Рішення

від 18.04.2011 по справі 15/361

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.04.11 р. Справа № 15/361

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробниче підприємство В«Сучасні віконні системиВ» м. Донецьк (код ЄДРПОУ 32397688)

до відповідача суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

м. Донецьк (ідентифікаційний код НОМЕР_1)

про стягнення заборгованості у сумі 47100,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю № 382 від 04.04.2011 р.

Господарським судом Донецької області 27.10.2006 р. порушено провадження у справі № 15/361 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробниче підприємство В«Сучасні віконні системиВ» м. Донецьк до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 м. Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 47100,00 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.12.2006 року позов задоволено. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.02.2007 року рішення господарського суду від 05.12.2006 р. залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2007 р. рішення господарського суду Донецької області від 05.12.2006 р. та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 13.02.2007 р. скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 18.05.2007 року справа № 15/361 призначена до нового розгляду в судовому засіданні, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою від 25.06.2007 р. провадження у справі зупинено у зв'язку з направленням окремих матеріалів справи до слідчих органів.

Ухвалою від 28.03.2011 р. провадження у справі поновлено, справа призначена до розгляду в судовому засіданні, сторони зобов'язані виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

В постанові від 26.04.2007 р. Вищий господарський суд України вказує на наступні обставини, що не були враховані судами першої та другої інстанцій при розгляді даного спору:

Сторони в п. 4.1 договору передбачили порядок розрахунків шляхом проведення оплати тільки після надання послуг по перевезенню вантажу та не передбачили можливість проведення попередньої оплати за послуги по перевезенню. Крім того, суди попередніх інстанцій не дослідили та не врахували, що позивач згідно платіжних доручень проводив оплату, а не попередню оплату за транспортні послуги на підставі договору № 05/09-тр від 05.09.2005 року.

Відповідно до ст. 111- 12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

З матеріалів справи, пояснень позивача та відповідача суд вбачає наступне:

05.09.2005 року між ТОВ В«Науково-виробниче підприємство В«Сучасні віконні системиВ» (замовник) та ПП ОСОБА_1 (перевізник) було укладено договір № 05/09-тр на перевезення вантажів автомобільним транспортом та надання транспортно-експедиційних послуг.

Відповідно до п. 1.1 договору, перевізник зобов'язується доставити наданий замовником вантаж в пункт призначення у встановленні строки та видати його уповноваженій особі, а замовник зобов'язується сплатити послугу в узгоджені строки.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що замовник зобов'язаний оплачувати вартість послуг, наданих перевізником згідно умов даного договору та актів виконаних робіт.

Згідно п. 4.1 договору оплата перевезень вантажів здійснюється за договірними цінами відповідно до рахунку або акту виконаних робіт. Пунктом 4.4 договору передбачено, що оплата наданих послуг здійснюється замовником шляхом безготівкового переведення коштів на рахунок перевізника на підставі рахунків-фактур.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перерахував відповідачу грошові кошти за платіжними дорученнями на загальну суму 47100,00 грн. Призначенням платежу вказана оплата за транспортні послуги в червні 2006 року згідно договору № 05/09-тр від 05.09.2005 року. Оригінали платіжних доручень з відмітками банку про проведення платежу додані до позову.

Позивач в позовній заяві посилався на здійснення ним попередньої оплати за спірним договором на загальну суму 47100,00 грн. Підставою для стягнення попередньої оплати з відповідача позивач вважає відсутність фактично наданих послуг з перевезення вантажів у червні 2006 р. Відсутність послуг з перевезення на думку позивача підтверджується відсутністю будь-яких документів, що підтверджують надані послуги.

Відповідач на позовні вимоги заперечує тим, що на його думку у червні 2006 р. він здійснював чисельні перевезення по заявкам позивача металопластикових вікон та фурнітури до них. Перевезення в основному здійснювались на склади дилерів позивача, які знаходяться з різних містах України. Замовлення на перевезення вантажу позивач здійснював по телефону. Для проведення подальших розрахунків по вказаним перевезенням водії, що здійснювали перевезення вантажів, шляхові листи здавали позивачу.

Відповідач як приватний підприємець, який знаходиться на сплаті єдиного податку, не вів будь-якого бухгалтерського обліку, але персональний облік виконаних робіт по кожному водію та кожному автомобілю відповідач фіксував у власному журналі (блокноті). Копії листів блокноту відповідач надав до матеріалів справи разом з письмовими поясненнями окремих водіїв, що здійснювали перевезення.

Таким чином, відповідач вважає отримані ним від позивача кошти належною оплатою згідно умов договору за фактично надані послуги позивачу щодо перевезення вантажів.

Суд, детально дослідивши умови спірного договору та обставини справи, дійшов наступного висновку:

Позивач обґрунтовує позовні вимоги на статтях 526, 530 Цивільного кодексу України. Дані статті є правовими нормами, які регулюють загальні положення про виконання зобов'язання.

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів, перерахованих як попередня оплата, у зв'язку з відсутністю фактично наданих послуг з перевезення вантажів, а підставою позову - виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за договором № 05/09-тр від 05.09.2005 р. про перевезення вантажів автомобільним транспортом та надання транспортно-експедиційних послуг.

За договором № 05/09-тр від 05.09.2005 р. у відповідача виникло зобов'язання доставити наданий замовником вантаж в пункт призначення у встановленні строки та видати його уповноваженій особі, жодні грошові зобов'язання у перевізника перед замовником умовами даного договору не передбачені, в тому числі на повернення передоплати.

Проаналізувавши умови спірного договору суд дійшов висновку, що сторони погодили проведення розрахунків шляхом безготівкового переведення коштів, після складання акту вантажоперевезення та надання послуг. Передплата - це термін оплати до настання події, в даному випадку надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом. В спірному договорі відсутні умови, які свідчили б про встановлення між сторонами оплати у формі передоплати вартості наданих послуг.

У випадку набуття, збереження майна без достатньої правової підстави застосуванню підлягає загальна норма закону - стаття 1212 Цивільного кодексу України, положення якої розповсюджуються і на зобов'язання, що виникають у зв'язку з поверненням виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність хоча б двох умов: перше - збільшення або збереження майна однією стороною (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого); друге - відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення або збагачення за підставою, яка згодом відпала. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

В даному спорі суд не може застосовувати статтю 1212 ЦК України, оскільки кошти сплачувалися не безпідставно, а за договором № 05/09-тр від 05.09.2005 р., тобто правовідносини між сторонами щодо перевезення вантажів автомобільним транспортом та надання транспортно-експедиційних послуг дійсно мали місце, вони були врегульовані умовами спірного договору, який недійсним повністю або частково судом не визнавався, двостороння реституція не застосовувалася.

Підставу або предмет позовних вимог позивач згідно ст. 22 ГПК України не змінював.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Аналіз вказаних обставин у їх сукупності дає підстави суду вважати, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність обов'язку відповідача повернути отримані кошти на виконання умов договору № 05/09-тр від 05.09.2005 р., законні підстави для застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України або інших норм чинного законодавства, які б встановлювали наявність грошового зобов'язання відповідача перед позивачем. Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані, тому задоволенню не підлягають.

В позовній заяві позивач просив суд відповідно до ст. ст. 66, 67 ГПК України накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача. Забезпечення даного позову не застосовується у зв'язку з відмовою у задоволенні позову судом.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 66- 67; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 18.04.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 19.04.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Богатир К.В.