Ухвала

від 25.07.2016 по справі 908/2063/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

25 липня 2016 року Справа № 908/2063/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Данилової Т.Б.

розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Холдинг" на ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 29.07.2015 у справі № 908/2063/15-г Господарського суду Запорізької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Діола" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" про стягнення грошових коштів

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Холдинг" чотири рази зверталось до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 29.07.2015 у справі № 908/2063/15-г, однак, у зв'язку з тим, що скаржником не було дотримано порядку подання касаційних скарг, ухвалами Вищого господарського суду України від 09.11.2015, 25.01.2016, 23.03.2016, 28.04.2016 касаційні скарги було повернуто скаржнику на підставі п.п. 3, 4, 5 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України, у зв'язку з тим, що до матеріалів касаційної скарги не було додано належних доказів надіслання її копії іншій стороні у справі, доказів сплати судового збору і не подано клопотання про відновлення пропущеного строку подання касаційної скарги. Клопотання про відстрочку сплати судового збору залишені без задоволення.

Частиною третьою статті 111 3 ГПК України передбачено, що після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, касаційна скарга може бути подана повторно.

Звертаючись повторно з касаційною скаргою, скаржник не усунув обставин, які зазначені у пункті 3, 4, 5 частини першої статті 111 3 ГПК України.

З приводу заявленого скаржником клопотання про відстрочку сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

01.09.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 № 484- VIІІ, яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема, в частині розміру ставок судового збору за подання касаційної скарги, відповідно до якого, підпунктом "7" пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору, яка підлягає сплаті за подання касаційної скарги на ухвалу суду, становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

При цьому, за приписами ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" мінімальна заробітна плата встановлюється у місячному розмірі і на 01.01.2016 становить 1 378 грн.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору.

За змістом положень ст. 8 Закону України "Про судовий збір" питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом (п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 № 01-06/2093/15).

Таких обставин скаржником у скарзі не наведено та належних доказів важкого фінансового становища суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що скаржник неодноразово звертався до суду із клопотаннями про відстрочку сплати судового збору, які ухвалами Вищого господарського суду України від 09.11.2015, 25.01.2016, 23.03.2016, 28.04.2016 залишені без задоволення, у зв'язку з відсутністю підстав, передбачених чинним законодавством.

Таким чином, оскільки скаржником повторно заявлено те ж саме клопотання, у колегії відсутні правові підстави для його задоволення.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").

Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в ГПК України обов'язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву (в т.ч. касаційну скаргу) заявнику.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі", no. 28249/95, від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Отже, враховуючи, що скаржником до матеріалів касаційної скарги не було додано доказів сплати судового збору, а клопотання про відстрочку сплати судового збору є таким, що задоволенню не підлягає, колегія повертає касаційну скаргу без розгляду.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 53, 86, 110, п. п. 3, 4, 5 ч. 1 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Клопотання про відстрочку сплати судового збору відхилити.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Холдинг" на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 29.07.2015 у справі № 908/2063/15-г повернути скаржнику.

Головуючий суддя В. А. Корсак

Судді М. В. Данилова

Т. Б. Данилова