Рішення

від 19.07.2016 по справі 130/168/16-ц

ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/130/210/2016

130/168/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2016 р.

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі : головуючого - судді Верніка В.М.

при секретарі : - ОСОБА_1,

із участю: - представника позивача ОСОБА_2,

- відповідача ОСОБА_3,

- представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО ГЕО", ОСОБА_6 та ОСОБА_7, із участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_8, про визнання правочину недійсним та визнання права власності,

УСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 21.01.2016 року (згідно штемпеля поштового відправлення) звернувся до Жмеринського міськрайонного суду з цим позовом в інтересах ОСОБА_5 вказавши, що остання з 26.02.2008 року була власником автомобіля "Rexton II" марки Ssang Yong, 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова/шасі KPTG0B1FS8P262929 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СРГ №081982, виданого 1-им ВРЕР УДАІ в Хмельницькій області. В порядку передоручення від її імені 24.07.2013 року ОСОБА_8 посвідчив у приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_9 довіреність, якою уповноважив ОСОБА_3 бути представником довірителя з питань розпорядження (продавати, обмінювати, передавати у позичку, оренду, заставу) належним позивачу вказаним автомобілем. Даною довіреністю ОСОБА_3 надавались права вчинити особисто певні дії, у тому числі експлуатувати, зняти з обліку, відчужити згадуваний автомобіль тощо, та не передбачалось вчиняти ним дії та правочини щодо передоручення здійснення дій, вказаних у довіреності. Надалі позивач дізналась, що ОСОБА_3 без попереднього погодження із нею 24.10.2015 року уклав з ТОВ "АВТО ГЕО" договір доручення №9/10 , згідно якого вказане товариство зобов'язувалося за дорученням ОСОБА_3 від імені довірителя укласти договір купівлі-продажу належного останньому транспортного засобу, вказаному у додатку №1 до договору, за ціною не нижче 12360 доларів США на протязі 30 днів з дня укладення договору доручення. Згідно акту прийому-передачі транспортного засобу від 24.10.2015 року ОСОБА_3 передав ТОВ "АВТО ГЕО" автомобіль, що був в експлуатації та знятий з обліку (реєстрації) в Державтоінспекції, за оціночною вартістю 12360 доларів США. Згідно п.3.3. вказаного договору ОСОБА_3 зобов'язувався упродовж трьох днів після його підписання оформити нотаріально засвідчену довіреність, якою передати ТОВ "АВТО ГЕО" право на продаж транспортного засобу, однак, він останньому її не надав, за невизначення таких повноважень у нього довіреністю від 27.07.2013 року. По закінченню визначеного у договорі строку ОСОБА_3 звернувся до ТОВ "АВТО ГЕО", але не виявив там переданого автомобіля та, повідомивши позивача, звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, досудове розслідування якого за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, наразі перебуває у провадженні Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області. За даними слідства належний позивачу автомобіль "Rexton II" марки Ssang Yong, 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова/шасі KPTG0B1FS8P262929 був реалізований посадовими особами ТОВ "АВТО ГЕО" без участі власників третім особам із привласненням коштів від реалізації. В теперішній час вказаний автомобіль на підставі довідки-рахунку ААЕ №462342 від 04.11.2015 року зареєстрований за ОСОБА_6, якому видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії СХТ №650866 від 24.11.2015 року. Вважає, що вказаний договір доручення від 25.10.2015 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ "АВТО ГЕО" є недійсним та не створював правових наслідків для його сторін, так як ОСОБА_3 був не вправі здійснювати передоручення ТОВ "АВТО ГЕО" права вчинення дій з приводу реалізації належного позивачу автомобіля, а також безпідставно зазначив у договорі себе власником вказаного транспортного засобу. Решта вчинених на підставі договору доручення від 24.10.2015 року №9/10 правочинів, у тому числі правочин, за яким право власності на спірний автомобіль перейшло до ОСОБА_6, на думку представника позивача в силу положень ст.216, 236 ЦК України є недійсними. Просив визнати недійсним договір доручення №9/10 від 24.10.2015 року, укладений в м. Вінниці між відповідачами ОСОБА_3 та ТОВ "АВТО ГЕО", а також визнати за позивачем ОСОБА_5 право власності на автомобіль "Rexton II" марки Ssang Yong, 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова/шасі KPTG0B1FS8P262929.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги у повному обсязі з викладених у позовній заяві обґрунтувань. Вказав, що довіреність від 27.07.2013 року, яка видавалась ОСОБА_3 від імені ОСОБА_5 на розпорядження транспортним засобом до теперішнього часу не скасована. Ніяких коштів від ОСОБА_3 за продаж належного їй автомобіля ОСОБА_5 не отримувала. Позивач ОСОБА_5І, не зверталась до правоохоронних органів із заявою щодо неправомірного заволодіння її транспортним засобом, в межах згадуваного у позовній заяві кримінального провадження потерпілою вона не визнавалась та бездіяльність слідчого з цього приводу не оскаржувала. Зазначив, що вибуття права володіння на оспорюваний автомобіль від ОСОБА_5 відбувалось з її волі послідовно на користь ОСОБА_3 Пояснив, що ОСОБА_3 не набув у встановленому порядку права власності на спірний автомобіль, так як не придбав його за договором купівлі-продажу ані у ОСОБА_5, ані у ОСОБА_8, та у зв'язку з цим ОСОБА_3 не мав права передоручення за непередбачення таких повноважень у наданій особисто йому довіреності. продажу даного автомобіля . позивач не зверталась до суду із вимогою щодо витребування належного їй автомобіля із чужого незаконного володіння, оскільки транспортний засіб наразі вилучений на підставі ухвали Вінницького міського суду від 23.12.2015 року вилучений у ОСОБА_6 та вибув з його володіння, будучи переданим на тимчасове зберігання на штрафмайданчик відділу ДАІ Вінницького міського відділу поліції. Просив задоволити позов.

Відповідач ОСОБА_3 заявив про визнання позову. При цьому пояснив, що спірний автомобіль ним був придбаний за посередництвом ОСОБА_8, який діяв за дорученням ОСОБА_5 та якому він передав в рахунок часткової оплати 12000 доларів США. Маючи за їх домовленістю обов'язок надання останньому решту з погодженої суми вартості 16700 доларів США після реалізації він вирішив продати автомобіль, з метою чого розмістив оголошення про його продаж в газеті "RIA". Невдовзі йому зателефонували працівники ТОВ "АВТО ГЕО" та запропонували представити автомобіль на огляд, після проведення якого з останніми була укладена домовленість, що вони реалізують даний транспортний засіб та повернуть погоджену суму його вартості упродовж 30 діб. Повідомили також про необхідність зняття автомобіля з обліку, що було зроблено відповідачем. Оскільки він не мав права за наданим йому дорученням передоручати свої повноваження директор ТОВ "АВТО ГЕО" запропонувала повідомити йому про наявність покупця, щоб тоді він міг прибути та підписати довідку-рахунок, на що відповідач погодився. За його запитом через тиждень директор повідомила, що автомобіль знаходиться на стоянці, покупців поки немає та нема потреби прибуття відповідача для оформлення довідки-рахунку. При цьому запевнила, що до кінця терміну договору гроші за автомобіль йому віддадуть. Але в останній день строку договору коли він приїхав, йому було повідомлено, що автомобіля немає, і немає також грошей. Після цього він звернувся до правоохоронних органів із заявою про незаконне заволодіння транспортним засобом. Підтвердив укладання ним із ТОВ "АВТО ГЕО" оспорюваного письмового договору від 24.10.2015 року та заперечив, що цей правочин є договором доручення по суті. Даний договір нотаріально не посвідчувався. Цей договір він укладав з власної волі, без примусу інших осіб. Про передачу ним автомобіля на реалізацію повідомляв телефоном ОСОБА_8

Представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_4 позов не визнав. Вказав, що за чинною до теперішнього часу довіреністю, виданої від імені ОСОБА_5, ОСОБА_10 уповноважено вчиняти усі юридичні дії щодо спірного транспортного засобу, зокрема, наділено правом укладання цивільно-правових угод. Застережень щодо обмежень права передоручення дана довіреність не передбачає. Зазначив, що спірний автомобіль ОСОБА_6 був придбаний 04.11.2015 року за побаченим ним рекламним оголошенням в газеті "RIA" у ОСОБА_7 за 149000 грн. Договір купівлі-продажу між ними укладався в м.Києві. 24.11.2015 року ОСОБА_6 зареєстрував за собою даний транспортний засіб у м.Харкові за місцем свого проживання. Вважає, що ОСОБА_6 є добросовісним набувачем оспорюваного автомобіля, про витребування у нього даного транспортного засобу з підстав незаконного володіння ніким з фізичних осіб не заявлялось. Просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_7, представник відповідача ТОВ "АВТО ГЕО", третя особа ОСОБА_8, належно викликались до суду, однак, в судове засідання черговий раз не з'явились, будь-яких повідомлень чи клопотань не представили, обставини чого за явки інших відповідачів не перешкоджають судовому розгляду даної справи.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши представлені докази суд доходить наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ч.1,2 ст.15 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів при зверненні до суду можуть бути, зокрема, визнання права, визнання правочину недійсним.

Відповідно до змісту п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом, та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.203 ЦК України передбачено:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч.1,3 ст.244 ЦК України представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Відповідно до ч.1 ст.241 ЦК України представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.

У відповідності до вимог ч.2,4 ст.245 ЦК України довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою цієї статті, тобто довіреність на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо), яка може бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання.

Згідно ч.1 ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

У відповідності до вимог ч.1 ст.388 ЦК України Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Так, з копії нотаріально посвідченої довіреності від 27.07.2013 року (а.с.9) вбачається, що ОСОБА_8, який на підставі посвідченої нотаріусом довіреності діє від імені ОСОБА_5, уповноважив ОСОБА_3 на самостійне представництво довірителя з питань розпорядження (зокрема, продавати) належного довірителю на підставі на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СРГ №081982 автомобіля "Ssang Yong Rexton", 2008 року випуску, номер шасі KPTG0B1FS8P262929, для чого йому надано право серед іншого представляти вказані інтереси у будь-яких установах, підприємствах та організаціях незалежно від їх підпорядкування та форм власності з усіх без винятку питань, пов'язаних з розпорядженням (продажем) транспортного засобу, підписувати договори цивільно-правового характеру щодо розпорядження транспортним засобом, одержувати належні довірителю за результатами згаданих правочинів грошові кошти.

За змістом представленого витягу з укладеного між відповідачами ОСОБА_3 та ТОВ "АВТО ГЕО" договором доручення від 24.10.2015 року №9/10 (а.с.10-12), недійсність якого є предметом оскарження, вбачається, що згідно п.1.1.,2,1. договору повірений - ТОВ "АВТО ГЕО" зобов'язався за дорученням довірителя - ОСОБА_3 за плату вчинити від імені останнього, за його рахунок та у його інтересах юридичну дію, а саме: укласти договір купівлі-продажу належного довірителю транспортного засобу протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акту прийому передачі автомобіля за ціною, не нижче ціни, погодженої сторонами.

Згідно п.3.3. оспорюваного правочину довіритель на виконання цього договору на протязі трьох днів після його підписання зобов'язаний оформити нотаріально засвідчену довіреність, якою передати право повіреному на продаж транспортного засобу.

Суд вважає безпідставними твердження представника позивача стосовно відсутності повноважень відповідача ОСОБА_3 в обсязі наданих йому від імені позивача ОСОБА_5 довіреністю від 27.07.2013 року прав, оскільки визначені за змістом цієї довіреності права представництва інтересів довірителя з усіх без винятку питань пов'язаних з розпорядженням транспортним засобом, основним видом яких вказано продаж автомобіля, саме за визначеним предметом чого укладений оспорюваний договір доручення, не становлять очевидної відсутності заявленого права передоручення, надто, щодо додаткового зазначення права підписувати договори цивільно-правового характеру знову ж таки щодо розпорядження, а відтак, продажу автомобіля. Оскільки вказана довіреність не містить застереження про певні обмежувальні ознаки таких цивільно-правових договорів, непоширення даної умови на договір доручення, що могло б визначати відповідне обмеження права ОСОБА_3 на його укладання, не є очевидним.

При цьому судом відзначається, що зобов'язання повіреного за предметом договору доручення від 24.10.2015 року ТОВ "АВТО ГЕО" вчинення означених дій за дорученням довірителя ОСОБА_3 має узгоджену сторонами залежність виникнення такого права повіреного лише у разі оформлення довірителем після підписання цього договору нотаріально посвідченої довіреності, саме якою передбачається передача повіреному права продажу автомобіля, і лише щодо якої законом передбачено умову нотаріального посвідчення на відміну від договору доручення, положення про який не містять такого обов'язку для сторін.

Суд також визнає неаргументованими доводи представника позивача щодо безпідставного зазначення відповідачем ОСОБА_3 у спірному договорі доручення власником погодженого для продажу автомобіля, оскільки дана обставина не має визначального значення щодо недійсності договору, так як основною метою даного правочину вказано укладення договору купівлі-продажу, право на здійснення чого, а за вищевказаних обставин й повноваження на його передачу іншій повіреній особі, має й фактичний володілець чужого майна у даному випадку ОСОБА_3 за відповідним речовим правом - правом володіння, що визначає достатній обсяг його цивільної дієздатності для укладання договору доручення.

За таких обставин судом не вбачається недодержання визначених законом вимог, необхідних для чинності оспорюваного договору доручення від 24.10.2015 року №9/10 з наведених стороною позивача підстав, лише в межах яких із додержанням принципу диспозитивності цивільного судочинства суд вправі вирішувати заявлений спір, а тому даний позов в частині визнання недійсним вказаного правочину задоволенню не підлягає внаслідок безпідставності такої вимоги.

У зв'язку з цим судом визнаються хибними аргументи представника позивача щодо недійсності усіх інших правочинів, послідовно вчинених на підставі договору доручення від 24.10.2015 року №9/10, у тому числі правочину, за яким право власності на спірний автомобіль перейшло до відповідача ОСОБА_6

Окрім того, судом не вбачається достатніх підстав для визнання за позивачем права власності на спірний автомобіль, оскільки заявлений ним спосіб захисту з наведених у позові обгунтування щодо втрати документів, які засвідчують право власності на даний транспортний засіб через їх анулювання при знятті з обліку транспортного засобу не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки за встановлених обставин щодо добросовісного придбання наразі автомобіля відповідачем ОСОБА_6 послідовно за відплатним договором від особи, яка об'єктивно не мала права його відчужувати за визначеним перевищенням повноважень посадовоими особами ТОВ "АВТО ГЕО", про що набувач ОСОБА_6 не знав і не міг знати, оскільки він придбавав даний автомобіль від іншої фізичної особи, за якою той був зареєстрований як за власником, обставини чого не заперечені представником позивача, визначають визначені законом ознаки ОСОБА_6, як добросовісного набувача даного рухомого майна, витребувати яке від нього інша особа, яка вважає себе власником майна, вправі лише з виключного переліку підстав, встановлених ч.1 ст.388 ЦК України.

Аналогічні застереження містяться у правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 року у справі №6-1203цс15, висновки якої за відповідним порядком її ухвалення у відповідності до положень ч.1 ст.360-7 ЦПК України має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Про необхідність застосування до спірних правовідносин суд доходить висновку з огляду також на наведені стороною позивача наміри використання судового рішення про визнання право власності на автомобіль для здійснення зворотньої перереєстрації його за позивачем, що формально передбачає аналогічні наслідки його вилучення від добросовісного набувача.

При цьому враховуючи наведені положення ч.1 ст.388 ЦК України витребування спірного автомобіля від добросовісного набувача ОСОБА_6 суд не визначає можливим, оскільки послідовне вибуття даного транспортного засобу з володіння усіх його власників та володільців відбувалось виключно виключно за їх волі, а про його викрадення або загублення ніким із заінтересованих осіб не повідомлено.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача в частині визнання за ним права власності на спірний автомобіль також не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та відверто їм суперечать, а відтак визначають їх недоведеність за відповідного власного обов'язку внаслідок невизнання позову відовідачами.

Враховуючи викладене та керуючись ст.15, 203, 215, 241, 244, 245, 388, 1000 ЦК України, ст.3, 10, 11, 58-60, 61, 88, 158, 169, 208, 209, 212-215, 360-7 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_5 щодо визнання недійсним договору доручення від 24.10.2015 року №9/10, укладеного в м.Вінниці між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТО ГЕО", а також стосовно визнання за ОСОБА_5 права власності на автомобіль "Rexton II" марки Ssang Yong, 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова/шасі KPTG0B1FS8P262929 - відмовити.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення строків на його оскарження.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а відсутніми в судовому засіданні особами, які беруть участь в справі, - у той же строк з часу отримання копії рішення, Апеляційному суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд.

Суддя Вернік В.М.