Рішення

від 26.04.2011 по справі 39/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.04.11 р. Справа № 39/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіної Н.С.

при секретарі Староконь Л.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Російське мореВ» м. Макіївка

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Макіївка

про: стягнення 119 859,50грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю В«Російське мореВ» м. Макіївка звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Макіївка, про стягнення заборгованості в сумі 119 859,50грн., яка складається з основного боргу в сумі 87 080,50грн., пені та штрафу в сумі 19 852,62грн., суми збитків від інфляції в сумі 9796,13грн., 3% річних в сумі 3140,25грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки б/н від 25.05.2010р., видаткові накладні № 91 від 25.05.2010р., № 99 від 31.05.2010р., акт звірки взаємних розрахунків, розрахунки заборгованості.

Представник відповідача 21.03.2011р. через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, проти позову заперечив, посилаючись на відсутність згоди на укладання договору б/н від 25.05.2010р. та підпису відповідача у ньому, вважав зазначений договір неукладеним, також зазначив, що товар був поставлений за накладними на підставі замовлень покупця, вимоги позивача щодо оплати переданого товару за видатковими накладними на адресу відповідача не надходило.

Додатково 31.03.2011р. представником відповідача через канцелярію суду були надані податкові накладні, банківські виписки, письмові пояснення, згідно яких останній зазначив, що ФОП ОСОБА_1 не підтверджував укладання спірного договору поставки та не давав згоди на його укладання, про що свідчить відсутність підпису на зазначеному договорі з боку відповідача, також зазначив, що оплата позивачу здійснювалася не за спірним договором, а за накладними № 91 від 25.05.2010р., № 99 від 31.05.2010р. Через канцелярію суду 11.04.2011р. представником відповідача були надані письмові пояснення, згідно яких останній зазначив, що ФОП ОСОБА_1 одержав дозвіл № 115747 від 14.10.2008р. на право виготовлення 2 печаток, також зазначив, що представлені позивачем рахунки на оплату № 91 від 25.05.2010р., № 99 від 31.05.2010р. не одержував та доказів одержання ФОП ОСОБА_1 зазначених рахунків позивачем до матеріалів справи не надано, додатково надав лист № 31/03/11 від 31.03.2011р. направлений позивачем на адресу відповідача з вимогою про сплату заборгованості. Крім того, представником відповідача через канцелярію суду було надано заяву, згідно якої останній просив суд долучити до матеріалів копію проекту договору поставки, також зазначив про здійснення позивачем самочинних дописок у проекті договору поставки б/н б/д, у судовому засіданні надав оригінал договору поставки б/н б/д, копія якого звірена судом з оригіналом.

Представник позивача 22.03.2011р. через канцелярію суду надав документи, що підтверджують часткову оплату відповідачем вартості поставлених товарів, копії рахунків на оплату № 91 від 25.05.2010р., № 99 від 31.05.2010р., довідку про замовлення покупця на поставку товару, видаткову накладну на повернення № ВП-0000001 від 05.08.2010р., зазначив, що замовлення покупця на поставку товару у відповідності з договором б/н від 25.05.2010р. здійснювалося в усній формі по телефону.

01.04.2011р. представником позивача через канцелярію суду була надана заява про збільшення позовних вимог, згідно якої останній просив стягнути з відповідача 133 253,70грн., яка складається з основного боргу в сумі 83 080,50грн., пені та штрафу в сумі 21001,76грн., суми збитків від інфляції в сумі 25 851,44грн., 3% річних в сумі 3320,00грн. Додатково зазначив, що 04.03.2011р. відповідачем було частково сплачено заборгованість у сумі 4000,00грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 31.03.2011р. суд в порядку ст. 30 ГПК України викликав для дачі пояснень ФОП ОСОБА_1, який у судовому засіданні від 11.04.2010р. надав усні пояснення, згідно яких зазначив, що використовує печатку самостійно, працівники доступу до печатки не мають. Підтвердив факт того, що печатка на спірному договорі була поставлена ним. Також зазначив, що не пам'ятає яким чином вчинив відтиск на договорі. Крім того зазначив, що спірну угоду не виконував і підприємницьку діяльність на підставі зазначеної угоди не здійснював, замовлення на поставку товару здійснювалися в телефонному режимі, відвантаження товару зі складу позивача здійснювалося транспортом відповідача на підставі видаткових накладних, за якими здійснював оплату за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.04.2011р. строк судового розгляду справи був продовжений на 15 днів до 25.05.2011р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.

