Рішення

від 13.10.2016 по справі 130/168/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 130/168/16-ц Провадження № 22-ц/772/2754/2016Головуючий в суді першої інстанції Вернік В. М. Категорія 5 Доповідач Медяний В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого Медяного В.М.,

суддів: Денишенко Т.О., Матківської М.В.,

за участю секретаря Сніжко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО ГЕО , ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_7, про визнання недійсним договору доручення та визнання права власності,

апеляційними скаргами ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 19 липня 2016 року,

встановила:

В січні 2016 року позивач ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_2 звернулась з даним позовом до суду, посилаючись на те, що остання з 26.02.2008 року була власником автомобіля Rexton II марки Ssang Yong , 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова/шасі НОМЕР_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданого 1-им ВРЕР УДАІ в Хмельницькій області.

В порядку передоручення від її імені 27.07.2013 року ОСОБА_7 посвідчив у приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Мороз О.А. довіреність, якою уповноважив ОСОБА_4 бути представником довірителя з питань розпорядження (продавати, обмінювати, передавати у позичку, оренду, заставу) належним позивачу вказаним автомобілем. Даною довіреністю ОСОБА_4 надавались права вчинити особисто певні дії, у тому числі експлуатувати, зняти з обліку, відчужити згадуваний автомобіль тощо, та не передбачалось вчиняти ним дії та правочини щодо передоручення здійснення дій, вказаних у довіреності.

Надалі позивач дізналась, що ОСОБА_4 без попереднього погодження із нею 24.10.2015 року уклав з ТОВ АВТО ГЕО договір доручення №9/10, згідно якого вказане товариство зобов'язувалося за дорученням ОСОБА_4 укласти договір купівлі-продажу належного останньому транспортного засобу, вказаному у додатку №1 до договору, за ціною не нижче 12360 доларів США на протязі 30 днів з дня укладення договору доручення. По закінченню визначеного у договорі строку ОСОБА_4 звернувся до ТОВ АВТО ГЕО , але не виявив там переданого автомобіля та, повідомивши позивача, звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, досудове розслідування якого за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, наразі перебуває у провадженні Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області. За даними слідства належний позивачу автомобіль Rexton II марки Ssang Yong , 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова/шасі НОМЕР_2 був реалізований посадовими особами ТОВ АВТО ГЕО без участі власників третім особам із привласненням коштів від реалізації. В теперішній час вказаний автомобіль на підставі довідки-рахунку ААЕ №462342 від 04.11.2015 року зареєстрований за ОСОБА_5, якому видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 24.11.2015 року.

У зв'язку з викладеним позивач вимушена була звернутися до суду з даним позовом та просила визнати недійсним договір доручення №9/10 від 25.10.2015 року укладений у м. Вінниця між ОСОБА_4 та ТОВ АВТО ГЕО та визнати за нею право власності на спірний автомобіль, оскільки вважає, що ОСОБА_4 не вправі був здійснювати передоручення ТОВ АВТО ГЕО права вчинення дій з приводу реалізації належного позивачу автомобіля, а також безпідставно зазначив у даному договорі себе власником вказаного транспортного засобу.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 19.07.2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 щодо визнання недійсним договору доручення від 24.10.2015 року №9\10, укладеного в м. Вінниці між ОСОБА_4 та ТОВ АВТО ГЕО , а також стосовно визнання за ОСОБА_3 права власності на автомобіль Rexton II марки Ssang Yong , 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова/шасі НОМЕР_2 - відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням суду, відповідач ОСОБА_4 та ОСОБА_2 який діє в інтересах позивача ОСОБА_3 звернулися до суду з апеляційним скаргами.

Зокрема відповідач ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задовольнити повністю. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального права.

ОСОБА_2 який діє в інтересах позивача ОСОБА_3 також просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задовольнити повністю. Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального права.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_4 свою апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи, а також повністю визнав апеляційну скаргу ОСОБА_2 який діє в інтересах позивача ОСОБА_3 та не заперечував проти її задоволення.

