Постанова

від 27.07.2016 по справі 826/14798/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 липня 2016 року № 826/14798/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства «Степсон Трейд» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось дочірнє підприємство «Степсон Трейд» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.11.2013р. №00007022290, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 940 417,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 94 980,00 грн. та податкового повідомлення-рішення від 26.11.2013р. №00007012207, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 866 137,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 433 069,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, а відтак останні підлягають скасуванню як протиправні. При цьому, позивач зазначає, що первинні бухгалтерські документи, отримані від ТОВ "У Сек'юріті Сервіс", ТОВ "Фалкон-2011", ТОВ "Оренда Комфорт Україна" та ПП "Ібіца" відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити та, як наслідок, зазначені суми по податкових накладних правомірно включені позивачем до валових витрат і податкового кредиту відповідних періодів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2015 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.04.2016 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи дану справу до суду першої інстанції Вищий адміністративний суд України зазначив, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, тому вказаний акт фіксує лише факт неможливості проведення зустрічної звірки контрагента позивача та не може давати оцінку реальності укладеного правочину.

Однак, суди попередніх інстанцій зробили висновок про нереальність господарських операцій на підставі актів податкових органів про неможливість проведення зустрічних звірок з контрагентами позивача, при цьому, судами не було досліджено господарські операції позивача за період, що перевірявся та на підставі яких виникли порушення, що лягли в основу прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2016 справу №826/14798/14 прийнято до провадження.

В ході нового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. При цьому, на виконання ухвали суду від 16.05.2016 року представник позивача надав до суду письмові пояснення з урахуванням висновків ухвали Вищого адміністративного суду України №К/800/4728/15 від 19.04.2016 року.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою представників відповідача у судове засідання, суд, керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на підставі наказу від 23.10.2013р. №1074, направлення від 23.10.2013р. №1032/22-07, згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП "Гарантія-Маркет", (код за ЄДРПОУ 32254181) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "У Сек'юріті Сервіс" (код 35921554) за серпень 2011 року, лютий 2012 року, ТОВ "Фалкон-2011" (код 37649519 за вересень 2011 року, жовтень 2011 року, грудень 2011 року, січень 2012 року, лютий 2012 року, ПП "Ібіца" (код 37059091) за грудень 2011 року, ПІ І "Покрівельні Технології" (код 30964693) за серпень 2011 року, ТОВ "Оренда Комфорт Україна" (код 37335783) за січень 2011 року, лютий 2011 року, березень 2011 року, ТОВ "Спецтехоснастка" (код 13429839) за січень 2012 року, ТОВ "УДК" (код 37310549) за 2012 рік.

За результатами перевірки складено акт від 12.11.2013 року №1821/26-59-22-07/32254181 про результати документальної позапланової виїзної документальної перевірки (надалі - акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, перевіркою ДП "Степсон Трейд" по взаємовідносинах з ТОВ "У Сек'юріті Сервіс" (код 35921554) за серпень 2011 року, лютий 2012 року, ТОВ "Фалкон-2011" (код 37649519 за вересень 2011 року, жовтень 2011 року, грудень 2011 року, січень 2012 року, лютий 2012 року, ПП "Ібіца" (код 37059091) за грудень 2011 року, ТОВ "Оренда Комфорт Україна" (код 37335783) за січень 2011 року, лютий 2011 року, березень 2011 року встановлено порушення:

- пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.2, п.198.3, п.198.6. ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.4, п.201.6, п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 866 137 грн . в тому числі: за січень 2011 року в сумі - 178152 грн., за лютий 2011 року в сумі - 98295 грн., за березень 2011 року в сумі - 115957 грн., за серпень 2011 року в сумі - 101587 грн., за вересень 2011 року в сумі - 40618 грн., за жовтень 2011 року в сумі - 42566 грн.; за грудень 2011 року в сумі - 108050 грн., за січень 2012 року в сумі - 41747 грн.; лютий 2012 року в сумі - 139166 грн.;

- пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.2. ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 852 225 грн ., за період 1-4 квартал 2011р. та 1 квартал 2012 року.

