Постанова

від 20.07.2016 по справі 910/9975/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2016 р. Справа№ 910/9975/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тарасенко К.В.

Гончарова С.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Пономаренко І.С. - директор, наказ № 1-к від 15.04.2016р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФІКО-ХОЛДІНГ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.06.2016р.

у справі № 910/9975/16 (суддя Андреїшина І.О.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю

"Фінансова компанія "Ратіо інвест"

про скасування заходів забезпечення позову

у справі № 910/9975/16 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФІКО-ХОЛДІНГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Фінансова компанія "Ратіо інвест"

про визнання відсутнім права на звернення стягнення за договором

В судовому засіданні 20.07.2016р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2016р. у справі №910/9975/16 заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2016р., скасовано.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу позивача 06.07.2016р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Тарасенко О.В.

Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2016р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 20.07.2016р.

20.07.2016р. від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника позивача Гвоздецького А.М., оскільки останній приймає участь в роботі Літньої школи з європейського та німецького права та позбавлений можливості приймати участь у засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 20.07.2016р. заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції 20.07.2016р., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився.

Оскільки явка в судове засідання представника позивача обов'язковою не визнавалась, позивачем на загальних підставах не доведено неможливість заміни представника Гвоздецького А.М. на іншого представника, та неможливість направлення іншого представника в судове засідання 20.07.2016р., зважаючи на скорочені строки розгляду апеляційної скарги на ухвали суду та відсутність підстав для задоволення клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи та продовження строків розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 2 статті 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Частиною 5 статті 106 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Згідно частини 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали оскарження, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в травні 2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФІКО-ХОЛДІНГ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо інвест" про визнання відсутнім права на звернення стягнення за договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок відсутності у відповідача генеральної чи індивідуальної ліцензії Національного банку України, яка згідно з положеннями чинного законодавства, є обов'язковою для небанківської фінансової установи, що здійснює факторингові операції у валюті, останній не міг набути прав вимоги на підставі договору факторингу від 05.05.2016р., у зв'язку з чим позивач вказує на відсутність у відповідача прав на звернення стягнення за Кредитним договором від 19.01.2007р. №010/05-02/016-06, Іпотечним договором від 28.09.2012р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. та зареєстрованим в реєстрі за № 5252, за Договором застави майнових прав від 26.09.2012р. №12/56-4/742 та Договором застави майнових прав від 23.03.2015р. №12/56-4/1381. Крім того, позивачем заявлено вимоги про зобов'язання відповідача передати документи, що підтверджують права вимоги за Кредитним договором від 19.01.2007р. №010/05-02/016-06, Іпотечним договором від 28.09.2012р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. та зареєстрованим в реєстрі за № 5252, Договором застави майнових прав від 26.09.2012р. №12/56-4/742 та Договором застави майнових прав від 23.03.2015р. №12/56-4/1381, ПАТ "Артем-Банк".

01.06.2016р. позивачем подано до суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, за змістом якої останній просить заборонити відповідачу у будь-який спосіб здійснювати стягнення заборгованості за Кредитним договором від 19.01.2007р. №010/05-02/016-06; заборонити відповідачу у будь-який спосіб звертати стягнення на предмети іпотеки та застави за Іпотечним договором від 28.09.2012р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. та зареєстрованим в реєстрі за № 5252, Договором застави майнових прав від 26.09.2012р. №12/56-4/742 та Договором застави майнових прав від 23.03.2015р. №12/56-4/1381; заборонити органам державної реєстрації прав здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна - нежилих приміщень торгово-розважального комплексу (в літ А) загальною площею 3 423,60 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Срібнокільська, буд. 3г; заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії щодо відступлення, продажу, передачі в заставу та відчуження у будь-який інший спосіб прав вимоги за Кредитним договором від 19.01.2007р. №010/05-02/016-06, Іпотечним договором від 28.09.2012р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. та зареєстрованим в реєстрі за № 5252, Договором застави майнових прав від 26.09.2012р. №12/56-4/742 та Договором застави майнових прав від 23.03.2015р. №12/56-4/1381.

