Рішення

від 18.06.2012 по справі 31/102пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.06.12 р. Справа № 31/102пн

Суддя господарського суду Донецької області Гриник М.М.

при секретарі судового засідання Нєразік М.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовною заявою приватного акціонерного товариства „Бетон НоваВ» , смт. Миронівський

до відповідача-1 виконавчого комітету Миронівської селищної ради

до відповідача-2 Миронівської селищної ради

за участю комунального підприємства „Єнакіївське міжміське бюро технічної інвентаризаціїВ» , м. Єнакієве

про визнання права власності на самочинно збудовану будівлю автовагової (літера 4Б-1) площею 10,6 кв.м, розташовану за адресою: 84791, Донецька область, смт.Миронівський, вул.Совєтська,42

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю

від відповідача1: ОСОБА_2 за довіреністю

від відповідача2: ОСОБА_2 за довіреністю

від третьої особи: не з'явився

Приватне акціонерне товариство "Бетон Нова" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до виконавчого комітету Миронівської селищної ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору комунального підприємства "Єнакіївське міжміське бюро технічної інвентаризації" про визнання права власності на самочинно збудовану будівлю.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.09.2009 року , залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2011 року, позовні вимоги ПрАТ "Бетон Нова" задоволено та визнано за позивачем право власності на будівлю автовагової (літ. 4Б-1) площею 10,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька обл., смт. Миронівський, вул. Совєтська, 42.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2012р. по справі №31/102пн рішення господарського суду Донецької області від 28.09.2009р. та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2011р. скасовано і справу направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Ухвалою від 19.04.2012р. справа №31/102пн прийнята до провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою від 22.05.2012р. до участі у справі залучено в якості відповідача-2 Миронівську селищну раду.

Третя особа надала до суду клопотання про розгляд справи без участі її представника. Дане клопотання судом розглянуто та задоволено, оскільки неявка представника третьої особи не перешкоджає вирішенню спору по суті між сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулось 18.06.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

В постанові Вищого господарського суду України від 14.03.2012р. вказані наступні недоліки, допущені судами під час розгляду даної справи, а саме: поза увагою судів попередніх інстанцій залишився той факт, що позов було подано до виконавчого комітету Миронівської селищної ради, в той час як саме Миронівська селищна рада безпосередньо є власником земельної ділянки, на якій розташовано спірний об'єкт самочинно збудованої будівлі; судами не було залучено до участі у справі Миронівську селищну раду як власника і в той же час орендодавця земельної ділянки, на якій знаходиться спірне майно; господарським судам попередніх інстанції необхідно було дослідити питання відповідності збудованого нерухомого майна умовам договору, на підставі якого позивач користується земельною, зокрема, з'ясувати чи надавалась відповідна згода власника земельної ділянки для здійснення будівництва орендарем.

Згідно ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Під час нового розгляду справи по суті господарський суд Донецької області з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України дійшов наступних висновків:

Постановою Дебальцівського міського суду Донецької області від 04.12.2006 року за ПрАТ "Бетон Нова" визнано право власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: Донецька область, м. Дебальцеве, смт. Миронівський, вул. Совєтська, 42, які входять до складу цілісного майнового комплексу, загальною площею 24168,4 м2. Ухвалою Дебальцівського міського суду від 28.03.2007 року до постанови суду від 04.12.2006 року було внесено зміни в частині правильного визначення площ спірних об'єктів.

Так, відповідно до вищевказаних судових актів за позивачем визнано право власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: Донецька область, м. Дебальцеве, смт. Миронівський, вул. Совєтська, 42, які входять до складу цілісного майнового комплексу, загальною площею 30964,4 м2, а саме: будівлю цеху залізобетонних виробів - 2, (літ. Я-1), будівлю майстерні (літ. К-1), будівлю диспетчерської (літ. З-1), будівлю растворного вузла (літ. Х-5), будівлю центрального складу (літ. Н-1), будівлю арматурного цеху (літ. Ш-1), будівлю ПММ (літ. С-1), будівлю ангару літ. (С1 - 1), будівлю складу (літ. С), будівлю енергоцеху (літ. Р.1), будівлю гаражного боксу (літ. Л-1), будівлю мойки (літ. М-1), будівлю цеху ЦО (літ. Ц-1), будівлю медпункту (літ. Д-1), будівлю вагової (літ.1Б-1, 1В-1), будівлю автогаражу (літ. И-1), будівлю армокаркасів (літ. Ч-1), частину будівлі заводоуправління (літ. Г-2, Г1-4 (приміщення № 1).

