Постанова

від 04.08.2016 по справі 911/1117/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2016 р. Справа№ 911/1117/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Рудченка С.Г.

Ільєнок Т.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 04.08.2016 року по справі №911/1117/15 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільбуд"

на рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2016р.

у справі №911/1117/15 (суддя Христенко О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербудкепітал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільбуд"

про стягнення 634 916,48 грн.

та за зустрічним позовом про стягнення 577 347,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

В березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербудкепітал" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільбуд" 634 916,48 грн., з яких: 421 015,16 грн. основного боргу, 31 263,78 грн. пені, 29 982,40 грн. 3% річних та 152 655,14 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Бориспільбуд" умов договору №5-С/03-12 від 20.03.2012р.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бориспільбуд" звернулося до Господарського суду Київської області з зустрічним позовом про стягнення з Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербудкепітал" 577 347,59 грн. збитків у вигляді витрат, понесених на усунення недоліків в роботі останнього.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.04.2015р. у справі №911/1117/15 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю повернуто без розгляду.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.06.2015р. у справі №911/1115/16 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербудкепітал" 421 015,16 грн. основного боргу, 29 596,19 грн. 3% річних, 152 655,14 грн. інфляційних втрат та 12 065,33 грн. судового збору, у задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015р. скасовано ухвалу Господарського суду Київської області від 24.04.2015р. у справі №911/1117/15 та зустрічну позовну заяву передано на розгляд до Господарського суду Київської області для спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.06.2015р. у справі №911/1117/15 прийнято зустрічний позов до розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2015р. рішення Господарського суду Київської області від 02.06.2015р. у справі №911/1117/15 скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2015р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2015р. та рішення Господарського суду Київської області від 02.06.2015р. скасовано, а справу №911/1117/15 передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

При новому розгляді даної справи, рішенням Господарського суду Київської області від 17.02.2016р. первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербудкепітал" 421 015,16 грн. основного боргу, 152 655,14 грн. інфляційних, 29 596,19 грн. 3% річних та 12 065,33 грн. судового збору, у задоволенні решти позову відмовлено.

Також, відмовлено в задоволенні зустрічного позову.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції від 17.02.2016р., Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільбуд" звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить зазначене рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні первісних позовних вимог, а зустрічні позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи; на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтербудкепітал" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

04.08.2016р. представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільбуд" подано через канцелярію суду клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «УМК».

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербудкепітал" в судовому засіданні заперечував проти задоволення зазначеного клопотання.

Розглянувши в судовому засідання дане клопотання, дослідивши матеріали справи та заслухавши думку представників сторін, судова колегія вважає, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки рішення суду в даному випадку не впливає на права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю «УМК».

Згідно із ч.1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

У відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтербудкепітал", як субпідрядником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бориспільбуд", як підрядником, був укладений Договір №5-С/03-12 (далі - Договір), відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язується виконати будівельні роботи: оздоблення фасадів; штукатурні роботи; малярні роботи; мурування стін і перегородок; цементно-піщані стяжки; улаштування керамічної плитки; улаштування підвісних стель, на будівництві житлового комплексу з вбудованими приміщеннями соціального призначення та паркінгами по вулиці Онуфрія Трутенка, 3, у Голосіївському районі, міста Києва, будинок №1 (далі - об'єкт), згідно із затвердженою проектною документацією (далі - роботи), передати виконані роботи у встановлений цим Договором строк підряднику.

Підрядник зобов'язується надати субпідряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти виконані роботи і повністю сплатити вартість виконаних робіт у порядку і в розмірах, передбачених Договором та додатками до нього (п.2.2 Договору).

Згідно із п.5.1 Договору орієнтована сума Договору складає 1 711 507,20 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 285 251,20 грн.

Загальна сума Договору обчислюється з розрахунку вартості робіт, що вказані у п. 2.1 Договору і приведена в локальному кошторисі, що додається до Договору (п.5.2 Договору).

У відповідності до п.п.5.5, 5.6 Договору оплата вартості робіт, з урахуванням фактично виконаних обсягів робіт, здійснюється підрядником на підставі актів виконаних робіт, щомісячно, не пізніше 10 числа кожного місяця, на підставі Довідки про вартість робіт (форма КБ-3).

