Постанова

від 27.07.2016 по справі 922/1224/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2016 р. Справа № 922/1224/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_1, за довіреністю від 15.06.2015р. №10/КБ/Ю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«Курганський бройлерВ» , Балаклійський район, Харківська область (вх. №1850Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2016р.

у справі №922/1224/16

за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«Перший ЛегіонВ» , м. Миколаїв

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«Курганський бройлерВ» , Балаклійський район, Харківська область

про стягнення 720252,66 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.06.2016р. у справі №922/1224/16 (суддя Новікова Н.А.) позов задоволено повністю; стягнуто з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«Курганський бройлерВ» на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«Перший ЛегіонВ» 413 390,00 грн. заборгованості по сплаті наданих охоронних послуг, 23647,66 грн. процентів річних від простроченої суми основного боргу, 283215,00 грн. інфляційних втрат від простроченої суми основного боргу та 10 804,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«Курганський бройлерВ» , Балаклійський район, Харківська область з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2016р. у справі №922/1224/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

На думку апелянта, оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, з порушенням норм матеріального права.

Зокрема, зазначає про те, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору, позивач починаючи з 01.03.2014р. не виставив пости на об'єкті згідно дислокації (Додаток 1) та не призначив відповідального працівника від охорони, який буде здійснювати керівництво та контроль за роботою цілодобових постів, а відтак, не надав охоронні послуги, у зв'язку з чим відповідачем не здійснювалися оплати за цей період та не підписувалися акти приймання - передачі наданих послуг у відповідному періоді.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2016р. у справі №922/1224/16 визначено суддю - доповідача Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Россолов В.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.2016р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Россолов В.В.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду на 27.07.2016р.

21.07.2016р. на адресу суду від ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«Перший ЛегіонВ» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, в якому він просить справу №922/1224/16 призначити до розгляду у судовому засіданні в режимі відеоконференції, доручити проведення відеоконференції господарському суду Миколаївської області (вх.№7314).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.07.2016р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Россолов В.В.) задоволено клопотання ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«Перший ЛегіонВ» , м. Миколаїв про його участь у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду з розгляду справи №922/1224/16, яке відбудеться 27.07.2016р. о 09:30 год., у залі судового засідання №131, в режимі відеоконференції.

26.07.2016р. на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін (вх.№7414).

У судовому засіданні 27.07.2016р. представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник позивача у судове засідання 27.07.2016р. не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, проте не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні (т.2, а.с.96)

Крім того, копія ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 22.07.2016р. була направлена представникам сторін, про що свідчить штамп на зворотньому боці вказаної ухвали про відправлення її копій сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України та відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Також, її було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Колегія суддів вважає, що судом було вжито всіх можливих заходів для належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, а тому вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

01 листопада 2013 року між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«Перший ЛегіонВ» (позивач) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«Курганський бройлерВ» (відповідач) було укладено договір № 13-137/КБ-Ю про надання охоронних послуг (далі договір), відповідно до умов якого відповідач передав, а позивач прийняв під охорону об'єкти, вказані в дислокації - Додаток № 1 до договору. Вид охорони визначається за згодою сторін, як інспекторська-сторожова служба охорони (п.1.1 договору)

Додаток № 1 - "Дислокація об'єктів", Додаток № 2 - "Інструкція по охороні об'єкта замовника", Додаток № 3 - "Штрафні санкції" - є невід'ємними складовими частинами договору. (п. 1.3 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2014 року (п. 8.1 договору)

Порядком взаєморозрахунків узгодженим сторонами у розділі 6 договору, зокрема п. 6.1 передбачено, що вартість охоронних послуг щомісячно складає 144200,00 грн. Вартість охоронних послуг може бути замінена тільки за згодою сторін.

Сторони погодили, що оплату щомісячної суми договору відповідач проводить на протязі 5 банківських днів після підписання сторонами акту про надання охоронних послуг та передачі в бухгалтерію відповідача наступних документів: підписаного сторонами акту надання охоронних послуг, податкової накладної, рахунку-фактури (п.6.3 договору)

Розділом 7 "Порядок розгляду суперечок та умови розірвання договору" сторонами було встановлено можливість дострокового припинення дії зазначеного договору в односторонньому порядку у разі невиконання однією із сторін умов Договору.

Позивач в обґрунтування своєї правової позиції зазначає про те, що ним на виконання умов Договору протягом 7 місяців - у період з 01.11.2013 року по 01.06.2014 року були надані послуги відповідачу по охороні об'єктів, узгоджених сторонами у додатку № 1 до договору 13-137/КБ-Ю шляхом несення інспекторсько-сторожової служби.