Право власності на зазначені об'єкти нерухомого майна було зареєстровано за ПрАТ "Бетон Нова" в установленому порядку.

06.09.2007 року ВАТ "Миронівський завод залізобетонних конструкцій" (продавець) та ПрАТ "Бетон Нова" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив такі нежитлові будівлі та споруди: будівлю прохідної (літ. Б-1), будівлю столової (літ. В-2, В1-2), частину будівлі заводоуправління (літ. Г-2) (частина приміщення №1, приміщення №2, частину підвалу г/п), будівлю ремонтно-будівельного цеху (літ. 1Г-1), будівлю битовок ЗБВ-2, будівлю під обладнання ЗБВ-2, будівлю пилорами, будівлю складу (літ. Е-1), будівлю цеху ЗБВ-4 (літ.О-1), будівлю ЗБВ - 3 (літ. Т-1), будівлю цеху ЦФО -2 (літ. У-1), побутові приміщення (літ.У1-2), будівлю цеху ЗБВ-1 (побутові приміщення) (літ. Ф-1, Ф1-2), будівлю арматурного відділення цеху ЗБВ -3 (літ. Щ-1), будівлю пластифікатора "Дофен" (літ. Э-1), будівлю цеху ЦО-3 (літ. Ю-1), будівлю побутового корпусу (літ. Ю1-4).

12.01.2009 року Миронівською селищною радою (орендодавець) та ПрАТ "Бетон Нова" (орендар) на підставі рішення Миронівської селищної ради від 12.12.2008 року № V/36-9 було укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення № 01-09/СР, яка знаходиться за адресою: Донецька область, смт. Миронівський, вул. Совєтська, 42.

На момент укладання договору оренди на земельній ділянці знаходились об'єкти нерухомого майна: будівля енергоцеху, будівля цеху залізобетонних виробів, будівля майстерні, будівля розчинного вузла, будівля диспетчерської, будівля арматурного цеху, будівля центрального складу, будівля РММ, будівля ангару, будівля складу, будівля заводоуправління, будівля армокаркасів, будівля автогаражу, будівля вагової, будівля медпункту, будівля цеху ЦО, будівля мойки, будівля гаражного боксу, в тому числі електромережа напругою 220 вольт у стані, придатному для використання, площадка з твердим покриттям асфальту в придатному для використання стані (п. 1.2 Договору).

Договір укладено строком на 50 років, починаючи з дати його державної реєстрації (п. 2.1 Договору).

Вищезазначений договір було зареєстровано у Єнакіївському міському відділі Донецької регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 27.01.2009 року вчинено запис за № 040917100001.

Земельну ділянку передано в оренду для обслуговування адміністративних, промислових будівель та здійснення виробничої діяльності з земель промисловості (п. 4.1 договору).

На момент первинної технічної інвентаризації, яку було проведено за заявою ПрАТ "Бетон Нова" 14.05.2009 року техніком КП „Єнакіївське міжміське БТІВ» при обстеженні було встановлено самочинне будівництво автовагової (літ. „4Б-1В» ), що підтверджується висновком відділу містобудування та архітектури від 17.06.2009 року № 2-26-10, у зв'язку з чим ПрАТ "Бетон Нова" звернулось до суду з вимогою про визнання права власності на спірний об'єкт.

