Ухвала

від 29.07.2016 по справі 522/9403/16-к

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/9403/16-к

Провадження по справі № 1-кс/1522/10719/16

У Х В А Л А

29 липня 2016 року Місто Одеса

Слідчий суддя місцевого Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , представників власників майна адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання власників майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , про скасування арешту майна, -

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою слідчого судді місцевого Приморського районного м.Одеси від 26.05.2016 року за клопотанням слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 , накладено арешт на земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва по АДРЕСА_1 , кадастрові номери:

5110300000:02:019:0013; 5110300000:02:019:0195; 5110300000:02:019:0196; 5110300000:02:019:0171; 5110300000:02:019:0172; 5110300000:02:019:0173, шляхом заборони розпорядження будь-яким чином вказаними ділянками, заборони будівництва на них, вивезення будівельного сміття.

Власники вказаних земельних ділянок ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , звернулись до слідчого судді із клопотанням в порядку ст.174 КПК України, в якому просять скасувати арешт майна.

В обґрунтування клопотання власники майна посилаються на наступне.

Згідно Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна власником земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_7 ; власником земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_3 - ОСОБА_8 ; власником земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_4 - ОСОБА_9 ; власником земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_7 ; власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , Па - ОСОБА_7 .

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.

На теперішній час не має жодних правових та фактичних підстав для збереження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт, виходячи з наступного.

Підставою для накладення арешту на земельні ділянки стала необхідність збереження речових доказів, а саме: будівель та споруд баз відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в смт. Затока м. Білгород-Дністровського Одеської області.

У той же час, з 2 червня 2016 року на території вказаних земельних ділянок не має будь-яких будівель, споруд, залишків нерухомого майна.

Вказане підтверджується актом огляду земельних ділянок від 02.06.2016 року, складеним під час будівельно-технічного дослідження судовим експертом ОСОБА_11 у присутності власників земельних ділянок та їх представника, з фото таблицею, а також актом огляду комісії Затоківської селищної ради від 03.06.2016 року.

Водночас, предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні є саме факт заволодіння будівлями і спорудами бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 , а не земельними ділянками для індивідуального дачного будівництва за зовсім іншими адресами.

На теперішній час арештовані земельні ділянки вільні від будь-якої забудови, не зберігають на собі жодних слідів чи залишків будівель чи споруд, у зв`язку з чим обмеження власників у законному праві користуванні та розпорядженні цими ділянками є недоцільним.

Як вбачається з названої ухвали суду, в провадженні СУ ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160000000313 від 23.05.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України.

Так, 23.05.2016 від генерального директора Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства Державної служби геології та надр України ОСОБА_12 надійшла заява про заволодіння шахрайським шляхом будівлями та майном, яке перебуває на території бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » АДРЕСА_1 .

Обґрунтуванням цього слугує рішення господарського суду Одеської області від 06.10.2015 року у справі № 916/3372/15, яким визнано право власності за Державною службою геології та надр України.

Таким чином, предметом досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні є виключно будівлі та споруди, а не земельні ділянки чи права на них. Розслідування за іншими фактами слідчим не проводиться.

Згідно ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

В законодавстві України не надається визначення термінів "будівля" і "капітальна споруда". Однак ці терміни визначались у деяких підзаконних нормативних актах. Так, відповідно до п. 2.1.1. Правил визначення вартості будівництва ДБН Д. 1.1-1-2000, затверджених Наказом Держбуду України від 27 серпня 2000 р. № 174, зазначається, що об`єктом будівництва є кожна відокремлена будівля (виробничий корпус або цех, склад, житловий будинок тощо) або споруда (міст, тунель, платформа тощо).

Зазначене свідчить про безпідставне ототожнення предмету кримінального правопорушення (будівлі і споруди бази відпочинку) із приватними земельними ділянками для індивідуального дачного будівництва.

З метою збереження речових доказів слідчий разом з прокурором повинні були вжити заходи щодо накладення арешту саме на нерухоме майно будівель та споруд баз відпочинку, у випадку належності їх до державної форми власності, а не на інший предмет матеріального світу, розташований між іншим за іншими адресами та маючий відмінне функціональне призначення, (вищевказані земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва).

Окрім того, досудове розслідування проводиться лише відносно будівель та споруд бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка знаходиться у зовсім іншому місці ніж арештовані земельні ділянки.

Розслідування відносно будівель та споруд бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » не проводиться, кримінальне провадження за фактом заволодіння цією базою не зареєстроване, судових рішень стосовно права державної форми власності на це майно ніколи не ухвалювалося, а тому висновки слідчого судді щодо існування порушень відносно цього майна є безпідставними, заснованими лише на припущеннях слідчого.

