Постанова

від 13.02.2017 по справі 911/5392/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2017 р. Справа№ 911/5392/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Баранця О.М.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.,

представників

позивача не з'явився

відповідача Борисенко Ю.В.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Яблунівський виробничий комплекс"

на рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2016

по справі №911/5392/15 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма "Валентина ЛТД"

до Приватного підприємства "Яблунівський виробничий комплекс"

про стягнення 33996,00 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 15.02.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2016, позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Валентина ЛТД" задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства "Яблунівський виробничий комплекс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Валентина ЛТД" 38985,00 грн. основного боргу, 693,00 грн. інфляційних втрат, 303,00 грн. 3% річних та 1218,00 грн. судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.07.2016 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 та рішення господарського суду Київської області від 15.02.2016 по справі № 911/5392/15 скасовано частково. В частині стягнення 5 985 грн. вартості товару, отриманого згідно з видатковою накладною № 1005 від 22.12.2015 року, 693,00 грн. інфляційних витрат та 303,00 грн. 3% річних, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 33 000,00 грн. передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.10.2016 по справі №911/5392/15 позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства "Яблунівський виробничий комплекс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма "Валентина ЛТД" 660,00 грн інфляційних втрат, 111,21 грн 3% річних, 1 211,15 грн судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

В частині стягнення 5985,00 грн. провадження по справі припинено. Не погодившись з вказаним рішенням, Приватне підприємство "Яблунівський виробничий комплекс" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2016 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2016, колегією суддів у складі : головуючий суддя Сітайло Л.Г. судді, Баранець О.М., Пашкіна С.А. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма "Валентина ЛТД" прийнято до провадження та призначено до розгляду 24.01.2017.

23 січня 2017 року представником відповідача, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, подано пояснення до апеляційної скарги.

24 січня 2017 року судове засідання не відбулося з незалежних від суду обставин, через повідомлення про замінування Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "Яблунівський виробничий комплекс" на рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2016 по справі №911/5392/15 призначено на 13.02.2017.

В судове засідання 13.02.2017 з'явився представник відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представник позивача повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду від 17.10.2016.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

10 листопада 2014 року між ТОВ ВКФ "Валентина ЛТД" (постачальник) та ПП "Яблунівський виробничий комплекс" (покупець) укладено договір поставки № 000002 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору постачальник зобов'язався поставити покупцю продукцію (міцелій грибний в брикетах), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його.

Згідно з п. 1.3 Договору поставка здійснюється партіями, відповідно до прийнятої до виконання заявки покупця, зі складу постачальника транспортом покупця. Разом з партією продукції надається рахунок-фактура, видаткова та податкова накладні та супровідний лист. Заявки подаються за 25 днів до початку місяця, в якому планується відвантаження продукції

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що покупець здійснює оплату продукції шляхом сплати 100% вартості до моменту відвантаження, на підставі рахунків, але не пізніше ніж за 24 години до відвантаження.

Постачальник зобов'язується поставити продукцію належної якості (пункт 3.2 Договору).

Пунктом 5.1 Договору передбачено оплату товару на умовах 100% передоплати не пізніше ніж за 24 год. до відвантаження.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар (міцелій грибний у брикетах) вартістю 38985,00 грн.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив, а відповідач прийняв товар (міцелій грибний у брикетах) згідно з накладною № 1005 від 22.12.2015 року на суму 5 985 грн.

Як встановлено місцевим господарським судом, в накладній № 1005 від 22.12.2015, зазначено, що розрахунковий документ, на підставі якого здійснюється поставка, є "рахунок на оплату № 343 від 22.12.2015 року".

В той же час, в матеріалах справи наявний оригінал платіжного доручення №36 від 12.01.2016 року, в якому зазначено платник - відповідач, отримувач - позивач, призначення платежу - оплата за міцелій грибний, згідно з рахунком № 343 від 22.12.2015 року на суму 5 985 грн.

Таким чином, заборгованість за вказаною накладною відповідачем оплачена в повному обсязі.

Господарський суд припиняє провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 11 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилось неврегульованих питань.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо припинення провадження, в частині стягнення 5958,00 грн. заборгованості.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що при задоволенні позовних вимог, в частині стягнення інфляції в сумі 693 грн. та 303 грн. 3% річних (нарахованих на суму боргу 33000,00 грн.), суд повинен встановити час прострочки грошового зобов'язання, з урахуванням п. 5.1 Договору та приписів ст. ст. 530, 693 ЦК України.

Відповідно до п. 5.1 Договору відповідач здійснює оплату вартості продукції шляхом 100% попередньої оплати.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що місцевий господарський суд не врахував, що наявність у відповідача зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою, в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Згідно зі статтями 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Таким чином, враховуючи дату прийняття товару за видатковою накладною № 578 від 21.08.2015 та положення частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний здійснити оплату отриманого товару саме в день його отримання.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрату здійснений позивачем за період з 22.08.2015 по 11.12.2015, не перевищує розрахунок суду, прийшла до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом не повно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного підприємства "Яблунівський виробничий комплекс" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2016 по справі №911/5392/15 - скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Яблунівський виробничий комплекс" на рішення господарського суду Київської області від 17.10.2016 по справі №911/5392/15 задовольнити.

2.Скасувати рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2016 по справі №911/5392/15. Прийняти нове рішення.

Стягнути з Приватного підприємства "Яблунівський виробничий комплекс" (08073, Київська обл., Макарівський район, с. Яблунівка, вул. Радянська, буд. 14, ідентифікаційний код 36594768) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Валентина ЛТД" (08606, Київська обл., м. Васильків, вул. Київська, буд. 97-А, ідентифікаційний код 39185591) 693 (шістсот дев'яносто три) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 333 (триста тридцять три) грн. - 3% річних та 1035 (одну тисячу тридцять п'ять) грн. 67 коп. судового збору. В частині стягнення 5985,00 грн. провадження по справі припинити.

3.Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.

Матеріали справи №911/5392/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

О.М. Баранець