Постанова

від 04.08.2016 по справі 820/1527/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2016 р. Справа № 820/1527/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2016р. по справі № 820/1527/16

за позовом Державного підприємства "Іскра"

до Відділу Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області

третя особа ОСОБА_1

про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство "Іскра" (далі - ДП «Іскра», позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області (далі також відповідач), в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив суд: визнати протиправними дії Відділу Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області щодо внесення змін до облікової статистичної звітності по ф 6-зем з виключення земельних ділянок загальною площею 2787,4407 га, які перебувають у постійному користуванні Державного підприємства «Іскра» на території Великогомільшанської сільської ради Зміївського району Харківської області та включення їх до земель запасу; зобов'язати Відділ Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області відновити в обліковій статистичній звітності по ф 6-ЗЕМ та 2-ЗЕМ протиправно виключені земельні ділянки площею 2787,4407 га, які перебувають у постійному користуванні Державного підприємства Іскра" на території Великогомільшанської сільської ради Зміївського району Харківської області станом на 01.01.2016 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2016р. адміністративний позов ДП "Іскра" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що рішення прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 19, 58 Конституції України, Наказу Державної служби статистики № 190 від 19.08.2015 року, ст.ст. 84, 125, 126, 149 Земельного кодексу України, ст.ст. 2, 159, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв'язку з чим просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2016р. та прийняту нову - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач надав до суду апеляційної інстанції письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких ДП «Іскра», посилаючись на обставини справи, вважаючи апеляційну скаргу безпідставною, просить залишити її без задоволення, а судове рішення першої інстанції - без змін.

Представник відповідача надав до суду клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, оскільки прийняте по суті вказаної справи рішення може вплинути на права, інтереси або обов'язки вказаної особи.

Ухвалою від 19.07.2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1.

На адресу суду апеляційної інстанції від 3-ї особи надійшли письмові пояснення по справі, в яких, підтримуючи доводи апелянта, третя особа просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняту нову - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що в грудні 2016 року позивач звернувся до Відділу Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області із заявою про надання довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 01.01.2016 року.

25.02.2016 року листом за № 97-20.20-0.3-313/14/16 Відділом Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області відмовлено позивачу у наданні довідки із посиланням на те, що в поданій заяві ДП "Іскра" не зазначено, стосовно яких земельних ділянок запитується інформація та якими документами підтверджується право користування підприємства такими земельними ділянками. Також, у поданій заяві від імені ДП «Іскра», не вказано посаду особи, яка підписала цю заяву.

Судом першої інстанції встановлено, що Державне підприємство "Іскра" створено як військовий радгосп "Іскра" Міністерства оборони України. 07.02.1970 року колгосп ім. Шевченко, який користувався землями площею 3913,8 га, було перетворено у птахівничий радгосп «Іскра», після чого, землі площею 3897,2 га, якими користувався колгосп ім. Шевченка перейшли до птахорадгоспу «Іскра». 29.09.1975 року було затверджено план землекористування радгоспу «Іскра» Зміївського району Харківської області, а проект внутрішньогосподарського землевпорядкування затверджений виконавчим комітетом Зміївської районної ради депутатів трудящихся та перенесений в натуру 29 вересня 1975 року. З цього часу птахорадгосп «Іскра» користувався земельними ділянками для ведення своєї діяльності.

У 1984 році птахорадгосп «Іскра» перетворено в племптахорадгосп «Іскра», який продовжив користуватися землями площею 3718,0 га, що підтверджується архівною довідкою від 28.12.2015р. за № 01-36/12ХО та архівною копією таблиці балансу земельних угідь їх використання. У 1992р. рішенням Районної Ради народних депутатів затверджений проект формування території і встановлення меж Великогомільшанської сільської ради Зміївського району Харківської області. Відповідно до вказаного проекту радгосп «Іскра» був користувачем земельних ділянок загальною площею 3322,0 га.

10.02.1996 року рішенням Зміївської районної ради народних депутатів (6 сесії 22 скликання), затверджено розпорядження голови райдержадміністрації № 74 від 10.02.1996 року «Про переведення племптахрадгоспу «Іскра» з відомчого підпорядкування ВНО «Украптахопром» Мінсільгосппроду України в підпорядкування Міністерства Оборони Україні. 24.12.1996 року заступником командуючого військами Одеського воєнного округу по тилу начальника тилу прийнято наказ № 34, відповідно до якого радгосп «Іскра» передано в підпорядкування відділу сільського господарства Одеського воєнного округу та перебувало у підпорядкуванні до 2006 року. Військовий радгосп «Іскра» створено на підставі клопотання загальних зборів членів радгоспу «Іскра», протокол №1 від 02.09.1995 р., рішення Великогомільшанської сільської ради народних депутатів №5 від 21.12.1995 р., рішення Зміївської райдержадміністрації №74 від 10.02.1996 р. та згоди штабу Збройних сил України.

Спільним Наказом Міністерства аграрної політики України та Міністерства оборони України від 28 вересня 2006 року № 553/562 «Про передачу цілісних майнових комплексів військових радгоспів Міністерства оборони України до сфери управляння Міністерства аграрної політики України», виданого на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.07.2006р. № 431Р «Про передачу цілісних майнових комплексів військових радгоспів міністерства оборони України до сфери управляння Міністерства аграрної політики України», затверджений та підписаний акт приймання передачі майна та землі військового радгоспу «Іскра» Міністерства оборони України до сфери управління Міністерства аграрної політики України від 01.11.2006 року. Наказом Міністерства аграрної політики України № 761 від 12 грудня 2006 року «Про перейменування військового радгоспу Іскра» було прийнято рішення перейменувати військовий радгосп «Іскра» у державне підприємство «Іскра». Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 року №431-р., військовий радгосп "Іскра" передано до відання Мінагрополітики. З наказу Міністерства аграрної політики України від 12.12.2006 року № 761 вбачається, що військовий радгосп «Іскра» перейменований на Державне підприємство «Іскра». Державне підприємство "Іскра" є правонаступником майнових прав та обов'язків військового радгоспу «Іскра». Землі, якими користувався військовий радгосп «Іскра», залишилися в користування ДП «Іскра».

Відповідно до Статуту державного підприємства «Іскра», затвердженого Наказом міністра Міністерства аграрної політики України 27 грудня 2006 року №822, основним напрямком діяльності ДП «Іскра», крім іншого, є вирощування сільськогосподарських культур та заготівля кормів.

З метою встановлення меж земельних ділянок та виготовлення державного акту на право постійного користування землею на підставі розпорядження голови Зміївської районної державної адміністрації №93 від 02.02.2007 року, Державному підприємству «Іскра» надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок та складання документів, що посвідчують право постійного користування на земельні ділянки загальною площею 2787,4407 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишнього військового радгоспу «Іскра» на території Великогомільшанської сільської ради.

На виконання вказаного розпорядження Зміївської РДА, ДП «Іскра» отримано довідку про присвоєння кадастрових номерів ДП "Іскра" на території Великогомільшанської сільської ради Зміївського району Харківської області. Інших заходів, вчинених позивачем для отримання документів, що посвідчують право постійного користування на земельні ділянки судом встановлено не було.

При цьому, суд першої інстанції звернув увагу на те, що жоден з перелічених документів не позбавляє права ні військовий радгосп "Іскра", ні ДП «Іскра» на користування цими ділянками, а навпаки, підтверджує наявність такого права.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на те, що відповідно до ч.ч. 1, 5 ст.123 Земельного кодексу України (в редакції від 13.01.2007 року, чинній на час прийняття розпорядження голови Зміївської районної державної адміністрації №93 від 02.02.2007 року) надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Положеннями ч.ч. 2, 6 цієї статті визначалося, що умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Форма типового договору, нормативи та строки розробки проектів відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України. Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Колегія суддів відзначає, що в силу вимог ст.123 Земельного кодексу України в редакції від 13.01.2007 року земельні ділянки мали надаватися позивачу у постійне користування за проектами відведення цих ділянок, а не технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок та складання документів, що посвідчують право постійного користування.

Крім того, ч.1 ст.126 Земельного кодексу України в редакції від 13.01.2007 року визначалося, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.125 Земельного кодексу України в редакції від 13.01.2007 року право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Положеннями ст.125 Земельного кодексу України в чинній редакції встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із ст.126 чинного Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, як вбачається з матеріалів справи, у позивача відсутні документи, які підтверджують виникнення права постійного користування вище наведеними земельними ділянками, до суду позивачем не надано доказів виникнення та оформлення його прав на користування земельними ділянками після прийняття вище зазначеного розпорядження.

Відтак, перелічені судом першої інстанції документи не підтверджують наявність у позивача права користування земельними ділянками загальною площею 2787,4407 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (із земель колишнього військового радгоспу «Іскра) на території Великогомільшанської сільської ради.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до листа начальника ДПІ у Зміївському районі Харківської області від 28.12.2015 року № 1734/10/20-09-15-50, ДП «Іскра» сплачувався земельний податок протягом всього часу, що також підтверджує фактичне користування землями на території Великогомільшанської сільської ради Зміївського району (а.с.86).

Натомість, із вказаного листа податкового органу вбачається лише подання звітності та нарахування по земельному податку за період 2007-2014 роки, а не його сплата і фактичне користування вказаними землями.

Водночас, виходячи із листа заступника начальника ДПІ у Зміївському районі Харківської області від 28.12.2015 року № 1734/10/20-09-15-50 щодо надходжень земельного податку по ДП «Іскра» випливає, що за 2007 і 2008 роки від позивача не надходило до бюджету коштів, а з 2009 по 2015 роки суми податку зовсім різні, за 2010 рік сплачено втричі менше, ніж за попередній 2009 рік, за 2012 рік сплачено суттєво більше, ніж за 2011 рік, за 2014 рік сплачено 76244,08 грн., у той час як за 2013 рік сплачено 100480,24 грн., і тільки у 2015 році сплачено 632253,71 грн. (а.с.85).

За таких обставин, позивачем не сплачувався земельний податок протягом 2007 та 2008 років, з 2009 по 2015 рік сума податку коливалася у бік зменшення та у бік збільшення, що не дозволяє судовій колегії дійти висновку про кількість угідь, за які сплачувався податок та кількість земель, якими фактично користувався позивач, тому висновок суду першої інстанції про сплату позивачем земельного податку протягом всього часу не відповідає матеріалам справи.

Поряд із цим, суд першої інстанції послався на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2011 року у справі №2а-10817/11/2070, що залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 року, якою був встановлений факт користування земельними ділянками ДП «Іскра», тому за правилами ст. 72 КАС України цей факт, встановлений рішенням суду, яке набрало законної сили, не доказується перед судом.

Натомість, колегія суддів зазначає, що предметом спору в даній справі є перевірка законності дій відповідача щодо внесення змін до облікової статистичної звітності та усунення наслідків їх вчинення, тоді як факт користування позивачем земельними ділянками не відноситься до предмету доказування.

При цьому, предметом спору по справі №2а-10817/11/2070 є дії Державних інспекторів з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Харківській області Колій В.І. та Рєпіна О.Т. та припис Головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Харківській області від 08.08.2011 року №002294 щодо самовільного зайняття ДП «Іскра» земельних ділянок.

В мотивувальній частині ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 року по справі №2а-10817/11/2070 зазначено, що на даний час ДП "Іскра" виконує необхідні дії щодо оформлення документів на право постійного користування земельними ділянками. Між тим, під час проведення перевірки та складання оскаржуваного припису відповідачем не було враховано вказані обставини, не надано позивачу час для надання необхідних документів щодо користування земельною ділянкою, не перевірено та не встановлено розташування та межі земельної ділянки. Відповідачем не надано доказів того, що земельна ділянка площею 1215,15 га позивачем зайнята самовільно. Тому колегія суддів дійшла висновку, що проводячи перевірку відповідач діяв всупереч приписам Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Між тим, у справі №2а-10817/11/2070 судами досліджувалися обставини користування позивачем земельною ділянкою площею 1215,15 га, у той час як в цій справі розглядається питання вчинення відповідачем змін у статистичній звітності щодо земельних ділянок загальною площею 2787,4407 га.

Втім, судами у вказаній справі не було встановлено, що у ДП «Іскра» виникло право користування земельною ділянкою площею 1215,15 га, зареєстроване у встановленому законом порядку.

Отже, судові рішення у справі №2а-10817/11/2070 не є преюдиціальними по даній справі, оскільки ними не встановлено обставин, що підлягають доказуванню у цій справі.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що право постійного користування позивачем земельними ділянками підтверджується наявними в справі доказами, а тому у Відділу Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області відсутні правові підстави для виключення ДП "Іскра" із статистичної звітності. Матеріалами справи позивачем доведено факт закріплення земельних ділянок за ДП "Іскра", яким, враховуючі вищенаведені діючі законодавчі норми, чинні акти органів місцевого самоврядування та виконавчої влади України, чинну землевпорядну документацію, а також рішення суду, яке набрало законної сили, є достатнім для збереження за ДП "Іскра" земельних ділянок, але не врахований при виключенні із статистичної звітності та включення їх до запасу земель.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні відносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України "Про Державний земельний кадастр", Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Положеннями ст.13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з ст. 4 вказаного Кодексу завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ч.1 ст.92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно із ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

За визначенням ст.193 Земельного кодексу України та абз.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів.

Згідно із ст.1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Призначенням державного земельного кадастру в силу ст.194 Земельного кодексу України та ст.2 Закону України "Про Державний земельний кадастр" є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

В силу ст. 195 Земельного кодексу України основними завданнями ведення державного земельного кадастру є: а) забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки; б) застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок; в) запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

Згідно із ст.ст. 202, 204 Земельного кодексу України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом. Ведення Державного земельного кадастру здійснюється відповідно до закону.

Положеннями ст.125 Земельного кодексу України в чинній редакції встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із ст. 126 чинного Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частиною 1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав. Державна реєстрація прав є обов'язковою.

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Статтею 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачається особливості державної реєстрації прав на земельні ділянки державної та комунальної власності з урахуванням наявності рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування (постійне користування, оренду, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут).

Відтак, зазначені правові норми не передбачають виникнення у землекористувача прав на землю на підставі рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, адже державою офіційно не визнано і не підтверджено фактів виникнення у позивача прав на нерухоме майно.

У той же час, відповідно до абз.3 п.1 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 1 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів), при цьому, зазначено, зокрема, що абзац 3 пункту 1 розділу Х діє до 15.10.2010р. згідно із Законом України № 509- VI від 16.09.2008 (набрав чинності 14.10.2008 року), враховуючи зміни, внесені Законом України №2367- VI від 29.06.2010р.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" (в редакції Закону №2367-VI (2367-17) від 29.06.2010р.) встановлено, що прийняті і не виконані до набрання чинності цим Законом рішення відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, а розроблені відповідно до цих рішень проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розглядаються в установленому законом порядку.

Отже, з системного аналізу наведених правових норм випливає, що прийняті до 01.01.2008 року дозволи на розроблення проекту відведення земельної ділянки після 14.10.2010 року втратили чинність.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що розпорядження голови Зміївської районної державної адміністрації №93 від 02.02.2007 року, яким надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою замість проекту відведення земельної ділянки, тобто всупереч ст.123 Земельного кодексу України, станом на 15.10.2010 року втратило чинність, оскільки не було виконане.

Тому посилання суду першої інстанції на чинну землевпорядну документацію є помилковим.

Колегія суддів також відзначає, що в матеріалах справи містяться копії виданих позивачу довідок про кількісні характеристики земельної ділянки, розподілення земель між власниками і користувачами (за даними форми 6-зем), виданих Управлінням Держкомзему у Зміївському районі 10.02.2011 року №01-15/420, 07.02.2012 року №01-15/451, 28.01.2013 року №01-15/179; довідок з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, виданих Відділом Держземагентства у Зміївському районі Харківської області 16.02.2014 року №01-15.1/473, 28.11.2014 року №01-15.1/2466, 24.01.2015 року №01-15.1/578, в яких кадастрові номери не зазначені, а в розділі документи, що посвідчують право на земельну ділянку відзначено, що правовстановлюючі документи на земельні ділянки - відсутні (а. с. 92-97).

Відповідно до п. 26 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. №1051, система кадастрової ідентифікації об'єктів Державного земельного кадастру є єдиною на всій території України. Ідентифікатором земельної ділянки у Державному земельному кадастрі є її кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки не відображає її приналежність до будь-якої адміністративно-територіальної одиниці в межах державного кордону. Кадастровим номером земельної ділянки є індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування. Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку, інших відомостей про неї кадастровий номер не змінюється (п.29).

Таким чином, відсутність у вказаних довідках ідентифікуючих ознак земельних ділянок не дозволяє вважати, що ДП «Іскра» є користувачем земель сільськогосподарського призначення на території Великогомільшанської сільської ради загальною площею 2787,4407 га.

Враховуючи викладене, колегія судів не погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що наявні у справі докази є достатніми для збереження за ДП "Іскра" земельних ділянок, оскільки, досліджені судовою колегією матеріали справи, у тому числі архівна довідка, судові рішення у справі №2а-10817/11/2070, не дозволяють суду дійти висновку про набуття позивачем прав на земельні ділянки загальною площею 2787,4407 га як до 1 січня 2013 року так і після.

Тому посилання суду першої інстанції на ч.2 ст.149 Земельного кодексу України є помилковими, оскільки вилучення земельних ділянок можливе лише у законного землекористувача в розумінні ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України, Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про державний земельний кадастр».

Приймаючи до уваги доводи адміністративного позову про те, що під час здійснення ДП «Іскра» необхідних заходів, спрямованих на виконання розпорядження №93 від 02.02.2007р. Зміївської районної державної адміністрації, відповідач вчинив оскаржувані дії, що стало підставою для видання наказів про надання ОСОБА_1 дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які фактично перебувають у користуванні ДП «Іскра», в оренду для ведення фермерського господарства, суд першої інстанції не послався на відповідні докази та не обґрунтував взаємозв'язку між вчиненими відповідачем діями щодо відмови у наданні довідки та наслідків у вигляді видання наказів.

На думку суду першої інстанції про внесення змін до статистичних даних свідчить відмова відповідача у наданні довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель землекористувачами, угіддями, в якій Відділ Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області посилається на відсутність у Відділі інформації про наявність у підприємства акту на право постійного користування земельними ділянками та не підтвердження повноважень особи, котра підписала заяву.

Втім, судом першої інстанції не було встановлено обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, а саме: які обставини слугували підставою для видання наказів щодо третьої особи і чи могли ними бути дані статистичної звітності по формі №6-зем; якими доказами підтверджується виключення земельних ділянок загальною площею 2787,4407 га з облікової статистичної звітності.

Водночас, на виконання вимог суду апеляційної інстанції відповідачем повідомлено про те, що Відділом Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області будь-які дії щодо внесення змін до облікової статистичної звітності по формі 6-зем та 2-зем з виключення земельних ділянок загальною площею 2787,4407 га, які на думку позивача перебувають у постійному користуванні ДП «Іскра» на території Великогомільшанської сільської ради Зміївського району Харківської області та включення їх до земель запасу, не здійснювалися.

Також судова колегія знаходить слушними доводи апелянта, що наказ Державного комітету статистики України №377 від 05.11.1998 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.12.1998 року за №788/3228, яким затверджені форми державної статистичної звітності із земельних ресурсів та Інструкцію з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), втратив чинність на підставі Наказу Державної служби статистики №190 від 19.08.2015 року.

Отже, втрата чинності вказаним наказом №377 від 05.11.1998 року виключає задоволення позову в частині зобов'язання відповідача відновити в обліковій статистичній звітності по ф 6-ЗЕМ та 2-ЗЕМ протиправно виключені земельні ділянки площею 2787,4407 га, які перебувають у постійному користуванні Державного підприємства Іскра" на території Великогомільшанської сільської ради Зміївського району Харківської області станом на 01.01.2016 року, оскільки згідно чинного законодавства, відновлення відомостей у статистичній звітності (форми 6-зем, 2-зем) не є технічно можливим.

Між тим, Інструкція з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем) розроблена відповідно до Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 № 15, п.8 якого визначалося, що облік кількості земель ведеться по власниках землі і землекористувачах, у тому числі орендарях.

Пунктом 17 вказаного Положення передбачалося, що власники землі та землекористувачі щорічно не пізніше 15 січня подають територіальним органам Держкомзему за місцезнаходженням земельних ділянок звіти за станом на 1 січня про зміни, що відбулися у складі земель, які знаходяться у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди. Зміст звітних даних державного земельного кадастру та порядок їх подання визначалися у формах державної звітності (п.18). Звітні дані про кількість земель складалися щорічно (п.19).

Як випливає з Додатку 6 до Наказу Державного комітету статистики України від 05.11.98 року N377 форми 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем подавалися інженерами-землевпорядниками сіл, селищ, міських (містрайонного підпорядкування) управлінь (відділів) земельних ресурсів - сільським, селищним, міським радам, районним відділам земельних ресурсів до 10 січня. У самій формі звітності видавником звітів зазначено: сільська, селищна, міська рада

Втім, вказана Постанова Кабінету Міністрів України від 12.01.1993р. № 15 втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. №1051, якою затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру.

Відповідно до п.п.10, 12 Порядку ведення Державного земельного кадастру відомостями Державного земельного кадастру є всі відомості, які підлягають внесенню до нього згідно з цим Порядком та у порядку інформаційної взаємодії з іншими кадастрами та інформаційними системами, а також відомості, одержані внаслідок їх оброблення, систематизації та узагальнення. Відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об'єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.

Відомості Державного земельного кадастру підлягають відображенню у документах Державного земельного кадастру (п.13).