Проте, відповідач не у повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання, відмовившись підписувати акти здачі-прийняття робіт та здійснювати оплату наданих відповідачу охоронних послуг за березень, квітень, травень 2014 року на загальну суму 413 390,00 грн.

Як зазначає позивач у позовній заяві, у червні 2014 року всі передбачені договором документи щодо виконаної роботи були направлені у бухгалтерію відповідача кур'єром, у якого посадові особи відповідача відмовились приймати документи.

У зв'язку із несплатою відповідачем наданих охоронних послуг за березень-травень 2014 року, у червні 2014 року виконання позивачем зобов'язань по охороні об'єктів відповідача було припинено та з червня 2014 року об'єкти ТОВ В«Курганський бройлерВ» перейшли під охорону іншого підприємства.

На підтвердження факту належного виконання взятих на себе зобов'язань та надання охоронних послуг за спірний період березень - травень 2014 року позивачем надано до суду: рахунок-фактуру № СФ-0000026 від 01.04.2014р., податкову накладну від 01.04.2014 р. та акт № ОУ-0000026 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за березень 2014 року на суму 144200,00 грн.; рахунок-фактуру № СФ-0000159 від 01.05.2014 р., податкову накладну від 01.05.2014 р. та акт № ОУ-0000028 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за квітень 2014 року на суму 136290,00 грн.; рахунок-фактуру № СФ-0000177 від 01.06.2014 р., податкову накладну від 01.06.2014 р. та акт № ОУ-000046 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за травень 2014 року на суму 132900,00 грн.; витяги з журналів прийому-здачі приміщень під охорону інспекторами охорони на об'єктах ТОВ В«Курганський бройлерВ» та оригінали наведених журналів, які оглядались у судовому засіданні господарського суду першої інстанції; а також письмові пояснення ОСОБА_3, який у період з 06.11.2013 року по 31 травня 2014 року працював начальником регіонального відділу в охоронній фірмі В«Перший ЛегіонВ» на об'єктах ТОВ В«Курганський бройлерВ» , розташованих у селі П'ятигірське Балаклійського району Харківської області.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо оплати наданих охоронних послуг за період березень-травень 2014 року у загальному розмірі 413 390,00 грн., позивачем 23.07.2014 року було направлено відповідачу претензію № 1 з вимогою негайно здійснити повну оплату наданих послуг.

Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 13-137/КБ-Ю про надання охоронних послуг від 01.11.2013р. в частині оплати наданих позивачем послуг за період березень-травень 2014 року стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом, в якому останній, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, прийнятої ухвалою господарського суду Харківської області від 08.06.2016 року, просив суд стягнути з відповідача заборгованість по сплаті наданих охоронних послуг у розмірі 413 390,00 грн., процентів річних у розмірі 23 647,66 грн., інфляційних втрат у розмірі 283 215,00 грн.

21.06.2016р. господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав наведених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості, процентів річних та інфляційних втрат за договором про надання охоронних послуг.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до положень статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною першою ст. 903 Цивільного кодексу України унормовано, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач визнає факт укладення між сторонами договору № 13-137/КБ-Ю про надання охоронних послуг від 01.11.2013р., проте зазначає, що починаючи з 01.03.2014 року позивач не виставив пости на об'єкти згідно дислокацій (Додаток № 1) та не призначив відповідального працівника від охорони, який би здійснював керівництво та контроль за роботою цілодобових постів, а тому не надав охоронні послуги, у зв'язку з чим не здійснював оплати за договором за цей період та не підписував акти приймання-передачі наданих охоронних послуг у відповідному періоді, тому виставлені позивачем рахунки на оплату є безпідставними та необґрунтованими.

Також, відповідач зазначає про те, що охоронні послуги за спірний період з березня по травень 2014 року надавались відповідачу іншими особами.

Проте, місцевий господарський суд вірно зазначив про те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження фактів неналежного виконання позивачем у період з березня - по травень 2014 року взятих на себе зобов'язань за договором № 13-137/КБ-Ю про надання охоронних послуг від 01.11.2013р., не надано доказів виконання охоронних послуг за спірний період іншими особами, як і не надано доказів направлення позивачу заперечень до виставлених останнім Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за березень, квітень та травень 2014 року, що свідчить про безпідставність відмови від їх підписання.

Відповідно до п. 1.17 Інструкції по охороні об'єктів ТОВ В«Курганський бройлерВ» , затвердженої сторонами, та яка є невід'ємною частиною договору № 13-137/КБ-Ю про надання охоронних послуг від 01.11.2013р., приймання (здавання) об'єкта закріплюється підписами відповідальної особи "Замовника" та співробітника "Охорони" в "Журналі приймання-здавання об'єкта під охорону" з вказанням дати та часу прийому (здавання).

В матеріалах справи містяться витяги з журналів прийому-здачі приміщень під охорону інспекторами охорони на об'єктах ТОВ В«Курганський бройлерВ» .

З вказаних журналів вбачається, що протягом листопада 2013 року - травня 2014 року охорона на об'єктах ТОВ В«Курганський бройлерВ» здійснювалась одними і тим же складом осіб, відповідно до договору № 13-137/КБ-Ю від 01.11.2013 року, тобто склад осіб які надавали охоронні послуги був не змінний як до спірного періоду з листопада 2013 року до лютого 2014 року, так і у спірний період з березня по травень 2014 року.

Також, з письмових пояснень посадової особи позивача - ОСОБА_3, який в період з 06.11.2013 року по 31.05.2014 року (що підтверджується даними трудової книжки) працював на посаді начальника регіонального відділу охорони на підприємстві позивача та виконував організаційно-керівні функції по охороні об'єктів ТОВ В«Курганський бройлерВ» , розташованих в Балаклійському районі Харківської області вбачається, що за весь період роботи з листопада 2013 року склад осіб, які здійснювали охорону на об'єктах ТОВ В«Курганський бройлерВ» майже не змінювався, в період з березня по травень 2014 року включно охорона об'єктів ТОВ В«Курганський бройлерВ» здійснювалась персоналом ТОВ "Перший Легіон". З 01.06.2014 року охорону об'єктів було передано іншому охоронному підприємству ТОВ "Охоронна фірма "Варта", де ОСОБА_3 був прийнятий на посаду начальника регіонального відділення.

Отже, відповідачем не надано доказів, що інший контрагент або співробітники ТОВ В«Курганський бройлерВ» здійснювали охорону об'єктів, передбачених договором, укладеним з позивачем в спірний період березень-травень 2014 року.

Натомість матеріали даної справи містять докази належного виконання позивачем зобов'язань передбачених договором від 01.11.2013р.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Розрахунок основного боргу за договором № 13-137/КБ-Ю про надання охоронних послуг від 01.11.2013р. за період з березня по травень 2014 року у загальному розмірі 413390,00 грн., який складається з суми боргу за надані охоронні послуги: за березень 2014 року у розмірі 144200,00 грн., за квітень 2014 року у розмірі 136290,00 грн. та за травень 2014 року у розмірі 132900,00 грн. є правомірним та підтверджується матеріалами справи.

А отже, місцевий господарський суд вірно встановив, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати наданих ТОВ «Перший легіон» охоронних послуг за період з березня по травень 2014 року за договором № 13-137/КБ-Ю про надання охоронних послуг від 01.11.2013р. у загальному розмірі 413 390,00 грн.

Доказів оплати послуг наданих позивачем за період з березня по травень 2014 року за договором № 13-137/КБ-Ю про надання охоронних послуг від 01.11.2013р. відповідачем не надано.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідач свої грошові зобов'язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 413 390,00 грн., то місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу.

Крім того, оскаржуваним рішенням задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 23 647,66 грн. процентів річних від простроченої суми основного боргу та 283 215,00 грн. інфляційних втрат від простроченої суми основного боргу.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як зазначено в п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох відсотків річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Позивачем зроблений розрахунок інфляційних втрат за період з липня 2014 року по квітень 2016 року включно, сума яких складає 283215,00 грн., та 3% річних за період з 07.06.2014 року по 31.05.2016 року, сума яких складає 23647,66 грн., надані розрахунки перевірені судом апеляційної інстанції та відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують відносини, що склалися між сторонами, а тому нараховані суми інфляційних втрат та 3% річних підлягають стягненню з відповідача.

За таких обставин, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання, місцевим господарським судом правомірно, з врахуванням здійсненого позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства розрахунку, стягнуто з відповідача інфляційних втрат в сумі 283 215,00 грн. та 3% річних в сумі 23647,66 грн.

Отже, висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«Курганський бройлерВ» , Балаклійський район, Харківська область слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області - без змін.

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«Курганський бройлерВ» , Балаклійський район, Харківська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2016р. у справі №922/1224/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 28.07.2016 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Россолов В.В.