ОСОБА_2 який діє в інтересах позивача ОСОБА_3 свою апеляційну скаргу повністю підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи, а також повністю визнав апеляційну скаргу ОСОБА_4 та не заперечував проти її задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_5 апеляційні скарги не визнав та заперечив проти їх задоволення, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі до суду апеляційної інстанції не з'явилися, тому відповідно до вимог ст. 74, ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у їх відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 п.п. 1, 3, 4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Апеляційний суд на виконання вимог ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, суд першої інстанції встановив обставини у справі та виходив з того, що у відповідача ОСОБА_4 були наявні повноваження на розпорядження спірним автомобілем, в тому числі на укладення будь-яких цивільно-правових угод, а тому підстави для визнання договору доручення від 24.10.2015 року №9/10 укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ Авто Гео відсутні, а відповідно ОСОБА_5 є добросовісним набувачем, а тому не може бути позбавлений права власності на спірний автомобіль, оскільки останній вибув з володіння ОСОБА_3 з волі останньої.

Однак, колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції, оскільки до таких висновків суд дійшов неповно з'ясувавши обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим вони не відповідають обставинам справи через неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, серед іншого, вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 з 26.02.2008 року була власником автомобіля Rexton II марки SsangYong , 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова/шасі НОМЕР_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 виданого 1-им ВРЕР УДАІ в Хмельницькій області.

24.07.2013 року ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_7 або ОСОБА_9 або ОСОБА_10 або ОСОБА_11 або ОСОБА_12 бути її представниками з питань розпорядження (продавати, обмінювати, передавати в позичку, оренду, заставу) належним їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданого 26.02.2008 року 1-шим ВРЕР УДАІ УМВСУ у Хмельницькій області місто Хмельницький автомобілем марки SsangYong Rexton II , 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1. Дана довіреність посвідчена приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Вальчук О.М. 24.07.2013 року.

27.07.2013 року ОСОБА_7 в порядку передоручення діючи від імені ОСОБА_3 видав довіреність ОСОБА_4, ОСОБА_14, які діють самостійно, строком дії до 27.07.2023 року, посвідчену приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Мороз О.А. якою, уповноважив останніх бути представником довірителя з питань розпорядження (продавати, обмінювати, передавати у позичку, оренду, заставу) належним ОСОБА_3 автомобілем. Даною довіреністю ОСОБА_4, ОСОБА_14 були надані відповідні права вчинити особисто певні дії, в тому числі експлуатувати, зняти з обліку та відчужити даний автомобіль. Зі змісту даної довіреності не передбачено право ОСОБА_4, ОСОБА_14 передоручення здійснення дій вказаних у довіреності.

В подальшому, 24.10.2015 року ОСОБА_4 уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю АВТО ГЕО код ЄДРПОУ 39981895 договір доручення № 9/10, згідно якого ТОВ АВТО ГЕО зобов'язувалося здійснити продаж отриманого транспортного засобу за узгодженою ціною вказаною у Додатку №1 до договору.

Згідно п.1.1. Договору доручення ТОВ АВТО ГЕО зобов'язалось за дорученням ОСОБА_4 вчинити дії від імені Довірителя - укласти договір купівлі-продажу належного Довірителю транспортного засобу, зазначеного в додатку №1 до договору.

Згідно акту прийому - передачі транспортного засобу від 24 жовтня 2015 року ОСОБА_4 передав транспортний засіб ТОВ АВТО ГЕО , що був в його експлуатації та знятий з обліку (реєстрації) в Державтоінспекції, за оціночною вартістю 12360 доларів США. В акті зазначено, що передача т/з по Договору доручення не являється передачею права власності на нього.

За договором доручення №9/10 повірений ТОВ АВТО ГЕО зобов'язався здійснити дії щодо продажу вищевказаного автомобіля за ціною не нижче 12360 дол. США на протязі 30 днів з дня укладення договору доручення (п. 2.1. п. 4.1. Договору).

Згідно п. 3.3. ОСОБА_4 на виконання умов договору доручення на протязі трьох днів після його підписання зобов'язаний оформити нотаріально засвідчену довіреність, якою передати право ТОВ АВТО ГЕО на продаж транспортного засобу.

Пунктом 3.4. ОСОБА_4 на виконання умов договору доручення на протязі трьох днів після його підписання зобов'язаний був зняти транспортний засіб з обліку в Державтоінспекції перед тим, як здійснити його передачу ТОВ АВТО ГЕО .

Як зазначено в п. 8.1. даного договору доручення, транспортний засіб, переданий Дорірителем (ОСОБА_4) Повіреному ТОВ АВТО ГЕО є приватною власністю Довірителя до укладення Договору купівлі-продажу Повіреним з третьою особою.

