Рішення

від 15.07.2016 по справі 369/940/16-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15.07.2016

Справа № 369/940/16-ц

Провадження № 2/369/1126/16

РІШЕННЯ

Іменем України

15 липня 2016 року Києво- Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Усатова Д.Д.,

за участю секретаря Кузьменко П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт -Т», про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди , -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт -Т», про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.11.2014 року його було прийнято на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт - Т» на посаду головного інженера на підставі наказу № 19 від 03.11.2014 року.

05.01.2016 року, директор ТОВ «Комфорт - Т» ОСОБА_2 повідомила позивача про те, що він звільнений з посади головного інженера, згідно з п.3 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується наказом № 01-к від 05.01.2016 року.

Позивач зазначає, що за період роботи на посаді головного інженера у ТОВ «Комфорт - Т» з 03.11.2014 року по 05.01.2016 року, він не отримував жодної догани, щодо невиконання ним правил внутрішнього трудового розпорядку, крім того за його роботи, на посаді головного інженера, жодних скарг від мешканців не надходило.

А відтак позивач вважає, що його було звільнено у незаконний спосіб, що призвело до порушень його трудових прав, за захистом яких, він був вимушений звернутись до суду, зокрема, з позовною вимогою про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення від 05.01.2016 року № 01-к та про поновлення його на роботі на посаді Головного інженера у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Т».

Посилаючись на вищевикладене та норми трудового законодавства позивач просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт - Т» Код ЄДРПОУ 38993213 від 05.01.2016 року № 01-к про звільнення ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 з посади Головного інженера. Поновити ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 на роботі в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Комфорт - Т» Код ЄДРПОУ 38993213 на посаді головного інженера та привести у відповідність трудову книжку ОСОБА_1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт - Т» Код ЄДРПОУ 38993213 на користь ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.01.2016 року по 01.02.2016 року 2 340, 00 грн. (дві тисячі триста сорок гривень 00 коп.) Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 на роботі в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Т» Код ЄДРПОУ 38993213 та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт - Т» Код ЄДРПОУ 38993213 на користь ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу 2 340, 00 грн. (Дві тисячі триста сорок гривень 00 коп.).

В подальшому представником позивача було збільшено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, остаточно позивач просив суд: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт - Т» Код ЄДРПОУ 38993213 на користь ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.01.2016 року по 15.07.2016 року 18 866, 25 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України , трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобовязаний виконувати роботу, визначену цією угодою. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому, зокрема, строк його дії, права, обовязки і відповідальність сторін, умови розірвання договору можуть встановлюватися угодою сторін.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України , укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі наказу № 19 від 03.11.2014 р. позивач був прийнятий на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Т» на посаду головного інженера.

Отже, позивач уклав з відповідачем трудовий договір на невизначений строк та перебував у трудових відносинах з відповідачем - Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт -Т» з 03.11.2014 р. до 05.01.2016 р.

Відповідно до наказу № 01-к від 05.01.2016 р. позивач був звільнений з посади головного інженера , згідно з п.3 ст.40КЗпП України.

Відповідно п.3 ст.40КЗпП України систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Позивач наголошує, що за період роботи на посаді головного інженера у ТОВ «Комфорт-Т» він не отримував жодної догани, щодо невиконання ним правил внутрішнього трудового розпорядку, проте з такими твердженнями позивача суд не може погодитись та не бере їх до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 139 КЗпП працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 140 КЗпП передбачено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов'язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Відповідно до акту № 1 від 03.12.2014 р. складеного директором ОСОБА_2, головним бухгалтером ОСОБА_3, паспортистом ОСОБА_4, та технічним директором ТОВ Компанія «Промкомплекс» ОСОБА_5 головний інженер ОСОБА_1 відмовився від підпису наказу про прийняття на роботу, нічим не мотивуючи свою відмову.

Відповідно до акту № 1/1 від 13.12.2014 р. складеного директором ОСОБА_2, головним бухгалтером ОСОБА_3, паспортистом ОСОБА_4, та технічним директором ТОВ Компанія «Промкомплекс» ОСОБА_5 головний інженер ОСОБА_1 відмовився від підпису посадової інструкції, нічим не мотивуючи свою відмову.

07.12.2016 на ім'я директора ТОВ "Комфорт-Т" було отримано доповідну записку від головного бухгалтера ОСОБА_3 про відсутність позивача на робочому місці протягом 5-ти годин, внаслідок чого не відбулась своєчасна передача показників лічильників в РЕС. На підставі цієї доповідної записки було складено Акт про відсутність позивача на робочому місці від 07.12.2015 р.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.12.2016 р. позивачу було запропоновано надати письмові пояснення відсутності на робочому місці, на що була отримана відмова, що підтверджується актом № 1 від 08.12.2015 р.

Відповідно до акту № 2 від 09.12.2015 р. позивачу вручено письмове повідомлення про необхідність надати пояснення своєї відсутності, на що було отримано чергову відмову, що підтверджується актом № 2 від 09.12.2015 р.

Відповідно до наказу № 1 від 10.12.2015 р. позивач був притягнений до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, проте від ознайомлення з ним позивач відмовився, що підтверджується актом № 4 від 10.12.2015 р.

Відповідно до ст. 150 КЗпП України , дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством.

