Рішення

від 20.07.2016 по справі 910/4335/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2016Справа №910/4335/16

За позовом Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроспецсервіс»

про стягнення 182 542,81 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: не з'явився

від відповідача : Чернівська В.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроспецсервіс» про стягнення 182 542,81 грн. (з яких: 120 792,09 грн. основний борг, 14 946,71 грн. інфляційні нарахування, 2 690,70 грн. три відсотки річних, 44 113,31 грн. пеня), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 5 від 12.01.2015 р. про надання послуг із розміщення та захоронення твердих побутових відходів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 р. порушено провадження у справі № 910/4335/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 20.04.2016 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Через відділ діловодства суду 20.04.2016 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які залучено до матеріалів справи.

Також 20.04.2016 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, заява про зміну адреси для листування, заява про призначення судово-бухгалтерської експертизи, заява про зупинення провадження у справі № 910/4335/16 до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроспецсервіс» до Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства про визнання грошових коштів сплаченими за договором про надання послуг із розміщення і захоронення побутових відходів, та заява про продовження розгляду справи на 15 днів, відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням представника у іншому судовому засіданні, надання матеріалів справи для ознайомлення та про фіксацію судового процесу технічними засобами.

За результатами розгляду зустрічної позовної заяви, судом винесено ухвалу від 20.04.2016 р. про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду відповідно до ст. 63 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 20.04.2016 р. заперечив проти задоволення клопотань про призначення судової експертизи, про зупинення провадження у справі та про відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд його відхилив, оскільки відповідачем не надано доказів порушення провадження у справі, до вирішення якої відповідач просить зупинити провадження у справі № 910/4335/16.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Розглянувши клопотання відповідача про призначення у справі № 910/4335/16 судової експертизи, суд не знайшов підстав для його задоволення, оскільки судом може бути самостійно встановлено всі факти, та обставини наявні у даній справі.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Крім того, відповідачем не наведено суду підстав надання одному судовому засіданню над іншим.

Представник позивача в судовому засіданні 20.04.2016 р. підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, надав суду оригінали документів, для огляду в судовому засіданні.

Відповідач уповноважених представників у судове засідання 20.04.2016 р. не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2016 р. відкладено розгляд справи до 11.05.2016 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача у призначене судове засідання та для витребування у позивача додаткових доказів у справі.

Через відділ діловодства суду 10.05.2016 р. від відповідача надійшла заява про перенесення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням представника на лікарняному.

11.05.2016 р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення та розрахунок позовних вимог, які залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.05.2016 р. представник позивача проти клопотання про відкладення розгляду справи заперечив, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Крім того, відповідачем не наведено суду підстав надання одному судовому засіданню над іншим.

Відповідач уповноважених представників у судове засідання 11.05.2016 р. не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2016 р. відкладено розгляд справи до 18.05.2016 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача у призначене судове засідання та для дослідження доказів у справі.

Через відділ діловодства суду 18.05.2016 р. від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/4335/16 до вирішення пов'язаної з нею справи № 911/1349/16, яка розглядається Господарським судом Київської області.

У судовому засіданні 18.05.2016 р. представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі, просив його задовольнити.

Представник позивача заперечив проти даного клопотання, пояснив, що зазначене клопотання спрямоване лише на затягування розгляду справи, та що обставини і факти, які є предметом розгляду справи № 911/1349/16 можуть бути встановлені у даній справі.

Також представник відповідача надав усні пояснення та подав клопотання про продовження строку розгляду спору, для надання йому можливості надати суду додаткові докази у справі.

Розглянувши дане клопотання, суд його задовольнив для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.

У судовому засіданні 18.05.2016 р. оголошено перерву до 15.06.2016 р., для витребування у відповідача додаткових доказів у справі.

Через відділ діловодства суду 13.06.2016 р. від позивача надійшли письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 15.06.2016 р. представник відповідача повідомив, що 15.06.2016 р. ним подано через відділ діловодства суду клопотання про долучення документів та клопотання про продовження розгляду спору на 15 днів, відкладення розгляду справи, зупинення провадження у справі № 910/4335/16 до вирішення Київським апеляційним Господарським судом справи № 911/1349/16; надання матеріалів справи для ознайомлення,фіксацію судового процесу технічними засобами.

Представник позивача в судовому засіданні 15.06.2016 р. заперечив проти задоволення даного клопотання, пояснив, що останнє спрямовано на затягування строку розгляду спору.

Розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі № 910/4335/16, суд не знайшов підстав, для його задоволення, оскільки, представником відповідача не надано доказів прийняття Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги у справі № 911/1349/16. Крім того, відповідачем вже було заявлено аналогічне клопотання, яке судом розглянуто та відхилено.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.06.2016 р. заявив усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для надання можливості сторонам вирішити спір мирним шляхом.

Представник позивача заперечив проти задоволення даного клопотання.

Розглянувши дане клопотання, суд його задовольнив, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, у зв'язку з чим оголосив перерву в судовому засіданні до 22.06.2016 р.

Представники сторін у судове засідання 22.06.2016 р. не з'явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, для забезпечення принципів рівності змагальності сторін у справі, недопущення порушення прав охоронюваних законом інтересів сторін, у зв'язку з неявкою представників сторін у призначене судове засідання, керуючись ст. 77 ГПК України, ухвалою від 22.06.2016 р. розгляд справи відклав на 20.07.2016 р.

19.07.2016 р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, яка залучена судом до матеріалів справи.

20.07.2016 р. через відділ діловодства господарського суду від відповідача надійшли клопотання про продовження строку розгляду спору в справі № 910/4335/16 та про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 911/1349/16, що розглядається Київським апеляційним господарським судом.

В судовому засіданні 20.07.2016 р. представник відповідача подав подані ним клопотання, просив їх задовольнити.

Розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі № 910/4335/16, суд не знайшов підстав для його задоволення, оскільки, представником відповідача не надано доказів прийняття Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги у справі № 911/1349/16. Крім того, відповідачем вже було заявлено аналогічні клопотання, які судом розглянуто та відхилено. Щодо продовження строку розгляду спору в даній справі, то суд зазначає, що в ході розгляду справи неодноразово було заявлено аналогічні клопотання, та задоволено їх. Однак відповідач, зловживаючи наданими йому правами, повторно заявляє дані клопотання з метою затягування строку розгляду спору в даній справі. З огляду на наведене, господарський суд відхиляє клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи.

Представник позивача в судове засідання 20.07.2016 р. не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п. 3 постанови № 11 від 17.10.2014 р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» зазначено, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «"Федіна проти України» від 02.09.2010 р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005 р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004 р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Таким чином, незважаючи на те, що позивач не з'явився в судове засідання, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

У судовому засіданні 20.07.2016 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12 січня 2015 року між Києво-Святошинським виробничим управлінням житлово-комунального господарства (надалі - виконавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроспецсервіс» (надалі - споживач/відповідач) було укладено договір № 5 про надання послуг із розміщення та захоронення твердих побутових відходів (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, виконавець надає послуг з розміщення та захоронення твердих побутових відходів (ТПВ), а замовник оплачує послуг на умовах визначених даним договором.

Згідно з п. 2.2. договору, виконавець надає замовнику послуги, а замовник сплачує надані послуги за цінами та у терміни, які зазначені у цьому договору, а також у додатках до договору, в разі їх укладення, які є його невід'ємною частиною.

Загальний об'єм послуг за договором складає 25 000 м. куб. до кінця 2015 року (п. 2.7. договору).

Загальна сума договору дорівнює загальному об'єму за договором помноженому на діючий тариф. Базовий тариф (ціна) на день підписання цього договору складає 19,99 грн за 1 м. куб. з ПДВ. (п. п. 2.8, 2.9. договору).

У п. 3.1. договору сторони передбачили, що оплата за розміщення та захоронення твердих відходів на полігоні ТВП попередня, в розмірі 100 % вартості послуг.

Згідно з п. 8.1. договору, даний договір діє до 31.12.2015 і набирає чинності з дня його підписання та може бути продовжений на наступний термін, за письмовою згодою сторін, шляхом обміну листами.

За доводами позивача, останнім надано послуги відповідачу за договором на загальну суму 169 752,09 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками, зокрема: № 54 від 31.01.2015 на суму 12 594,96 грн.; № 148 від 28.02.2015 на суму 10 955,62 грн.; № 229 від 31.03.2015 на суму 18 392,64 грн.; № 312 від 30.04.2015 на суму 17 353,06 грн.; № 359 від 31.05.2015 на суму 13 294,68 грн.; № 404 від 30.06.2015 на суму 12 395,04 грн.; № 445 від 31.07.2015 на суму 13 194,72 грн.; № 485 від 31.08.2015 на суму 13 514,59 грн.; № 535 від 30.09.2015 на суму 17 552,98 грн.; № 575 від 31.10.2015 на суму 13 594,56 грн.; № 603 від 30.11.2015 на суму 10 155,94 грн. та № 675 від 31.12.2015 на суму 16 753,30 грн. Відповідачем вказані послуги були прийняті без зауважень (про що свідчать підписи, скріплені печаткою на вказаних вище актах) та частково оплачено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідача за договором від 05.03.2015 р. № 042/Є у розмірі 48 960,00 грн., що підтверджується актами погодження погашення зустрічних вимог від 30.09.2015 р., від 31.10.2015 р., від 30.11.2015 р. та довідкою банку про надходження коштів № 60/118-2 від 25.02.2016.

Враховуючи наведене, у відповідача утворився борг перед позивачем, який станом на день звернення з позовом до суду становив 120 792,09 грн.

В ході розгляду справи, позивачем було надано докази щодо оплати послуг за договором, в тому числі, і після порушення провадження у справі. Відтак, за доводами позивача в період з 31.01.2015 до 15.03.2016 відповідачем було оплачено послуги на суму 48 960,00 грн. та у період з 16.03.2016 до 29.03.3016 - 4 514,59 грн. Станом на момент вирішення спору по суті у відповідача існує борг перед позивачем у розмірі 116 277,50 грн.

Отже, спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо повноти та вчасності оплати послуг за договором.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Так, статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання за договором № 5 від 12.01.2015 р. про надання послуг із розміщення та захоронення твердих побутових відходів, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за даним договором не виконав належним чином.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити в позові в повному обсязі, посилаючись на те, що зобов'язання відповідача були виконані, а розмір заборгованості є необґрунтовано завищеним. Також відповідач вказав, що станом на 30.11.2015 р. заборгованість відповідача становила 89 415,57 грн. (копія акту погодження погашення зустрічних вимог між позивачем та відповідачем). Акт, яким заборгованість відповідно до підсумків позивача складає 169 752,09 грн. станом на 31.12.2015 р. - відсутній у матеріалах справи та не надсилався на адресу відповідача. Таким чином, на думку відповідача, підрахунки є необґрунтовано завищеними та невірно обрахованими. Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до акту звірки розрахунків 164 від 01.12.2015 р. заборгованість ТОВ «Євроспецсервіс» перед позивачем становила 89 415,57 грн.

Господарський суд не приймає доводи відповідача, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідачу було відмовлено позивачем у задоволенні прохання про зміну цільового призначення платежів, здійснених за договором № 18 від 20.01.2014 р., в рахунок погашення заборгованості за договором № 5 від 12.01.2015 р. про надання послуг із розміщення та захоронення твердих побутових відходів.

Що стосується посилання на акти звіряння, то акт звіряння не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не може підтверджувати здійснення господарської операції та її обсяг. Акт звірки - це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинним документом - договором, актами, накладними, платіжними дорученнями, розрахунками тощо.

За таких обставин, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроспецсервіс» основного боргу за договором № 5 від 12.01.2015 р. про надання послуг із розміщення та захоронення твердих побутових відходів в розмірі 116 277,50 грн., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроспецсервіс» про стягнення 116 277,50 грн. основного боргу за спірним договором визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Стосовно основного боргу в розмірі 4 514 грн., який було сплачено відповідачем після порушення провадження у даній справі, то провадження у справі щодо даної вимоги підоягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Києво-Святошинське виробниче управління житлово-комунального господарства просить суд також стягнути з відповідача 14 946,71 грн. інфляційних втрат за період з 01.02.2015 р. до 01.03.2016 р. та 2 690,70 грн. 3 % річних за період з 01.02.2015 р. до 01.03.2016 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 5 від 12.01.2015 р. про надання послуг із розміщення та захоронення твердих побутових відходів.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування 3 % річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, то за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 14 946,71 грн. інфляційних втрат за період з 01.02.2015 р. до 01.03.2016 р. та 2 690,70 грн. 3 % річних за період з 01.02.2015 р. до 01.03.2016 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 5 від 12.01.2015 р. про надання послуг із розміщення та захоронення твердих побутових відходів.

Києво-Святошинське виробниче управління житлово-комунального господарства просить суд також стягнути з відповідача 44 113,31 грн. пені за період з 01.02.2015 р. до 01.03.2016 р., у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 5 від 12.01.2015 р. про надання послуг із розміщення та захоронення твердих побутових відходів.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.1.1. договору передбачено, що замовник несе відповідальність за прострочення сплати коштів за надані послуги - шляхом пені в сумі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Дослідивши розрахунок пені, суд встановив, що при розрахунку позивач припустився помилок щодо періодів нарахування, у зв'язку з чим суд виконав власний розрахунок даної вимоги.

За розрахунком суду, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 37 593,29 грн. пені за період з 01.02.2015 р. до 01.03.2016 р., у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 5 від 12.01.2015 р. про надання послуг із розміщення та захоронення твердих побутових відходів.

За таких обставин, позовні вимоги Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроспецсервіс» підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 22, 32,33, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроспецсервіс» (03143, м. Київ, вул. Заболотного, 15, код ЄДРПОУ 35644131) на користь Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Боярка, вул. Матросова, 11, код ЄДРПОУ 03346584) 116 277 (сто шістнадцять тисяч двісті сімдесят сім) грн. 50 коп. основного боргу, 14 946 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот сорок шість) грн. 71 коп. інфляційних нарахувань, 2 690 (дві тисячі шістсот дев'яносто) грн. 70 коп. трьох відсотків річних, 37 593 (тридцять сім тисяч п'ятсот дев'яносто три) грн. 29 коп. пені та 2 640 (дві тисячі шістсот сорок) грн. 34 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення 4 514,59 грн. основного збору припинити.

4. У решті позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 27.07.2016 р.

Суддя І.О. Андреїшина