Як зазначає позивач, 25.05.2010 р., між ним (Продавець), та відповідачем, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 м. Макіївка (Покупець), укладено договір поставки б/н.

Згідно даного Договору Продавець зобов'язався передати у власність Покупця товар, а Покупець у свою чергу зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах діючого договору.

У відповідності до п. 1.2. Договору найменування, асортимент, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару узгоджуються сторонами при оформлені замовлення та вказуються в накладних, які є невід'ємною частиною діючого Договору.

Згідно п. 2.1. Договору поставка товару здійснюється партіями на підставі узгодженого сторонами замовлення Покупця. Замовлення повинне бути подане Продавцю не пізніше, ніж за 1 робочий день до дати відвантаження.

Пунктом 4.3. Договору встановлено, що передача товару здійснюється тільки при наявності довіреності встановленого зразка на отримання такого товару, яка передається Продавцю до початку відвантаження шляхом факсимільного зв'язку та надається в оригіналі при підписанні видаткової накладної.

Як зазначає позивач:

на виконання умов Договору згідно накладних № 91 від 25.05.2010р., № 99 від 31.05.2010р. було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 364350,50грн.

на сплату вартості поставленого товару відповідачеві були виставлені рахунки № 91 від 25.05.2010р., № 99 від 31.05.2010р. на загальну суму 364 350,50грн.

відповідач вартість поставленого товару сплатив частково в сумі 156600,00грн.

частково поставлений товар на суму 124670,00грн. згідно видаткової накладної (повернення) № ВП-0000001 від 05.08.2010р. відповідачем повернутий.

загальний розмір заборгованості відповідача, станом на момент звернення до суду, склав 83 080,50грн.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши представлені в обґрунтування заявлених позовних вимог докази, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю В«Російське мореВ» задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як стверджує позивач підставою виникнення обов'язків Відповідача по оплаті переданого товару є договір поставки б/н від 25.05.2010 р.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіна від 24.05.1995 №88 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п.п.2.1, 2.4).

Відповідно до ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Відповідно до ч.1 статті 36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В якості доказів передачі товару Відповідачу за спірним договором і виникнення у останнього обов'язку здійснити оплату за отриманий товар суду надані наступні видаткові накладні № 91 від 25.05.2010 р., № 99 від 31.05.2010 р.

Разом з тим, суд вважає, що зазначені первинні документи не можуть розглядатися як докази передачі товару Відповідачу в межах умов укладеного спірного правочину, оскільки, у видаткових накладних не міститься посилання на вищезазначений визначений в якості правової підстави заявлених позовних вимог договір, що суперечить вимогам встановленим Законом України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в УкраїніВ» , Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та іншими підзаконними нормативними актами, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах, стосовно порядку відображення господарської операції.

За викладених обставин, враховуючи відсутність посилання на спірний договір, перелічені видаткові накладні не можуть виступати доказом постачання у межах договору поставки б/н від 25.05.2010 р. та розглядатись у якості підтвердження правової підстави виникнення зобов'язань Відповідача щодо оплати товару за цим правочином, тобто у якості доказів підтвердження заявлених позовних вимог.

Так само, не надають можливості встановити факт поставки товару в межах договору поставки б/н від 25.05.2010 р. представлені суду податкові накладні, оскільки в якості підстав виникнення зобов'язань в останніх зазначено накладні та замовлення. Одночасно, жодних посилань саме на спірний договір не має.

Відповідно до наявних у матеріалах справи платіжних документів (банківських виписок) в якості призначення платежу для перерахування грошових коштів в рахунок оплати поставленої продукції відповідачем визначено лише накладні, водночас, останні не містять посилання на договір поставки б/н від 25.05.2010 р.

Представлені позивачем рахунки на оплату № 91 від 25.05.2010 р., № 99 від 31.05.2010 р. не можуть бути прийняті судом в якості належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення поставки саме в межах договору б/н від 25.05.2010 р., оскільки, по-перше, вказані рахунки складені позивачем в односторонньому порядку, по-друге, в матеріалах справи відсутні докази направлення означених рахунків відповідачу, по-третє, умови договору не передбачають виставлення Продавцем рахунків на сплату вартості поставленого товару.

