Постанова

від 27.07.2016 по справі 806/294/16

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2016 року м.Житомир справа № 806/294/16

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Черняхович І.Е.,

секретар судового засідання Духновська В.О.,

за участю: представника позивача Кирилюка В.Л.,

представника відповідача Розвадовського В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссяспецпартнер" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.08.2015 р. №0000102202, №0000092202,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліссяспецпартнер" звернулось до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області № 0000102202 від 21.08.2015 про визначення суми податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій з податку на додану вартість у сумі 15978,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області № 0000092202 від 21.08.2015 про визначення суми податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій з податку на прибуток у сумі 15179,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту перевірки, висновки якого не відповідають дійсним обставинам справи.

Представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліссяспецпартнер" (далі - Товариство) зареєстроване 27.02.2008 як юридична особа Виконавчим комітетом Житомирської міської ради (а.с. 43), перебуває на обліку в Житомирській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - Житомирська ОДПІ) із 28.02.2008 (а.с. 44), є платником податку на додану вартість із 01.08.2012 (а.с. 42) та платником податку на прибуток.

У період із 20.07.2015 по 24.07.2015 на підставі направлень від 20.07.2015 № 1054 та № 1055, державними ревізорами - інспекторами Житомирської ОДПІ було проведено виїзну позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссяспецпартнер" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ПП "Торговий Центр Безлюдівський" (код ЄДРПОУ 32101063) за період із 01.07.2013 по 31.12.2013. За результатами перевірки було складено Акт №1/06-25-22-02/35795570 від 31.07.2015 (далі - Акт від 31.07.2015, а.с. 27-34).

Не погоджуючись із вказаним висновком, позивач, скориставшись правом, наданим п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, подав до Житомирської ОДПІ заперечення до акту перевірки (а.с. 35-36). Відповідач, розглянувши надане позивачем заперечення, не знайшов підстав для визнання висновків акту перевірки помилковими (а.с. 39-40).

На підставі Акту від 31.07.2015 податковим органом були прийняті податкові-повідомлення-рішення від 21.08.2015, а саме: №0000102202, яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 15978,00 грн (основний платіж - 12782,00 грн, штрафна ( фінансова) санкція-3196,00 грн) та №0000092202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальній сумі 15179,00 грн, з яких основний платіж - 12143,00 грн, штрафна (фінансова) санкція-3036,00 грн (а.с. 37-38).

Позивач у позовній заяві зазначає, що висновки акту перевірки, що стали підставою для формування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам.

Судом, при перевірці юридичної та фактичної обґрунтованості обставин та мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено наступне.

В Акті від 31.07.2015 зазначено, що в порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, підприємством віднесено до складу податкового кредиту вартість ТМЦ, отриманих від ПП "Торговий Центр Безлюдівський", що призвело до завищення розміру податкового кредиту з податку на додану вартість підприємства на загальну суму 12782,00 грн за жовтень 2013 року (а.с. 33).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

07 жовтня 2013 року між Приватним підприємством "Торговий центр Безлюдівський" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліссяспецпартнер" (покупець) укладено Договір поставки макулатури № 07/11-13п (а.с. 50). У п. 1.2 Договору визначено, що марка, ціна, кількість, умови та терміни поставки макулатури визначаються Специфікаціями, що підписуються Сторонами на кожну поставку макулатури та є невід'ємними частинами цього Договору. Згідно п. 4.2 макулатура поставляється за рахунок та автомобільним транспортом Постачальника або Покупця (за домовленістю) на склад Покупця.

В матеріалах справи містяться належним чином оформлені (не спростовано викладеним в Акті перевірки від 31.07.2015 та представником відповідача в судовому засіданні) первинні документи, а саме: видаткові накладні №783 від 19.10.2013 товар- макулатура МС7Б на суму 28198,50 грн (в т.ч. ПДВ 4699,75 грн), №784 від 20.10.2013 товар- макулатура МС7Б на суму 27275,92 грн (в т.ч. ПДВ 4545,97 грн), №785 від 25.10.2013 товар - макулатура МС7Б на суму 21216,00 грн (в т.ч. ПДВ 3536,00 грн); податкові накладні №932 від 19.10.2013, №393 від 20.03.2013, №394 від 25.10.2013 (а.с.53-56), прибуткові накладні: №ПН-0000766 від 20.10.2013, №-ПН-0000765 від 19.10.2013 та №ПН-0000767 від 25.10.2013 (а.с. 98, 100, 102).

Окрім того, перевіряючим були надані належним чином оформлені товарно-транспортні накладні, що підтверджують перевезення вантажу від постачальника на склад покупця (а.с. 61-63).

На підтвердження зберігання товару, придбаного у ПП "Торговий центр Безлюдівський", представником позивача надано копію договору оренди будівлі, загальною площею 460 кв.м. за адресою: вул. Кооперативна, 7, м. Житомир та копію акту приймання передачі приміщення від 17.09.2013 (а.с. 85-86), а на підтвердження обліку руху та наявність товарних запасів, що знаходяться на складі - надано копії карток рахунку: 281 (а.с. 97, 99, 101).

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що придбаний у ПП "Торговий Центр Безлюдівський" товар "макулатура" був у подальшому реалізований позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Константа К" згідно договору поставки №1/1804 від 18.04.2013 та додатки до даного договору від 18.04.2013, 19.09.2013 та 10.10.2013 ( а.с. 87-91) та ТОВ "Ультра Папір" (договір поставки №05-10-01 від 05.10.2013 ( а.с. 92-94).

Факт реалізації товару позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи та наданими під час перевірки належним чином оформленими видатковими накладними: №РН-00541 від 21.10.2013, №РН-00529 від 25.10.2013, №РН-00527 від 25.10.2013, №РН-00526 від 24.10.2013, №РН-00525 від 24.10.2013, №РН-00512 від 21.10.2013, №РН-00511 від 21.10.2013 (а.с. 103-109) та специфікація № 1 від 05.10.2013, специфікація № 2 від 15.10.2013 (а.с. 95, 96).

Щодо оплати позивачем за товар, отриманий у ПП "Торговий центр Безлюдівський", представник позивача в судовому засіданні пояснив, що згідно умов п. 3.4 Договору №07/11-13-п від 07.10.2013, розрахунки за цим Договором проводяться покупцем у будь-який час протягом дії Договору. Згідно п. 6.3, 6.4 Договору він є чинним до повного виконання Сторонами своїх обов'язків за Договором. Договір може бути розірваний достроково за письмовою згодою Сторін, за рішенням суду, у встановленому законодавством порядку. У всіх випадках Договір є чинним до повних взаєморозрахунків між Сторонами. Враховуючи скрутне фінансове становище Товариства стало підставою для не проведення розрахунків з постачальником, однак відсутність документів про оплату товару не є свідченням нереальності господарської операції, оскільки відповідно до положень абз. 2 п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата отримання платником податку товарів/послуг.

Обґрунтовуючи правомірність висновків, викладених в Акті від 31.07.2015, представник відповідача зазначив про те, що до Житомирської ОДПІ від СУ ФР ГУ ДФС у Харківській області було направлено постанову по матеріалах досудового розслідування за №32013220000000114 від 06.03.2013, в якому зазначено, що ПП "Торговий Центр Безлюдівський" має ознаки фіктивності, а від ДПІ у Хотинському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запоріжській області отримано акт від 07.07.2014 №95/08-31-22/32101063 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "Торговий Центр Безлюдівський" за період із 01.07.2013 по 31.12.2013.

Суд звертає увагу на те, що в силу приписів частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема у Шостій Директиві №77/388/ЄЕС від 17.05.1977 щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (надалі - також "Шоста Директива").

Закон України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на відповідність acquiscommunautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес"АД проти Болгарії', а саме: "...Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати".

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

За таких обставин, вищевказані акти та інша податкова інформації щодо контрагента позивача та контрагентів контрагента не є належними та допустимими доказами у справі, а висновки про відсутність умов у ПП "Торговий Центр Безлюдівський" для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання угод, укладених із позивачем, такими, що не спричинили реальних юридичних наслідків.

Твердження відповідача з посиланням на матеріали перевірок про те, що діяльність контрагента позивача - ПП "Торговий Центр Безлюдівський" була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням позивачу податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту, судом оцінюються критично, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, що суперечить статті 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при його укладенні відповідачем не доведено.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах контролюючих органів недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

У свою чергу, отримання контролюючим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий контролюючий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані неможливість проведення зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкових зобов'язань і податкового кредиту.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність ресурсів у контрагентів та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Відповідачем не було надано суду належних документальних доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вказаних оспорюваних правочинів, а також того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що ПП "Торговий Центр Безлюдівський", можливо, порушує вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичними адресами тощо, та доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагентів у системі оподаткування.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області № 0000102202 від 21.08.2015 про визначення суми податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій з податку на додану вартість у сумі 15978,00 грн є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області № 0000092202 від 21.08.2015 про визначення суми податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій з податку на прибуток у сумі 15179,00 грн, суд зазначає наступне.

Так в Акті перевірки від 31.07.2015 податковим органом зроблено висновок, що в порушення п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України встановлено завищення підприємством собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), а саме: підприємством включено до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) (р. 05.1) Податкової декларації з податку на прибуток підприємства) витрати, які не підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку на загальну суму 63909,00 грн; за 2013 рік в частині взаємовідносин з ПП "Торговий Центр Безлюдівський".

Судом, при перевірці юридичної та фактичної обґрунтованості обставин та мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон ).

Відповідно до статті 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, згідно з пунктом 138.8 статті 138 ПК (в редакції, чинній на день подання Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік), собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Представником відповідача в судовому засіданні та ревізорами-інспекторами Житомирської ОДПІ під час проведення виїзної позапланової документальної перевірки не заперечувалось, що надані до перевірки первинні документи оформлені належним чином та містять всі необхідні реквізити.

Щодо відсутності у контрагента позивача найманих працівників, що було встановлено податковим органом при аналізі чисельності людей ПП "Торговий Центр Безлюдівський" відповідно до наявної інформації згідно інформаційних баз ДФС та податкової звітності встановлено, що за період із 01.07.2013 по 31.12.2013 згідно звіту 1-ДФ до 04.10.2013 найманих працівників було в кількості 12 чоловік, а з 04.10.2013 всі звільнені, окрім того, у контрагента позивача відсутні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Представник позивача заперечив, зазначивши, що Товариство не несе відповідальності за неналежне виконання контрагентом - ПП "Торговий Центр Безлюдівський" вимог податкового законодавства, оскільки будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх "фіктивність", відносини з іншими контрагентами, неподання звітності) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності добросовісного платника податку.

Окрім того, представники позивача зауважили, що ПП "Торговий Центр Безлюдівський" не позбавлений можливості укладати з іншими контрагентами договори, зокрема, щодо надання транспортних послуг, оренди складських та інших приміщень тощо.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовна вимога є обґрунтованою.

Згідно зі частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям та не доведено непереборних обставин, які б унеможливлювали надання цих документів під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірного рішення, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України, позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області № 0000102202 від 21.08.2015 про визначення суми податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій з податку на додану вартість у сумі 15978,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області № 0000092202 від 21.08.2015 про визначення суми податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій з податку на прибуток у сумі 15179,00 грн.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя І.Е.Черняхович

Повний текст постанови виготовлено: 03 серпня 2016 р.