Також факт необґрунтованого накладення

арешту підтверджується наступним.

1. Слідчим не доведено факт розташування будівель чи споруд баз відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на вищеназваних земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва.

Згідно ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

У доданих до клопотання слідчого копіях документів відсутні підтвердження розташування арештованих земельних ділянок на території вказаних баз відпочинку. Висновок судової землевпорядної чи судово-будівельної експертизи з цього приводу відсутній, спеціаліст за даним фактом не допитувався, інформація з органів влади на підтвердження цього відсутня.

У кримінальному провадженні навіть не проводилася першочергова слідча дія - огляд місця події. Упродовж 23 - 26 травня 2016 року на території арештованих земельних ділянок в рамках іншого кримінального провадження огляд місця події проводила лише одна службова особа, слідчий СВ Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_13 , якою за результатом огляду складено відповідний протокол.

Однак, ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.05.2016 року у справі № 495/4156/16-к, з урахуванням положень частини першої та шостої статті 107 КПК України, у зв`язку з порушенням слідчим вимог кримінального-процесуального законодавства, огляд місця події визнано недійсним, а його результати - нечинними.

Таким чином, слідчим суддею постановлено оскаржувану ухвалу на підставі висновку слідчого, який не будучи спеціалістом в галузі земельних відносин, «не виходячи з кабінету», вже на третій день після реєстрації кримінального провадження, з незрозумілих підстав вирішив про накладення певних ділянок одну на іншу.

При цьому судом не враховано, що ці бази відпочинку, або Державна служба геології та надр України не мають жодних правовстановлюючих документів, зокрема права оренди чи постійного користування, на земельні ділянки за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_5 .

Висновок слідчого судді, який фактично є дублюванням тексту клопотання слідчого, про те, що «за вказаною ділянкою частково на кадастровій карті України рахується ще один кадастровий номер» є невірним.

Як вказано вище, згідно положень ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всійтериторії України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Таким чином, кожна земельна ділянка визначається єдиним кадастровим номером, та висновки слідчого судді про «рахування одного кадастрового номеру на іншому кадастровому номері» є абсолютно неприпустимі.

2. Слідчим суддею під час розгляду клопотання слідчого не враховано того факту, що право приватної власності на будівлі та споруди бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , належить фізичній особі ОСОБА_14 , на підставі договору купівлі-продажу від 04.04.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_15 , зареєстровано в реєстрі за № 258.

Даний договір на теперішній час є чинним, в судових органах не оскаржується, та з урахуванням положень статті 204 Цивільного кодексу України є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним.

Право приватної власності на будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1 , належить Приватному підприємству «Лазурна Х5», код ЄДРПОУ 39145449, на підставі Свідоцтва про право власності від 07.04.2014 року, індексний номер 20082700, виданого Реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного

Таке свідоцтво у судовому чи іншому порядку не скасовано, на теперішній час є чинним та ніким не оспорюється.

Висновки слідчого про «закріплення», «рахування» адреси за певними базами відпочинку в смт. Затока м. Білгород-Дністровського Одеської області не підтверджуються належними доказами, зокрема в додатках до клопотання відсутні рішення Затоківської селищної ради, виконавчого комітету цієї ради, довідки компетентних органів про присвоєння юридичних адрес таким базам або їх балансоутримувачам (Причорноморському державному регіональному геологічному підприємству, Українському державному геологорозвідувальному інституту).

Натомість земельні ділянки, кадастрові номери 5110300000:02:019:0195, 5110300000:02:019:0196, 5110300000:02:019:0171, 5110300000:02:019:0172, 5110300000:02:019:0173, які на праві приватної власності належать громадянам ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 є вільними від будь-яких будівель та споруд, право власності на них у судових чи інших органах не оспорюється та не скасоване, прав та інтересів третіх осіб цими ділянками не зачіпаються.

Суд під час попереднього розгляду клопотання слідчого залишив поза увагою той факт, що вказані ділянки ніколи не перебували у державній власності, а знаходилися у комунальній власності територіальної громади смт. Затока, якою відповідно до наданих повноважень на сесії ради передано їх у приватну власність громадян для індивідуального дачного будівництва, та які у свою чергу реалізуючи своє конституційне право на власність розпорядилися цими ділянками шляхом укладення нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу.

Дана обставина є найголовнішою у справі, однак слідчим, прокурором та суддею не досліджена, та під час постановлення оскаржуваної ухвали не врахована.

3. Під час розгляду клопотання було порушено загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно ч. З ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе:

1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

На час розгляду клопотання єдиними доказами, здобутими слідчим під час досудового розслідування, стали заява та допит директора одного державного підприємства ( ОСОБА_16 ).

Слідчим не проведено огляду місця події, не допитано інших свідків, не призначено та не отримано висновків судових експертів, перевірок, консультацій спеціалістів, не витребувано інформації та документів від Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради, відділу Держгеокадастру у м. Білгород-Дністровському.

Вказані у клопотанні слідчого доводи, що продубльовані слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі, не обґрунтовуються матеріалами досудового розслідування.

У кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, постанова слідчого або прокурора про визнання земельних ділянок речовими доказами не виносилася, підтверджень того, що вони є доказами певної події не має. Цивільний позов у провадженні не подавався.

ОСОБА_7 став власником трьох земельних ділянок на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу. Слідчим та прокурором не доведено, що в діях цієї особи або продавця є обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення.

Місцевий суд, забороняючи користування земельними ділянкам, не з`ясував якими саме потребами досудового розслідування виправдовується такий ступінь втручання у права власників осіб.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Більш того, ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.05.2016 року у справі № 495/3282/16-ц заборонено ОСОБА_17 та будь-яким іншим фізичним чи юридичним особам здійснювати будь-які перешкоди ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 у володінні, користування та розпорядженні належним їм майном, а саме вищеназваними земельними ділянками.

Вказане судове рішення до теперішнього часу є чинним, а з урахуванням вимог ст. 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковим до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Постановлена слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси ухвала про накладення арешту порушує права власників земельних ділянок та прямо суперечить зазначеній ухвалі Білгород-Дністровського міськрайонного суду.

Висновок слідчого судді про наявність ризику перетворення майна, яким є вільні від будь-якої забудови земельні ділянки, є нелогічним, безпідставним, та таким, що не ґрунтується на наданих слідчим матеріалах.

Слідчим не доведено, що власники ділянок або інші особи намагаються чи планують якимось чином «перетворювати» ці ділянки, механізм цього «перетворення» в клопотанні слідчого та оскаржуваній ухвалі не розкрито.

Порушено і вимоги ч. 4 ст. 173 КПК України, згідно якої у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

4. Слідчим не доведено правової мети накладення арешту.

Підставою для застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження відповідно до ухвали слідчого судді є нібито необхідність збереження речових доказів, (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Фактично ухвалою слідчого судді накладено арешт не на земельні ділянки, а на майнові права щодо них, оскільки в ухвалі не зазначено площі, адреси, місцезнаходження, цільового призначення таких ділянок, не зазначено які саме відомості на місцевості ці ділянки містять чи зберігають.

Підстави для застосування арешту відносно земельних ділянок, а не прав на них, слідчий не навів. Доказів того, що ці ділянки були знаряддям вчинення певного кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди чи містять інші відомості, у доданих до клопотання матеріалах не має.

Крім того слідчим суддею не були враховані наслідки накладення арешту майна для інших осіб.

Відповідно до абзацу другого ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Клопотання слідчого про накладення арешту та додані до нього матеріали не містять доказів намагань (спроб) власників чи користувачів засобів приховати, пошкодити, зіпсувати чи будь-яким іншим чином відчужити такі засоби. Будь-яких доказів щодо цьому не має.

У той же час, власники земельних ділянок, зокрема ОСОБА_7 , у будь-який час добровільно може надати слідчому або прокурору змогу оглянути ці ділянки чи провести на них експертизу, перевірку, за наявності для цього відповідних законних підстав.

Зазначені земельні ділянки з 23.05.2016 року знаходяться під охороною спеціалізованого ліцензійного охоронного підприємства TOB «Агенство безпеки «Авангард Юг», про що свідчить доданий до цієї скарги витяг з договору.

З урахуванням цього, обґрунтовані ризики пошкодження, псування, знищення, перетворення земельних ділянок відсутні.

5. Порушено визначальну засаду законності кримінального провадження.

Згідно ст. 9 КПК України у разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Верховною Радою України прийнято Закон України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" за № 475/97-ВР від 17.07.1997, яким поширено на Україну юрисдикцію Європейського суду з прав людини.

За приписами ст. 9 Конституції України та ст.19 Закону України „Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 року по справі "Стретч проти Об`єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії" (Stretch v. United Kingdom, 44277/98), визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна (на підставі того, що державний орган порушив закон при укладенні договору) є неприпустимим.

Тому будь-які помилки влади при оформленні приватизації земельних ділянок попередніми власниками (до ОСОБА_7 ) та ОСОБА_9 , ОСОБА_8 не можуть мати правового значення для них, як власників таких ділянок.