Враховуючи дані факти, а також приписи ч.1 ст.173, ст.181 Господарського кодексу України, вбачається встановлення правовідносин з Відповідачем (Покупцем) щодо постачання за наведеною первинною документацією не шляхом укладення договору поставки у формі єдиного документа, а конклюдентно, шляхом вчинення дій, які виразилися у фактичній передачі товару Відповідачу на підставі видаткових накладних.

Таке встановлення правовідносин є у розумінні ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарським договором укладеним у спрощений спосіб, відображає характер господарських відносин між Позивачем та Відповідачем, що за своїм змістом є договірними, проте, не підтверджують остаточно поставку товару згідно видаткових накладних, які містяться у матеріалах справи, у межах саме договору поставки б/н від 25.05.2010 р.

Будь-які інші документи, які доводили б здійснення постачання в рамках договору №б/н від 25.05.2010 р., в матеріалах справи відсутні.

Судом також враховано відсутність у акті звірки розрахунків станом за період: 01.05.2010 р. по 02.03.2011 р., посилання на спірний правочин у якості визначення заборгованості за ним.

Отже, суд не вбачає підстав які б свідчили, характеризували здійснення господарських операцій згідно накладних, що містяться у матеріалах справи у межах та на підставі саме договору поставки б/н від 25.05.2010 р.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про позадоговірний характер господарських правовідносин щодо постачання товару між сторонами по справі.

Крім того, досліджуючи представлений відповідачем примірник договору поставки, судом встановлено, що графа „умови оплатиВ» п. 3.1 договору не заповнена.

Пункт 1 ст. 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Представлений відповідачем на дослідження суду примірник договору не містить відомостей стосовно строків оплати товару.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно поданих представником позивача через канцелярію суду письмових пояснень, позивач припускаючи факт непогодження сторонами строків оплати товару, посилається на направлений на адресу відповідача лист-вимогу № 31/03/11 від 31.03.2011 р.

Оцінюючи доводи позивача в цій частині господарський суд зазначає, що представлений лист-вимога не може вважатися підставою для здійснення відповідачем розрахунків саме за договором поставки б/н від 25.05.2010 р., оскільки у вказаному листі відсутні посилання на договір. Крім того, вимога порядку ст. 530 ЦК України направлена позивачем вже після порушення провадження у справі, тобто на момент звернення позивача до суду з поточний позовом, право вимоги щодо оплати вартості поставленого товару у позивача було відсутнє.

За таких обставин, приймаючи до уваги момент виникнення права вимоги щодо оплати товару, поставленого на підставі спірного правочину та обґрунтованість тверджень Відповідача, суд дійшов висновку, що Позивач не довів за допомогою належних та допустимих у розумінні статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України доказів факт передачі товару та виникнення у Відповідача заборгованості саме за договором поставки б/н від 25.05.2010 р.

З огляду на наведене, в позовних вимогах в цій частині слід відмовити.

Крім того, позивачем також заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача пені та штрафу в сумі 21001,76грн., збитків від інфляції в сумі 25 851,44грн., 3% річних в сумі 3320,00грн.

Обов'язок боржника щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, трьох процентів річних від простроченої суми, так само як і неустойки у вигляді пені, відповідно до ст.ст. 549, 625 ЦК України, Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» застосовуються у випадку невиконання або неналежного виконання, останнім, грошового зобов'язання, що спричинило порушення прав постраждалої особи.

Враховуючи, що позивачем не доведено факту порушення ФОП ОСОБА_1 умов Договору, наявності порушеного права станом на момент звернення до суду з позовною заявою у задоволенні вимог в частині стягнення 3% річних збитків від інфляції також слід відмовити.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на позивача.

За подання позовної заяви позивачем, згідно платіжного доручення № 59 від 04.03.2011р. та квитанції № ПН53 від 31.03.2011р. оплачене державне мито в сумі 1333,70грн., що є більшим від встановленого законом розміру.

Відповідно до п.п. а п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України В«Про державне митоВ» N 7-93 від 21 січня 1993 року, за подання позовної заяви, позивачем мало бути сплачене державне мито в сумі 1332,53грн.

Надлишково сплачене державне мито в сумі 0,84грн., відповідно до п.1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України В«Про державне митоВ» N 7-93 від 21 січня 1993 р. та ст. 47 ГПК України підлягає поверненню.

На підставі ст.ст. 525, 526, 614, 625 та 655-697 ЦК України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю В«Російське мореВ» м. Макіївка - відмовити.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Російське мореВ» м. Макіївка сплачене державне мито в сумі 0,84грн.

В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення.

Суддя Морщагіна Н.С.