В подальшому 24.10.2015 року даний спірний автомобіль посадовими особами ТОВ АВТО ГЕО був проданий згідно довідки-рахунку серія ААЕ № 024396 від 24.10.2015 року ОСОБА_6 за суму 50000 гривень та вподальшому останнім 25.10.2015 року поставлений на облік у ВРЕР №6 УДАІ у м. Київ та зареєстрований за останнім. Однак, кошти від реалізації зазначеного автомобіля були привласнені посадовими особами ТОВ АВТО ГЕО .

На даний час власником вказаного спірного автомобіля є ОСОБА_5, який зареєстрований за ним на підставі довідки рахунку серія ААЕ №462342 від 04.11.2015 року та на підставі якої йому ім'я видано свідоцтво про реєстрацію Т\З серія НОМЕР_4 від 04.2015 року.

Колегія суддів переконана, що висновок місцевого суду про те, що ОСОБА_4 мав необхідний обсяг повноважень щодо передачі спірного автомобіля ТОВ АВТО ГЕО для реалізації, спростовується зібраними доказами у справі.

Так, згідно ч.1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, і у відповідності до ч. 3 цієї статті волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені й за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Юридичні дії повіреного є діями самого довірителя, з яким через повіреного вступають у відносини треті особи. За договором доручення повірений за вчиненими ним правочинами з третіми особами жодних прав і обов'язків не набуває, натомість створює права та обов'язки для довірителя, що й становить сутність відносин представництва.

Частиною 1 ст. 237 ЦК України визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

У ч. 1 ст. 238 ЦК України передбачено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Згідно зі ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

В той же час, ч. 1 ст. 240 ЦК України передбачає, що представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати свої повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Вищевикладене підтверджується пунктом 5.3. Наказу Міністерства юстиції України № 296/5, від 22.02.2012 року Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України який визначає, що у довіреності, виданій у порядку передоручення, не допускається передавання повіреній особі права на передоручення.

Таким чином колегія суддів вважає, що вчинення юридичних дій, які чітко не визначені в договорі доручення, навіть якщо вони спрямовані на досягнення кінцевої мети, задля якої укладено такий договір, і не охоплюються змістом договору доручення, можуть створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов'язки довірителя тільки за умови їх схвалення останнім.

Однак, відповідачі ОСОБА_4 та ТОВ АВТО ГЕО безпідставно включили до договору доручення №9/10 від 24.10.2015 року пункт 3.3. за яким ОСОБА_4 на виконання умов договору доручення на протязі трьох днів після його підписання зобов'язаний був оформити нотаріально засвідчену довіреність, якою передати право ТОВ АВТО ГЕО на продаж транспортного засобу.

Отже, слід дійти висновку про те, що відповідач ОСОБА_4, вчиняючи правочин із ТОВ АВТО ГЕО , діяв всупереч вищевказаним нормативним актам та виданої на його ім'я ОСОБА_15, який діяв від імені ОСОБА_3, довіреності, оскільки таких повноважень у нього не було визначеною довіреністю від 27.07.2013 року, а тому висновок місцевого суду про те, що ОСОБА_4 вправі був вчиняти всі цивільно-правові угоди в тому числі укладати договір доручення ТОВ АВТО ГЕО №9/10 від 24.10.2015 року, є помилковим.

Згідно ч. 3, 5 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Виходячи із викладених вище обставин та норм матеріального права, суд вважає, що ОСОБА_4, та ТОВ ТОВ АВТО ГЕО уклали між собою договір доручення з порушенням вимог ст.. 215 ЦК України, а тому даний правочин є недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частиною 1 ст. 236 ЦК України встановлено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними встановлено, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Також колегія суддів не може повністю погодитись з висновками місцевого суду про те, що позивачем було обрано невірний спосіб захисту.

Згідно з частиною першою статті 214 ЦПК суд має визначити, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. При цьому суд має навести у рішенні мотиви, з яких не застосував норми права, що на них посилалися особи, які беруть участь у справі. У зв'язку із цим посилання позивача у позовній заяві на норми права, які не підлягають застосуванню у даній справі, не є підставою для відмови в задоволенні пред'явленого позову, оскільки при вирішенні справи суд враховує підставу (обґрунтування) та зміст позовних вимог (стаття 119 ЦПК).

