Ухвала

від 13.07.2016 по справі 2270/13078/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2016 року м. Київ К/9991/22820/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Шевчук П.О.,

за участю:

представника позивача - Клюки В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 січня 2012 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року

у справі № 2270/13078/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Анне-ЛТД»

до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремако»

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Анне-ЛТД» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області (далі - відповідач), за участі третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремако» (далі - третя особа) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000612310/358 від 15 червня 2011 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 січня 2012 року позов був задоволений. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Хмельницької МДПІ Хмельницької області № 0000612310/358 від 15 червня 2011 року.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 січня 2012 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі Хмельницька МДПІ Хмельницької області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 січня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «ВКФ «Анне-ЛТД», посилаючись на те, що постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 січня 2012 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Хмельницька МДПІ Хмельницької області провела документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «ВКФ «Анне-ЛТД» з питань достовірності декларування податку на додану вартість за період з 01 жовтня 2010 року по 28 лютого 2011 року за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Ремако», за результатами якої був складений акт № 77/230/14159997 від 26 травня 2011 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1359820,00 грн., у тому числі: жовтень 2010 року - 378672,00 грн., листопад 2010 року - 145644,00 грн., грудень 2010 року - 188989,00 грн., січень 2011 року - 502055,00 грн., лютий 2011 року - 144459,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що позивач (покупець) неправомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового період податок на додану вартість за генеральним договором поставки нафтопродуктів № 21/07/10 від 21 липня 2010 року, укладеним з ТОВ «Ремако» (постачальником), оскільки згідно результатів опрацювання комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу (Пошуково-довідкова система ЦБД ДПА України, Система контрагентів на рівні ДПА України) встановлено, що ТОВ «Ремако» (яке зареєстроване в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, основний вид діяльності - виробництво продуктів нафто перероблення) має ознаки сумнівності, оскільки основні фонди 1 та 3 групи у товариства відсутні, а кількість працюючих - 5 осіб. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Ремако» здійснюється поза межами правового поля, а правочини, укладені позивачем з ТОВ «Ремако», не спричиняють реального настання правових наслідків.

15 червня 2011 року Хмельницька МДПІ Хмельницької області на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 00000612310/358, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «ВКФ «Анне-ЛТД» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 1538147,00 грн. у тому числі: 1359820,00 грн. - за основним платежем, 178327,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно включив до податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість, сплачений у складі вартості нафтопродуктів, придбаних у ТОВ «Ремако», оскільки реальність господарських операцій між позивачем та вказаним суб'єктом господарювання підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, виданими належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, та не заперечувалась податковим органом, з урахуванням того, що будь-яких доказів на підтвердження відсутності у ТОВ «Ремако» трудових ресурсів та основних фондів податковим органом надано не було. Також, суд виходив з того, що будь-яких доказів, які б підтверджували наявність у позивача та ТОВ «Ремако» при укладенні та виконанні правочинів мети, яка суперечить інтересам держави та суспільства, податковим органом надано не було, з урахуванням того, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року у справі № 2270/8119/11, яка набрала законної сили, було відмовлено у задоволенні позову Хмельницької МДПІ Хмельницької області до ТОВ «ВКФ «Анне-ЛТД», за участі третьої особи - ТОВ «Ремако», про стягнення коштів у сумі 6239521,00 грн., отриманих без встановлених підстав відповідно до нікчемного правочину - генерального договору поставки нафтопродуктів № 21/07/10 від 21 липня 2010 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно положень абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, реальність господарських операцій з придбання у ТОВ «Ремако» нафтопродуктів згідно генерального договору поставки нафтопродуктів № 21/07/10 від 21 липня 2010 року підтверджується: рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, актами приймання нафтопродуктів за кількістю (ф. № 5-нп), актами приймання-передачі, товарно-транспортними накладними, залізничними накладними на маршрут або групу вагонів, платіжними дорученнями (т.1 арк. справи 63-66, 72-80, 85-107, 110-113, 116-191, 209-250, т.2 арк. справи 1-25).

Вказані обставини знайшли своє відображенні і у акті перевірки, у якоиму було вказано, що для перевірки ТОВ «ВКФ «Анне-ЛТД» було надані: сертифікати відповідності, журнал видачі доручень, залізничні накладні про перевезення вантажу залізничним транспортом, товарно-транспортні накладні про перевезення нафтопродуктів автотранспортом, акти приймання нафтопродуктів за формою № 5-нп, журнал обліку надходжень нафтопродуктів залізничним транспортом за формою № 6-нп.

В свою чергу, матеріали справи містять договори та первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт подальшої реалізації позивачем придбаних у ТОВ «Ремако» нафтопродуктів іншим суб'єктам господарювання (т.1 арк. справи 67-71, 81-84, 108-109, 114-115).

Також матеріали справи містять пояснення ТОВ «Ремако», до яких додані договори та первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт придбання ТОВ «Ремако» нафтопродуктів у ТОВ «Сан Тревел», а також договори та первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт постачання та транспортування ТОВ «Ремако» нафтопродуктів на користь позивача, з урахуванням умов поставки (EXW склад постачальника, FCA склад постачальника, CPT пункт призначення, DDP склад покупця в редакції Інкотермс-2000), визначених у пункті 3.1 статті 3 генерального договору поставки нафтопродуктів № 21/07/10 від 21 липня 2010 року (т.2 арк. справи 29-202).

Крім іншого, матеріали справи містять постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року у справі № 2270/8119/11, яка набрала законної сили, якою було відмовлено у задоволенні позову Хмельницької МДПІ Хмельницької області до ТОВ «ВКФ «Анне-ЛТД», за участі третьої особи - ТОВ «Ремако», про стягнення коштів у сумі 6239521,00 грн., отриманих без встановлених підстав відповідно до нікчемного правочину - генерального договору поставки нафтопродуктів № 21/07/10 від 21 липня 2010 року (т.1 арк. справи 53-60).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно сформував податковий кредит по господарських операціях з ТОВ «Ремако», з урахуванням того, що будь-яких доказів на підтвердження відсутності у ТОВ «Ремако» трудових ресурсів та основних фондів податковим органом судам першої та апеляційної інстанцій надано не було. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Хмельницької МДПІ Хмельницької області залишенню без задоволення, а постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 січня 2012 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 січня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна