Ухвала

від 03.08.2016 по справі 910/3084/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"03" серпня 2016 р. Справа №910/3084/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Кропивної Л.В.

за участю представників:

від апелянта - товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙ ВУД" - Кучменко С.В., довіреність № б/н від 28.04.2016;

від позивача - Пісний А.В., довіреність № 2143/03 від 25.04.2016;

від першого відповідача - представник не прибув;

від другого відповідача - представник не прибув;

від третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор-Сервіс" - Крупельницький В.Л., довіреність № б/н від 13.01.2016;

від товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Комфорт" - Крупельницький В.Л., довіреність № б/н від 21.02.2016;

від ТОВ "Омокс" - Гураль О.В., довіреність № б/н від 03.08.2016,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙ ВУД" на ухвалу господарського суду міста Києва від 23.06.2016р. у справі №910/3084/16 (суддя Стасюк С.В.) за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Національні інвестиції" Волощука І.Г. до товариства з обмеженою відповідальністю "Лендблоксінвестмент" та дочірнього підприємства "Мілкіленд-Україна", за участю за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор-Сервіс" про стягнення 51 623 441, 74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк "Національні інвестиції" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Національні інвестиції" Волощука І.Г. звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Лендблоксінвестмент" та дочірнього підприємства "Мілкіленд-Україна" про стягнення 51 623 441,74 грн., в тому числі 48 480 821,89 грн. - заборгованість за кредитом, 3 142 619,85 грн. - заборгованість за відсотками.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.03.2016 року, залучено до участі у справі № 910/3084/16 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор-Комфорт".

До господарського суду міста Києва від третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Комфорт" надійшло клопотання про здійснення заміни вказаної особи її правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор-Сервіс".

Вищевказана заява була обґрунтована тим, що 19.04.2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор-Комфорт" та товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор-Сервіс" було укладено Договір № 139-15/Ф-1 про відступлення права вимоги.

Відповідно до умов вказаного договору до нового кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор-Сервіс" перейшли всі права товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Комфорт", що були відступленні останньому АТ "Банк "Національні інвестиції" на підставі Договору відступлення прав вимоги № 139-15/Ф від 27.08.2015 року за Кредитним договором № 139-15 від 28.05.2015 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.06.2016 у справі №910/3084/16 здійснено заміну товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Комфорт" на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор-Сервіс".

Також, 23.06.2016 господарським судом міста Києва прийнято рішення у даній справі, яким у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, товариство з обмеженою відповідальністю "МАЙ ВУД" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 23.06.2016 у справі №910/3084/16 скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Комфорт" про заміну його правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор-Сервіс".

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на наступне.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.03.2016 у справі № 910/2137/16 було присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Комфорт" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙ ВУД" 12 200 грн. поворотної фінансової допомоги.

На виконання вказаного рішення позивачу було видано наказ. Згодом, при примусовому виконанні рішення у справі №910/2137/16 виконавчою службою накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, а також кошти боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Комфорт".

Як зазначає апелянт, станом на день набрання рішенням господарського суду міста Києва від 15.03.2016 у справі № 910/2137/16 у товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Комфорт" були майнові права (права вимоги по зобов'язанням), за рахунок яких товариство з обмеженою відповідальністю "МАЙ ВУД" могло задовольнити свої вимоги.

Так, скаржник зазначає, що 27.08.2015 між АТ "Банк "Національні інвестиції" та товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор-Комфорт" укладено договір про відступлення прав вимоги, за яким банк відступив вказаній особі права вимоги до боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Лендблоксінвестмент" за кредитним договором від 28.05.2015, включаючи основну суму кредиту, відсотків за ним, а також штрафні санкції.

При цьому, апелянт зазначає, що вказаних сум було б достатньо для виконання рішення у справі від 15.03.2016 у справі № 910/2137/16.

Згодом, а саме 19.04.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор-Комфорт", як первісним кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор-Сервіс" було укладено Договір № 139-15/Ф-1 про відступлення права вимоги.

Відповідно до умов вказаного договору до нового кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор-Сервіс" перейшли всі права товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Комфорт", що були відступленні останньому АТ "Банк "Національні інвестиції" на підставі Договору відступлення прав вимоги № 139-15/Ф від 27.08.2015 року за Кредитним договором № 139-15 від 28.05.2015 року.

Таким чином, апелянт зазначає, що поряд з відсутністю у товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Комфорт" рухомого, і нерухомого майна та коштів, вказана особа після набрання чинності рішенням господарського суду міста Києва від 15.03.2016 у справі № 910/2137/16 позбулася ще й майнових прав, за рахунок яких товариство з обмеженою відповідальністю "МАЙ ВУД" могло б задовольнити свої вимоги

Так, скаржник зазначає, що договір № 139-15/Ф-1 про відступлення права вимоги спрямований на ухилення товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Комфорт" від проведення розрахунків по своїм зобов'язанням з товариством з обмеженою відповідальністю "МАЙ ВУД".

Наведені обставини апелянт вважає підставами для скасування оскаржуваної ухвали.

В ході апеляційного провадження до апеляційного суду товариством з обмеженою відповідальністю "Омокс" було подано клопотання про залучення його до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

В обґрунтування поданого клопотання заявник посилається на те, що він також як і товариство з обмеженою відповідальністю "МАЙ ВУД" є кредитором товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Комфорт", а заміна вказаного товариства на товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор-Сервіс" фактично позбавляє вказаних осіб можливості стягнути заборгованість з боржника.

Колегія суддів розглянувши подане клопотання дійшла висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на наступне.

Господарський процесуальний кодекс України передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін (стаття 27 Господарського процесуального кодексу України). Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України така третя особа може бути залучена до участі у справі за її заявою, а також за клопотанням сторін, прокурора. З підстав, зазначених у третьому і четвертому реченнях частини першої згаданої статті, господарський суд залучає певну особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, й за відсутності згаданих заяви чи клопотання.

Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому (п. 1.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

У даному випадку заявником не доведеного того, що рішення у даній справі може вплинути на його права та обов'язки щодо однієї із сторін.

При цьому, доводи про те, що заміна товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Комфорт" на товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор-Сервіс" фактично позбавляє заявника можливості стягнути заборгованість з боржника не свідчать про вплив рішення у даній справі на права та обов'язки вказаної особи.

Так само вказана особа у зв'язку з прийняттям рішення у даній справі не наділяється новими правами, на неї не покладаються нові обов'язки, також не змінюються її наявні права та/або обов'язки, та вона не позбавляється певних прав та/або обов'язків у майбутньому (у тому числі права на стягнення заборгованості з боржника у примусовому порядку).

З наведеного слідує, що у товариства з обмеженою відповідальністю "Омокс" відсутній юридичний інтерес у даній справі.

Таким чином, клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Омокс" підлягає залишенню без задоволення.

В судовому засіданні 03.08.2016 представники апелянта та позивача у справі підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити.

Представник третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор-Сервіс" та товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Комфорт" заперечив проти апеляційної скарги та просив припинити апеляційне провадження.

Відповідачі правом на участь своїх представників у судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми у даному судовому засіданні від відповідачів до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників відповідачів не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи належне повідомлення відповідачів, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Розглянувши апеляційну скаргу, додані до неї матеріали, вислухавши представників сторін та учасників судового процесу, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙ ВУД" на ухвалу господарського суду міста Києва від 23.06.2016р. у справі №910/3084/16 про заміну третьої особи її правонаступником підлягає припиненню, виходячи з наступного.

Пунктом 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України передбачено як основну засаду судочинства забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, наведені конституційне та законодавче положення ставлять в залежність реалізацію конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження від положень процесуального закону, яким є Господарський процесуальний кодекс України.

Положеннями ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 106 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду:

1) про вжиття запобіжних заходів, відмову в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів, залишення без змін ухвали про вжиття запобіжних заходів, зміну чи скасування ухвали про вжиття запобіжних заходів;

2) про повернення позовної заяви;

3) про відмову у прийнятті позовної заяви;

4) про передачу справи за підсудністю;

5) про забезпечення позову, скасування забезпечення позову;

6) про зупинення провадження у справі;

7) про припинення провадження у справі;

8) про залишення позову без розгляду;

9) про затвердження мирової угоди;

10) у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

11) про відмову прийняти додаткове рішення, ухвалу;

12) про роз'яснення чи відмову у роз'ясненні рішення, ухвали;

13) про внесення виправлень у рішення, ухвалу;

14) про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами;

15) окрема;

16) додаткова;

17) про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання;

18) про внесення виправлень до наказу, визнання наказу таким, що не підлягає виконанню;

19) про видачу дубліката наказу або відмову у його видачі;

20) про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміни способу та порядку їх виконання;

21) про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби;

22) про відмову у прийнятті заяви про скасування рішення третейського суду;

23) про повернення заяви про скасування рішення третейського суду;

24) про відмову поновити пропущений процесуальний строк;

25) про повернення заяви про видачу виконавчого документа за рішенням третейського суду.

Вказана стаття господарського процесуального кодексу України містить виключний перелік імперативних норм про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному та касаційному порядку.

У частині третій статті 25 Господарського процесуального кодексу України вказано, що про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України не передбачає можливості оскарження ухвали про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником окремо від рішення суду.

Вказане не стосується лише ухвал про заміну сторони у виконавчому провадженні, які виносяться після рішення та відповідно оскаржити такі ухвали разом із рішенням неможливо.

Так, у п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" зазначено про те, що якщо ухвали місцевого господарського суду за приписами процесуального закону неможливо оскаржити одночасно з оскарженням рішення господарського суду (зокрема йдеться про ухвалу про заміну сторони виконавчого провадження), то такі ухвали, в тому числі й про відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій, можуть бути переглянуті в апеляційному порядку.

Враховуючи те, що у даному випадку заміна сторони її правонаступником здійснена судом до прийняття рішення у даній справі, така ухвала господарського суду не підлягає окремому оскарженню від рішення суду.

У п.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" вказано, що наслідки подання апеляційних скарг на ухвали місцевого господарського суду, які не піддягають оскарженню окремо від рішення суду, визначено частиною другою статті 106 Господарського процесуального кодексу України. У разі помилкового прийняття апеляційним господарським судом до провадження скарги на ухвалу, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, таке провадження підлягає припиненню на підставі статті 80 та частин першої і другої статті 106 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙ ВУД" на ухвалу, яка не може бути оскаржена в апеляційному порядку, прийнята апеляційним господарським судом до провадження, враховуючи положення п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", апеляційне провадження за цією скаргою підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, що застосовується за аналогією.

При цьому, слід зазначити, що згідно ч. 2 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Також, в контексті подання апеляційної скарги на ухвалу суду товариством з обмеженою відповідальністю "МАЙ ВУД", як особою, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Суд не вирішив питання про права та обов'язки ТОВ "МАЙ ВУД".

Згідно п. 5-2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження, повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

У даному випадку, колегією суддів встановлено, що права апелянта оскаржуваною ухвалою жодним чином не порушуються та крім цього питання про його права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися.

Доводи апелянта про те, що договір № 139-15/Ф-1 про відступлення права вимоги спрямований на ухилення товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Комфорт" від проведення розрахунків по своїм зобов'язанням з товариством з обмеженою відповідальністю "МАЙ ВУД" не свідчать про те, що заміна третьої особи її правонаступником порушує права скаржника.

Так, неналежне виконання своїх зобов'язань контрагентами апелянта та відсутність у них будь-якого майна за рахунок якого останній міг би задовольнити свої вимоги не може бути підставою для відмови у заміні сторони її правонаступником.

З огляду на викладене, апелянтом не доведено обставин порушення його прав оскаржуваною ухвалою.

Крім цього, як вже було зазначено вище питання про права і обов'язки товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙ ВУД" стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися.

Таким чином, не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, у зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙ ВУД" на ухвалу господарського суду міста Києва від 23.06.2016р. у справі №910/3084/16 підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. 86, ч. 1, 2 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙ ВУД" на ухвалу господарського суду міста Києва від 23.06.2016р. у справі №910/3084/16.

2. Матеріали справи 910/3084/16 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

Л.В. Кропивна