Постанова

від 28.07.2016 по справі 911/5392/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2016 року Справа № 911/5392/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Бондар С.В. (доповідач), суддівСтратієнко Л.В., Грека Б.М., розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників: Приватного підприємства "Яблунівський виробничий комплекс" від позивача: не з'явились від відповідача:Борисенко Ю.В. на рішенняГосподарського суду Київської області від 15.02.2016 року та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 року у справі№ 911/5392/15 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Валентина ЛТД" до Приватного підприємства "Яблунівський виробничий комплекс" про стягнення 33 996,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Валентина ЛТД" (далі позивач) звернулось з позовом до Приватного підприємства "Яблунівський виробничий комплекс" (далі відповідач) про стягнення 33 996, 00 грн. боргу за договором поставки від 10.11.2014 року № 000002 (далі Договір), з яких 33 000 грн. - основного боргу; 693, 00 грн. - інфляційних витрат; 303, 00 грн. - 3% річних.

12.01.2016 року позивач звернувся до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог та просив суд додатково стягнути з відповідача 5 985 грн. - вартість неоплаченої партії товару, згідно видаткової накладної № 1005 від 22.12.2015 року (довіреність № 54 від 22.12.2015 року (а.с.61)).

Таким чином, позивач просив суд стягнути з відповідача всього 38 985, 00 грн. - основної заборгованості; 693, 00 грн. - інфляційних витрат; 303, 00 грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.02.2016 року позовні вимоги задоволені повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суди прийшли до висновку про те, що у відповідача є в наявності заборгованість за накладною від 21.08.2015 року № 578 на суму 33 000 грн. та від 22.12.2015 року № 1005 на суму 5 985 грн.

Судами застосовано ч. 2 ст.625 ЦК України.

Суди також прийшли до висновку, що відповідач не надав доказів пред'явлення позивачу вимог щодо неякісного товару переданого за накладною від 21.08.2015 року № 578 (про його заміну або про відмову від його прийняття).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В своїй касаційній скарзі відповідач зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі.

Відповідач звертає увагу суду на ту обставину, що судами не було враховано те, що відповідач 12.01.2016 року сплатив частину основного боргу в сумі 5 985 грн. Позивач здійснював поставку товару з порушенням істотних умов Договору. Товар був неналежної якості.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

10.11.2014 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір, відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити покупцю продукцію (міцелій грибний в брикетах), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його.

Відповідно до умов договору:

- поставка здійснюється партіями відповідно до прийнятої до виконання заявки покупця, зі складу постачальника транспортом покупця, разом з партією продукції надається рахунок-фактура, видаткова та податкова накладні та супровідний лист. Заявки подаються за 25 днів до початку місяця, в якому планується відвантаження продукції (пункт 1.3, розділ 4 Договору);

- покупець здійснює оплату продукції шляхом сплати 100% вартості до моменту відвантаження, на підставі рахунків, але не пізніше ніж за 24 години до відвантаження (пункт 5.1 Договору);

- постачальник зобов'язується поставити продукцію належної якості (пункт 3.2 Договору).

До матеріалів справи (а.с. 14-15) залучені копії довіреності № 39 від 21.08.2015 року та видаткова накладна № 578 від 21.08.2015 року, які свідчать про те, що відповідачем 21.08.2015 року було отримано продукцію на підставі Договору на суму 33 000 грн.

Доказів оплати продукції в сумі 33 000 грн. відповідачем не надано.

До матеріалів справи (а.с. 91-92) залучені пояснення представника позивача, згідно до яких позивач використовує у виробництві товару ТУ У14.3-20612125- 001-2003 (далі ТУ), які залучені до матеріалів справи (а.с. 93-106), згідно до яких строк зберігання продукції (компосту) в залежності від температурного режиму складає до 72 год.

До матеріалів справи (а.с. 59) залучено копію експертного висновку від 10.09.2015 року співробітника Інституту ботаніки ім. Н.Г.Холодного НАН України, згідно до якого продукція завантажена в камеру № 2 - 21.08.2015 року, не придатна для вирощування грибів шампіньйонів.

Що стосується зазначеного експертного висновку, колегія зазначає, що він не можу бути прийнятий до уваги оскільки: матеріали справи не містять доказів того, що відповідач направляв позивачу пропозиції щодо участі в дослідженнях, які були предметом експертного висновку; матеріали справи не містять доказів того, що дослідження було проведено саме по відношенню до продукції, яку було передано відповідачу за накладною № 578 від 21.08.2015 року.

Оцінюючи підстави для задоволення позовних вимог в цій частині колегія приходить до висновку про те, що судами обґрунтовано задоволені позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача 33 000 грн. боргу за продукцію, яку отримано за накладною від 21.08.2015 року № 578.

Що стосується позовних вимог про стягнення інфляції в сумі 693 грн. та 303 грн. - 3% річних, судова колегія зазначає, як зазначено вище, відповідно до п. 5.1 Договору відповідач здійснює оплату вартості продукції шляхом 100% попередньої оплати.

Згідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи умови договору та приписи ст. ст. 530, 693 ЦК України, у даному випадку, суд повинен був встановити час прострочки грошового зобов'язання.

До матеріалів справи залучена копія претензії позивача від 15.10.2015 року (а.с. 18-19), поштове повідомлення та фіскальний чек (а.с. 20-21), який свідчить про те, що претензія про сплату заборгованості у розмірі 33 000 грн. була надіслана відповідачу 16.10.2015 року.

Як вбачається з розрахунку позивача інфляційні та 3% річних розраховані ним за період з 22.08.2015 року по 11.12.2015 року (а.с. 38), але судами не визначено фактичну дату коли у відповідача виник обов'язок оплатити товар у сумі 33 000 грн.

Що стосується позовних вимог в сумі 5 985 грн. - колегія зазначає, що до матеріалів справи (а.с. 64) залучена копія накладної № 1005 від 22.12.2015 року, яка свідчить про те, що відповідачем отримано товар на суму 5 985 грн.

В накладній, також зазначено рахунок на оплату № 343 від 22.12.2015 року.

До матеріалів справи (а.с. 83, 192) залучені копія та оригінал платіжного доручення № 36 від 12.01.2016 року, в якому зазначено платник -відповідач, отримувач - позивач, призначення платежу - оплата за міцелій грибний, згідно рахунку № 343 від 22.12.2015 року на суму 5 985 грн.

Судами не надано оцінки платіжному дорученню № 36 від 12.01.2016 року.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції і постанова апеляційної інстанції, в частині стягнення 33 000 грн. підлягають залишенню без змін.

В частині стягнення 5 985 грн. - вартість товару отриманого згідно видаткової накладної № 1005 від 22.12.2015 року; 693 грн. - інфляційних витрат та 303 грн. - 3% річних нарахованих на суму заборгованості у розмірі 33 000 грн., рішення прийняті у справі підтягають скасуванню з направленням в цій частині справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи, в зазначені частині позовних вимог, суду необхідно з урахуванням умов Договору, приписів ст. 693, ст. 530 ЦК України визначити час прострочення грошового зобов'язання відповідача за продукцію, яку отримано ним за накладною від 21.08.2015 року № 578 на суму 33 000 грн. та дати оцінку платіжному дорученню № 36 від 12.01.2016 року.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Яблунівський виробничий комплекс" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 року прийняті у справі № 911/5392/15 скасувати в частині стягнення 5 985 грн. - вартість товару отриманого згідно видаткової накладної № 1005 від 22.12.2015 року; 693 грн. - інфляційних витрат та 303 грн. - 3% річних нарахованих на суму заборгованості у розмірі 33 000 грн., направити в цій частині справу на новий розгляд до Господарського суду Київської області в іншому складі суду.

3. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 року прийняті у справі № 911/5392/15 залишити без змін.

Головуючий С.В.Бондар

Судді Л.В.Стратієнко

Б.М.Грек