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що операції між позивачем та контрагентами є нереальними, а укладені договори є нікчемними, а отже ДП "СТЕПСОН ТРЕЙД" протиправно віднесло до складу податкового кредиту та валових витрат суми по податковим накладним, отриманим від ТОВ "У Сек'юріті Сервіс", ТОВ "Фалкон-2011", ТОВ "Оренда Комфорт Україна" .

Окрім того, за результатами аналізу даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів встановлено відхилення між задекларованими податковими зобов'язаннями та задекларованим податковим кредитом позивача із ПП "ІБІЦА" на загальну суму 66774 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 26.11.2013р. №00007022290, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 940 417,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 94 980,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 26.11.2013р. №00007012207, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 866 137,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 433 069,00 грн.

Позивач, вважаючи дані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси як платника податків, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Розглядаючи справу по суті, суд враховує висновки Вищого адміністративного суду України, що наведені в ухвалі від 19.04.2016 №К/800/4728/15, про необхідність дослідження господарських операцій позивача за період, що перевірявся та на підставі яких виникли порушення, що лягли в основу прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

Представником позивача зазначив та матеріалами справи підтверджується, що ДП «Степсон Трейд», як дочірнє підприємство ПрАТ «Фуршет», на підставі відповідних договорів оренди та суборенди нерухомого майна, було оператором магазинів-супермаркетів продовольчих та непродовольчих товарів «Фуршет».

Виходячи із виробничої необхідності, нерозривно пов'язаної із власною господарською діяльність по управлінню магазинами-супермаркетами продовольчих та непродовольчих товарів "Фуршет» та враховуючи загальноприйняті правила ведення такої господарської діяльності, ДП «Степсон Трейд» уклало з ТОВ «У Сек'юріті Сервіс» відповідні договори на надання охоронних послуг від 01.07.2011 р. №27/07/11, №51/07/11, №23/07/11, №19/07/11, №18/07/11, №28/07/11, №29/07/11, №53/07/11, №20/07/11, №30/07/11, №26/07/11, №25/07/11, №24/07/11, №21/07/11, №22/07/11, №50/07/11, №49/07/11 та №52/07/11.

Загальна сума укладених з ТОВ «У Сек'юріті Сервіс» договорів складає 1 194 35,60 грн. (в т. ч. ПДВ - 199 072,60 грн.)

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за серпень 2011 року та лютий 2012 р.

При цьому, ТОВ «У Сек'юріті Сервіс» в повному обсязі надало ДП «Степсон Трейд» відповідні охоронні послуги згідно умов наведених договорів, що підтверджено відповідними актами надання послуг, підписаними сторонами без будь-яких зауважень, заперечень чи претензій.

В свою чергу, ДП «Степсон Трейд» за надані послуги сплатило на користь ТОВ «У Сек'юріті Сервіс» кошти, в тому числі з ПДВ, що підтверджується відповідними банківськими виписками, а ТОВ «У Сек'юріті Сервіс» на виконання вимог договорів та податкового законодавства виписало та надало ДП «Степсон Трейд» відповідні податкові накладні.

Також, між позивачем та ТОВ "Оренда Комфорт Україна" (код ЄДРПОУ 37335783) укладено договір про надання будівельних послуг. ТОВ "Оренда Комфорт Україна" на адресу ДП "Степсон Трейд" виписано податкові накладні на загальну суму 2 354 425,74 грн. (в т. ч. ПДВ - 392 404,29 грн.).

За даними договорами ТОВ «Оренда Комфорт Україна» надало ДП «Степсон Трейд» послуги із суборенди вказаних об'єктів нерухомого майна повністю та своєчасно, що підтверджується відповідними Актами наданих послуг з суборенди.

Суми податку на додану вартість включено до податкового кредиту відповідного періоду, та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за січень - березень 2011 р.

За надані послуги ДП «Степсон Трейд» вчасно та в повному обсязі сплатило на користь ТОВ «Оренда Комфорт Україна» кошти, в тому числі ПДВ, що підтверджується відповідними банківськими виписками, а ТОВ «Оренда Комфорт Україна» на виконання умов договорів та вимог законодавства виписало ДП «Степсон Трейд» відповідні податкові накладні.