Предметом спору у даній справі є визнання права власності на самочинно побудований об'єкт нерухомого майна, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Конституції України, Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тобто, за змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Згідно п. 2.15 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N 6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносинВ» оскільки зі змісту статей 12, 17 ЗК України вбачається, що розпорядження землями територіальної громади та землями державної власності (в межах, визначених ЗК України), у тому числі надання їх у користування, належить до повноважень органів місцевого самоврядування і органів виконавчої влади та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу, то в будь-якому спорі, що стосується права користування земельною ділянкою, належною до земель державної чи комунальної власності, суд має залучити до участі у справі відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування як уповноважений орган власника земельної ділянки.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Законодавець встановлює, що позов про визнання права - це превентивна форма захисту права. Такий позов може пред'являтися, коли право ще не порушене, але існує загроза його порушення.

Стаття 16 ЦК України передбачає такий спосіб захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів, як визнання права, який може виникати з рішення суду тільки у випадках, прямо встановлених актами цивільного законодавства.

Частина перша статті 316 ЦК України встановлює, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Під захистом права розуміється державно - примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Зазначена стаття стосовно підстав набуття права власності встановлює принцип В«все дозволеноВ» , крім того, що „забороненоВ» законом. Закріплюється презумпція правомірності набуття права власності. Незаконність набуття права власності має бути встановлена рішенням суду.

Відповідно до вимог статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» зазначено, що до виключної компетенції міської ради віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Дійсно, за загальними правилами самовільно збудоване нерухоме майно підлягає знесенню особою, яка його здійснила, або за її рахунок.

На виняток із наведеного загального правила суд може визнати право власника земельної ділянки на самочинно збудований ним об'єкт, якщо це не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки та якщо будівля приведена у відповідність із встановленими вимогами. При цьому можлива за рішенням компетентного органу зміна цільового призначення земельної ділянки, якщо це не суперечить законодавству.

Власник земельної ділянки (в тому числі орган, що здійснює право державної чи комунальної власності на землю) вправі подати позов про визнання його права власності на об'єкт, що збудований іншою особою самочинно. Якщо цей позов задоволено, власник земельної ділянки має відшкодувати особі, що здійснила самочинне будівництво, витрати на будівництво.

Якщо самочинне будівництво здійснене на земельній ділянці, що є в державній або комунальній власності, відповідний орган вправі відповідно до законодавства прийняти рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети. Якщо таке рішення прийнято, суд визнає право власності особи, що здійснила будівництво, на об'єкт, створений в результаті такого будівництва.

Позивач є користувачем земельної ділянки, на якій розташоване спірне майно (договір оренди земельної ділянки №01-09/СР від 12.01.2009р.) та використовує її за призначенням (для обслуговування адміністративних, промислових будівель та здійснення виробничої діяльності).

Згідно з положеннями ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь -які дії, які не суперечать закону.

Частинами третьою та четвертою статті 375 Цивільного кодексу України передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені у статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки регулює відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створені нової речі -самочинному будівництві були порушені.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належне затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм та правил.

Згідно ч.2 ст. 376 Цивільного кодексу України сам по собі факт здійснення особою самочинного будівництва нерухомого майна не призводить до виникнення у такої особи права власності на це майно, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 5 цієї статті, але виключно за рішенням суду, набуття чинності яким і призводить до виникнення права власності.

За змістом ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до ч.5 вказаної статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Тобто, законодавчо передбачена можливість легалізації самочинно збудованого нерухомого майна шляхом визнання права власності на нього в судовому порядку.

З аналізу вказаної норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано в судовому порядку лише в тому випадку, якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкту.

Необхідними умовами узаконення самочинно побудованих об'єктів є: відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки; відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки; відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

Самовільне будівництво пов'язано з нормою права та містить обов'язково наступні умови:

- побудова на земельної ділянці, не відведеній для цієї мети;

- відсутність дозволу чи неналежно затвердженого проекту;

- істотні порушення будівельних норм і правил.

Документи, які підтверджували, що спірне самочинно збудоване майно порушує права інших осіб в матеріалах справи відсутні.

Здійснення позивачем будівництва об'єкту нерухомого майна, без отримання відповідних дозволів, не позбавляє його права власності на це майно.

Стаття 15 Цивільного кодексу України наголошує, що кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення ст. 16 даного Кодексу визначають в якості способу захисту цивільних прав та інтересів визнання права.

Матеріали технічної інвентаризації спірного об'єкту свідчить про те, що нерухомість є неподільною річчю, тобто річчю, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення, містяться у ст. 181 ЦК України.

При цьому, виходячи з приписів ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, позов про визнання права власності може пред'являтися у тому випадку, коли зацікавлена особа, яка звертається до суду з таким предметом позову, довела та надала суду докази з урахуванням конкретних обставин справи про вчинення відповідачем дій, які можуть бути розцінені як невизнання його права власності.

Відповідно до п.2 ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Враховуючи те, що до матеріалів справи не надано яких-небудь доказів порушення позивачем прав та законних інтересів інших осіб при здійсненні повноважень користувача відповідної земельної ділянки на підставі договору оренди №01-09/СР від 12.01.2009р., в тому числі, при проведенні робіт з будівництва.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності звернень Миронівської селищної ради до позивача, до суду з вимогою щодо знесення самочинного будівництва, усунення припущених порушень прав інших осіб внаслідок здійснення цього будівництва.

Згідно технічного висновку, зробленого ПП „ТехенергоВ» , яке має ліцензію на виконання робіт по технічному обстеженню будівель і оцінці стану будівельних конструкцій та споруд АВ №45807, спірний об'єкт відповідає будівельним нормам та правилам, знаходиться в задовільному стані і придатний для експлуатації.

Крім того, згідно висновку відділу містобудування та архітектури Дебальцівської міської ради від 17.06.09р., самочинно збудованою будівлею автовагової літ. 4Б-1 норми будівництва, згідно з ДБН-360-92 не порушені і будівлі можливо залишити за місцем будівництва.

Враховуючи викладене, з урахуванням статей 32, 34, 43 ГПК України, суд приймає до уваги вищезазначений висновок як доказ дотримання позивачем будівельних норм і правил при здійсненні будівництва спірного об'єкту нерухомості.

Відсутність документів, що передують проведенню будівництва (як-то, проектна документація, дозвіл на будівництво), обумовлюють неможливість введення в експлуатацію спірного об'єкта відповідно до встановленого Порядку.

Водночас, згідно із п.10 Постанови № 461 від 13.04.2011 року, якою затверджено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно із порядком передбаченим цією постановою.

Отже, чинним законодавством передбачена можливість в подальшому прийняття в експлуатацію у встановленому законом порядку спірного об'єкту та подальша його експлуатація, право власності на який було визнано у судовому порядку.

За таких підстав, приймаючи до уваги, що спірний об'єкт збудований на земельній ділянці, користувачем якої є позивач, відсутність будь-яких доказів порушення прав інших осіб, а також враховуючи відповідність спірної будівлі діючим будівельним нормам і правилам, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими.

Відповідно до частини другої статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. З урахуванням викладеного, судові витрати підлягають віднесенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги приватного акціонерного товариства „Бетон НоваВ» , смт. Миронівський, до відповідачів, виконавчого комітету Миронівської селищної ради, Миронівської селищної ради, за участю комунального підприємства „Єнакіївське міжміське бюро технічної інвентаризаціїВ» , м. Єнакієве, про визнання права власності на самочинно збудовану будівлю автовагової (літера 4Б-1) площею 10,6 кв.м, розташовану за адресою: 84791, Донецька область, смт.Миронівський, вул.Совєтська,42 - задовольнити.

Визнати право власності приватного акціонерного товариства „Бетон НоваВ» на самочинно збудовану будівлю автовагової (літера 4Б-1) площею 10,6 кв.м, розташовану за адресою: 84791, Донецька область, смт.Миронівський, вул.Совєтська,42.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гриник М.М.

Повний текст рішення складено та підписано 22.06.2012 р.