Заява мотивована тим, що за час вирішення спору на предмети іпотеки та застави може бути незаконним чином звернуто стягнення, що унеможливить у випадку задоволення позову досягнення мети звернення з ним, а саме захисту порушених прав і інтересів, пов'язаних з володінням майном.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2016р. заяву ТОВ "Інфіко-Холдінг" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково, заборонено ТОВ "Фінансова компанія "Ратіо інвест" у будь-який спосіб звертати стягнення на предмет іпотеки - нежилі приміщення торгово-розважального комплексу (в літ А) загальною площею 3423,60 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Срібнокільська, буд. 3г, передані в іпотеку за Іпотечним договором від 28.09.2012р., посвідченим Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. та зареєстрованим в реєстрі за № 5252; на предмет застави - майнові права кредитора за Договором оренди нежитлового приміщення від 22.03.2012р., передані в заставу за Договором застави майнових прав № 12/56-4/742 від 26.09.2012р.; на предмет застави - майнові права кредитора за Договором оренди нежитлового приміщення від 16.05.2014р., передані в заставу за Договором застави майнових прав № 12/56-4/1381 від 23.03.2015р.;

заборонено органам державної реєстрації прав (в т.ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, іншим особам та органам у разі виконання ними повноважень державного реєстратора, іншим уповноваженим суб'єктам державної реєстрації прав) здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нерухомості, щодо нерухомого майна - нежилі приміщення торгово-розважального комплексу (в літ А) загальною площею 3423,60 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Срібнокільська, буд. 3г;

заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо інвест" вчиняти будь-які дії щодо відступлення, продажу, передачі в заставу або відчуження у будь-який інший спосіб прав вимоги за Кредитним договором № 010/05-02/016-06 від 19.01.2007р.; Іпотечним договором від 28.09.2012р., посвідченим Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. та зареєстрованим в реєстрі за № 5252; Договором застави майнових прав № 12/56-4/742 від 26.09.2012р.; Договором застави майнових прав № 12/56-4/1381 від 23.03.2015р.

В іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.

14.06.2016р. відповідачем подана до суду заява про скасування заходів забезпечення позову, вжитих на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 02.06.2016р. у справі №910/9975/16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2016р. у справі №910/9975/16 заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2016р., скасовано.

Скасовуючи заходи забезпечення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що статтею 68 ГПК України встановлено, що питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Відповідно до п. 10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення. Питання про скасування заходів до забезпечення позову може бути розглянуто господарським судом без виклику сторін та інших учасників судового процесу.

Оскільки обрані судом заходи до забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу та третім особам вчиняти дії фактично призводять до обмежень відповідача у здійсненні його господарської діяльності (реалізації майнових прав), місцевий господарський суд визнав можливим скасувати раніше вжиті заходи забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, викладеним в оскаржуваній ухвалу виходячи з наступного.

Вищий господарський суд України в постанові від 30.03.2016р. у справі №916/2240/14 відзначив, що питання про скасування вжитих заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи.

Отже, не існує вичерпного переліку обставин, з якими ст. 68 ГПК України пов'язує можливість скасування вжитих заходів забезпечення позову. У кожному конкретному випадку суд зобов'язаний оцінити характер обставин справи.

Звертаючись до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, відповідач вказував на те, що позивач приховав цілу низку обставин, що мають значення при вирішенні питання про забезпечення позову, що призвело до передчасного вжиття судом таких заходів.

Так, 19.01.2007р. між ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» як кредитором (яке на момент укладення договору мало найменування «ВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» або Банк) та Позичальником - ВАТ «ЧЕРКАСЬКИЙ БУДИНОК ТОРГІВЛІ», якого в подальшому було замінено на Нового боржника - ТОВ «ТРМ ДНІПРО-ПЛАЗА», було укладено Кредитний договір №010/05-02/016-06, за умовами якого кредитор відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію у сумі 12 000 000,00 доларів США.

Банк повністю виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, своєчасно надавши кредитні кошти Позичальнику.

26.09.2012р. між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», ТОВ «ТРМ ДНІПРО-ПЛАЗА» та ТОВ «ІНФІКО-ХОЛДІНГ» було укладено Договір про переведення боргу №11/56-4/708, предметом якого було переведення частини боргу за Кредитним договором у розмірі 4 396 250,00 доларів США з первісного боржника - ТОВ «ТРМ ДНІПРО-ПЛАЗА» на нового АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» за Договором про виконання зобов'язань №010/56-4/710 від 26.09.2012р. станом на 15.03.2016р. становить 4 192 556,97 дол. США та 3 400,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, враховуючи існування у ТОВ «ІНФІКО-ХОЛДІНГ» простроченої заборгованості за Кредитним договором, у АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ПАТ «АРТЕМ-БАНК» як попередніх кредиторів позичальника виникло право звернення стягнення на предмети застави, яке в силу вимог ст. 514 ЦК України перейшло до нового кредитора - ТОВ «ІНФІКО-ХОЛДІНГ».

При цьому, відповідач вказував на те, що ТОВ «ІНФІКО-ХОЛДІНГ» завжди визнавало свої зобов'язання перед АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ПАТ «АРТЕМ-БАНК» та не заперечувало проти існування кредитної заборгованості, однак не визнає ці ж зобов'язання перед ТОВ «ФК «РАТІО ІНВЕСТ», що не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності та свідчить про намагання позивача ухилитись від належного виконання своїх зобов'язань.

Отже, неповідомлення позивачем факту існування простроченої заборгованості за Кредитним договором задовго до переходу прав вимоги за цим договором до відповідача, на думку останнього, не дозволило суду з'ясувати весь обсяг прав, які перейшли до ТОВ «ФК «РАТІО ІНВЕСТ» як нового кредитора, та, як наслідок, зумовило передчасне вжиття заходів забезпечення позову.

Крім цього, відповідач звертав увагу на те, що ТОВ «ФК «РАТІО ІНВЕСТ» не видавало валютний кредит, а лише отримало право вимоги за вказаним кредитом на підставі договору цесії.

В постанові від 05.10.2011р. у справі №11/111 Вищий господарський суд України зазначив, що операція по видачі кредиту та його поверненню не є операцією, що передбачає реалізацію функції грошових коштів як засобу платежу, а отже, ця операція не потребує наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до обов'язкової правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 02.07.2014р. у справі №6-79цс14, незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України -гривня.

Отже, ТОВ «ІНФІКО-ХОЛДІНГ» в будь-якому разі не звільняється від обов'язку та має можливість погасити заборгованість, а ТОВ «ФК «РАТІО ІНВЕСТ» не позбавлено можливості вимагати погашення заборгованості у еквіваленті національної валюти України.

Колегія суддів відзначає, що відповідно до положень ст. 66 ГПК України однією з умов вжиття заходів забезпечення позову є доведення позивачем тієї обставини, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є забезпечення можливості реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Предметом позову у даній справі є вимога про визнання відсутнім права на звернення стягнення за договорами.

Разом з тим, позивачем жодним чином не було обґрунтовано яким чином невжиття заходів забезпечення позову може призвести до невиконання або утруднення виконання рішення господарського суду, враховуючи те, що рішення суду, у разі задоволення позовних вимог ТОВ «ІНФІКО-ХОЛДІНГ», взагалі не передбачатиме вчинення будь-яких виконавчих дій.

Крім того, суд відзначає, що вжиті судом заходи забезпечення позову призводили до непропорційного обмеження права відповідача на мирне володіння майном.

Згідно ст. 41 Конституції України, ст. 312 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23.09.1982р. у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21.02.1986р. у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», рішення від 14.10.2010р. у справі «Щокін проти України», рішення від 07.07.2011р. у справі «Сєрков проти України», рішення від 23.11.2000р. у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції», рішення від 22.01.2009р. у справі «Булвес» АД проти Болгарії», рішення від 02.11.2004р. у справі «Трегубенко проти України», рішення від 23.01.2014р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України»), яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується при розгляді справ в Україні як джерело права, втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного або загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Оскільки втручання у право відповідача на мирне володіння майном не переслідує суспільного, публічного або загального інтересу, таке втручання є передчасним та непропорційним визначеним цілям.

Відповідно до п. 4 постанови пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006р. №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Таким чином, позбавлення ТОВ «ФК «РАТІО ІНВЕСТ» можливості вільно реалізовувати свої права за договорами та розпоряджатись майновими правами як захід забезпечення позову, в якому навіть не міститься вимог майнового характеру або вимог про визнання договорів недійсними, є грубим порушенням права власності відповідача та суперечить статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що подальшої необхідності у вжитті заходів до забезпечення позову немає, а обрані судом заходи до забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу та третім особам здійснювати певні дії фактично призводять до обмеження відповідача у здійсненні його господарської діяльності (реалізації майнових прав), місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про необхідність скасування раніше вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2016р. заходів до забезпечення позову.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФІКО-ХОЛДІНГ" з підстав, викладених у ній, задоволенню не підлягає, а ухвала Господарського суду міста Києва від 14.06.2016р. у справі № 910/9975/16, прийнята із вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законною і обґрунтованою, а тому підлягає залишенню без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 85, 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФІКО-ХОЛДІНГ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.06.2016р. у справі № 910/9975/16 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.06.2016р. у справі №910/9975/16 залишити без змін.

3. Матеріали оскарження у справі № 910/9975/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді К.В. Тарасенко

С.А. Гончаров