У справі Іст-Вест Альянс проти України», заява № 19336/04, рішення від 23.01.2014 § 167 ЄСПЛ наголосив на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.

У справі «Власов проти РФ», заява №78146/01, постанова від 12.06.2008 (§ 108-110), висловився що він у своєї діяльності використовує правову позицію згідно з якою: перерахування ризиків, які можуть перешкодити правосуддю (у разі не застосування заходу забезпечення кримінального провадження) без наведення конкретних фактів, які підтверджують такі висновки суду, не є достатнім для застосування судами цих заходів.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, слідчим суддею допущено саме зазначену помилку в частині простого перерахування визначених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту.

Окрім вказаного, слідчим суддею не була надіслана власникам арештованих земельних ділянок копія ухвали про накладення арешту.

Вказані численні порушення вимог Кримінально-процесуального законодавства України свідчать про істотне порушення права ОСОБА_7 на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

З огляду на викладене власники майна просять скасувати арешт.

В судовому засіданні представники власників майна підтримали клопотання в повному обсязі, просили його задовольнити з наведених підстав, при цьому надали висновок експерта №05/2016 від 27.07.2007 року, відповідно до якого на вказаних земельних ділянках відсутні будь-які будівлі та споруди.

Слідчий та прокурор заперечували проти задоволення клопотання, вважаючи його необґрунтованим. При цьому зазначили, що накладення арешту необхідно з метою недопущення перетворення чи відчуження вказаних земельних ділянок, які постановою слідчого визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Розглянувши клопотання та дослідивши надані матеріали, приходжу до висновку, що клопотання про скасування арешту з майна ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Відповідно до ч.2 ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

В судовому засіданні встановлено, що ухвалою слідчого судді місцевого Приморського районного м.Одеси від 26.05.2016 року за клопотанням слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 , накладено арешт на земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва по АДРЕСА_1 , кадастрові номери:

5110300000:02:019:0013; 5110300000:02:019:0195; 5110300000:02:019:0196; 5110300000:02:019:0171; 5110300000:02:019:0172; 5110300000:02:019:0173, шляхом заборони розпорядження будь-яким чином вказаними ділянками, заборони будівництва на них, вивезення будівельного сміття.

Згідно Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна власником земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_7 ; власником земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_3 - ОСОБА_8 ; власником земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_4 - ОСОБА_9 ; власником земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_7 ; власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , Па - ОСОБА_7 .

Фактично підставою для накладення арешту на земельні ділянки мала бути необхідність збереження речових доказів, а саме: будівель та споруд баз відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в смт. Затока м. Білгород-Дністровського Одеської області, оскільки досудове розслідування здійснюється саме за фактом незаконного заволодіння вказаним майном (див. витяг з ЄРДР).

У той же час, з 2 червня 2016 року на території вказаних земельних ділянок не має будь-яких будівель, споруд, залишків нерухомого майна.

Наведене підтверджується актом огляду земельних ділянок від 02.06.2016 року, складеним під час будівельно-технічного дослідження судовим експертом ОСОБА_11 у присутності власників земельних ділянок та їх представника, з фото таблицею, а також актом огляду комісії Затоківської селищної ради від 03.06.2016 року та висновком експерта №05/2016 від 27.07.2007 року, відповідно до якого на вказаних земельних ділянках відсутні будь-які будівлі та споруди.

Водночас, предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні є саме факт заволодіння будівлями і спорудами бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 , а не земельними ділянками для індивідуального дачного будівництва за зовсім іншими адресами.

На теперішній час арештовані земельні ділянки вільні від будь-якої забудови, не зберігають на собі жодних слідів чи залишків будівель чи споруд, у зв`язку з чим обмеження власників у законному праві користуванні та розпорядженні цими ділянками є недоцільним.

Як вбачається з названої ухвали суду, в провадженні СУ ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160000000313 від 23.05.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України.

Так, 23.05.2016 від генерального директора Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства Державної служби геології та надр України ОСОБА_12 надійшла заява про заволодіння шахрайським шляхом будівлями та майном, яке перебуває на території бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » АДРЕСА_1 .

Обґрунтуванням цього слугує рішення господарського суду Одеської області від 06.10.2015 року у справі № 916/3372/15, яким визнано право власності за Державною службою геології та надр України.

Таким чином, предметом досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні є виключно будівлі та споруди, а не земельні ділянки чи права на них. Розслідування за іншими фактами в даному кримінальному провадженні слідчим на цей час не здійснюється, оскільки суперечитиме положенням ч.3 ст. 214 КПК України, про те, що до внесення до ЄРДР відомостей про вчинення відповідного злочину, досудове розслідування не допускається.

З метою збереження речових доказів слідчий разом з прокурором повинні були вжити заходи щодо накладення арешту саме на нерухоме майно будівель та споруд баз відпочинку, у випадку належності їх до державної форми власності, а не на інший предмет матеріального світу, розташований між іншим за іншими адресами та маючий відмінне функціональне призначення, (вищевказані земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва).

Окрім того, досудове розслідування проводиться лише відносно будівель та споруд бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка знаходиться у зовсім іншому місці ніж арештовані земельні ділянки.

Розслідування відносно будівель та споруд бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у даному провадженні не здійснюється.

Письмове повідомлення про підозру будь-кому не складено, цивільний позов не заявлено.

Крім того, під час розгляду клопотання слідчого не враховано того факту, що право приватної власності на будівлі та споруди бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , належить фізичній особі ОСОБА_14 , на підставі договору купівлі-продажу від 04.04.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_15 , зареєстровано в реєстрі за № 258.

Даний договір на теперішній час є чинним, в судових органах не оскаржується, та з урахуванням положень статті 204 Цивільного кодексу України є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним.

Право приватної власності на будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1 , належить Приватному підприємству «Лазурна Х5», код ЄДРПОУ 39145449, на підставі Свідоцтва про право власності від 07.04.2014 року, індексний номер 20082700, виданого Реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного

Таке свідоцтво у судовому чи іншому порядку не скасовано, на теперішній час є чинним та ніким не оспорюється.

Висновки слідчого про «закріплення», «рахування» адреси за певними базами відпочинку в смт. Затока м. Білгород-Дністровського Одеської області не підтверджуються належними доказами, зокрема в додатках до клопотання відсутні рішення Затоківської селищної ради, виконавчого комітету цієї ради, про присвоєння юридичних адрес таким базам або їх балансоутримувачам (Причорноморському державному регіональному геологічному підприємству, Українському державному геологорозвідувальному інституту).

Натомість земельні ділянки, кадастрові номери 5110300000:02:019:0195, 5110300000:02:019:0196, 5110300000:02:019:0171, 5110300000:02:019:0172, 5110300000:02:019:0173, які на праві приватної власності належать громадянам ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 є вільними від будь-яких будівель та споруд, право власності на них у судових чи інших органах не оспорюється та не скасоване.

Під час судового засідання слідчий та прокурор не спростували того факту, що вказані особи є добросовісними набувачами земельних ділянок.

Відповідно до приписів ч.10 ст.170 КПК України, не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Як зазначено вище, відповідно до наведених обставин та витягу з ЄРДР, у даному кримінальному проваджені за фактом заволодіння шляхом шахрайства будівлями та майном бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Земельна ділянка до даного злочину відношення не має та критерім ст.. 98 КК України не відповідає.

Також, під час попереднього розгляду клопотання слідчого залишено поза увагою той факт, що вказані ділянки ніколи не перебували у державній власності, а знаходилися у комунальній власності територіальної громади смт. Затока, якою відповідно до наданих повноважень на сесії ради передано їх у приватну власність громадян для індивідуального дачного будівництва, та які у свою чергу реалізуючи своє конституційне право на власність розпорядилися цими ділянками шляхом укладення нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу.

Дана обставина є вагомою, однак слідчим, прокурором та слідчим суддею не досліджена, та відповідно не врахована під час постановлення ухвали про арешт майна.

Тому, з урахуванням викладеного та вказаних нових обставин, є достатньо підстав вважати, що у даному кримінальному проваджені арешт було накладено необґрунтовано, у зв`язку з чим, клопотання про скасування арешту майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 підлягає задоволенню з наведених підстав.

Клопотання в частині скасування арешту земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:019:0013 необхідно залишити без задоволення, оскільки слідчому судді не надано жодного документу, який підтверджує право власності будь-якої особи на вказану ділянку.

Керуючись ст.ст. 167-174 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання власників майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді місцевого Приморського районного суду міста Одеси від 26.05.2016 року, - задовольнити.

Скасувати накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 26.05.2016 року арешт земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва по АДРЕСА_1 , кадастрові номери: 5110300000:02:019:0195; 5110300000:02:019:0196; 5110300000:02:019:0171; 5110300000:02:019:0172; 5110300000:02:019:0173.

Клопотання в частині скасування арешту земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:019:0013 залишити без задоволення.

Копію ухвали про скасування арешту майна направити сторонам кримінального провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя:

29.07.2016