Пунктом 9 Порядку ведення Державного земельного кадастру передбачено, що до повноважень Державного кадастрового реєстратора територіальних органів Держгеокадастру у районах, містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення, зокрема, належать: 1) внесення або надання відмови у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про землі та земельні ділянки (їх частини), розташовані в межах району, міста республіканського (Автономної Республіки Крим) чи обласного значення; 7) узагальнення відомостей про землі в межах району, міста республіканського (Автономної Республіки Крим) чи обласного значення за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру; 9) виправлення помилок у Державному земельному кадастрі, допущених у відомостях щодо об'єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту.

За правилами ч.ч.1, 4 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Надання відомостей з Державного земельного кадастру у визначених частиною першою статті 38 цього Закону випадках може здійснюватися також адміністраторами центрів надання адміністративних послуг у порядку, встановленому Законом України "Про адміністративні послуги", або уповноваженими посадовими особами виконавчих органів місцевого самоврядування, які успішно пройшли стажування у сфері земельних відносин та відповідають кваліфікаційним вимогам, зазначеним у частині третій цієї статті.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території) за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру.

Пунктом 162 Порядку ведення Державного земельного кадастру визначено, що відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Водночас, слід зазначити, що Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №337 від 30.12.2015 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 року за №133/28263, затверджено форми адміністративної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 11-зем, 12-зем, 15-зем, 16-зем) та Інструкції щодо їх заповнення.

Пунктом 2 зазначеного Наказу Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру встанвлено: до 01 липня 2016 року забезпечити перенесення даних державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем) до передбаченої цим наказом звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 11-зем, 12-зем, 15-зем, 16-зем); забезпечити, починаючи з 01 липня 2016 року, кількісний облік земель відповідно до затверджених цим наказом форм адміністративної звітності.

У п. 3 Інструкції із заповнення форм адміністративної звітності визначено, що форми адміністративної звітності на рівні районів складаються державними кадастровими реєстраторами територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) у районах, що узгоджується із Законом України «Про державний земельний кадастр».

Слід зауважити, що ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи, Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр (п.4 Порядку ведення Державного земельного кадастру).

Відповідно до п.5 Порядку ведення Державного земельного кадастру державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов'язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється. Під втручанням у діяльність Державного кадастрового реєстратора розуміється прямо не передбачена законодавством дія будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань, яка стосується здійснення Державним кадастровим реєстратором повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком.

В силу п.68 вказаного Порядку відомості про об'єкти Державного земельного кадастру, що змінюються, вносяться до Державного земельного кадастру безперервно. Відомості (зміни до них) вносяться одночасно до документів Державного земельного кадастру в текстовій та графічній формі.

Внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється без подання заяви у випадках: отримання відомостей (змін до них) у порядку інформаційної взаємодії з кадастрами та інформаційними системами; отримання від органів державної влади та органів місцевого самоврядування рішень про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель; зазначених у пункті 119 цього Порядку (п.69).

Згідно із пп.10 п.97 Порядку ведення Державного земельного кадастру до Державного земельного кадастру вносяться відомості (зміни до них) про землі в межах територій адміністративно-територіальних одиниць, зазначені у пункті 22 цього Порядку, на підставі: щодо розподілу земель між власниками, користувачами: державної статистичної звітності - до 2015 року; даних державного реєстру земель; даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Попри це, захист судом прав на землю здійснюється способами, визначеними ст.ст.16, 21, 393 Цивільного кодексу України, ст.152 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України тільки власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Таким чином, відсутність державної реєстрації за позивачем права користування земельними ділянками унеможливлює захист прав позивача у визначений ним спосіб, інтерес позивача не пов'язаний з його суб'єктивними правами, тому він не підлягає правовому захисту і не може вважатись законним інтересом, оскільки, на переконання судової колегії, заявлений позов не направлено на відновлення порушеного права.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Отже, з огляду на вимоги ч.2 ст.19 Конституції України, ч.3 ст.2 КАС України, підстав для визнання протиправними дій Відділу Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області щодо внесення змін до облікової статистичної звітності по ф 6-зем з виключення земельних ділянок загальною площею 2787,4407 га, які перебувають у постійному користуванні Державного підприємства «Іскра» на території Великогомільшанської сільської ради Зміївського району Харківської області та включення їх до земель запасу, у суду першої інстанції не було, оскільки це є дискреційними повноваженнями державного кадастрового реєстратора і втручання у них є неприпустимим.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового закріпленні в ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, дав неналежну оцінку доказам, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, колегія судів дійшла висновку про скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової постанови - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2016р. по справі № 820/1527/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Державного підприємства "Іскра" до Відділу Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя П’янова Я.В. Судді Зеленський В.В. Чалий І.С. Повний текст постанови виготовлений 05.08.2016 р.