Згідно ст. 658 ЦК України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_4 у договорі доручення №9/10 від 24.10.2015 року безпідставно визначив себе власником автомобіля модель Rexton II марки SsangYong , 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова/шасі НОМЕР_2, оскільки останній знаходився в його володінні на підставі довіреності від 27.07.2013 року. Таким чином ОСОБА_4 не мав законних підстав укладати договір доручення із ТОВ АВТО ГЕО на продаж належного позивачу ОСОБА_3 автомобіля, оскільки не був його власником, а тому відповідно твердження ОСОБА_4 про придбання ним даного автомобіля у продавця ОСОБА_7 за обумовлену між ними суму коштів на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Мороз О.А. не відповідають вимогам Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року N 1200, та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року N 1388.

До таких правових висновків дійшов Верховний суд України в постанові від 16.12.2015 року у справі №6-688цс15.

У разі вчинення повіреним дій, які не охоплені змістом договору доручення і не схвалені довірителем, не можна вважати, що правочин, укладений унаслідок таких дій повіреного, відповідає вимогам закону. Отже, висновок суду першої інстанції про необхідний обсяг повноважень відповідача ОСОБА_4 спростовується вищевикладеним.

До таких висновків дійшов Верховний суд України у своїх постановах у справі №6-209цс14 від 22 квітня 2015 року та у справі № 6-1171цс15 від 17 лютого 2016 року.

Статтею 212 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Водночас за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Як вбачається з матеріалів справи спірний автомобіль на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 23.12.2015 року вилучений у ОСОБА_5 та відповідно до акту огляду тимчасово затриманого транспортного засобу від 14.01.2016 року переданий на тимчасове зберігання на штрафмайданчик ВДАІ ВМУ УМВС у Вінницькій області м. Вінниця, вул. Ботанічна, 28, де і знаходився на час ухвалення рішення судом першої інстанції.

Разом з тим Як вбачається з наданої суду представником відповідачка ОСОБА_5 - ОСОБА_16 ксерокопії ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 03 липня 2016 року, задоволено скаргу ОСОБА_16 та передано автомобіль модель Rexton II марки SsangYong , 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова/шасі НОМЕР_2, д.н.з НОМЕР_5 власнику ОСОБА_5 на відповідальне зберігання.

Згідно п. 19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , суд має враховувати, що позов про витребування майна, пред'явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.

В свою чергу як вбачається з обставин справи, право власності на спірний автомобіль не визнається та оспорюється як ОСОБА_4, який визначив себе власником автомобіля укладаючи договір доручення №9/10від 24.10.2015 року, так і ТОВ Авто Гео , яке за відсутності повноважень ОСОБА_4 на передоручення здійснило реалізацію спірного автомобіля.

Таким чином колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги про те, що оскільки спірний автомобіль вибув з володіння ОСОБА_5, а отже вірним способом захисту є саме визнання за позивачем права власності як відновлення порушеного права, оскільки судом встановлено, що на даний час даний автомобіль згідно ухвали суду від 03 липня 2015 року передано власнику ОСОБА_5 на відповідальне зберігання.

Згідно ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).

Згідно з ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом. Захист же цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 ЦК з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Ураховуючи викладене колегія суддів не вбачає законних підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про визнання за ОСОБА_3 права власності на спірний автомобіль, оскільки такі вимоги є передчасними.

Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судове рішення першої інстанції суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 щодо визнання недійсним договору доручення від 24.10.2015 року №9/10, укладеного в м. Вінниці між ОСОБА_4 та ТОВ "АВТО ГЕО" не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо його законності й обґрунтованості, що призвело до неправильного вирішення спору, а тому в цій частині залишатися в законній силі не може та підлягає скасуванню на підставі п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням в цій частині нового рішення у справі про задоволення цих позовних вимог.

Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат згідно з правами, передбаченими статтею 88 ЦПК України.

В іншій частині рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_2 діючого в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 19 липня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 щодо визнання недійсним договору доручення від 24.10.2015 року №9/10, укладеного в м. Вінниці між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТО ГЕО" та розподілу між сторонами судових витрат - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_2 діючого в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати недійсним договір доручення №9/10 від 24.10.2015 року укладений у м. Вінниця між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю Авто ГЕО .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО ГЕО на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 551 гривень 20 копійок.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : /підпис/ В.М. Медяний

Судді : /підпис/ Т.О. Денишенко

/підпис/ М.В. Матківська

Згідно з оригіналом: