Компанією BICS було виставлено позивачу інвойс №312052 від 02.01.2015р. на суму 5900 євро, який було оплачено Публічним акціонерним товариством Укртелеком .

Таким чином, скасування у даному випадку візиту Президента України до Бельгії, за яким позивачем було організовано та забезпечено телекомунікаційний ресурс засобами міжнародного оператора BICS, послуги якого було оплачено згідно виставленого інвойсу, не спростовують обов'язку замовника оплатити фактично надані послуги, на виконання яких позивачем було понесено відповідні грошові витрати.

Одночасно, за поясненнями Публічного акціонерного товариства Укртелеком вартість послуг, які були належні до сплати відповідачем 1 на користь позивача, щодо організації надання послуги на українській території, в тому числі, вартість імпортної складової, передбаченої для країн зони 3 (Бельгія), відповідно до Граничних тарифів НКРЗ, на підставі замовлення № 65/03-1444 від 08.12.2014р. (міжнародний цифровий канал Київ - Брюссель ), не була включена до рахунку від 31.07.2015р., з огляду на те, що візит української делегації було скасовано.

Вказані твердження заявника підтверджуються змістом рахунку №09-В1200-105205 від 31.07.2015р.

Тобто, за висновками суду, включення до рахунку від 31.07.2015р. вартості послуг міжнародного оператора BICS, засобами якого позивачем було організовано та забезпечено телекомунікаційний ресурс на замовлення відповідача 1 у розмірі, що фактично заявником було сплачено на користь Компанії BICS , є обгрунтованим та правомірним, а заперечення відповідача 1 в частині відсутності у останнього обов'язку з оплати таких послуг у зв'язку зі скасуванням візиту голови держави до Бельгії - безпідставними та юридично неспроможними.

Одночасно, досліджуючи вартість послуг, виставлену у рахунку №09-В1200-106774 від 30.06.2015р. судом враховано, що за поясненнями заявника, до означеного рахунку вміщено вартість послуг, наданих відповідно до замовлень № 65/03-1364 від 27.11.2014 про організацію урядового зв'язку в Республіці Сінгапур та частково № 65/03-1472 від 10.12.2014 про організацію урядового зв'язку в Республіці Польща (за місцеве подовження).

Зокрема, до рахунку включено: вартість включення міжнародних цифрових каналів позивачем для резидента (національна складова), відповідно до ст. 7 позиції 53 Граничних тарифів на надання в користування каналів електрозв'язку операторів телекомунікацій, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку цих послуг, плата за організацію та включення цифрового каналу 05.12.2014 Київ-Сінгапур здійснюється за визначеним тарифом 5105 грн. (х2); плату згідно рахунків, виставлених іноземними операторами - нерезидентами, що становить 658 700,54 грн.. При цьому, у даному випадку судом враховано пояснення позивача про те, що велика кількість рахунків міжнародних операторів у даному випадку виникла у зв'язку зі складністю маршруту пролягання такого каналу, відсутністю відповідного ресурсу у одного певного оператора телекомунікацій і, відповідно, необхідністю залучення до забезпечення його організації кількох міжнародних операторів; плату за надання міжнародного цифрового каналу Позивачем для резидента (національна і імпортна складова), яка у відповідності до п.3 Граничних тарифів визначається із застосуванням курсу гривні до іноземної валюти, що встановлюється Національним банком України на день виставлення рахунку. Вказана нижче вартість імпортної складової тарифу, встановленого для країн із IV тарифної зони, до якої віднесено Сінгапур, була проконвертована за офіційним курсом Національного банку в 15,672305 грн. за 1 долар станом на дату виставлення відповідного рахунку та становить 5 965,82 грн.; плату за надання місцевих цифрових каналів Позивачем (подовження міжнародних цифрових каналів на території України - національна складова), розмір якої залежить від швидкості замовленого каналу, кількості днів його фактичного використання. Ця плата формується за надання в користування місцевого цифрового каналу для подовження замовленого та наданого в користування міжнародного цифрового каналу за кожний місяць надання такого каналу в користування та визначається відповідно до ст. 8 Граничних тарифів на надання в користування каналів електрозв'язку операторів телекомунікацій, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку цих послуг. Враховуючи, що Відповідач 1 у своїх зверненнях замовив міжнародний цифровий канал зі швидкістю 64 кбіт/с у відповідному напрямку з наданням місцевого подовження у потоці Е1 (Е1 - це європейська версія цифрової лінії зв'язку, яка має 32 канали, кожен по 64 Кбіт/сек), швидкість замовленого місцевого цифрового каналу має становити 2048 Кбіт/сек, а значить для розрахунку вартості місцевого подовження позивачем було використана саме позиція 84 ст.8 Граничних тарифів та визначено вартість надання місцевих цифрових каналів у користування в розмірі 487,74 грн.

Отже, виходячи з наведеного вище, приймаючи до уваги представлений до матеріалів справи заявником розрахунок, суд дійшов висновку, що вартість наданих заявником послуг, на оплату яких Публічним акціонерним товариством Укртелеком було виставлено рахунки від 30.06.2015р. на суму 804 310,92 грн. та від 31.07.2015р. на суму 242 293,55 грн., є обґрунтованою та такою, що відповідає Граничним тарифам на надання в користування каналів електрозв'язку операторів телекомунікацій, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку цих послуг, які було затверджено рішенням №202 від 21.02.2006р. Національної комісії з питань регулювання зв'язку України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.03.2006р. за № 218/12092 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За таких обставин враховуючи наведене вище, виходячи з фактичних обставин справи, приймаючи до уваги те, що заявником було належним чином виконано замовлені відповідачем 1 послуги з організації та надання в користування телекомунікаційного ресурсу, що свідчить про виникнення між сторонами договірних відносин шляхом укладання відповідного правочину у спрощений спосіб, виходячи з норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що строк оплати Головним управлінням президентського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України послуг згідно рахунків №09-В1200-105205 від 31.07.2015р. на суму 243 293,55 грн. та №09-В1200-106774 від 30.06.2015р. на суму 804 310,92 грн., що загалом становить 1 046 604, 47 грн., настав.

Проте, як неодноразово зазначалось судом, відповідачем 1 грошових зобов'язань перед позивачем виконано не було, замовлені послуги з організації та надання в користування телекомунікаційного ресурсу на суму 1 046 604, 47 грн. не оплачено, грошові кошти у вказаному вище розмірі на рахунок Публічного акціонерного товариства Укртелеком не перераховано.

Наразі, за висновками суду, заперечення відповідача 1 стосовно відсутності у затвердженому бюджетному кошторисі Головного управління президентського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України видатків для оплати спірних послуг, не нівелюють обов'язків відповідача 1 виконати свої грошові зобов'язання перед позивачем.

При цьому, суд звертає увагу відповідача 1 на те, що статтями 525, 526 Цивільного кодексу України і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від обов'язку з виконання свого грошового зобов'язання договірного зобов'язання. Аналогічну правову позицію підтримано Верховним Судом України у постанові від 12.04.2017р. по справі №906/1072/15 та викладено в Оглядовому листі №01-06/374/2013 від 18.02.2013р. Вищого господарського суду України Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України .

Одночасно, суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Також відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зі змісту рішення від 18.10.2005р. Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника.

До того ж, слід зауважити, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Статтею 3 Цивільного кодексу України серед загальних засад цивільного законодавства проголошено принципи добросовісності, справедливості та розумності. Більш того, частиною 3 ст.509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності та справедливості

У ст.11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973р. Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Одночасно, у рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013р. Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_8 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Тобто, значення принципів справедливості та добросовісності поширюється, насамперед, на сферу виконання зобов'язань.

За таких обставин, виходячи з наведеного у сукупності, приймаючи до увагу позицію Європейського суду з прав людини, Конституційного Суду України та Верховного Суду України, твердження відповідача 1 стосовно відсутності у затвердженому бюджетному кошторисі Головного управління президентського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України видатків для оплати спірних послуг, не нівелюють обов'язків відповідача 1 виконати свої грошові зобов'язання перед позивачем, а отже, не спростовують обґрунтованості та наявності підстав для задоволення в повному обсязі позовних вимог Публічного акціонерного товариства Укртелеком до Головного управління президентського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України про стягнення заборгованості в розмірі 1 046 604,47 грн.

Позов до Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України підлягає залишенню без задоволення з огляду на фактичне незаявлення позивачем в прохальній частині позовної заяви вимог до відповідача.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача 1.

Одночасно, за приписами п.4.4 Постанови №7 від 21.02. 2013р. Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Враховуючи висновки суду щодо задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що судовий збір в сумі 17 268,98 грн., сплачений позивачем за подання апеляційної скарги на рішення від 12.07.2016 року у справі №910/6524/16, підлягає стягненню з відповідача 1 на користь заявника. Судовий збір за подання касаційної скарги, за висновками суду, підлягає покладенню на особу, яка його понесла - Головним управлінням президентського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги до Головного управління президентського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України задовольнити.

2. Стягнути з Головного управління президентського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (03142, м.Київ, вул.Залізняка, будинок 6, ЄДРПОУ 36038290) на користь Публічного акціонерного товариства Укртелеком (01601, м.Київ, бул.Тараса Шевченка, будинок 18, ЄДРПОУ 21560766) заборгованість в сумі 1 046 604,47 грн. та судовий збір в розмірі 32 968, 05 грн.

3. В задоволенні позову до Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.07.2017р.

Суддя Трофименко Т.Ю .