Постанова

від 22.07.2016 по справі 826/24803/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22 липня 2016 року 15 год. 00 хв. № 826/24803/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автомотех" до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Автомотех" (далі - позивач, ТОВ "Автомотех") до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 липня 2015 року №0002482202 і №0002492202.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Відповідною ухвалою суду (суддя ОСОБА_3) відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У зв'язку із припиненням повноважень судді ОСОБА_3 щодо здійснення правосуддя, у провадженні якого перебувала справа та ним не розглянута по суті, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для її подальшого розгляду і вирішення визначено суддю Данилишина В.М.

Відповідною ухвалою суду (суддя Данилишин В.М.) справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах.

Представник відповідача у відповідне судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, заяв про розгляд справи за відсутності їх представників до суду не надійшли.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 27 травня 2015 року по 10 червня 2015 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 17 червня 2015 року складено акт №261/26-57-22-02 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "УЕЛЬС." (код ЄДРПОУ 38805591) за період із 01 грудня 2014 по 31 грудня 2014 року (далі - акт перевірки) , згідно з висновками якого, позивачем:

- в порушення вимог норм п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 і п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток за 2013 рік у загальному розмірі 342083,00 грн.;

- в порушення вимог п. 138.1, пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість за звітний період грудень 2014 року у розмірі 380092,00 грн.

На підставі акта перевірки 14 липня 2015 року відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення: №0002482202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 342083,00 грн. за основним платежем та у розмірі 85520,75 грн. за штрафами (фінансовими) санкціями; №0002492202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 380092,00 грн. за основним платежем та у розмірі 190046 грн. за штрафами (фінансовими) санкціями.

Позивач, вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду із позовом у якому просив визнати протиправними та скасувати рішення від 14 липня 2015 року №0002482202 і №0002492202 повністю.

Суд не погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.

Так, у ході розгляду справи судом з'ясовано, що висновок ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про завищення ТОВ "Автомототех" витрат на суму 1900459,00 грн. і податкового кредиту із ПДВ на суму 380092,00 грн. ґрунтується на виявленому у ході перевірки факті відсутності реального здійснення господарських операцій за участю ТОВ "Автомототех" та його контрагента - ТОВ "УЕЛЬС.". При цьому, до таких висновків ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві дійшла, посилаючись на дані бази АІС "Податковий блок"". Також за результатам наданих до перевірки ТОВ "Автомототех" первинних документів по спірних господарських операціях (а саме договору поставки, податкових і видаткових накладних, платіжних доручень, реквізити яких наведені на стор. 4 - 5 акта перевірки) працівник встановив відсутність документів на підтвердження факту транспортування продукції, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, сертифікатів якості продукції, та документів, що засвідчують факт походження товарів та використання їх у подальшій господарській діяльності.

У контексті викладеного суд зазначає наступне.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, у межах даного спору слід, зокрема, встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Автомототех" та ТОВ "УЕЛЬС.", обставини виконання умов договорів, ділову мету в їх укладанні, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що між ТОВ "Автомототех", як покупцем та ТОВ "УЕЛЬС.", як постачальником, 27 жовтня 2014 року укладено договір поставки №4445-10/УЕ (далі - договір №4445-10/УЕ) , за умовами якого постачальник зобов'язується передати в погоджені строки покупцеві товар згідно замовлень останнього, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму згідно з умовами цього договору. Асортимент, кількість і ціна товару встановлюється сторонами в погоджених постачальником заявках покупця, що в подальшому зазначаються в рахунку-фактурі та видатковій накладній.

Згідно п. 2 цього договору постачальник поставляє товар покупцеві власними силами за договірними цінами, які зазначені в заявках покупця та узгоджені з постачальником шляхом виставлення відповідних рахунків до сплати.

Ціна товару остаточно узгоджується та вказується сторонами у видатково-прибутковій накладній на поставку товару. Зміна остаточно узгодженої сторонами ціни товару після його передачі покупцю не допускається.

Сума договору складається з суми вартості видатково-прибуткових накладних, оформлених постачальником, на видачу товарів Покупцю на протязі дії цього договору.

Покупець повинен сплатити відповідну партію відвантаженого йому постачальником товару за домовленістю сторін.

Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленого товару шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договорі.

Пунктом 3 договору передача товару від постачальника покупцеві здійснюється на складі покупця за попередньою домовленістю, що повинно бути узгоджено з Постачальником, та за видатково-прибутковою накладною та оформленою покупцем відповідним чином довіреністю на одержання товару.

На підтвердження виконання умов вище вказаного договору поставки позивачем надано суду копії наступних документів: видаткових накладних №33 від 05 грудня 2014 року, №66 від 15 грудня 2014 року, №89 від 24 грудня 2014 року, №114 від 29 грудня 2014 року, всього на загальну суму 2244550,86 грн. (в тому числі ПДВ - 380091,87 грн.), згідно яких відповідальними за передачу-прийняття товари були особисто керівники підприємств; податкових накладних №33 від 05 грудня 2014 року, №66 від 15 грудня 2014 року, №89 від 24 грудня 2014 року, №114 від 29 грудня 2014 року, всього на загальну суму ПДВ 380091,87 грн. з роздруківками електронних витягів з Єдиного реєстру податкових накладних з відомостями про реєстрацію таких накладних; роздруківок електронних платіжних доручень ТОВ "Автомототех" №1292 від 01 грудня 2014 року, №1299 від 02 грудня 2014 року, №1301 від 03 грудня 2014 року, №214 від 03 грудня 2014 року, №1314 від 04 грудня 2014 року, №1359 від 15 грудня 2015 року, №1378 від 19 грудня 2014 року, №1379 від 22 грудня 2014 року щодо перерахування коштів, всього на загальну суму 1281000,00 грн., на користь ТОВ "УЕЛЬС." в якості оплати за обладнання, матеріали та інструменти згідно договору №4445-10/УЕ; копії документів, які засвідчують статус контрагента як належним чином зареєстрованої юридичної особи та платника ПДВ, підтверджують повноваження керівника ТОВ "УЕЛЬС." ОСОБА_1; копію договору оренди №35/13 від 01 липня 2013 року, укладеного між ТОВ "УЕЛЬС." як орендарем і ТДВ "Трикотажна фабрика "Киянка" як орендодавцем щодо платного строкового користування офісним приміщенням за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 30 офіс 1.205.

Як пояснив позивач в тексті свого позову, протягом перевіряємого періоду ТОВ "УЕЛЬС." передало, а ТОВ "Автомототех" прийняло товар за договором №4445-10/УЕ, підтвердженням чого є надані видаткові накладні. За отриманий товар ТОВ "Автомототех" розрахувалося про що свідчить виписка з банківського рахунку. Складування товару відбулося на складі ТОВ "Автомототех". Придбаний у ТОВ "УЕЛЬС." товар був використаний в господарській діяльності позивача, а саме реалізований третім особам-покупцям з отриманням прибутку від таких операцій.

На підтвердження наведених обставин позивач додатково надав суду такі документи: копії договорів оренди нежитлових приміщень від 12 травня 2014 року №От-1338 та від 01 січня 2014 року №1, укладених між ТОВ "Автомототех" як орендарем і орендодавцями - ТОВ "Гратон", ДП "Автомобіліст" ВАТ "Київське автотранспортне підприємство 13062" щодо платного строкового користування приміщеннями для розміщення офісів (за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 75/79, кім. №№106 - 112, 114 - 116, 118-120) і складів (за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 67); копію договору №51114 про надання послуг з організації перевезення відправлень від 24 квітня 2014 року, укладеного між ТОВ "Нова пошта" як експедитором і ТОВ "Автомототех" як замовником щодо надання комплексу послуг перевезення відправлень; копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), складених та підписаних на підставі договору №51114 від 24 квітня 2014 року; роздруківки електронних платіжних доручень ТОВ "Автомототех" щодо оплати послуг з перевезення вантажів на користь ТОВ "Нова пошта"; копію штатного розкладу ТОВ "Автомототех" на період грудень 2014 року; копії видаткових накладних від 16, 19 та 22 грудня 2014 року і 05 січня 2016 року, складених та підписаних ТОВ "Автомототех" як постачальником товарів на користь третіх осіб-покупців; інформацію про оприбуткування товарів в розрізі по номенклатурі товарів.

При цьому, усні та/або письмові документально підтверджені пояснення з питання порядку та способу здійснення транспортування придбаного товару (за рахунок постачальника чи самовивозом з урахуванням того умови договори №4445-10/УЕ допускають обидва варіанти доставки товару) представник позивача до суду не надав.

Дослідивши та проаналізувавши перелічені вище документи позивача суд встановив відсутність у матеріалах справи документів, що засвідчують факти надходження придбаних товарів на склад позивача та його подальший рух (облік, списання зі складу в ході подальшої реалізації), перевезення таких товарів та проведення повного розрахунку за придбані товари з постачальником.

Так, в силу приписів ч. 3 ст. 9 Закону №996-ХІV, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Зокрема, для обліку руху і наявності товарів, що знаходяться на складі підприємства використовується субрахунок 281 "Товари на складі". По дебету даного рахунку відображується надходження товарів на склад, а по кредиту їх вибуття зі складу.

Субрахунок 631 бухобліку "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" призначений для обліку розрахунків з постачальниками (підрядниками) за одержані товарно-мaтеріальні цінності, виконанні роботи та надані послуги. За кредитoм рахунку 631 відображається заборгованість за одержані вiд постачальників та підрядників ТМЦ, прийняті роботи, послуги, за дeбетом - її погашення, списання тoщо.

Наявні у матеріалах справи роздруківки електронних платіжних доручень позивача свідчать про перерахування ним на користь постачальника лише частини вартості поставлених товарів, а саме у сумі 1281000,00 грн., що також було зафіксовано за дебетом субрахунку 631 за перевіряємий період (картка якого була предметом дослідження документальної перевірки).

Документальні докази проведення повного розрахунку за спірні партії товарів, зокрема, у вигляді засвідчених копій/оригіналів платіжних доручень, прибуткових касових ордерів та ін., а також оригіналів виписок банків по особовим рахункам ТОВ "Автомототех" за весь період розрахунку з ТОВ "УЕЛЬС.", оборотно-сальдові відомості та картки рахунків 631 і 281 за період з моменту надходження та до використання спірних товарів позивач до суду не подав та про причини відсутності таких документів не повідомив.

До посилань представника позивача на письмову, оформлену у довільній формі, інформацію про оприбуткування товарів суд відноситься критично, оскільки у надані таблиці відсутні посилання на будь-які первинні документи (видаткові/прибуткові накладні), відсутні відомості про дати надходження та вибуття товарно-матеріальних цінностей, період за який складено таку інформацію.

У відповідності до розд. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (в редакції чинній впродовж 2014 року) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Абзацом 1 п. 11.1 розд. 11 цих Правил визначалося, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. (п. 11.3 розд. 11 Правил).

Дані положення Правил відповідали чинним норм ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", згідно якої одним із документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, які повинні завжди бути у водія автомобіля при перевезенні вантажу, визначалася товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Крім того, обов'язкова наявність ТТН встановлювалась також Переліком документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2009 року №207, а саме у випадку, якщо водій юридичної особи або фізичної особи-підприємця здійснював вантажні перевезення на договірних умовах.

Відповідно до регламентованої у п. 11.4 - 11.10 Правил процедури оформлення перевізних документів, товарно-транспортну накладну виписує замовник (вантажовідправник). ТТН виписується в кількості не менше чотирьох екземплярів, і кожен з цих екземплярів засвідчується підписом і при необхідності печаткою (штампом) вантажовідправника. Після прийняття вантажу всі екземпляри ТТН підписує водій (експедитор). Перший екземпляр ТТН (з підписом водія) залишається у вантажовідправника, другий передається водієм вантажоодержувачу, а третій і четвертий, засвідчені підписом, а в разі потреби також печаткою або штампом, вантажоодержувача, передаються перевізнику (транспортній організації чи фізичній особі-суб'єкту господарювання). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Таким чином, за змістом наведених положень товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця, так і у продавця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару. При цьому, товарно-транспортні накладні повинні містити всю інформацію, яка б давала можливість здійснити облік, зокрема товару, який перевозився, його якісних та кількісних характеристик (маса, кількість, найменування тощо).

