Рішення

від 16.06.2011 по справі 16/91

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.06.11 р. Справа № 16/91

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі Гавриленко І.О., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Прок ТрейдВ» , м.Маріуполь, Донецька область

до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, с.м.т.Володарське, Донецька область

про стягнення 200000,00грн.,

За участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: у судовому засіданні 14.06.2011р. було оголошено перерву до 16.06.2011р. відповідно до ст.77 ГПК України

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.04.2011р. порушено провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Прок ТрейдВ» , м.Маріуполь, Донецька область до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, с.м.т.Володарське, Донецька область про стягнення 200000,00грн. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 25.04.2011р. - 10год. 30хв. Судом визнано обов`язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов`язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи.

19.05.2011р. позивач звернувся до суду із заявою про відвід судді Манжур В.В. від розгляду даної справи. Ухвалою від 24.05.2011р., прийнятої у нарадчій кімнаті, у задоволенні заяви ТОВ „Прок ТрейдВ» , на підставі ст.20 Господарського процесуального кодексу України, відмовлено.

Представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи позивачем була надана заява від 26.04.2011р. про здійснення фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів, на підставі чого справу було розглянуто із застосуванням зазначених засобів та складені протоколи, відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, які долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договори оренди від 01.01.2005р. та від 01.12.2005р., акт приймання-передачі від 01.01.2005р., неналежне виконання відповідачем умов договорів оренди, з приводу чого позивач звернувся до суду з позовом.

Відповідач у відзиві від 25.04.2011р. та поясненнях від 18.05.2011р. проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, посилаючись на їх необґрунтованість, та зазначив, що позивачем пропущений передбачений статтями 257 та 258 Цивільного кодексу України строк позовної давності для стягнення заявлених сум.

Заперечення позивача від 13.06.2011р. відносно дій головуючого, в яких він просить занести до журналу судового засідання заперечення та постановити ухвалу при їх прийняття, з посиланням на приписи ст.160 ЦПК України, судом не приймаються, оскільки Господарським процесуальним кодексом не передбачений порядок ведення журналу судового засідання та прийняття будь-яких заперечень до нього.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

01 січня 2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Прок ТрейдВ» (Орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 (Орендар) був укладений договір оренди (далі за текстом - договір від 01.01.2005р.), згідно умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування приміщення першого поверху А-3 - 489,7м2, підвал А-П - 56,9 м2, складські Ж-1 № 12 - 36,5 м2, № 8 - 41,1 м2, Б-1 - № 10 - 30,5 м2, № 11 - 32,6 м2, № 12 - 62 м2, З-1 - № 13 - 63,6 м2, № 14 - 20,9 м2, Д-1, № 15 - 17,1м2, В-1 - № 20 - 27,2 м2, розташовані у місті Маріуполі, вул.Лепорського, буд. № 7, загальною площею 878,1 кв.м. для здійснення підприємницької діяльності, про що складений акт приймання-передачі.

Договір набирає чинності після його підписання - з дня прийому-передачі приміщення в діє до 31.11.2005р. (п.7.1. договору від 01.01.2005р.).

За користування орендованим майном Орендар, згідно п.3.1. договору від 01.01.2005р., сплачує щомісячно Орендодавцю орендну плату у розмірі 16818,8грн., з урахуванням податку на додану вартість.

Орендна плата перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок або в касу Орендодавця щомісячно не пізніше 10 днів з дня пред'явлення Орендодавцем розрахунку-фактури для здійснення оплати.

01 грудня 2005р. між сторонами був укладений договір оренди (далі за текстом - договір від 01.12.2005р.), згідно умов якого Орендодавець передав Орендареві у строкове платне користування приміщення загальною площею 146,54 кв.м, розташоване у м.Маріуполі, вул.Лепорського, буд.7.

Згідно пункту 7.1. договору від 01.12.2005р., договір набуває чинності з дня його підписання і діє протягом одного року.

В пункті 7.2. договору від 01.12.2005р. сторони узгодили, що у разі продовження користування майном після закінчення строку договору, має бути укладено новий договір.

Оскільки у грудні 2006р. між сторонами був укладений договір оренди стосовно приміщення, розташованого у м.Маріуполі, вул.Лепорського, буд.7, договір оренди від 01.12.2005р. припинив свою дію 30.11.2006р., згідно п.7.2. договору від 01.12.2005р.

У позові позивач зазначає, що у відповідача перед ним виникла заборгованість з орендних платежів за договором від 01.01.2005р. в розмірі 185006,80грн. за період з січня по листопад 2005р. та за договором від 01.12.2005р. в розмірі 38686,56грн. за період грудня 2005р. по листопад 2006р. За несвоєчасне здійснення оплати орендних платежів за договорами позивачем нараховані пеня в розмірі 22424,48грн. та індекс інфляції в розмірі 1894,00грн. Крім того, позивач вказує, що ним понесені витрати на ремонт приміщення в розмірі 185000,00грн. та понесені збитки у вигляді неотриманого доходу за період з 01.01.2007р. по 04.11.2008р. в розмірі 1487200,00грн.

Однак, до стягнення позивачем заявлена сума 200000,00грн., не визначаючи складові заявлених вимог.

Суд неодноразово відкладав розгляд справи з метою витребування у позивача обґрунтованого розгорнутого розрахунку суми позовних вимог.

Однак, на момент вирішення спору по суті позивачем до суду не представлено обґрунтованого розгорнутого розрахунку позовних вимог із визначенням складованих заявлених до стягнення вимог, а тому у суду відсутня можливість встановити з чого саме складається сума позовних вимог, яку позивач просить стягнути з відповідача.

У поясненнях від 18.05.2011р. відповідач заявив клопотання про застосування до заявлених позивачем вимог строку позовної давності, встановленого статтями 257 та 258 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В статті 257 Цивільного кодексу України зазначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), згідно п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частина 4 вказаної статті встановлює, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що відповідач під час розгляду справи заявляв про застосування позовної давності, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з пропуском встановленого законом строку позовної давності, а тому відмовляє у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Прок ТрейдВ» , м.Маріуполь, Донецька область до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, с.м.т.Володарське, Донецька область про стягнення 200000,00грн.

Позивач у поясненнях від 10.05.2011р. просив з метою забезпечення позовних вимог накласти арешт на все майно відповідача.

Суд розглянув заявлені вимоги позивача та відмовив у задоволенні з наступних підстав:

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

За приписом ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві та забороною відповідачеві вчиняти певні дії тощо.

При цьому, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що існує реальна загроза порушення прав та інтересів заявника.

Однак, позивачем до суду не представлено доказів, у розумінні ст.66 Господарського процесуального кодексу України, існування реальної загрози порушення прав та інтересів заявника, та не доведено, що неприйняття заходів забезпечення позову може призвести до унеможливлення виконання рішення суду. Крім того, позивачем не визначено індивідуального майна Відповідача та не надано доказів щодо права власності майна, яке підлягає арешту.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на позивача.

На підставі ст.ст. 257, 258, 267, 525, 615 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 4-6, 22, 32, 33, 34, 35, 38, 43, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Прок ТрейдВ» , м.Маріуполь, Донецька область до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, с.м.т.Володарське, Донецька область про стягнення 200000,00грн. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Манжур В.В.