Рішення

від 28.07.2016 по справі 903/399/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 липня 2016 р. Справа № 903/399/16

за позовом товариство з обмеженою відповідальністю "Дилерський Центр "Ілліч і Ко", м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "ВМП", м. Нововолинськ

про стягнення 38088,40грн.

Суддя Шум М. С.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 18.05.2016року

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Дилерський Центр "Ілліч і Ко" просить стягнути з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "ВМП" заборгованість 24294,83грн. пені, 2813,51грн. 3 % річних, 10980,06грн. інфляційних втрат (згідно заяви про зменшення позовних вимог від 26.07.2016р.).

Зменшення розміру позовних вимог до прийняття рішення по справі - процесуальне право позивача, передбачене ст. 22 ГПК України.

А тому судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, а відтак має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач в судове засідання не з'явився, витребуваних ухвалою суду пояснень не надав.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Ухвалою суду від 09.06.2016р. явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, відповідач повідомлений про час та місце розгляду справи (повідомлення № 4301034008722), тому суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, в с т а н о в и в:

12 червня 2014 року між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Дилерський Центр "Ілліч і Ко" та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю «ВМП» укладений договір поставки № 14-07 (далі договір).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору поставки №14-07 від 12.06.2014р.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1.1 позивач зобов'язується поставляти та передавати у встановлені даним договором строки у власність покупця товар, що визначений в п. 1.2. цього договору, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його за встановленими цінами в строки та на умовах даного договору.

Докази про припинення чи зміну дії договору в матеріалах справи відсутні.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору позивач за період з січня 2015 року по січень 2016 року поставив відповідачу товар на суму 1360471,50грн., що підтверджується: видатковою накладною №РН-0000004 від 16.01.2015р., видатковою накладною №РН-0000006 від 26.01.2015р., видатковою накладною №РН-0000022 від 12.03.2015р., видатковою накладною №РН-0000034 від 08.04.2015р., видатковою накладною №РН-0000038 від 24.04.2015р., видатковою накладною №РН-0000041 від 07.05.2015р., видатковою накладною №РН-0000048 від 27.05.2015р., видатковою накладною №РН-0000054 від 17.06.2015р., видатковою накладною №РН-0000065 від 30.07.2015р., видатковою накладною №РН-0000069 від 11.08.2015р., видатковою накладною №РН-0000081 від 16.09.2015р., видатковою накладною №РН-0000082 від 23.09.2015р., видатковою накладною №РН-0000004 від 16.01.2015р., видатковою накладною №РН-0000092 від 16.10.2015р., видатковою накладною №РН-0000094 від 20.10.2015р., видатковою накладною №РН-0000100 від 28.10.2015р., видатковою накладною №РН-0000103 від 30.10.2015р., видатковою накладною №РН-0000108 від 11.11.2015р., видатковою накладною №РН-0000111 від 17.11.2015р., видатковою накладною №РН-0000113 від 23.11.2015р., видатковою накладною №РН-0000115 від 25.11.2015р., видатковою накладною №РН-0000118 від 03.12.2015р., видатковою накладною №РН-0000122 від 11.12.2015р., видатковою накладною №РН-0000128 від 23.12.2015р., видатковою накладною №РН-0000131 від 25.12.2015р., видатковою накладною №РН-0000007 від 26.01.2016р.

Претензій щодо якості товару відповідачем не заявлено, отримання товару, інших необхідних документів відповідачем не оспорюється.

Згідно п. 8.2 договору термін оплати товару 30 календарних днів з моменту отримання від постачальника товару.

Відповідач отриманий згідно зазначених накладних товар вчасно не оплатив.

Станом на день звернення позивача із заявою до суду строк оплати по поставці товару згідно зазначених накладних настав.

Основна заборгованість відповідача за договором станом на день подачі позову становить 128621,30грн., підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорюється, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

В судовому засіданні представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог від 26.07.2016р., в якій повідомив, що після порушення провадження у справі відповідач розрахувався з позивачем по сумі основного боргу, перерахував позивачу 128621,31грн. та просив стягнути з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "ВМП" заборгованість 24294,83грн. пені, 2813,51грн. 3 % річних, 10980,06грн. інфляційних втрат (згідно заяви про зменшення позовних вимог від 26.07.2016р.)

Позивач з врахуванням прийнятої судом заяви про зменшення позовних вимог просить стягнути з відповідача 2813,51грн. річних, 10980,06грн. інфляції.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунки 3% річних та втрат від інфляції, судом встановлено, що нараховані 2813,51грн. 3% річних, а також 10980,06грн. втрат від інфляції, є підставними та таким, що підлягають до стягнення в силу ст. 625 ЦК України.

Крім того, з врахуванням клопотання про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 24294,83грн.

Пунктом 9.5 договору сторони узгодили, що у випадку прострочення строків оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмір подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно з п. 1 ст. 230 ГКУ штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що нарахована позивачем пеня в розмірі 24894,83грн. підставна та підлягає до стягнення з відповідача.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 174, 193, 230, 625 ГК України, ст.ст. 526, 549, 611, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з товариство з обмеженою відповідальністю "ВМП", (м. Нововолинськ, вул. Луцька3, код 3626662) на користь товариство з обмеженою відповідальністю "Дилерський Центр "Ілліч і Ко", (м. Київ, вул. Бориспільська 11А, офіс 601, код 37219623) 24294,83грн. пені, 2813,51грн. річних, 10980,06грн. інфляції та 2500,65грн. судового збору.

Повний текст рішення

складено 28.07.2016

Суддя М. С. Шум