Рішення

від 17.10.2016 по справі 911/5392/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2016 р. Справа № 911/5392/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Валентина ЛТД», м. Васильків

до Приватного підприємства «Яблунівський виробничий комплекс», с. Яблунівка Макарівського району,

про стягнення 33996,00 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників:

позивач - не з'явився;

відповідач - ОСОБА_1 предст. за дов. від 21.09.2016.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма В«Валентина ЛТДВ» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до приватного підприємства В«Яблунівський виробничий комплексВ» , в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило стягнути з відповідача 39981,00 грн. заборгованості, в тому числі 38985,00 грн. основного боргу, 693,00 грн. інфляційних втрат та 303,00 грн. процентів річних.

Рішенням господарського суду Київської області від 15.02.2016, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2016, позов товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма В«Валентина ЛТДВ» задоволено повністю, стягнуто з приватного підприємства В«Яблунівський виробничий комплексВ» на користь товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма В«Валентина ЛТДВ» 38985,00 грн. основного боргу, 693,00 грн. інфляційних втрат, 303,00 грн. 3% річних, 1218,00 грн. судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.07.2016 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 та рішення господарського суду Київської області від 15.02.2016 у справі № 911/5392/15 скасовано частково. В частині стягнення 5 985 грн. вартості товару отриманого згідно видаткової накладної № 1005 від 22.12.2015 року; 693,00 грн. інфляційних витрат та 303,00 грн. 3% річних нарахованих на суму заборгованості у розмірі 33 000,00 грн. передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.08.2016року справу № 911/5392/15 прийнято до розгляду суддею Щоткіним О.В. та призначено на 26.09.2016.

В судові засідання 26.09.2016 та 17.10.2016 позивач, який повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився, не направив свого повноважного представника, про причини неявки суд не повідомив.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна позиція викладена в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» .

Враховуючи, що неявка повноважного представника позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки вирішення спору встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами, за відсутності представника позивача.

Згідно з ч. 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

17.10.2016 року у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

10.11.2014р. між ТОВ ВКФ «Валентина ЛТД» (постачальник) та ПП «Яблунівський виробничий комплекс» (покупець) було укладено договір поставки № 000002 (далі- Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити покупцю продукцію (міцелій грибний в брикетах), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його.

Відповідно до умов договору поставка здійснюється партіями відповідно до прийнятої до виконання заявки покупця, зі складу постачальника транспортом покупця, разом з партією продукції надається рахунок-фактура, видаткова та податкова накладні та супровідний лист. Заявки подаються за 25 днів до початку місяця, в якому планується відвантаження продукції (пункт 1.3, розділ 4 Договору).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Так, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар (міцелій грибний у брикетах) вартістю 38 985,00 грн. за накладними від 21.08.2015р. №578 на суму 33000,00 грн. (довіреність від 21.08.2015р. №39) та від 22.12.2015р. №1005 на суму 5985,00 грн. (довіреність від 22.12.2015р. № 54).

Крім того, у зв'язку з несвоєчасною оплатою товару та керуючись ст. 625 ЦК України, позивачем було нараховано відповідачеві 693,00 грн. інфляційних втрат та 303,00 грн. 3% річних.

Задовольняючи позов в повному обсязі, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що позивач здійснював поставки товару відповідачу, про що свідчать копії видаткових накладних, підписаних та скріплених печатками з обох сторін, та відповідні ним довіреності на отримання матеріальних цінностей, а відповідач отримав зазначений товар.

Однак, в порушення договірних умов (п.5.1) та норм Цивільного кодексу щодо оплати товару, суми боргу зазначені в накладних № 578 від 21.08.2015р. та №1005 від 22.12.2015р. оплачені не були.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що заборгованість за накладною 21.08.2015р. №578 на суму 33000,00 грн. підтверджується матеріалам справи та задоволена правомірно.

Однак, при задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляції в сумі 693 грн. та 303 грн. 3% річних (нарахованих на суму боргу 33000,00 грн.), суд повинен був встановити час прострочки грошового зобов'язання з урахуванням п. 5.1 Договору та приписів ст. ст. 530, 693 ЦК України.

Частиною 1 статті 111 12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Суд, розглянувши докази наявні в матеріалах справи, а також враховуючи вказівки викладені в постанові Вищого господарського суду України від 28.07.2016р., встановив наступне.

У відповідності до п. 5.1 Договору відповідач здійснює оплату вартості продукції шляхом 100% попередньої оплати.

Згідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто, умовами вказаного договору сторони не визначили конкретної дати чи строку, з настанням якого у відповідача виникає обов'язок з оплати товару, що, однак, не свідчить про відсутність обов'язку останнього оплатити отриманий товар, адже, хоча вказаний вище пункт договору, і не містять конкретного строку виконання зобов'язання відповідачем щодо оплати поставленого товару, втім, безперечно свідчить про згоду сторін на виконання вказаних дій взагалі, а не в момент прийняття товару та товаророзпорядчих документів на нього, тому, враховуючи приписи ч.2 ст.530, ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, пов'язують момент виконання такого зобов'язання з моментом відповідної вимоги.

До матеріалів справи залучена копія претензії позивача від 15.10.2015 року (а.с. 18-19), зі змісту якої вбачається, що позивач просить відповідача у 10-ти денний термін з моменту отримання листа перерахувати грошові кошти в розмірі 33000,00 грн.

Згідно поштового повідомлення та фіскального чеку (а.с. 20-21), претензія про сплату заборгованості у розмірі 33 000 грн. була надіслана відповідачу 16.10.2015 року.

У відповідності до наказу Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 року № 211 «Про затвердження та введення в дію Порядку пересилання поштових відправлень», а також зазначених нормативних строків пересилання поштових відправлень, проста письмова кореспонденція (поштові картки, листи, бандеролі, секограми) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міста Києва) відправляється наступним чином: Д+3, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа до поштової скриньки до початку останнього виймання; 3 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Таким чином відправлена 16.10.2015р. претензія фактично була отримана відповідачем 21.10.2015р.

Зважаючи на встановлений в претензії 10-ти денний строк оплати товару в розмірі 33000,00 грн., фактична дата коли у відповідача виник обов'язок оплатити товар за накладною № 578 від 21.08.2015р. є 01.11.2015р.

Як вбачається з розрахунку позивача інфляційні та 3% річних розраховані ним за період з 22.08.2015 року по 11.12.2015 року (а.с. 38).

Здійснивши перерахунок інфляційних та 3% річних за період з 01.11.2015р. по 11.12.2015р., суд прийшов до висновку, що до стягнення підлягає 660,00 грн. втрат та 111,21 грн. 3% річних.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 693, 00 грн. інфляційних втрат та 303,00 грн. 3% річних підлягають задоволенню частково в сумах 660,00 грн. та 111,21 грн. відповідно.

Що стосується переданих на новий розгляд Вищим господарським судом позовних вимог в сумі 5 985 грн. за накладною № 1005 від 22.12.2015 року, суд зазначає, що до матеріалів справи (а.с. 64) залучена копія вищезазначеної накладної, яка свідчить про те, що відповідачем отримано товар на дану суму.

В накладній також зазначено, що розрахунковий документ, на підставі якого здійснюється поставка, є «рахунок на оплату № 343 від 22.12.2015 року».

Згідно ч. 1 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

До матеріалів справи (а.с. 83, 192) залучені копія та оригінал платіжного доручення №36 від 12.01.2016 року, в якому зазначено платник - відповідач, отримувач - позивач, призначення платежу - оплата за міцелій грибний, згідно рахунку № 343 від 22.12.2015 року на суму 5 985 грн. Дослідивши дане платіжне доручення, а також видаткову накладну № 1005 від 22.12.2015 та надавши ім відповідну правову оцінку, суд приходить до висновку, що заборгованість за вказаною накладною відповідачем оплачена в повному обсязі.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмета спору (пункт 1 1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилось неврегульованих питань.

Аналогічна правова позиція зазначена в п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

З врахуванням викладеного, суд вважає за доцільне в частині стягнення 5 958,00 грн. заборгованості застосувати положення п.1 1 ст.80 ГПК України та припинити провадження у справі в цій частині, оскільки заборгованість була оплачена після порушення провадження у справі.

Враховуючи викладене, з урахуванням вказівок викладених в постанові Вищого господарського суду, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та до стягнення підлягає 660,00 грн. інфляційних втрат, 111,21 грн. 3% річних. В частині стягнення 5 985 грн. провадження у справі підлягає припиненню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Яблунівський виробничий комплекс» (08073, Київська обл., Макарівський район, с. Яблунівка, вул. Радянська, буд. 14, ідентифікаційний код 36594768) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Валентина ЛТД» (08606, Київська обл., м. Васильків, вул. Київська, буд. 97-А, ідентифікаційний код 39185591) 660 (шістсот шістдесят) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 111 (сто одинадцять) грн. 21 коп. 3% річних, 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 15 коп. судового збору.3. В іншій частині позову відмовити.

4. В частині стягнення 5 985,00 грн. провадження у справі припинити.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 21.10.2016р.

Суддя О.В. Щоткін