Матеріалами справи підтверджується, що послуги з суборенди, придбані ДП «Степсон Трейд» у ТОВ «Оренда Комфорт Україна», повністю стосуються власної господарської діяльності ДП «Степсон Трейд» і придбані з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності відповідно до цільової діяльності та статуту підприємства, оскільки в суборендованих приміщеннях за адресами: м. Умань, вул. Шевченка, 23-а, м. Умань, вул. Паризької комуни, 31-а, та м. Кривий Ріг, вул. Ватутіна, буд. 39, розташовані магазини-супермаркети продовольчих та непродовольчих товарів «Фуршет» позивача, через які позивач здійснював реалізацію товарів, що не заперечувалось ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, оскільки ДП «Степсон Трейд» на вказані адреси та на вказані суборендовані приміщення реєструвало РРО (касові апарати), отримувало патенти на здійснення торгівельної діяльності, одержувало ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, тощо.

Вищевказані договори та інші податкові та бухгалтерські документи є дійсними, рішення суду щодо визнання цих документів недійсними відсутні.

Окрім того, між ДП "Степсон Трейд" та ТОВ "ФАЛКОН-2011" (код ЄДРПОУ 37649519) укладено ряд договорів оренди приміщення на загальну суму 1 194 35,60 грн. (в т. ч. ПДВ - 199 072,60 грн.).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за вересень-грудень 2011 року та січень-лютий 2012 р.

За даним договором ТОВ «Фалкон-2011» надало ДП «Степсон Трейд» послуги із суборенди вказаного нерухомого майна повністю та своєчасно за період за вересень 2011 року, жовтень 2011 року, грудень 2011 року, січень 2012 року, лютий 2012 року, що підтверджується відповідними Актами наданих послуг з суборенди.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ДП "Степсон Трейд" за період січень, лютий, березень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2011 року та січень, лютий 2012 року задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 168 726 116 грн., в т.ч. по взаємовідносинам із зазначеними контрагентами у сумі 866 137 грн.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 957 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 за № 1235/26012 та набрав чинності 01.12.2014, діяв до 30.12.2015, тобто був чинним на момент виписки спірних податкових накладних).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим у своєму листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (про що було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин)(надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону №996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків , що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Оцінивши вказані докази за правилами ст. 86 КАС України, суд приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи первинні документи підтверджують реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Фалкон-2011», ТОВ «У Сек'юріті Сервіс» та ТОВ «Оренда Комфорт Україна».

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Водночас, як вбачається з акту перевірки, податковим органом згідно проведеного аналізу податкової звітності контрагентів позивача встановлено, що ТОВ "У Сек'юріті Сервіс", ТОВ "Фалкон-2011", ТОВ "Оренда Комфорт Україна" декларують обсяг реалізації товарно-матеріальних цінностей без підтвердження їх придбання, тобто підприємства є вигодотранспортуючими суб'єктами господарювання та здійснюють діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Так, податковим органом в ході проведення перевірки позивача використано:

-акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 22.05.2013 р. №1769/22-8/35921554 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "У Сек'юріті Сервіс" код ЄДРПОУ 35921554 з питань правомірності проведених господарських відносин з ПП "Хімінвест-2012" за період з 01.08.2011 року по 30.09.2012 року та ТОВ "МС-Фератус" за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року, стан платника - " 11" - (Припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті).

-акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 01.10.2012 р. № 1613/22-05/37335783 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Оренда Комфорт Україна", в частині дотримання вимог податкового законодавства за період з 09.12.2010 року по 30.09.2012 року", стан платника - " 9" направлено повідомлення про вiдсутнiсть за місцезнаходженням;

-акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 20.06.2013 р. №149/2240/37649519 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ФАЛКОН-2011" з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 15.06.2011р. по 28.02.2012р.,стан платника - " 9" - (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням).

На підставі вказаних вище актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, контролюючим органом зроблено висновок що господарська діяльність позивача з ТОВ "У Сек'юріті Сервіс", ТОВ "Фалкон-2011", ТОВ "Оренда Комфорт Україна" є протиправною, а укладені між ними правочини - нікчемними як такі, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином, що є порушенням ст. 234 Цивільного кодексу України.

Водночас, згідно позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 03.02.2016 року у справі №826/11720/14, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не порушує прав позивача, а внесення до Інформаційної системи змін без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 01.12.2015 року у справі №814/1115/14, від 17.11.2015 року №826/17248/14.

При цьому, у постановах від 03.11.2015 року та 01.12.2015 року (справи №№ 21-99а15, 21-3133а15 відповідно) Верховний Суд України зазначив, що дії контролюючого органу щодо внесення до Інформаційної системи змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Наведене в сукупності з урахуванням позиції ВСУ свідчить, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, який є відображенням дій працівників податкових органів, не породжує правових наслідків для платника податків і, відповідно, не порушує його прав, а відтак твердження податкового органу про нереальність здійснення позивачем з контрагентами операцій на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок без оцінки первинної документації є хибними.

При цьому, суд звертає увагу, що постановою Деснянського районного суду м. Києва від 20.02.2012 р. у справі №4- 33/12 скасовано постанову слідчого СВ податкової міліції ДПІ у Деснянському районі м. Києва про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 та невстановлених осіб, за фактом фіктивного підприємництва, шляхом створення (придбання) ТОВ «Оренда-Сіті», ТОВ «Оренда-Сервіс», ТОВ «Оренда Комфорт Україна», ТОВ «Бізнес-Сервіс-Альянс», ТОВ «Кронос-2010» з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочину, передбаченого частиною другою ст. 205 КК України.

Також Постановою старшого слідчого з ОВС УРОВС Головного слідчого управління ДПС України підполковника податкової міліції Небелюка В.І. «Про закриття кримінальної справи в частині від 16.11.2012 р.» закрито кримінальну справу №69-0149 в частині її порушення за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності юридичних осіб ТОВ «Оренда-Сервіс», ТОВ «Оренда-Сіті», ТОВ «Оренда Комфорт Україна», ТОВ «Бізнес-Сервіс-Альянс» з метою прикриття незаконної діяльності, за попередньою змовою невстановленою групою осіб, скоєного повторно, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 205 КК України.

Поряд з цим ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва винесено постанову від 14.03.2012 р. про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 та невстановлених осіб, за фактом фіктивного, шляхом створення (придбання) ТОВ «Оренда-Сіті», ТОВ «Оренда-Сервіс», ТОВ «Оренда Комфорт Україна», ТОВ «Бізнес-Сервіс-Альянс», ТОВ «Кронос-2010» з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочину, передбаченого частиною другою ст. 205 КК України, яка не була оскаржена чи скасована.

Наведене в сукупності свідчить, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок не можуть бути належними та допустимими доказами та не можуть підтверджувати правомірність висновків акта перевірки ДП «Спепсон Трейд» та правомірності оскаржуваних повідомлень-рішень.

В силу п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 за №К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

В ході розгляду даної справи відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Степсон Трейд» і контрагентами ТОВ «У Сек'юріті Сервіс», ТОВ «Фалкон-2011», ТОВ «Оренда Комфорт Україна», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання даних договорів та первинних документів до них неуповноваженими на те особами.

Крім того, суд звертає увагу, що між позивачем та ПП «Ібіца» укладено договір №1 від 01.12.2010 р. на поставку товарів для реалізації їх через мережу магазинів «Фуршет».

Поставка товару ПП «Ібіца» згідно Договору №1 від 01.12.2010 р. здійснювалася безпосередньо в магазини позивача, за адресами, які вказані у додатку 2 до Договору та у накладних.

Поставка товару підтверджується видатковими накладними з відмітками магазинів позивача про отримання товару. За поставлений товар позивач сплатив кошти, в тому числі з ПДВ, що підтверджується банківськими виписками. ПП «Ібіца» на виконання вимог договору виписано позивачу податкові накладні.

Договір № 1 від 01.12.2010 р. є дійсним, рішення суду щодо визнання цього договору недійсним відсутнє.

Як уже зазначалось, приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності, а відтак не відображення ПП «Ібіца» та не сплата до бюджету сум податку на додану вартість, що був сплачений на його користь з боку ДП «Степсон Трейд» в ціні поставленого товару, не може бути підставою для невизнання податкового кредиту у ДП «Степсон Трейд» та стягнення таких сум до бюджету за його рахунок.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 86 КАС України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ТОВ «Степсон Трейд» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Степсон Трейд» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від №00007012207, №0007022290 від 26.11.2013 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Степсон Трейд» (код ЄДРПОУ 32254181) судові витрати у розмірі 974,40 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39561761) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов