Ухвала

від 02.08.2016 по справі 818/248/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 р.Справа № 818/248/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бартош Н.С. , Бенедик А.П.

за участю секретаря судового засідання - Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробничий комплекс «РОНА-МАРКЕТ» до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В с т а н о в и л а:

10.03.2016 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробничий комплекс «РОНА-МАРКЕТ» (далі - ТОВ «ТВК «РОНА-МАРКЕТ») звернувся до суду з позовом, яким просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у м. Сумах) від 04.12.2015 року:

- № НОМЕР_1, яким підприємству на підставі акті перевірки від 16.11.2015 року № 3114/2207/34362905 за порушення п.п. 14.1.36, п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у сумі 36.910 грн, у тому числі - 29.528 грн - за основним платежем, 7382 грн - штрафні санкції та

- № НОМЕР_2, яким підприємству на підставі того ж акту перевірки за порушення п.п. 14.1.36, п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за звітний податковий період - липень 2015 року (декларація від 18.08.2015 року № НОМЕР_3) в сумі 2.096 грн.

Позивач зазначає, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, згідно з якими фінансово-господарські операції по взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «ОПТЦЕНТР» фактично не здійснювались, є необґрунтованими, оскільки реальність операцій з придбання товарів підтверджується належними документами: видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, сертифікатами якості. Вказує, що позапланова документальна виїзна перевірка торгівельно-виробничого комплексу була проведена з порушеннями, а саме надіслані платнику податків запити № 56473/10/18-19-22.07 від 19.05.2015 року та № 41810/18-19-15-01 від 13.08.2015 року «Про надання інформації та її документального підтвердження» не містять конкретного переліку документів, які пропонується надати (замість цього у запитах наведено загальний опис взагалі існуючих найменувань первинних документів), а також підстав для їх надіслання у розумінні п.73.3 ст.73 ПК України, у зв'язку з чим у підприємства відсутній обов'язок надавати відповіді на ці запити.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року адміністративний позов задоволений.

Судове рішення вмотивовано тим, що контролюючим органом не представлено доказів неможливості виконання контрагентом позивача - ТОВ «ОПТЦЕНТР» поставки товару, не спростовано реальності цих операцій в силу відсутності активу (результатів), який виступав предметом поставки, відсутності руху такого активу на шляху від задекларованого постачальника до покупця, тобто позивача.

З приводу посилань представника ДПІ у м. Сумах в своїх запереченнях на позовну заяву на обов'язок платника податків як учасника господарського обороту проявляти розумну обачливість у господарських правовідносинах та необхідність покладання несприятливих наслідків недостатньої обережності на особу, якою були укладені відповідні правочини з третіми особами, що вчинили протиправні дії, судом зазначено, що дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні або нереальності господарської операції, або відсутності в ній ділової мети, яка зі змісту положень ст. 14 ПК України передбачає обов'язкову спрямованість будь - якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

При виконанні спірних операцій позивач законно передбачав добросовісність свого контрагента, оскільки орган державної реєстрації зареєстрував таку юридичну особу, а податковий орган поставив їх на податковий облік, то таким чином визнав їх право укладати правочини, здійснювати господарські операцій та нести визначені законом права та обов'язки.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі ДПІ у м. Сумах, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволені адміністративного позову.

Скаржник зазначає, що згідно з наявною податковою інформацією ТОВ «ОПТЦЕНТР» у період з 01.01.2013 року по липень 2015 року не придбавало дверей металевих імпортного виробництва та не мало взаємовідносин з імпортерами даного виду товару.

На підставі аналізу бази вантажно-митних декларацій ТОВ «ОПТЦЕНТР» встановлено, що зазначені у податкових накладних, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит з податку на додану вартість за травень-липень 2015 року, двері металеві виробництва Китаю на митну територію України ним не ввозились, а відтак реальна поставка на адресу позивача у травні-липні 2015 року зазначених дверей не підтверджується.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 02.11.2015 року до 10.11.2015 року фахівцями ДПІ у м. Сумах проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТВК «РОНА-МАРКЕТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ПП «Будпостач» (код ЄДРПОУ 24267110) за період січень, квітень, травень, червень, липень 2015 року, ТОВ «Факельманн Україна» (код ЄДРПОУ 36712626) за період березень 2015 року, ТОВ «ОПТЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 37959889) за період травень, червень, липень 2015 року та ТОВ «Агромаштрейд» (код ЄДРПОУ 39242429) за період червень, липень 2015 року, за результатами якої складено акт від 16.11.2015 року №3114/2207/34362950/262 (а.с.12-69).

Згідно висновків зазначеного акту перевірки: встановлено порушення пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду сплачується до державного бюджету (р.25,р.25.1) на загальну суму 29528грн., в т.ч. за травень 2015 року на суму 2310грн., за липень 2015 року на суму 27218грн. та встановлено завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.24) за липень 2015 року, на суму 2096грн.

Висновки, викладені в акті перевірки, базуються на проведенні безтоварних операцій між позивачем із ТОВ «ОПТЦЕНТР» (а.с.17,48-62, 66).

Так, податковим органом враховано, що ТОВ «ОПТЦЕНТР» згідно з аналізом бази даних вантажно-митних декларацій не ввозило на митну територію України двері металеві виробника - Китай, тобто не придбавало і не виробляло даний товар, внаслідок чого він і не міг бути в подальшому реалізований позивачу.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.12.2015 року №0002932207 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 36910грн., у т.ч. на 29528грн. за основним платежем та на 7382грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 04.12.2015 року №0002942207 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 2096грн. (а.с.10-11).

Колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ «ТВК «РОНА-МАРКЕТ», зазначає, що відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 4 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 цього кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У п. 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи викладені норми ПК України, існує декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Положеннями ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року N 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» подальшими змінами та доповненнями, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються наданих бухгалтерського обліку.

Вирішуючи спір, та приймаючи рішення про скасування податкового повідомлення - рішення, суд виходив з того, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій, у охопленому перевіркою періоді, між ТОВ «ТВК «РОНА-МАРКЕТ» та його контрагентом ТОВ «ОПТЦЕНТР» та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, видатковим накладним. У зв'язку з отриманням послуг відбулись реальні зміни майнового стану платника податків, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Судом встановлено, що між ТОВ «ОПТЦЕНТР» (постачальник) та ТОВ «ТВК «РОНА-МАРКЕТ» (покупець) укладено договір постачання № 1 від 09.01.2015 року, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його вартість на умовах, визначених цим договором (п.1.1).

Право власності на товар, як вказано в п.1.4 договору (а.с.85-90), переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Детальний асортимент (номенклатура) товару, його вартість та кількість, що постачається постачальником покупцю згідно з цим договором, зазначається у видаткових накладних постачальника (п.3.1).

Право власності на товар виникає у покупця з моменту отримання товару від постачальника (п.4.9).

Датою поставки відповідно до п.5.6 договору вважається дата поставки (передачі) товару покупцю, що підтверджується підписом у видатковій накладній.

Так, на підтвердження реальності виконання умов договору позивачем було надано податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення про оплату отриманого товару, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості (а.с.91-105, 108-110).

Крім того, на підтвердження використання отриманого товару у господарській діяльності позивачем надано копії фіскальних чеків на продаж дверей вхідних металевих та видаткових накладних (а.с.11-123).

Колегія суддів звертає увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку податкового органу в акті перевірки відсутні.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що первинні і розрахункові документи ТОВ «ТВК «РОНА-МАРКЕТ», що були надані для перевірки, не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 ПК України та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про те, що відповідачем не спростовано обставин реальності господарських взаємовідносин між ТОВ «ТВК «РОНА-МАРКЕТ» та ТОВ «ОПТЦЕНТР» в перевіряємий період.

При цьому, колегія суддів зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відповідачем же, відповідно до приписів ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано доказів недійсності господарських операцій за договором постачання № 1 від 09.01.2015 року в охопленому перевіркою періоді, використання позивачем отриманого товару не за призначенням. Судом самостійно таких доказів не виявлено.

ДПІ у М. Сумах судам першої та апеляційної інстанції не надано доказів неможливості виконання контрагентом ТОВ «ОПТЦЕНТР» поставки товару, не спростовано реальності цих операцій в силу відсутності активу (результатів), який виступав предметом поставки, відсутності руху такого активу на шляху від задекларованого постачальника до покупця (позивача у справі).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини недоведеності факту імпорту чи виробництва металевих дверей ТОВ «ОПТЦЕНТР» не можуть спростовувати фактичне виконання спірних операцій, оскільки податковим органом не встановлено придбання ТОВ «ТВК «РОНА-МАРКЕТ» саме такого товару в інших суб'єктів господарювання, а не у ТОВ «ОПТЦЕНТР».

На думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Посилання апелянта на обов'язок платника податків як учасника господарського обороту проявляти розумну обачливість у господарських правовідносинах та необхідність покладання несприятливих наслідків недостатньої обережності на особу, якою були укладені відповідні правочини з третіми особами, що вчинили протиправні дії, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту. Отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону, оскільки ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не мають преюдиційного характеру та не є документами, що достовірно та беззаперечно підтверджують обставини фактичної дійсності. Дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні або нереальності господарської операції, або відсутності в ній ділової мети, яка зі змісту положень ст.14 Податкового кодексу України передбачає обов'язкову спрямованість будь - якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Таким чином, викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу щодо провадження контрагентом позивача протиправної діяльності не є безпосереднім та беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій, наведені висновки відповідача, що стосуються оцінки діяльності контрагента позивача, самі по собі не можуть спростовувати факти, засвідчені первинними документами.

Отримання контролюючим органом інформації про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону, оскільки ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не мають преюдиційного характеру та не є документами, що достовірно та беззаперечно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав судам першої та апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки про порушення підприємством позивачем податного законодавства при оформленні господарських відносин з ТОВ «ОПТЦЕНТР», і не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст. 202 КАС України для скасування судового рішення та приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 41ч. 1, 55, 160, 167, 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повний текст ухвали виготовлено та підписано 05 серпня 2016 року.