Дані висновки суду відповідають правовій позиці Вищого адміністративного суду України, що наведена в його ухвалах від 15 червня 2016 року №К/800/62231/13, 08 червня 2016 року №К/9991/66917/11.

При цьому, Інструкцію про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Мінстату України та Мінтрансу України від 07 серпня 1996 №228/253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 серпня 1996 року за №483/1508, якою затверджена форма товарно-транспортної накладної (форма №1-ТН) було скасовано згідно з наказом зазначених відомств від 03 листопада 2006 року №507/1059.

Проте, такі зміни, на думку суду, жодним чином не вплинули на статус товарно-транспортної накладної як документа на вантаж та первинного документа, що був обов'язковим для застосування в силу наведених положень Закону України "Про автомобільний транспорт" та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні в період спірних правовідносин.

Більш того, суб'єкти господарювання мали право використовувати самостійно розроблені форми (бланки) первинних документів, у тому числі товарно-транспортної накладної. Таке право передбачено п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та підтверджено у листі Держкомстат України №14/1-2-25/102 від 05.12.2005 "Щодо надання роз'яснення стосовно застосування типових форм первинного обліку".

Надані позивачем копії видаткових накладних не містять відомостей про конкретне місце передачі товарів (за місцезнаходженням складу постачальника чи покупця, інший пункту призначення), перевезення таких товарів на адресу покупця (позивача).

Жодні копії та/або оригінали документів на підтвердження обставин доставлення спірних товарів на адресу ТОВ "Автомототех" позивач до суду не подав.

Також суд враховує відсутність у матеріалах справах інших первинних документів, оформлення яких в межах спірних господарських операцій передбачено безпосередньо умовами договору №4445-10/УЕ, а саме: заявок покупця на поставку товарів; виставлених постачальником рахунків-фактур за наслідками узгодження таких заявок.

Відповідно за відсутності вказаних документів обставини виникнення у позивача підстав для перерахування сум коштів в оплату спірних партій товарів до моменту їх відвантаження та виставлення постачальником відповідних рахунків-фактур матеріалами справи не підтверджується.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі ст.ст. 2, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, ст. 135 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14, п.п. 198.1 - 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, законодавцем визначено підставу виникнення у платника податку права на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених нормами чинного законодавства, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником ПДВ.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як також зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) №742/11/13-11, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Виходячи з вищенаведених норм матеріального права, правових позицій Вищого адміністративного суду України та встановлених у справі обставин, Окружний адміністративний суд м. Києва оцінює первинні документи (зокрема, видаткові накладні), як такі, що містять недостовірні відомості та, як наслідок не підтверджують належним чином реальність виконаних господарських операцій з поставки товарів.

Також оцінюючи твердження представника позивача про використання результатів придбаних товарів у своїй господарський діяльності, а саме шляхом їх реалізації третім-особам покупцям (ОСОБА_2, ТОВ "Евросто-Дніпропетровськ", ТОВ "Транс-Сервіс-1", ТОВ "ТІДІСІ Україна" і ТОВ "Тракшина Плюс") суд зважає на відсутність у матеріалах справи доказів реального надходження на підприємство товарів від постачальника ТОВ "УЕЛЬС." та документів бухгалтерського обліку, що засвідчують обсяг та номенклатуру наявних у ТОВ "Автомототех" товарів до початку спірних господарських операцій. У зв'язку з цим суд не вбачає причинно-наслідкового зв'язку між наданими позивачем видатковими накладними та актами ТОВ "Нова пошта" за результатами здійснених перевезень і спірними господарськими операціями.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, зокрема, звертаючи увагу на встановлене у ході судового розгляду справи порушення позивачем вимог складання первинної документації, суд приходить до висновку про обґрунтованість тверджень відповідача щодо порушень ТОВ "Автомототех" вимог п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 і п. 201.10 ст. 201, . 138.1, пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників витрат на 1900459,00 грн. за зітни період 2014 рік та податкового кредиту з ПДВ на 380092,00 грн. за звітний період грудень 2014 року.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, підсумовуючи усе вище викладене, суд вважає, що висновки відповідача, які містяться в акті перевірки, є правильними, отже, оскаржувані рішення є такими, що складені правомірно, а тому не підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Автомототех" до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Автомотех".

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин