Рішення

від 22.08.2016 по справі 910/9975/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2016Справа №910/9975/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інфіко-Холдінг" До Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо Інвест" Третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1) Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль"; 2) Публічне акціонерне товариство "Артем-Банк" Провизнання відсутнім права на звернення стягнення за договором

Суддя Андреїшина І.О. У судовому засіданні брали участь представники сторін:

Від позивачаГвоздецький А.М. за довіреністю від 25.05.2016 Від відповідачаПономаренко І.С. - директор Від третьої особи-1 Міхай-Седова Ю.С. за довіреністю від 11.07.2016 № 427/16 Від третьої особи-2не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфіко-Холдінг" звернулося до суду з позовом від 30.05.20016, яким просить суд:

- визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо Інвест" права на звернення стягнення за кредитним договором від 19.01.2007 № 010/05-02/016-06, що виникло на підставі договору факторингу, укладеного 05.05.2016 між Публічним акціонерним товариством "Артем-Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо Інвест";

- визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо Інвест" права на звернення стягнення за іпотечним договором від 28.09.2012, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., зареєстрованим у реєстрі за № 5252, що виникло на підставі договору про відступлення права вимоги, укладеного 05.05.2016 між Публічним акціонерним товариством "Артем-Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо Інвест";

- визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо Інвест" права на звернення стягнення за договором застави майнових прав від 26.09.2012 № 12/56-4/742, що виникло на підставі договору про відступлення права вимоги, укладеного 05.05.2016 між Публічним акціонерним товариством "Артем-Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо Інвест";

- визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо Інвест" права на звернення стягнення за договором застави майнових прав від 23.03.2015 № 12/56-4/1381, що виникло на підставі договору про відступлення права вимоги, укладеного 05.05.2016 між Публічним акціонерним товариством "Артем-Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо Інвест";

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо Інвест" передати Публічному акціонерному товариству "Артем-Банк" документи, що підтверджують права вимоги за кредитним договором від 19.01.2007 № 010/05-016-06, іпотечним договором від 28.09.2012, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., зареєстрованим у реєстрі за № 5252, договором застави майнових прав від 26.09.2012 № 12/56-4/742, договором застави майнових прав від 23.03.2015 № 12/56-4/1381.

Відповідачем за описаними позовними вимогами було визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо Інвест".

Позовні вимоги мотивовані порушенням законодавчих норм, якими врегульовано надання такого виду фінансових послуг як договір факторингу, на здійснення якої у відповідача відсутня ліцензія Національного банку України, що свідчить про фактичну відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо Інвест" права на звернення стягнення за іпотечним договором та договорами застави майнових прав. Також, позивач вважає, що відповідач немає достатнього обсягу прав для звернення стягнення за названими договорами, адже йому було відступлено право вимоги за грошовими зобов'язаннями, які мають виконуватися в іноземній валюті, тоді як необхідна ліцензія Національного банку України Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо Інвест" не видавалася.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2016 за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/9975/16, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 13.07.2016, зобов'язано учасників провадження надати певні документи.

01.06.2016 позивач подав до суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом заборони відповідачу в будь-який спосіб здійснювати стягнення заборгованості за кредитним договором від 19.01.2007 № 010/05-02/016-06 та звертати стягнення на предмети іпотеки і застави за іпотечним договором від 28.09.2012, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. та зареєстрованим в реєстрі за № 5252, договорами застави майнових прав від 26.09.2012 № 12/56-4/742. від 23.03.2015 №12/56-4/1381; заборони органам державної реєстрації прав здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна - нежилих приміщень торгово-розважального комплексу (в літ А) загальною площею 3 423,60 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Срібнокільська, буд. 3-г; заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо відступлення, продажу, передачі в заставу та відчуження у будь-який інший спосіб прав вимоги за вищевказаними кредитним договором, іпотечним договором від 28.09.2012 і договорами застави майнових прав.

Ухвалою від 02.06.2016 заяву позивача була задоволено частково, а саме: заборонено відповідачу у будь-який спосіб звертати стягнення на предмет іпотеки - нежилі приміщення торгово-розважального комплексу (в літ А) загальною площею 3 423,60 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Срібнокільська, буд. 3-г, передані в іпотеку за іпотечним договором від 28.09.2012, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. та зареєстрованим в реєстрі за № 5252; на предмет застави - майнові права кредитора за договором оренди нежитлового приміщення від 22.03.2012, передані в заставу за договором застави майнових прав від 26.09.2012№ 12/56-4/742; на предмет застави - майнові права кредитора за договором оренди нежитлового приміщення від 16.05.2014, передані в заставу за договором застави майнових прав від 23.03.2015 № 12/56-4/1381; заборонено органам державної реєстрації прав (в т.ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, іншим особам та органам у разі виконання ними повноважень державного реєстратора, іншим уповноваженим суб'єктам державної реєстрації прав) здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нерухомості, щодо нерухомого майна - нежилі приміщення торгово-розважального комплексу (в літ А) загальною площею 3 423,60 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Срібнокільська, буд. 3-г; заборонено відповідачу вчиняти будь-які дії щодо відступлення, продажу, передачі в заставу або відчуження у будь-який інший спосіб прав вимоги за кредитним договором № 010/05-02/016-06 від 19.01.2007, іпотечним договором від 28.09.2012, договорами застави майнових прав від 26.09.2012 № 12/56-4/742 і від 23.03.2015 № 12/56-4/1381.

14.06.2016 відповідач у справі звернувся до суду з позовом про скасування заходів забезпечення позову, що була задоволена судом ухвалою від 14.06.2016.

12.07.2016 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Згідно з ухвалою від 13.07.2016 розгляд справи було відкладено на 03.08.2016, за клопотанням позивача до участі у справі третіми особами без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" і Публічне акціонерне товариство "Артем-Банк", а також витребувано від відповідача докази у справі.

Ухвалою від 03.08.2016 розгляд справи було відкладено на 22.08.2016 за клопотанням представника позивача, мотивованим необхідністю ознайомлення з матеріалами справи і документами, що надійшли від відповідача і третіх осіб. Також, 03.08.2016 судом було продовжено строк вирішення спору у справі відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України з огляду на подане представником позивача клопотання.

У судове засідання, призначене на 22.08.2016, з'явилися представники сторін та третьої особи-1.

Оскільки третя особа-2 своєчасно та належним чином повідомлялася про дату, час і місце розгляду справи, суд вважає на можливе провести судове засідання 22.08.2016 за відсутності представника Публічного акціонерного товариства "Артем-Банк" з винесенням остаточного процесуального рішення на підставі наявних у справі документів та за наслідками виступу присутній в засіданні осіб.

Представник позивача усно клопотав перед судом про відкладення розгляду справи для ознайомлення з її матеріалами та витребування доказів.

Клопотання представника позивача було судом відхилене, оскільки заявлені до витребування документи наявні в матеріалах справи, а для забезпечення права на ознайомлення з матеріалами справи розгляд справи вже відкладався судом 03.08.2016.

Під час розгляду спору по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити, наголошуючи на фактичній відсутності у відповідача права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфіко-Холдінг" за кредитним договором та права звернення стягнення на заставлене нерухоме майно за іпотечним договором та договорами застави майнових прав у зв'язку з відсутністю у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо Інвест" правомочностей на здійснення кредитно-валютних операцій, адже грошові кошти за кредитним договором від 19.01.2007 № 010/05-02/016-06 позичалися в доларах США. Крім того, операції факторингу належать до ліцензованих видів фінансових послуг, а відповідач, набуваючи до позивача права вимоги за договорами факторингу, не мав необхідної ліцензії.

Присутні в засіданні представники відповідача та третьої особи-1 проти позову заперечили з мотивів, викладених у наданих суду відзивах на позовну заяву, зміст яких зводиться до безпідставності позовних вимог через те, що позивач, звертаючись до господарського суду, не вказав на порушення його прав, через замовчування ним обставин неналежного виконання грошових зобов'язань за кредитним договором від 19.01.2007 № 010/05-02/016-06 та з огляду на хибність тверджень про необхідність наявності ліцензій для здійснення операцій з договору факторингу та для отримання права вимоги виконання грошових зобов'язань у іноземній валюті.

