Рішення

від 25.07.2016 по справі 918/434/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" липня 2016 р. Справа № 918/434/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий центр "Шериф-СВ"

до відповідача ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2

про стягнення коштів в сумі 6994,35 грн

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3, дов. від 04.01.2016 року

від відповідача: ОСОБА_4, договір від 29.06.2016 року

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий центр "Шериф-СВ" (надалі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2 (надалі-відповідач) про стягнення коштів в сумі 6 994,35 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

01.10.2015 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди № 01/09/15ООП (надалі-договір), згідно з яким позивач передав за плату у строкове користування частину офісного приміщення, площею 39,7 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Шкільна,11, а відповідач прийняв у строкове користування приміщення та зобов'язався сплачувати орендну плату.

Усупереч умовам договору відповідач свій обов'язок щодо сплати орендної плати за травень 2016 року та комунальних платежів за січень-квітень 2016 року не виконав, внаслідок чого сума боргу складає 6 994,35 грн.

За неналежне виконання умов цього договору позивачем нараховано 85,89 грн інфляційних та 99,64, грн пені.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на ст.ст. 58, 526, 530, 611, 625, 759-762 ЦК України, ст. ст. 193, 230, 284-286, 291 ГК України.

Ухвалою суду від 14.06.2016 року порушено провадження, розгляд справи призначено на 29.06.2016 року.

У судовому засіданні 29.06.2016 року оголошено перерву на 11.07.2016 року.

У судовому засіданні 11.07.2016 року оголошено перерву на 25.07.2016 року.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши, що заборгованість з орендної плати відсутня, так само як і заборгованість з теплопостачання, оскільки відповідачем встановлене автономне (електричне) опалення у займаному ним приміщенні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників учасників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2015 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди № 01/09/15ООП (договір), згідно з яким орендодавець передає, а відповідач приймає на умовах оренди в строкове платне користування частину офісного приміщення 1-го поверху за адресою м. Рівне, вул. Шкільна, 11, загальною площею 39, 7 кв. м. для здійснення господарської діяльності (п. 1.1. договору).

Розділом 2 договору передбачено, що після підписання цього договору і акту прийому - передачі приміщення вважається переданим орендарю. Приміщення вважаються поверненими орендодавцю з дня підписання сторонами відповідного акту приймання - передачі (повернення).

Пунктом 6.1. договору визначено, що орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду приміщення згідно з договором по акту приймання - передачі.

01.10.2015 року між сторонами підписано акт прийому-передачі орендованого приміщення, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення площею 39,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Шкільна, 11, на умовах, узгоджених сторонами договором оренди від 01.10.2015 року.

Згідно з п. 10.1. договору строк оренди приміщення за цим договором укладається до 31.05.2016 року з моменту передачі приміщення орендодавцем орендарю за актом приймання - передачі.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до повного їх виконання сторонами (п. 10.6. договору).

У п.п. 3.1.- 3.5. договору передбачено, що орендна плата за один календарний місяць становить 2 454,00 грн без ПДВ та починає нараховуватись з дня підписання сторонами акту приймання - передачі. Орендар зобов'язаний сплачувати орендодавцю орендну плату на р/р 26002000111138 в АТ "Укрексімбанк" м. Рівне, МФО 333539, ЄДРПОУ 36171167 у готівковій або безготівковій формі в такому порядку: 100% передоплата орендної плати протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня виставлення орендодавцем рахунку за наступний місяць, але не пізніше 05 числа поточного місяця за наступний місяць оренди. Вартість спожитої орендарем електричної енергії, отриманих комунальних послуг, послуг зв'язку та послуг з вивозу сміття орендар компенсує орендодавцю на підставі виставлених рахунків орендодавця протягом п'яти робочих днів з моменту отримання таких рахунків. Усі розрахунки за цим договором здійснюються у гривнях України.

Додатковою угодою № 1 до договору оренди № 01/09/15ООП від 01.10.2015 року сторони визначили, що орендар має право укладати договори по користуванню комунальним послугами.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 4 ст. 286 ГК України, ч. 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 5 ст. 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 ст. 285 ГК України передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Аналогічний обов’язок встановлено п. 4.2. договору.

Усупереч умовам договору та вимогам чинного законодавства відповідач не сплатив орендної плати за травень 2016 року в розмірі 2 454,00 грн.

Так само відповідач не оплатив комунальних платежів за січень-квітень 2016 року в розмірі 4 354,82 грн.

Вказаний розмір боргу стверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000016 від 29.01.2016 року на суму 2 322,45 грн, № ОУ-0000032 від 29.02.2016 року на суму 1 297,57 грн, № ОУ-0000048 від 31.03.2016 року на суму 1 163,21 грн, № ОУ-0000070 від 29.04.2016 року на суму 371,59 грн, оборотно-сальдовими відомостями.

Крім того, до матеріалів справи позивачем долучено договір № 1158 на постачання теплової енергії, укладений з ТОВ "Рівнетеплоенерго", та рахунки за послуги теплопостачання за листопад 2015 року - квітень 2016 року.

При цьому матеріали справи не містять доказів укладення відповідачем з ТОВ "Рівнетеплоенерго" самостійного договору на теплопостачання, так само відповідачем не надано доказів встановлення ним автономного опалення у порядку, визначеному чинним законодавством.

Отже, заперечення відповідача суд визнає необґрунтованими та безпідставними.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість з орендної плати в розмірі 2 454,00 грн та комунальних платежів в розмірі 4 354,82 грн.

Крім того, позивач за неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань в частині сплати орендної плати здійснив нарахування пені в розмірі 99,64 грн та 85,89 грн інфляційних.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.3. договору передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Щодо інфляційних втрат, то у силу вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Суд, здійснивши перерахунок пені, нарахованої з 06.05.2016 року по 13.06.2016 року, та інфляційних за травень 2016 року встановив, що розмір першої становить 96,95 грн (при заявленому - 99,64 грн.), других - 2,45 грн (при заявленому - 85,89 грн.) (розрахунок додається), отже пеня та інфляційні підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що позивач належними та достатніми доказами, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, довів факт заборгованості, а відповідач вказаних обставин не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 33000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕРИФ-СВ" (вул. Бахарєва, 23, м.Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 36171167) 2 454,00 грн боргу з орендної плати, 4 354,82 грн боргу з оплати комунальних послуг з теплопостачання, 2,45 грн інфляційних, 96,95 грн пені та 1 361,05 грн судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення 2,69 грн пені та 83,44 грн інфляційних відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України . Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України .

Повне рішення складено 25.07.2016 року.

Суддя Андрійчук О.В.