Договір діє з моменту підписання обома сторонами до повного виконання сторонами зобов'язань за ним (пункт 11.1 Договору).

В подальшому між сторонами було укладено Додаткові угоди №1 від 10.04.2012р. та №4 від 02.07.2012р. до Договору.

На підтвердження виконання робіт за Договором ТОВ «Інтербудкепітал» надано до матеріалів справи копії актів приймання виконаних будівельних робіт (типової форми № КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт (типової форми № КБ-3) на загальну суму 732 551,49 грн.

Підписи уповноважених представників сторін на зазначених актах та довідках скріплені відбитками печаток обох сторін, що підтверджує факт прийняття ТОВ «Бориспільбуд» виконаних за Договором робіт та погодження їх вартості.

Тобто, ТОВ «Інтербудкепітал» відповідно до умов Договору виконано роботи всього на суму 732 551,49 грн., а ТОВ «Бориспільбуд», в свою чергу, ці роботи прийнято без зауважень.

Проте, ТОВ «Бориспільбуд» грошові зобов'язання за Договором виконано частково: оплачено підрядні роботи на суму 311 536,33 грн., що підтверджується банківськими виписками Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", що засвідчені підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплені відбитком її печатки.

Оскільки ТОВ «Бориспільбуд» зобов'язання за Договором з оплати вартості робіт, що виконані ТОВ «Інтербудкепітал» і прийняті ТОВ «Бориспільбуд», виконав частково, у останнього виникла заборгованість перед ТОВ «Інтербудкепітал» у розмірі 421 015,16 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог ТОВ «Бориспільбуд» посилається на наступне.

У відповідності до п.п.4.1.2, 4.1.8 Договору ТОВ «Інтербудкепітал» мало якісно виконати роботи та гарантувати надійність та якість виконаних робіт протягом терміну, визначеного чинним законодавством. Згідно із розділом 7 Договору, гарантія виконаних робіт ТОВ «Інтербудкепітал» становить 10 років; ТОВ «Інтербудкепітал» зобов'язане за свій рахунок та своїми силами усувати недоліки (дефекти), несправності, виявлені протягом гарантійного терміну, перелік недоліків визначається дефектним актом, складеним сторонами, в акті фіксуються дата виявлення недоліків і термін їх усунення.

ТОВ «Бориспільбуд» стверджує, що ТОВ «Інтербудкепітал» роботи виконано неякісно та з недоліками, що підтверджується дефектними актами, що складені ТОВ «Бориспільбуд» та підписані його представниками, з відмітками про відмову від їх підписання представниками ТОВ «Інтербудкепітал». Для усунення недоліків у виконаних роботах, ТОВ «Бориспільбуд» було укладено угоди з іншими субпідрядними організаціями, у зв'язку з чим, ним понесено додаткові витрати у розмірі 577 347,59 грн., які є збитками ТОВ «Бориспільбуд».

Проте, судова колегія не приймає до уваги дані твердження, як підставу для відмови в задоволенні первісного позову, з огляду на наступне.

Внаслідок укладення зазначеного вище Договору між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 1 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно із ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із п.п.6.2, 6.3 Договору ТОВ «Бориспільбуд» зобов'язане прийняти роботи, виконані ТОВ «Інтербудкепітал» на підставі Договору, не пізніше 3 календарних днів з дня отримання від останнього акта виконаних робіт, у випадку мотивованої відмови ТОВ «Бориспільбуд» прийняти виконані роботи, сторонами складається відповідний акт з переліком виявлених недоліків у виконаних роботах та 4 претензії ТОВ «Бориспільбуд», де вказуються терміни усунення ТОВ «Інтербудкепітал» недоліків у виконаних роботах.

Як вбачається з матеріалів справи усі акти (типової форми КБ-2в) та довідки (типової форми КБ-3), що складені сторонами у спірних правовідносинах, підписані та скріплені печаткою ТОВ «Бориспільбуд» без зауважень, що свідчить про прийняття робіт за Договором.

У відповідності до ст.853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

У матеріалах справи відсутні докази присутності представників ТОВ «Інтербудкепітал» при складанні дефектних актів, запрошення їх для складання цих актів, повідомлення про необхідність додаткового огляду спірних робіт або докази направлення останньому цих актів. Також, дані дефектні акти не містять термінів усунення недоліків, як встановлено п.7.3 Договору.

Дефектні акти складено: за актом № 1 за квітень 2012 року - 12.09.2012р., за актом № 8 за травень 2012 року - 12.09.2012р., за актом № 2 за червень 2012 року - 12.09.2012р., за актом № 1 за липень 2012 року - 12.09.2012р., за актом № 2 за серпень 2012 року - 25.12.2012р., за актом № 1 за вересень 2012 року - 25.12.2012р., за актом № 1 за жовтень 2012 року - 25.12.2012р., за актом № 1 за листопад 2012 року - 25.12.2012р., за актом № 2 за листопад 2012 року - 05.02.2013р., за актом № 1 за грудень 2012 року - 08.04.2013р., за актом №1 за січень 2013 рік - 08.04.2013р., за актом № 1 за лютий 2013 рік - 08.04.2013р.

Відповідно до ст.858 Цивільного кодексу України та п.4.4.2 Договору, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; пропорційного зменшення ціни роботи; відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Пунктами 7.1, 7.2 Договору встановлена гарантія виконаних робіт ТОВ «Інтербудкепітал», яка становить 10 років, а також обов'язок останнього усувати протягом гарантійного терміну недоліки у роботі.

У матеріалах справи відсутні докази звернення ТОВ «Бориспільбуд» до ТОВ «Інтербудкепітал» з вимогами про гарантійне усунення недоліків, натомість, ТОВ «Бориспільбуд» протягом майже трьох років не оплачено вартість робіт.

ТОВ «Бориспільбуд» зазначає, що для усунення недоліків роботи ТОВ «Інтербудкепітал», було укладено Договір №05-03-13/1 від 05.03.2013 з ПрАТ "Київбуддеталькомплект", відповідно до умов якого ТОВ «Бориспільбуд» доручає, а ПрАТ "Київбуддеталькомплект" зобов`язується власними силами та залученими силами виконати відповідно до цього Договору роботи на влаштуванні монолітного залізобетонного каркасу і монтажу збірних залізобетонних конструкції та труб сміттєпроводу на будівництві житлового будинку №2 житлового комплексу з об`єктами обслуговування населення по вул. О.Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва у відповідності до робочих креслень.

До вказаного договору ТОВ «Бориспільбуд» та ПрАТ "Київбуддеталькомплект" було укладено додаткову угоду від 25.03.2013р., якою доповнено п.1.2 договору, а саме: ТОВ «Бориспільбуд» доручає, а ПрАТ "Київбуддеталькомплект" зобов`язується виконати оздоблювальні роботи квартир загальною площею 1200 кв.м. на будівництві житлового будинку №1 житлового комплексу з об`єктами обслуговування населення по вул. О.Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва.

Як вбачається з актів приймання виконаних будівельних робіт, підписаних між ТОВ «Бориспільбуд» та ПрАТ "Київбуддеталькомплект", та актів виконаних будівельних робіт, підписаних між сторонами по справі, в них відрізняються об`єкти робіт (різні поверхи проведених робіт).

Крім того, ТОВ «Бориспільбуд» було укладено Договір №2305-1 від 23.05.2013р. з ТОВ "Укрмонолітмонтаж", відповідно до умов якого ТОВ «Бориспільбуд» доручає, а ТОВ "Укрмонолітмонтаж" зобов`язується власними силами та залученими силами виконати відповідно до цього Договору роботи по влаштуванню стяжки, плитки керамічної (по парапету та сходах) та фасаду галереї на будівництві житлового будинку №1 житлового комплексу з об`єктами обслуговування населення по вул. О.Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва у відповідності до робочих креслень.

Як доказ виконання зазначеного договору №2305-1 від 23.05.2013р. ТОВ «Бориспільбуд» надало копії актів №1 та №2 приймання виконаних робіт, в яких відсутні роботи, які є предметом зазначеного договору, а саме: влаштування стяжки, плитки керамічної (по парапету та сходах) та фасаду галереї.

Також, ТОВ «Бориспільбуд» було укладено Договір №01/11-13 від 01.10.2013р. з ТОВ "Укрмонолітмонтаж", відповідно до умов якого ТОВ «Бориспільбуд» доручає, а ТОВ "Укрмонолітмонтаж" зобов`язується власними силами та залученими силами виконати відповідно до цього Договору роботи по влаштуванню цегельної кладки на будівництві житлового будинку №2 житлового комплексу з об`єктами обслуговування населення по вул. О.Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва у відповідності до робочих креслень.

Як вбачається із зазначеного вище, перелік робіт у Договорі, укладеному між сторонами по справі, та у договорі, укладеному між ТОВ «Бориспільбуд» та ТОВ "Укрмонолітмонтаж", різний. Також інший об`єкт (житловий будинок № 1 та житловий будинок № 2).

ТОВ «Бориспільбуд» сплатило за зазначеними вище Договорами ПрАТ "Київбуддеталькомплект та ТОВ "Укрмонолітмонтаж" за виконані роботи 577 347,59 грн., з яких 474 837,53 грн. оплата робіт та 102 510,06 грн. витрати на матеріали, що підтверджується копіями платіжних доручень та виписками з банківських рахунків.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

У відповідності до ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із ч.1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Підставою для притягнення особи до відповідальності у вигляді відшкодування збитків є склад цивільного правопорушення, який складається з: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкоди, завданої такою поведінкою; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.

Проте, ТОВ «Бориспільбуд» відповідно до вимог ст.ст.32-34 ГПК України не доведено належними та допустимими доказами, що витрати, понесені ним, були здійсненні для усунення недоліків в роботі ТОВ «Інтербудкепітал», також не доведено вини ТОВ «Інтербудкепітал».

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірні роботи ТОВ «Інтербудкепітал» були виконані та прийняті ТОВ «Бориспільбуд» у належний спосіб, та підлягають повній оплаті згідно з умовами Договору, а тому, вимога первісного позову в частині стягнення з ТОВ «Бориспільбуд» 421 015,16 грн. заборгованості з оплати виконаних робіт є законною, відповідає обставинам справи та підлягає задоволенню.

З огляду на вищевказане, судова колегія вважає, що зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з ТОВ «Бориспільбуд» 29 982,40 грн. 3% річних та 152 655,14 грн. інфляційних втрат за період з 27.06.2012р. по 17.03.2015р., судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Згідно із ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

З огляду на вищезазначені правові норми боржник не звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Враховуючи встановлене вище прострочення ТОВ «Бориспільбуд» грошового зобов'язання, приписи вказаних правових норм та перевіривши розрахунок суду першої інстанції, з ТОВ «Бориспільбуд» місцевим судом правомірно стягнуто інфляційні втрати в розмірі 152 655,14 грн. та 3% річних в розмірі 29 596,19 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з ТОВ «Бориспільбуд» пені, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до ч.6 ст.332 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

ТОВ «Бориспільбуд» було подано до суду першої інстанції заяву (вх. № 9442/15 від 23.04.2015р.) про застосування наслідків спливу позовної давності до позовної вимоги про стягнення пені.

У відповідності до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Стаття 260 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст. 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Стаття 261 Цивільного кодексу України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При вирішенні питання про застосування строків позовної давності, судом враховано правову позицію, що викладено в абзаці 1 п.п. 4.3. п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" про те, що, якщо відповідно до чинного законодавства або договору, неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, строк позовної давності до стягнення пені щодо, зокрема, останнього за часом акту - за березень 2013 року, сплинув 11.10.2014р.

Відповідно до ч.1 ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази переривання строку позовної давності щодо стягнення пені, судова колегія погоджується з висновком суд3у першої інстанції про те, що заява ТОВ «Бориспільбуд» підлягає задоволенню, відповідно позовні вимоги про стягнення пені не підлягаю задоволенню.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені ТОВ "Бориспільбуд" в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судові витрати на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільбуд" на рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2016р. у справі №911/1117/15 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2016р. у справі №911/1117/15 залишити без змін.

3.Матеріали справи №911/1117/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.Г. Рудченко

Т.В. Ільєнок