У судовому засіданні 22.08.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, оглянувши оригінали документів, копії яких містяться в матеріалах справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.01.2007 Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (після зміни найменування - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль") в якості позикодавця та Відкрите акціонерне товариство "Черкаський будинок торгівлі" в якості позичальника уклали кредитний договір № 010/05-02/016-06.

Згідно з п.п 1.1 кредитного договору, в редакції додаткової угоди від 16.02.2009 № 8, банк зобов'язався відкрити позичальнику невідновлювальну кредитну лінію, тобто надати у тимчасове користування грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання позичальникові зі сплатою відсотків за користування кредитом у сумі 8 000 000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення до 30.11.2016, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти, комісії, можливі штрафні санкції та виконувати інші зобов'язання, передбачені договором.

За твердженнями позивача, не запереченими іншими учасниками провадження у справі, 16.02.2009 первісного боржника за кредитним договором - Відкрите акціонерне товариство "Черкаський будинок торгівлі" було замінено на нового боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРМ "Дніпро-Плаза".

У подальшому, до кредитного договору неодноразово вносилися зміни, зокрема, щодо порядку повернення кредиту і сплати відсотків.

19.01.2012 за договором купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левицьким Р.В. та зареєстрованим у реєстрі за № 73 позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРМ "Дніпро-Плаза" нерухоме майно, яке складається з нежитлових приміщень торговельно-розважального комплексу з № 1 по № 10 (групи приміщень № 14), з № І по № VIII, №№ XII, XV, XXI, XXII, XXIII, XXIV підвалу, з № 1 по № 27 (групи приміщень № 1), № 1 (групи приміщень № 2), №№ 1, 2 (групи приміщень № 3), №№ XI, XII першого поверху, з № 29 по № 64 (групи приміщень № 1) № 1 другого поверху, з № І по № VI надбудови загальною площею 3 434,20 кв.м., в т.ч.: торгівельні приміщення площею 2 633,60 кв.м., технічні приміщення площею 800,60 кв.м., які розташовані в м. Києві по вул. Срібнокільській № 3-Г (три "Г") - (в літ. А).

22.03.2012 за договір оренди нерухомого майна, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстрованим у реєстрі за № 3143 (далі - договір оренди-1) позивач передав Товариству з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" у строкове платне користування частину нежитлових приміщень загальною площею 1 649,8 кв.м., що розташовані по вул. Срібнокільська, 3-Г (літ. А) в м. Києві.

26.09.2012 Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в якості кредитора, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРМ "Дніпро-Плаза" в якості первісного боржника та Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфіко-Холдінг" в якості нового боржника уклали договір про переведення боргу № 11/56-4/708 (далі - договір про переведення боргу, за яким первісний боржник за згодою кредитора перевів частину боргових зобов'язань за кредитним договором від 19.01.2007 № 010/05-016 на нового кредитора.

Відповідно до п. 1.2 договору про переведення боргу загальна сума заборгованості первісного боржника за основним зобов'язанням кредитного договору перед кредитором станом на день укладення цього договору складає 6 948 486,55 доларів США, у тому числі:

- заборгованість за кредитом 6 396 250,00 доларів США, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 975 699,00 доларів США;

- заборгованість по процентам - 600 998,59 доларів США, в тому числі прострочена заборгованість по процентах 552 236,55 доларів США.

Згідно з п. 1.3 договору про переведення боргу новий боржник прийняв на себе частину зобов'язань за кредитним договором щодо повернення суми кредиту в розмірі 4 396 250,00 доларів США.

Крім того, 26.09.2012 Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в якості кредитора та Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфіко-Холдінг" в якості позичальника уклали договір про виконання зобов'язань № 010/56-4/710 (далі - договір про виконання зобов'язань), у п. 1.1, п. 2.1 якого було погоджено, що на виконання договору про переведення боргу позичальник зобов'язується здійснити погашення боргу за кредитним договором в сумі 4 396 250,00 доларів США у термін до 01.04.2019 з фіксацією процентної ставки в розмірі 10,5% на період з 26.09.2012 до 31.12.2012 та 4,75 % починаючи з 01.01.2013 на умовах незмінності процентної ставки протягом строку дії договору.

