Постанова

від 11.12.2020 по справі 806/294/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 806/294/16

адміністративне провадження № К/9901/27336/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року (Суддя: Черняхович І.Є.),

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року (Судді: Іваненко Т.В., Зарудяна Л.О., Кузьменко Л.В.),

у справі № 806/294/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Поліссяспецпартнер

до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Поліссяспецпартнер (далі - позивач, ТОВ Поліссяспецпартнер ) звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - відповідач, Житомирська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими визначені до сплати грошові зобов`язання: з податку на прибуток та з податку на додану вартість, а також нараховані штрафні санкції: № 0000102202 від 21.08.2015 року на загальну суму 15 179,00 грн та № 0000092202 та від 21.08.2015 на загальну суму 15 179,00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року, позов задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, просив задовольнити скаргу, скасувати судові рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Касаційну скаргу обґрунтував правомірністю прийняття податкових повідомлень-рішень, оскільки за результатами проведеної перевірки встановлено, що контрагент позивача ПП Торговий Центр Безлюдівський має ознаки фіктивності, а від ДПІ у Хотинському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області отримано акт від 07.07.2014 №95/08-31-22/32101063 про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ПП Торговий Центр Безлюдівський . Вказує на відсутність трудових ресурсів у контрагента на здійснення господарських операцій, а також відсутність з 04.12.2013 року працівників на підприємстві внаслідок звільнення. Додатково в доводах касаційної скарги посилається на те, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги наявність вироку Чугуївського міського суду Харківської області від 22.06.2016 року по справі № 1-кп/636/74-16 (ч. 2 ст. 205 КК України) стосовно посадових осіб ПП Торговий Центр Безлюдівський . Вказаний вирок надійшов на адресу Житомирської ОДПІ після слухання справи в суді апеляційної інстанції.

В надісланих на адресу суду запереченнях на касаційну скаргу позивач посилався на документальне підтвердження реальності господарських операцій з ПП Торговий Центр Безлюдівський та посилався на відсутності підстав для врахування вироку Чугуївського міського суду Харківської області від 22.06.2016 року по справі № 1-кп/636/74-16, оскільки у вказаному вироку відсутні відомості стосовно посадових осіб ПП Торговий Центр Безлюдівський .

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, відповідачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Поліссяспецпартнер з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ПП Торговий Центр Безлюдівський (код ЄДРПОУ 32101063) за період з 01.07.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складений акт перевірки №1/06-25-22-02/35795570 від 31.07.2015 (а.с. 27-34) з висновками про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 12782,00 грн та порушення п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 12 143 грн. за 2013 рік.

На підставі висновків акта перевірки 21.08.2015 року Житомирською ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000102202, яким Товариству збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 15 978,00 грн (основний платіж - 12 782,00 грн, штрафна (фінансова) санкція-3 196,00 грн);

- №0000092202, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств у загальній сумі 15179,00 грн, з яких основний платіж - 12143,00 грн, штрафна (фінансова) санкція-3036,00 грн (а.с. 37-38).

Задовольняючи позов шляхом скасування вищенаведених податкових повідомлень-рішень, суди керувались тим, що позивачем документально підтверджена реальність господарських операцій з контрагентом за перевіряємий період, а акти та інша податкова інформація щодо контрагента позивача не є належними та допустимими доказами у справі для висновку, що господарські операції позивача з контрагентом не спричинили реальних юридичних наслідків. До того ж суд апеляційної інстанції не приймав посилання відповідача в апеляційній скарзі на постанову СУ ФР ГУ ДФС у Харківській області по матеріалам досудового розслідування за №32013220000000114 від 06.03.2013, оскільки вирок суду чи будь яке інше судове рішення, яке б підтверджувало фіктивну діяльність ПП Торговий Центр Безлюдівський судам не надано.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов`язкові реквізити.

Обов`язкові реквізити, які зазначаються в податкові накладній визначені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, в перевіряємому періоді позивач мав господарські операції із Приватним підприємством "Торговий центр Безлюдівський".

07 жовтня 2013 року між Приватним підприємством "Торговий центр Безлюдівський" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліссяспецпартнер" (покупець) укладено Договір поставки макулатури № 07/11-13п (а.с. 50). Згідно п. 4.2 макулатура поставляється за рахунок та автомобільним транспортом Постачальника або Покупця (за домовленістю) на склад Покупця.

Реальність господарської операції між позивачем та Приватним підприємством "Торговий центр Безлюдівський" підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: видатковими накладними: №783 від 19.10.2013 товар - макулатура МС7Б на суму 28198,50 грн (в т.ч. ПДВ 4699,75 грн), №784 від 20.10.2013 товар - макулатура МС7Б на суму 27275,92 грн (в т.ч. ПДВ 4545,97 грн), №785 від 25.10.2013 товар - макулатура МС7Б на суму 21216,00 грн (в т.ч. ПДВ 3536,00 грн); податковими накладними №932 від 19.10.2013, №393 від 20.03.2013, №394 від 25.10.2013 (а.с.53-56), прибутковими накладними: №ПН-0000766 від 20.10.2013, №-ПН-0000765 від 19.10.2013 та №ПН-0000767 від 25.10.2013 (а.с. 98, 100, 102).

Дослідженими судами товарно-транспортними накладними підтверджено перевезення вантажу від постачальника на склад покупця (а.с. 61-63).

Місце зберігання товару у позивача встановлено судами на підставі договору оренди будівлі, загальною площею 460 кв. м за адресою: вул. Кооперативна, 7, м. Житомир та копію акту приймання передачі приміщення від 17.09.2013 (а.с. 85-86), а на підтвердження обліку руху та наявність товарних запасів, що знаходяться на складі - надано копії карток рахунку: 281 (а.с. 97, 99, 101).

В подальшому придбаний у ПП Торговий Центр Безлюдівський товар макулатура реалізований позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Константа К" згідно договору поставки №1/1804 від 18.04.2013 та додатків до даного договору від 18.04.2013, 19.09.2013 та 10.10.2013 ( а.с. 87-91) та ТОВ "Ультра Папір" (договір поставки №05-10-01 від 05.10.2013 (а.с. 92-94). Факт реалізації товару позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи та наданими під час перевірки належним чином оформленими видатковими накладними: №РН-00541 від 21.10.2013, №РН-00529 від 25.10.2013, №РН-00527 від 25.10.2013, №РН-00526 від 24.10.2013, №РН-00525 від 24.10.2013, №РН-00512 від 21.10.2013, №РН-00511 від 21.10.2013 (а.с. 103-109) та специфікацією № 1 від 05.10.2013, специфікацією № 2 від 15.10.2013 (а.с. 95, 96).

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявність належним чином оформлених податкових накладних та первинних бухгалтерських документів надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді за результатами господарських операцій з вищенаведеним контрагентом.

Разом з цим колегія суддів не приймає посилання скаржника на вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 22.06.2016 року по справі № 1-кп/636/74-16 (ч. 2 ст. 205 КК України), оскільки у вказаному вироку відсутні відомості стосовно посадових осіб ПП Торговий Центр Безлюдівський .

До того ж колегія суддів не приймає посилання скаржника, що відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів та працівників на підприємстві з 04.10.2013 року свідчить про нереальність господарських операцій між позивачем та ПП Торговий Центр Безлюдівський , оскільки, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, за умови документального підтвердження господарських операцій, позивач не несе відповідальність за своїх контрагентів. Окрім того, представники позивача під час судового розгляду зауважили, що ПП "Торговий Центр Безлюдівський" не позбавлений можливості укладати з іншими контрагентами договори, зокрема, щодо надання транспортних послуг, оренди складських та інших приміщень тощо.

Доводи касаційної скарги були спростовані під час судового розгляду в судах першої та апеляційної інстанції, не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року у справі № 806/294/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко