Постанова

від 12.07.2016 по справі 2а-14361/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 липня 2016 року № 2а-14361/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста КиєваКелеберда В. І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-Сервіс" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000782305 від 19.06.2012 Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант - Сервіс» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва з позовними вимогами про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС № 0000782305 від 19.06.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2013 у справі №2а-14361/12/2670, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2016 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-Сервіс» задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби від 19.06.2012 №0000782305.

В подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.02.2016 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задоволено частково. Скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2016 адміністративну справу №2а-14361/12/2670 прийнято до провадження.

Також Ухвалою суду від 11.07.2016 здійснено процесуальне правонаступництво Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів на Державну податкову інспекцію у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що висновки викладені відповідачем в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, а операції здійснені ним з ТОВ «РІП» були спрямовані на реальне настання правових наслідків і фактично були здійснені.

Відповідач проти позову заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях, наявні в матеріалах справи.

Разом з цим, в судове засідання 10.05.2016 сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи не прибули. В матеріалах справи міститься клопотання сторін про розгляд справи за відсутності представників сторін (а. с. 301).

За таких обставин, судом в порядку ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант-Сервіс» є юридичною особою, зареєстрованою 05.05.1995 Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією.

В період з 15.05.2012 по 21.05.2012 службовою особою відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Гарант-Сервіс» з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «РІП» за період березень-липень 2011 року, в ході проведення якої було встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки було складено акт № 1519/22-5/23157922 від 28.05.2012 (далі - акт перевірки), на підставі якого, ДПІ у Деснянському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 19.06.2012 року № 0000782305, яким ТОВ «Гарант-Сервіс» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 225 571,00 грн , з яких: 202 880,00 грн - за основним платежем та 22 691,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).

За наслідком адміністративного оскарження податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант-Сервіс» категорично не погоджується зі спірним рішенням, вважає його таким, що прийнято протиправно без дослідження фактичних обставин справи.

Як вже було зазначено вище, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.02.2016 адміністративну справу №2а-14361/12/2670 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до вищевказаної ухвали суд касаційної інстанції зазначив «Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, судові інстанції не врахували, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційної особи контрагента не було постановлено вироку, не може спростовувати достовірність його пояснень стосовно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій. Ці обставини входять до предмета доказування в даній справі та мають істотне значення для вирішення питання щодо права позивача на податковий кредит за розглядуваними поставками.

При цьому судами попередніх інстанцій не з'ясовано, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між товариством та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, не допитано посадову особу контрагента, задіяну в такому процесі, як свідка з метою з'ясування достовірності його пояснень, наданих у рамках кримінального провадження.

Не досліджено судовими інстанціями і технічну можливість ТОВ "РІП" виконати спірні поставки робіт та товарно-матеріальних цінностей з урахуванням його фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення ним витрат, пов'язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

При вирішенні даного спору судами не проаналізовано і критерії, якими керувався позивач при виборі названого суб'єкта господарювання як підрядника та продавця, здійснення ним заходів розумної обережності при виборі ТОВ "РІП" контрагентом.

Адже, без встановлення вказаних обставин факт подальшої передачі товариством підрядних робіт та товарно-матеріальних цінностей третім особам також не може підтверджувати реальність виконання операцій між ним та ТОВ "РІП", позаяк може свідчити про виконання робіт самим ТОВ "Гарант-Сервіс", у тому числі шляхом залучення фізичних осіб без укладення договірних відносин з проведенням неофіційних виплат, а також отримання товарів від іншої особи, ніж та, що зазначена в первинних документах.».

Так, оцінивши наявні документи в матеріалах справи, з урахуванням пояснень сторін та висновків викладених в ухвалі Вищого адміністративного суду України, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому та об'єктивному досліджені доказів дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог мотивуючи це наступним.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України). Зокрема, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом (ст. 185 ПК України).

Водночас, п. 187.1 ст. 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ст. 198 ПК України).

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Поряд з цим, у своєму листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 Господарського кодексу України, в силу приписів п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 228 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку контролюючого органу про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України стали акти ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «РІП» за березень-травень 2011 (акт № 1803/23-03/332163147 від 08.08.2011) та акт про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «РІП» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за період червень-липень 2011 (акт № 1984/23-03/32163147 від 07.09.2011).

Згідно актів ДПІ у Шевченківському районі м. Києва акт № 1803/23-03/332163147 від 08.08.2011 та № 1984/23-03/32163147 від 07.09.2011, ОСОБА_5 ТОВ «РІП» в органах ДПС не реєстрував, на посаді директора ТОВ «РІП» не працював, фінансово-господарську діяльність не проводив і нікого на це не уповноважував, довідки про взяття на облік, свідоцтво платника ПДВ, печатку товариства не отримував, рахунки в банках не відкривав, податкові декларації не створював та не підписував, договори, податкові та видаткові накладні, рахунки фактури, довіреності та інші фінансово-господарські документи не створював та не підписував.

Перевіркою також було встановлено, що господарські операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операції, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Крім цього, у провадженні СВ ПМ ДПА в Черкаській області перебуває кримінальна справа № 3601100051, порушена відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ст. 28 ч. 2, ст. 205 ч. 2 КК України, які в період 2010-2011 років, з метою систематичного збагачення використовуючи завідомо підроблені документи, з приводу відображення безтоварних операцій, надавали незаконні послуги по мінімізації податкових зобов'язань та по проведенню безготівкових коштів в готівкові різним суб'єкта господарської діяльності Черкаської області та інших регіонів України, використовуючи реквізити фіктивних підприємств, одним з яких було ТОВ "РІП".

На думку відповідача, вказані докази свідчать про нікчемність укладених між ТОВ «Гарант-Сервіс» та ТОВ «РІП» правочинів, які укладено з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, а тому у ТОВ «Гарант-Сервіс» не виникає права на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, на підставі податкових накладних, наданих на виконання таких угод.

Суд оцінюючі вказані доводи звертає увагу на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що в період з березня 2011 по липень 2011 позивач мав господарські взаємовідносини з TOB «РІП» на підставі наступних договорів:

- № 3/С від 10.03.2011, відповідно до якого TOB «РІП» взяло на себе зобов'язання виконати і здати TOB «Гарант-Сервіс» роботи по зрізанню та розкряжовуванню стовбурів та гілок, корчуванню та вивозу пнів і деревини за адресою: м. Київ, вул. П. Лумумби, 6/1, а TOB «Гарант-Сервіс» відповідно зобов'язалося прийняти виконані роботи і сплатити їх вартість. Загальна вартість робіт складає 1 1145,30 грн., у тому числі ПДВ - 1 857,55 грн.

- № 6/С-з від 15.03.2011, відповідно до якого TOB «РІП» взяло на себе зобов'язання виконати і здати TOB "Гарант-Сервіс" роботи по розробці та вивозу землі за адресою: м. Київ, вул. Биричів Тік, 9, а TOB «Гарант-Сервіс» відповідно зобов'язалося прийняти виконані роботи і сплатити їх вартість. Загальна вартість робіт складає 18 436,77 грн., у тому числі ПДВ - 3 072,80 грн.

- № 7/С-г від 17.03.2011 року, відповідно до якого, TOB «РІП» взяло на себе зобов'язання виконати і здати TOB «Гарант-Сервіс» роботи по зрізанню та розкряжовуванню стовбурів та гілок, корчування та вивозу пнів і деревини за адресою: м. Київ, вул. П. Лумумби, 6/1, TOB «Гарант-Сервіс» відповідно зобов'язалося прийняти виконані роботи і сплатити їх вартість. Загальна вартість робіт складає 44 568,92 грн., у тому числі ПДВ - 7 428,15 грн.

- № 4/С-СП від 18.03.2011, відповідно до якого TOB «РІП» взяло на себе зобов'язання виконати і здати TOB «Гарант-Сервіс» роботи по розбиранню 2-х та 3-х поверхового адміністративних будинків розташованих на вул. Саперне поле, 5 по об'єкту: Будівництво багатофункціонального житлового комплексу з об'єктами соціально громадського призначення і паркінгами на вул. Лумумби, 6/1 в Печерському районі м. Києва, а TOB «Гарант-Сервіс» відповідно зобов'язалося прийняти виконані роботи і сплатити їх вартість. Загальна вартість робіт складає 417 200,00 грн., у тому числі ПДВ - 69 533,33 грн.

- № 5/С від 21.03.2011, відповідно до якого TOB «РІП» взяло на себе зобов'язання виконати і здати TOB «Гарант-Сервіс» роботи по обслуговуванню рекламних щитів, а TOB «Гарант-Сервіс» відповідно зобов'язалося прийняти виконані роботи і сплатити їх вартість. Загальна вартість робіт складає 19 200,00 грн., у тому числі ПДВ - 3 200,00 грн.

- № 9/С-з від 04.05.2011, відповідно до якого TOB «РІП» взяло на себе зобов'язання виконати і здати TOB «Гарант-Сервіс» роботи по розробці та вивозу землі за адресою: м. Київ, вул. Боричів Тік, 9, а TOB «Гарант-Сервіс» зобов'язалося прийняти виконані роботи і сплатити їх вартість. Загальна вартість робіт складає 10 665,00 грн., у тому числі ПДВ - 1 777,50 грн.

- № 8/С-доп від 18.05.2011, відповідно до якого TOB «РІП» взяло на себе зобов'язання виконати і здати TOB «Гарант-Сервіс» роботи по розбиранню бомбосховища розташованого по вул. Саперне поле, 5 по об'єкту: Будівництво багатофункціонального житлового комплексу з об'єктами соціально громадського призначення і паркінгами на вул. П. Лумумби, 6/1 в Печерському районі м. Києва, а TOB «Гарант-Сервіс» зобов'язалося прийняти виконані роботи і сплатити їх вартість. Загальна вартість робіт складає 118 684,18 грн., у тому числі ПДВ - 19 780,70 грн.

- № 10/С-з від 23.06.2011, відповідно до якого TOB «РІП» взяло на себе зобов'язання виконати і здати TOB «Гарант-Сервіс» роботи по перевезенню грунта, а TOB «Гарант-Сервіс» зобов'язалося прийняти виконані роботи і сплатити їх вартість. Загальна вартість робіт складає 9 804,90 грн., у тому числі ПДВ - 1 634,15 грн.

- № 11/С-з від 05.07.2011, відповідно до якого TOB «РІП» взяло на себе зобов'язання виконати і здати TOB «Гарант-Сервіс» роботи по підготовці території для влаштування трьох тенісних кортів за адресою: м. Київ, вул. П. Лумумби, 6/1, а TOB «Гарант-Сервіс» зобов'язалося прийняти виконані роботи і сплатити їх вартість. Загальна вартість робіт складає 250 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 41 666,67 грн.

- № 12/С від 08.07.2011, відповідно до якого TOB «РІП» взяло на себе зобов'язання виконати і здати TOB «Гарант-Сервіс» роботи по земляній засипці під час виконання утеплення цоколя ГП № 21 на об'єкті будівництва за адресою: м. Київ, вул. Професора Підвисоцького в Печерському м. Києва, а TOB «Гарант-Сервіс» зобов'язалося прийняти виконані роботи і сплатити їх вартість. Загальна вартість робіт складає 145 000,00 у тому числі ПДВ - 24 166,67 грн.

Крім цього, між TOB «Гарант-Сервіс» та TOB «РІП» були укладені правочини щодо постачання товару у спрощеній формі у відповідності до приписів ч. 1 ст. 207 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Проте, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні листи, телеграми, яким обмінювалися сторони в рамках укладання правочинів постачання товару.

Разом з цим, відповідно до рахунку-фактуру № 257 від 04.05.2011 та видаткової накладної № 249 від 06.05.2011, TOB «Гарант-Сервіс» придбало у TOB «РІП» піддони 1200+1146 на загальну суму 23 008,00 грн., у т.ч. ПДВ - 3 834,67 грн.; відповідно до рахунку-фактуру № 2807 від 28.07.2011 та видаткової накладної № 37 від 29.07.2011, TOB «Гарант-Сервіс» придбало у TOB «РІП» суміш асфальтобетонна, бітум будівельний на загальну суму 149 557,50 грн., у т.ч. ПДВ - 24 926,25 грн. За результатом здійснення господарської операції TOB «РІП» були видані податкові накладні № 36 від 06.05.2011 на суму 23 008,00 грн., № 93 від 28.07.2011 року на суму 149 557,50 грн., на підставі яких TOB «Гарант-Сервіс» було формувало податковий кредит.

Однак, встановити яким чином цей товар був поставлений, ким та коли отриманий не можливо, оскільки довіреності на отримання матеріальних цінностей в матеріалах справи відсутні, як і відсутня інформація щодо умов поставки та складські документи, що підтверджують де та ким зберігалися придбані товари.

В той же час, на підтвердження реальності господарських операцій за договорами, перелік яких вказаний вище по тексту судового рішення, «Гарант-Сервіс» надано суду: акти прийомки - здачі виконаних робіт, договірні ціни, довідку про вартість виконаних будівельних робіт і затрат форми КБ-3, податкові накладні.

Суд дослідивши подані позивачем договори та документи звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 2.4. договорів здача - приймання робіт оформлюється актом форми КБ-2 та КБ-3 підписаними обома сторонами.

Натомість в матеріалах справи міститься відмінні за формою акти прийомки - здачі виконаних робіт від форми КБ-2.

Водночас, згідно договору № 7/С-г від 17.03.2011 ТОВ «РІП» взяло на себе зобов'язання в порядку та умовах визначених цим договором виконати і здати замовнику (позивачу) роботи про зрізанню та розкряжовуванню збурів та гілок корчування та вивозу деревини, за адресою: м. Київ, вул. П. Лумумби, б. 6/1.

Разом з цим, договірна ціна, яка є невід'ємною частиною зазначеного вище договору містить найменування вже зовсім інших робіт, зокрема, встановлення тимчасової споруди (обгороджувального паркану, та захисного прохідного навісу (88 мп) по вул. Саперне поле, 5 на будівництві багатофункціонального житлового комплексу, що в свою чергу є відмінними від предмету договору № 7/С-г від 17.03.2011.

Слід додати, що довідка про вартість робіт і затрат форми КБ-3 стосується предмету договору № 7/С-г від 17.03.2011, у той час коли акт приймання - здачі виконаних будівельних робі до договору № 7/С-г від 17.03.2011 стосується інших робіт відмінних від предмету останнього.

Крім того, суд звертає увагу на думку колегії суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України (надалі - ВСУ), викладену у постановах від 03.11.2015 у справі №21-4471а15, від 26.01.2016. у справі №21-4781а15 про те, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, у цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Окрім того, ВСУ у постановах від 22.09.2015 р. у справі №21-887а15 та від 03.11.2015 р. у справі №21-4471а15, від 22.03.2016 р. у справі №21-170а16 визначив, що ознакою дефектності первинних документів (у тому числі й податкових накладних) є пояснення посадових осіб постачальника, відібрані в рамках кримінальних справ, котрі заперечували свою участь у веденні господарської діяльності, укладанні і підписанні первинних документів. Водночас, Суд наголосив, що сам факт того, що на момент розгляду справи стосовно офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень щодо характеру укладених угод і фактичного здійснення операцій за цими угодами.

Ідентична за змістом позиція викладена і в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.02.2016 К/800/37101/13.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги те, що згідно пояснень директора ОСОБА_5 ТОВ «РІП» він в органах ДПС не реєстрував, на посаді директора ТОВ «РІП» не працював, фінансово-господарську діяльність не проводив і нікого на це не уповноважував, довідки про взяття на облік, свідоцтво платника ПДВ, печатку товариства не отримував, рахунки в банках не відкривав, податкові декларації не створював та не підписував, договори, податкові та видаткові накладні, рахунки фактури, довіреності та інші фінансово-господарські документи не створював та не підписував суд дійшов до висновку, що останні виписані з порушенням вимог чинного законодавства.

Разом з цим, подані до суду первинні документи містять в собі суперечності, а деякі з них, які передбачені безпосереднього укладеними договорами в матеріалах справи відсутні взагалі.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що оскаржувані рішення відповідають критеріям, що встановлені ч. 3 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, заперечуючи проти позову в силу положень частини 2 статті 71 КАС України спростував твердження позивача, у той час коли, позивач не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги в цілому.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а відтак у задоволені позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 69-71,160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В. І. Келеберда