Також, 26.09.2012 Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в якості заставодержателя та Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфіко-Холдінг" в якості заставодавця підписали договір застави майнових прав № 12/56-4/742, за яким було забезпечено виконання заставодавцем грошових зобов'язань (повернення 4 396 250,00 доларів США у строк до 01.04.2019, сплата процентів, комісійної винагороди, неустойки) перед банком, що виникли з договору про виконання зобов'язань від 26.09.2012 № 010/564/710, укладеного на виконання договору про переведення боргу від 26.09.2012 № 11/56-4/708. У заставу за цим договором банку були передані майнові права, в тому числі ті, що виникнуть у майбутньому за договором оренди від 22.03.2012 (реєстраційний номер 3143).

28.09.2012 Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в якості іпотекодержателя та Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфіко-Холдінг" в якості іпотекодавця уклали іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., зареєстровано в реєстрі за № 5252 (далі - іпотечний договір) з метою забезпечення виконання повного зобов'язань позивача, що виникають та/або виникнуть у майбутньому з договору про виконання зобов'язань від 26.09.2012 № 010/56-4/710 (повернення 4 396 250,00 доларів США у строк до 01.04.2019, сплата процентів, комісійної винагороди, неустойки). В іпотеку за цим договором позивачем було передано банку нежилі приміщення торгово-розважального комплексу (в літ А) загальною площею 3 423,60 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Срібнокільська, буд. 3-г.

16.05.2014 позивач за договором оренди нежитлових приміщень передав фізичній особі-підприємцю ОСОБА_8 у строкове платне користування частину будинку, розташовану на другому поверсі торгово-розважального комплексу, розташованого у АДРЕСА_1 на другому поверсі загальною площею 1 141,4 кв.м.

23.03.2015 за договором застави майнових прав № 12/56-4/1381 позивач в якості заставодавця передав Публічному акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль" (заставодержателю) майнові права, в тому числі, що виникнуть у майбутньому за договором оренди нежитлових приміщень від 16.05.2014 з метою забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфіко-Холдінг" грошових зобов'язань зі сплати банку 4 396 250,00 доларів США у строк до 01.04.2019, перерахування процентів, комісійної винагороди, неустойки (далі - договір застави-2).

24.03.2016 Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" надіслало позивачеві застереження щодо можливості останнього врегулювати заборгованість іншими способами, включаючи продаж боргу будь-яким третім особам - інвесторам № 140-0-0-00/8/937, в якому повідомлялося, що загальна заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфіко-Холдінг" за договором про виконання зобов'язань від 26.09.2012 № 010/56-4/710 станом на 15.03.2016 становить 4 192 556,97 долари США та 3 400,00 грн., а саме:

- заборгованість за тілом кредиту 3 650 250,00 доларів США., в т.ч. прострочена заборгованість за тілом кредиту - 1 179 000,00 дол. США.;

- заборгованість за процентами 22 265,52 доларів США;

- пеня за порушення строків сплати кредиту 517 129,82 долари США;

- пеня за порушення строків сплати процентів 2 911,63 доларів США;

- нараховані штрафи 3 400,00 грн.

В указаному застереженні, посилаючись на невиконання позивачем умов договору про виконання зобов'язань від 26.09.2012 № 010/56-4/710, банку повідомляє про те, що він змушений розпочати заходи з примусового стягнення проблемного боргу, в тому числі, у судовому порядку.

Позивач вказує, що на початку травня 2016 року ним були отримані повідомлення Публічного акціонерного товариства "Артем-Банк" від 05.05.2016 № 322 про відступлення права вимоги та вимоги-повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо Інвест" від 05.05.2016 № 1/05/05, 2/05/05, № 3/05/05 про оплату боргу та можливість звернення відповідачем стягнення на предмет іпотеки й застави за іпотечним договором від 28.09.2012 і договорами застави майнових прав від 26.09.2012, від 23.03.2015.

При цьому, позивачу стало відомо про укладення 05.05.2016 низки правочинів, а саме:

- договору факторингу між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (клієнт) та Публічним акціонерним товариством "Артем-Банк" (фактор), за умовами якого фактор зобов'язався передати (сплатити) клієнту суму фінансування в розмірі 23 000 000,00 грн. без ПДВ, а клієнт зобов'язався відступити факторові права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфіко-Холдінг" за кредитним договором від 19.01.2007 № 010/05-02/016-06, договором про переведення боргу від 26.09.2012 № 11/56-4/708 і договором про виконання зобов'язань від 26.09.2012 № 010/56-4/710.

- договору відступлення прав за іпотечним договором між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (цедент) та Публічним акціонерним товариством "Артем-Банк" (цесіонарій), посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Є.В., зареєстрованим у реєстрі за № 591, за яким цедент передав, а цесіонарій прийняв права за іпотечним договором від 28.09.2012 (реєстраційний номер 5252) зважаючи на укладення та виконання договору факторингу від 05.05.2016 (текст даного договору відступлення прав за іпотечним договором суду не надано, проте третя особа - ПАТ «Артем-Банк» визнала факт його укладення та наголосила на тому, що даний договір не був визнаний недійсним у судовому порядку. Враховуючи, що факт укладення даного договору не заперечується, а також предметом спору у даній справі не є питання недійсності даного договору та жодний учасник судового процесу не надав доказів визнання договору недійсним чи доказів його оспорення у встановленому порядку, то господарський суд вважає за можливе розглядати дану справу без тексту даного договору);

- договору відступлення прав за договорами застави між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (цедент) та Публічним акціонерним товариством "Артем-Банк" (цесіонарій), за яким цедент передав, а цесіонарій прийняв права за договором застави майнових прав від 26.09.2012 № 12/56-4/472 та договором застави майнових прав від 23.03.2015 № 12/56-4/1381;

- договору факторингу між Публічним акціонерним товариством "Артем-Банк" (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо Інвест" (фактор), за умовами якого фактор зобов'язався передати (сплатити) клієнту суму фінансування в розмірі 23 011 500,00 грн. без ПДВ, а клієнт зобов'язався відступити факторові права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфіко-Холдінг" за кредитним договором від 19.01.2007 № 010/05-02/016-06, договором про переведення боргу від 26.09.2012 № 11/56-4/708 і договором про виконання зобов'язань від 26.09.2012 № 010/56-4/710;

- договору відступлення прав за іпотечним договором між Публічним акціонерним товариством "Артем-Банк" (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо Інвест" (цесіонарій), посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Є.В., зареєстрованим у реєстрі за № 592, за яким цедент передав, а цесіонарій прийняв права за іпотечним договором від 28.09.2012 (реєстраційний номер 5252) зважаючи на укладення та виконання договору факторингу від 05.05.2016;

- договору відступлення прав за договорами застави між Публічним акціонерним товариством "Артем-Банк" (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо Інвест" (цесіонарій), за яким цедент передав, а цесіонарій прийняв права за договором застави майнових прав від 26.09.2012 № 12/56-4/472 та договором застави майнових прав від 23.03.2015 № 12/56-4/1381.

Відповідно до п. 1.1 договору факторингу, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (клієнт) та Публічним акціонерним товариством "Артем-Банк" (фактор) та, так само, договору факторингу, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Артем-Банк" (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо Інвест" (фактор), розмір боргу позивача станом на 05.05.2016 складає 4 257 509,14 доларів США, що еквівалентно 107 272 539,14 грн. та 3 400,00 грн., з яких:

- 3 632 408,80 доларів США заборгованість по кредиту;

- 32 652,96 доларів США заборгованість по процентам;

- 589 240,17 доларів США пеня за порушення строків сплати кредиту;

- 3 207,21 грн. доларів США пеня за порушення строків сплати процентів;

- 3 400,00 грн. штрафи.

Факт приймання-передачі документації за описаними вище договорами від клієнта до фактора та від цедента до цесіонарія підтверджується приєднаними до матеріалів справи двосторонніми актами прийому-передачі.

На думку позивача, договір факторингу між Публічним акціонерним товариством "Артем-Банк" та відповідачем суперечить приписам чинного законодавства, адже за ним не було передане дійсне чи наявне право, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо Інвест" не є банківською фінансовою установою, що має генеральну чи індивідуальну ліцензію на здійснення валютних операцій, а оскільки зобов'язання за договорами передавалися в іноземній валюті, такі обставини суперечать п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Також, позивач зауважує, що виконання зобов'язання у валюті іншій, ніж передбачено кредитним договором, договором про переведення боргу, договором про виконання зобов'язань, договором факторингу відповідача з Публічним акціонерним товариством "Артем-Банк" не може вважатися належним виконання зобов'язань в розумінні ст. 526 Цивільного кодексу України. За твердженнями позивача, оскільки відповідач не має права на звернення стягнення за договором факторингу № 2, він відповідно, не має права звернення стягнення і за договорами забезпечення (іпотечним, застави майнових прав), а тому Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфіко-Холдінг" звернулося до суду з цим позовом.

Суд не погоджується з правовою позицією позивача та не вбачає підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Станом на час вирішення заявленого спору суду не подано доказів визнання недійсними в установленому законодавством порядку описаних вище договорів, укладених 05.05.2016.

Таким чином, відповідач у встановленому законом порядку на підставі правомірних та дійсних правочинів набув права вимоги до позивача, що свідчить про безпідставність позовних вимог про визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо Інвест" права на звернення стягнення за договорами.

Крім того, правовідносини, що виникли між учасниками провадження у справі не дають підстав вести мову про вчинення відповідачем дій, які чинне законодавством відносить до валютних операцій та встановлює певний порядок їх здійснення, зокрема, суд не погоджується з твердженнями позивача про потребу відповідача у генеральній чи індивідуальної ліцензії Національного банку України для укладення договору факторингу та, відповідно, договорів відступлення прав.

Так, режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства передбачені Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет), який з урахуванням приписів ст. 4 Цивільного кодексу України є одним із джерел регулювання правовідносин у валютній сфері.

Під валютними операціями у вказаному Декреті розуміють операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованості та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Отже, операція, пов'язана з переданням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності, визначена законодавством як валютна.

Водночас, ст. 5 Декрету передбачено, що валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії Національного банку України (генеральної або індивідуальної).

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання (ч. 2 ст. 5 Декрету).

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції Індивідуальної ліцензії потребують, зокрема, такі операції:

- надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

- використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України (ч. 4 ст. 5 Декрету).

Відповідно до п. 1.3 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 № 49, використання іноземної валюти як засобу платежу - це розрахунок за продукцію, роботи, послуги, об'єкти права інтелектуальної власності та інші майнові права.

Суд приймає як вірну правову позицію відповідача, відносно того, що укладення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо Інвест" договору факторингу від 05.05.2016 не підпадає під ознаки здійснення валютної операції, оскільки за вказаним договором передавалась не заборгованість, предметом якої є валютні цінності, а право вимоги такої заборгованості з третьої особи, тобто відбулось відступлення права вимоги, а не переведення валютного боргу.

Отже, виходячи з того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо Інвест" не вчинялись будь-які валютні операції у розумінні діючого законодавства України, у останнього була відсутня потреба в отриманні генеральної ліцензії Національного банку України.

Також, не було необхідності в отриманні відповідачем індивідуальної ліцензії Національного банку України, адже Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо Інвест" не надавало і не одержувало кредит в іноземній валюті, а розрахунки між відповідачем та Публічним акціонерним товариство "Артем-Банк" за договором факторингу здійснювались у валюті України - гривні, що підтверджується умовами цього договору та наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 05.05.2016 № 3 на суму 23 011 500,00 грн.

Встановленими фактичними обставини справи підтверджується відсутність у позивача будь-яких перешкод для виконання своїх зобов'язань за кредитним договором у грошовій одиниці України - гривні.

У ході розгляду справи протилежного доведено не було.

Крім того, позивач жодним чином не спростував наявності прострочення у прийнятих на себе кредитних зобов'язаннях, не підтвердив відсутності станом на 05.05.2016 боргу в сумі 4 257 509,14 доларів США та 3 400,00 грн. та не подав доказів належного виконання грошових зобов'язань за кредитним договором від 19.01.2007 № 010/05-02/016-06 (договорів про переведення боргу від 26.09.2012 № 11/56-4/708, договір про виконання зобов'язань від 26.09.2012 № 010/56-4/710).

Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Статтею 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про Національний банк України" гривня (банкноти і монети), як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Аналогічні положення закріплені у ч. 3.3 ст. З Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та ч. 1 ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Частина 1 ст. 533 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило, відповідно до якого грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Аналогічний режим використання національної та іноземної валюти при виконанні грошових зобов'язань передбачений Господарським кодексом України. Зокрема, ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України встановлено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях; грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Частина 2 ст. 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.

Таким чином, виходячи з наведених приписів законодавства України, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, в той час коли обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

При цьому, чинним законодавством України розрізняються такі поняття як "валюта зобов'язання" та "валюта виконання зобов'язання".

Враховуючи вищевикладене, а також те, що кредитний договір договорів про переведення боргу від 26.09.2012 № 11/56-4/708, договір про виконання зобов'язань від 26.09.2012 № 010/56-4/710) не містить положень, які забороняють позичальнику проводити розрахунки в національній валюті України, позивач у будь-якому разі не позбавлений можливості виконати свої зобов'язання, виражені в іноземній валюті, у гривнях за офіційним курсом Національного банку України станом на день платежу.

До того ж, відповідач, як новий кредитор вимагає у своїх листах погашення заборгованості саме у гривнях, а не в іноземній валюті, тобто не заперечує проти здійснення оплати не у валюті кредиту.

Наведений висновок повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, який у своїй постанові від 02.07.2014 у справі № 6-79цс14 відзначив, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня.

Позивач у позовній заяві та його представник в усних поясненнях не заперечує правомірність передачі Публічним акціонерним товариство "Райффайзен Банк Аваль" права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфіко-Холдінг" Публічному акціонерному товариству "Артем-Банк", наявність у них спеціального статусу для здійснення операцій факторингу і цесії. Водночас, чинним законодавством України не передбачено заборони на передачу права вимоги за зобов'язаннями, вираженими в іноземній валюті, небанківським фінансовим установам, які не мають генеральної або індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій.

При цьому, слід зауважити, що реалізація відповідачем права на звернення стягнення на предмети забезпечення не може залежати від валюти грошового зобов'язання, адже відповідач в даному випадку погашає свої вимоги до боржника за рахунок майна останнього і визначальним у реалізації такого права є порушення боржником і заставодавцем/іпотекодавцем (у даному разі особи збігаються) грошового зобов'язання перед управленою особою та заставодержателем/іпотекодержателем .

Відхиляючи твердження позивача, суд також вважає за необхідне зазначити, що звертаючись до суду з цим позовом, позивач не вказав, у чому полягає порушення його прав або охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У ст. 2 Господарського процесуального кодексу України вказується, що господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом передує такому зверненню, а обов'язком позивача, згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів. Відтак, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Разом з тим, позивач не вказав у чому полягає порушення його прав відповідачем та взагалі, які його права або охоронювані законом інтереси були порушені чи оспорені, що, враховуючи вищевикладені норми законодавства, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Крім того, виходячи зі змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

Відсутність (недоведеність) будь-якої з означених вище умов унеможливлює задоволення позову.

Заявлена позивачем вимога про визнання відсутнім у відповідача права на звернення стягнення за кредитним договором та договорами забезпечення та іпотеки, фактично є вимогою про становлення факту, при розгляді якої суд не здійснює захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників правовідносин. Цей факт може встановлюватись господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне, як елемент оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. Така вимога є предметом доказування та не може бути предметом спору і самостійно розглядатись.

До аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 02.04.2015 у справі № 925/1333/14, зазначивши, що такий спосіб захисту права, як визнання відсутнім права на стягнення заборгованості за кредитним договором не відповідає встановленим способам захисту права, у зв'язку з чим правові підстави для захисту права позивача обраним ним шляхом відсутні, а у задоволенні такої позовної вимоги слід відмовити.

Зважаючи на викладене вище, позовні вимоги судом відхиляються, а судові витрати у справі покладаються на позивача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 26.08.2016 р.

Суддя І.О. Андреїшина