Звичайний порядок оскарження дисциплінарного стягнення передбачає звернення працівника із заявою до комісії по трудових спорах, як це передбачено ст.ст. 221 , 225 КЗпП України .

Разом з тим, відповідно дост. 124 Конституції Українипрацівник може звернутись безпосередньо до суду з позовом про оскарження дисциплінарного стягнення. В цьому випадку оскаржується безпосередньо дисциплінарне стягнення, яке може бути визнане судом недійсним (незаконним)/

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що при розгляді справ судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення.

Судом встановлено невиконання ОСОБА_1 посадової інструкції та правил внутрішнього трудового розпорядку.

Так, відповідно до ст.ст. 21 , 139 КЗпП України працівник зобов'язується виконувати роботу визначену трудовим договором чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу додержуватися трудової дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитись до майна власника.

Функціональні обовязки, права та відповідальність головного інженера ТОВ «Комфорт-Т» визначені посадовою інструкцією головного інженера, затвердженою 03.11.2014 року директором ТОВ «Комфорт-Т» ОСОБА_2, з якою позивач відмовився ознайомитись, що підтверджується актами № 1 від 03.12.2014 р. та Актами № 1/1 від 03.03.2014 .р

На підставі викладеного, суд дійшов висновку щодо умисного невиконання без поважних причин позивачем трудових зобовязань, які випливають з посадової інструкції та трудового трудового договору .

Відповідно до ст. 147 КЗпП України , за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Відповідно до ст. 147-1 КЗпП України , дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач 03.11.2014 р. був прийнятий на роботу до ТОВ «Комфорт-Т» на посаду головного інженера та звільнений на підставі наказу 01-к від 05.01.2016 р.

Згідно з п. 1.2. копії посадової інструкції головного інженера ТОВ «Комфорт-Т», затвердженою 03.11.2014 року директором ТОВ «Комфорт-Т» ОСОБА_2 головний інженер призначається та звільняється з займаної посади в порядку, наказом начальника ТОВ «Комфорт - Т».

Відповідно до протоколу засідання дисциплінарної комісії № 1 від 23.12.2015 р. одноголосно прийнято рішення про притягнення ОСОБА_1 головного інженера дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що дисциплінарне стягнення у виді звільнення було застосовано до позивача за систематичне невиконання без поважних причин зобовязань, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, тобто з дотриманням вимог ст.ст. 147 , 147-1 КЗпП України .

Відповідно дост. 148 КЗпП України , дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»визначено, що при розгляді справ судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбаченістаттями 147-1-149 КЗпП Україниправила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.

При застосуванні дисциплінарного стягнення до позивача встановлений законом порядок застосування дисциплінарних стягнень був дотриманий.

Відповідно дост. 148 КЗпП України , дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення. Законодавством установлено, що днем виявлення проступку є день, коли про нього дізналася посадова особа, яка має право на застосування дисциплінарного стягнення. Відповідно, перебіг зазначеного терміну розпочинається, коли проступок виявлено посадовою особою, до обов'язків якої входить контроль за додержанням трудової дисципліни, а не тільки керівником установи чи підприємства.

Як вбачається з копії наказу № 01-к від 05 січня 2016 року підставою для накладення стягнення на ОСОБА_1 є протокол загальних зборів від 07.12.2015 р.

Згідно з п. 1.3. посадової інструкції головного інженера ТОВ «Комфорт-Т», затвердженою 03.11.2014 року директором ТОВ «Комфорт-Т» ОСОБА_2 головний інженер безпосередньо підпорядковується директору підприємства.

В статті 149 КЗпП України ,зазначено, щодо застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Отже, зміст вищезазначених норм закону зобов'язує адміністрацію при вирішенні питань щодо дисциплінарної відповідальності працівника довести до відома особу про встановлені факти порушень з її сторони, зажадати від неї пояснення.

Кодекс законів про працю України зобовязує адміністрацію при вирішенні питань щодо дисциплінарної відповідальності працівника довести до відома особу про встановлені факти порушень з її сторони, зажадати від неї пояснення.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що при застосуванні дисциплінарного стягнення до позивача встановлений законом порядок застосування дисциплінарних стягнень був дотриманий.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» , за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного стягнення за невиконання без поважних причин обовязків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП України ).

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання незаконним наказу № 01-к-к від 05.01.2016 р. про звільнення позивача з займаної посади, заявлено не обґрунтовано, у звязку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають залишенню без задоволення.

У звязку з тим, що судом відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним наказу № 01-к від 05.01.2016 р. про звільнення позивача з займаної посади, то суд доходить висновку, що позивач не набув статусу незаконно звільненого працівника, а отже, у нього не виникло права, на поновлення його на роботі на посаді головного інженера, стягнення на його користь з відповідача заробітної плати за час вимушеного прогулу, у звязку з чим позовні вимоги в частині поновлення позивачана роботі на головного інженера ТОВ «Комфорт-Т», стягнення на його користь з ТОВ «Комфорт-Т» заробітної плати за час вимушеного прогулу, задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги позивач такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10 , 11 , 60 , 88 , 212-215 ЦПК України ст.ст.43 Конституції України , ст.ст. 7, 8 Загальної декларації прав людини, ст.ст. 21 , 139 , 147 , 147-1 , 148 , 149 , 150 , 237-1 КЗпП України , Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» , п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» , ст. 5 Закону України «Про судовий збір» , суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.Д.Усатов