Постанова

від 20.07.2016 по справі 914/876/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року Справа № 914/876/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Данилова Т.Б. (доповідач)

судді: Данилова М.В., Корсак В. А.

розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Кіносвіт" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 10.05.2016р. у справі господарського суду№914/876/15 Львівської області за позовомЛьвівської міської ради дотовариства з обмеженою відповідальністю "Кіносвіт" третя особа ОСОБА_1 про за участю представників сторін: позивача - відповідача - третьої особи -звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її до стану, який існував до моменту захоплення, шляхом демонтажу огорожі не з'явився не з'явився гр. ОСОБА_1, НОМЕР_1 В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року Львівська міська рада звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Кіносвіт" про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок та приведення її до стану, який існував до моменту захоплення, шляхом демонтажу огорожі.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що Державною інспекцією сільського господарства в Львівській області 19.09.2014 проведено перевірку стану дотримання вимог земельного законодавства, якою встановлено, що ТОВ "Кіносвіт" самовільно зайнято земельні ділянки загальною площею 0,0163га із земель житлової та громадської забудови, шляхом встановлення металевої огорожі та долучення вказаних земельних ділянок до земельної ділянки площею 0,1040 га, яка на підставі укладеного між сторонами договору оренди землі від 30.03.2006р. перебуває в орендному користуванні, чим порушило приписи ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України.

Про вказану обставину Державною інспекцією сільського господарства в Львівській області було складено припис №503 від 19.09.2014 та складено протокол про адміністративне правопорушення №000089. За використання земельної ділянки за нецільовим призначенням та зняття верхнього ґрунтового покриву Державною інспекцією сільського господарства у Львівській області було проведено розрахунок розміру шкоди на суму 5143,27грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 31.03.2015р. до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог, залучено гр. ОСОБА_1 та зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у пов'язаній справі №813/7009/14 Львівського апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.01.2016р. провадження у даній справі поновлено, оскільки відпала підстава зупинення.

В процесі розгляду справи представниками позивача і відповідача було подано спільну заяву про затвердження Мирової угоди у справі №914/876/15 та примірник мирової угоди від 15.02.2016р. підписаний уповноваженими представниками обох сторін.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.02.2016р. (суддя Запотічняк О.Д.) затверджено мирову угоду від 15.02.2016р., укладену між Львівською міською радою та ТОВ "Кіносвіт", провадження у справі припинено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2016р. (судді Кузь В.Л, Данко Л.С., Галушко Н.А.) за апеляційною скаргою третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог, гр. ОСОБА_1 ухвалу господарського суду Львівської області від 22.02.2016р. скасовано, а справу передано на розгляд до господарського суду Львівської області.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Кіносвіт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 скасувати, а ухвалу господарського суду Львівської області від 22.02.2016р. залишити в силі.

У додаткових поясненнях Львівська міська рада підтримує доводи касаційної скарги та просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2016р. скасувати, а ухвалу господарського суду Львівської області від 22.02.2016р. залишити в силі.

Заслухавши в судовому засіданні третю особу гр. ОСОБА_1, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в ухвалі і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Львівська міська рада звернулась з позовом до ТОВ "Кіносвіт" про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок площею 0,0068 га і площею 0,0095 га (загального площею 0,0163 га) на АДРЕСА_1 - АДРЕСА_2 та приведення земельних ділянок у стан, який існував до моменту їх захоплення, шляхом демонтажу огорожі та відновлення верхнього ґрунтового покриву.

За умовами наданої сторонами Мирової угоди від 15.02.2016, яка була затверджена Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.02.2016, відповідач - ТОВ "Кіносвіт", з метою позасудового врегулювання спору щодо звільнення зайнятих земельних ділянок, зобов'язується власними силами та за власні кошти звільнити зайняті земельні ділянки площею 0,0068 га і площею 0,0095 га (загального площею 0,0163 га) на АДРЕСА_1 - АДРЕСА_2, а також привести такі земельні ділянки у попередній стан, який існував до моменту їх зайняття, шляхом перенесення існуючої тимчасової огорожі будівельного майданчика по межі орендованої ТОВ "Кіносвіт" земельної ділянки площею 0,1040 га на АДРЕСА_1 - АДРЕСА_2 та відновлення верхнього ґрунтового покриву земельних ділянок площею 0,0068 га і площею 0,0095 га (загального площею 0,0163 га) на АДРЕСА_1 - АДРЕСА_2 впродовж одного місяця з моменту набрання законної сили ухвалою господарського суду Львівської області про затвердження цієї Мирової угоди.

Приймаючи оскаржувану постанову про скасування Ухвали господарського суду Львівської області від 22.02.2016 про затвердження Мирової угоди і припинення провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Мирова угода, яка затверджена ухвалою господарського суду Львівської області від 22.02.2016 р., за своїм змістом не відповідає повністю тексту Мирової угоди від 15.02.2016 р., яка була подана сторонами для затвердження, а саме: в резолютивній частині ухвали суду не викладена преамбула мирової угоди, в якій, зокрема, вказано про обов'язок відповідача звільнити саме самовільно зайняті земельні ділянки, що відповідало і прохальній частині позовної заяви.

Разом з тим, апеляційний суд зазначив, що Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК та статтею 18 названого Закону) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо.

Затверджена господарським судом Мирова угода зазначеним вимогам не відповідає, що унеможливить проведення виконавчих дій щодо виконання умов мирової угоди, в тому числі, стягнення з відповідача сплаченого позивачем судового збору.

Також апеляційний господарський суд послався на приписи статті 1 ГПК України, згідно якої метою звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Судове рішення у справі в тому числі ухвала про затвердження мирової угоди повинне захистити порушене право або врегулювати спір про право, за захистом якого позивач звернувся до місцевого господарського суду. Натомість, внаслідок укладання мирової угоди, затвердженої оскаржуваною ухвалою суду, право позивача, за захистом якого він звернувся, не буде відновлено.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що затвердження Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.02.2016 Мирової угоди не призведе до належного врегулювання спору, який виник між сторонами, оскільки умови такого врегулювання чітко не визначені, з вимогами про звільнення яких позивач звернувся до місцевого господарського суду.

За таких підстав суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що ухвала господарського суду Львівської області від 22.02.2016р. про затвердження Мирової угоди і припинення провадження у справі підлягає скасуванню, а справа передачі на розгляд до господарського суду Львівської області.

Статтею 111 7 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що пунктом 3.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судам роз'яснено, зокрема, що одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 ГПК). Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді (стаття 28 ГПК).

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами позивача (частина третя статті 26 ГПК) і, отже, вправі укладати мирові угоди на загальних підставах.

Мирова угода може бути укладена і стосовно певної частини позовних вимог.

Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання.

В ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 80 ГПК), а також вирішуються питання, пов'язані з судовими витратами у справі. Затвердження судом мирової угоди з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розглядатися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження.

Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору.

Наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов'язків за цією угодою:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ "Кіносвіт", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судом апеляційної інстанції було з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм процесуального права, що дає підстави залишити її без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кіносвіт" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2016р. у справі №914/876/15 господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий суддя Т. Данилова

Судді М. Данилова

В. Корсак