Постанова

від 04.08.2016 по справі 903/754/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2016 р. Справа № 903/754/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Крейбух О.Г.

судді Демидюк О.О. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі Михальчук В.К.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

третьої особи:не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "УМПП-Центр" на рішення господарського суду Волинської області (головуючий суддя Якушева І.О., суддя Кравчук В.О., суддя Вороняк А.С.) від 02.06.2016 р. у справі № 903/754/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк"

до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "УМПП-Центр"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Млинівські макарони"

про стягнення 20 118 920,20 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Західінкомбанк» ОСОБА_5 звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «УМПП - Центр» про стягнення 24 090 516,32 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки /т.1 а.с. 2-6/.

31.03.2016 року ПАТ «Західінкомбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Західінкомбанк» подано до господарського суду Волинської області заяву про уточнення позовних вимог, у якій фактично просить зменшити свої вимоги в рахунок погашення заборгованості в розмірі 20 118 920,20 грн. за кредитним договором № 1605/07-189 від 16.05.2007 року, що складається із 8 112 014,18 грн. заборгованості за кредитом, 9 573 301,77 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом за період червень 2009 року червень 2014 року, 2 433 604,25 грн. штрафу від простроченої суми кредиту, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 17.10.2007 року: адміністративний будинок (А-6) - приміщення третього поверху №№ 96-124 включно, загальною площею 685,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Луцьк, проспект Грушевського, 30 , шляхом його продажу на прилюдних торгах за початковою ціною 4 754 000 грн. /т.2, а.с.61-63/.

Рішенням господарського суду Волинської області від 02.06.2016 року у справі № 903/754/14 (головуючий суддя Якушева І.О., судді Кравчук В.О., Вороняк А.С.) позов ПАТ «Західінкомбанк» до ТОВ «УМПП-Центр» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТОВ «Млинівські макарони» про стягнення 20 118 920,20 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 «Млинівські макарони» перед ПАТ «Західінкомбанк» в розмірі 20 118 920,20 грн. за кредитним договором № 1605/07-189 від 16.05.2007 року, що складається із:

- 8 112 014,18 грн. заборгованості за кредитом;

- 9 573 301,77 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом;

- 2 433 604,25 грн. штрафу від простроченої суми кредиту;

звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 17.10.2007 року - адміністративний будинок (А-6) - приміщення третього поверху з № 96 по № 124 включно, загальною площею 685,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Луцьк, проспект Грушевського, 30, що належить ОСОБА_6 «УМПП - Центр» (43005, Волинська обл., місто Луцьк, проспект Президента Грушевського, 30/19, код ЄДРПОУ 32396752), шляхом його продажу на прилюдних торгах за початковою ціною 4 754 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "УМПП - Центр" в доход державного бюджету 73 080 грн. судового збору /т.3, а.с.66-75/.

ТОВ «УМПП - Центр», не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 02.06.2016 року у справі № 903/754/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові ПАТ «Західінкомбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити повністю та судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказує наступне:

- судом першої інстанції не взято до уваги те, що Договір іпотеки укладений з порушенням норми ч.3 ст.5 Закону України «Про іпотеку», оскільки частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості;

- господарським судом не надана правова оцінка листа БТІ від 29.05.2014 року, в якому зазначалося про те, що державна реєстрація окремих поверхів не проводилась (об'єкт іпотеки не виділявся);

- не отримавши відповідачем від позивача первинних документів по видачі кредиту та його погашенні та не надавши часу для проведення контррозрахунку, господарський суд Волинської області не тільки не створив необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, але й порушив принципи господарського судочинства, а саме: рівність та змагальність сторін;

- з метою перевірки обґрунтованості заявленої до стягнення з відповідача заборгованості, необхідно було призначити економічну експертизу, оскільки це являється дією, яка потребує володіння спеціальними знаннями, проте в порушення вимог процесуального законодавства відповідне клопотання відповідача було залишено судом першої інстанції без задоволення;

- суд першої інстанції не дослідив, виходячи з яких саме обставин, ПАТ «Західінкомбанк» знищив первинні документи, що підтверджують як факт видачі кредиту, так і факт його погашення, таким чином судом не було встановлено даних фактів на підставі належних та допустимих доказів, окрім цього знищення первинних документів може свідчити про повне погашення кредиту на момент їх знищення;

- норми, що регулюють кредитні правовідносини не застосовуються до правовідносин банку з майновим поручителем, оскільки останній відповідає перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості іпотеки, відтак, основним джерелом правового регулювання для відносин між іпотекодавцем та іпотекодержателем є Закон України «Про іпотеку»;

- акт перевірки наявності майна свідчить лише про наявність конкретно визначеного майна у конкретному місці, а також те, що таке майно не було знищене та не було пошкоджене, а тому жодної інформації про визнання відповідачем боргу вказаний акт не містить;

- ПАТ «Західінкомбанк» 11.04.2014 року звернувся з позовною заявою до Луцького міськрайонного суду про звернення стягнення на предмет іпотеки ОСОБА_6 «УМПП - Центр» з порушенням вимог процесуального законодавства та правил підвідомчості справ, тому у відповідності до роз'яснень, які містяться в п.4.4.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішені господарських спорів» позовна давність перервана не була, таким чином позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою із пропущенням строку позовної давності;

- суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ч.3 п.5.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішені господарських спорів» позовна давність обчислюється окремо щодо основної і щодо кожної додаткової вимоги;

- стаття 266 ЦК України до додаткових вимог відносить стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо;

- правильність відображення боргу має ґрунтуватися виключно на первинних документах, які позивач не надав.

Таким чином, на думку скаржника, правові підстави для задоволення позову відсутні, рішення суду першої інстанції прийняте не у відповідності приписів законодавства та обставин справи, а також в порушення вимог Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішені господарських спорів»» /т.3, а.с. 83-86/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 року у справі № 903/754/14, апеляційну скаргу ОСОБА_6 «УМПП - Центр» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.07.2016 року /т.3, а.с.82/.

Ухвалою суду від 20.07.2016 року розгляд справи відкладено на 04.08.2016 року у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів /т.3, а.с.103-104/.

В судовому засіданні 04.08.2016 року представники відповідача ОСОБА_6 «УМПП - Центр» підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції від 02.06.2016 року скасувати, а в позові ПАТ «Західінкомбанк» відмовити.

Представник позивача ПАТ «Західінкомбанк», заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у письмовому відзиві на неї, рішення господарського суду Волинської області від 02.06.2016 року вважає законним та обґрунтованим.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6 «Млинівські макарони», участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечила, про причини неявки в суд не повідомила. Згідно повідомлення про вручення поштових відправлень, остання належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи /т.3, а.с.105/.

Оскільки, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 року явка представників сторін в судове засідання 04.08.2016 року обов'язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника ОСОБА_6 «Млинівські макарони».

Статтею 101 ГПК України встановлено, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, виходячи з наступного.

16.05.2007 року між КБ «Західінкомбанк» ОСОБА_6, правонаступником якого згідно із п.1.1. Статуту, затвердженого наказом тимчасового адміністратора банку № 05-ОД-02 від 12.02.2010 року, є ПАТ «Західінкомбанк», (надалі - кредитор, позивач) і ОСОБА_6 «Млинівські макарони» (надалі - позичальник, третя особа), укладено кредитний договір № 1605/07-189, згідно з п.1.1 якого позичальнику надано кредит у вигляді відкриття відкличної поновлювальної кредитної лінії для придбання товарів, матеріалів, сировини, обладнання, виплати заробітної плати та нарахувань на неї, сплати податків за отримані послуги та на здійснення іншої господарської діяльності в розмірі 800 000 грн. зі сплатою 20 % річних терміном до 28.12. 2007 року /т.1, а.с.13-14/.

Кредитний договір підписано представниками сторін та скріплено їх печатками, а також погоджено з поручителем ОСОБА_6 «Атланта-сервіс» в особі директора ОСОБА_7, згідно договору поруки № 1605/07-2 від 16.0.2007 року.

В подальшому умови кредитного договору змінювалися шляхом укладення додаткових договорів від 17.10.2007 року, від 23.01.2008 року, від 20.02.2008 року, від 15.07.2008року, від 26.09.2008 року, від 17.10.2008 року, від 01.12.2008 року, від 29.01.2009 року, 18.08.2009 року, 30.11.2009 року. 29.10.2010 року /т.1, а.с.15-27/.

Відповідно до додаткового договору від 15.07.2008 року сума кредиту збільшена до 9 500 000 грн.

У відповідності до п.3.2.3 кредитного договору № 1605/07-189 від 16.05.2007 року, в редакції додаткової угоди від 01.12.2008 року, позичальник зобов'язувався сплачувати проценти за користування кредитними коштами, виходячи з розрахунку 22 % річних щомісяця, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця включно, шляхом перерахування коштів на рахунок кредитора.

Згідно з додатковим договором від 29.10.2010 року, термін користування кредитними коштами пролонговано до 26.04.2011 року включно.

Згідно з п.п.3.2.1, п.п.3.2.3 кредитного договору, позичальник зобов'язувався забезпечити своєчасне повернення одержаних кредитних коштів, сплату нарахованих процентів та належне виконання інших умов договору; сплачувати проценти за користування кредитними коштами щомісяця, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця включно.

Підпунктом 3.2.15. кредитного договору передбачено, що в разі порушення (невиконання) умов договору позичальник зобовязаний сплатити штраф у розмірі 30 процентів від простроченої суми боргу, незалежно від нарахованої пені, збитків та інших стягнень.

17.10.2007 року між КБ «Західінкомбанк» ОСОБА_6, правонаступником якого є ПАТ «Західінкомбанк», (надалі - іпотекодержатель, позивач) і ОСОБА_6 «УМПП - Центр» ( надалі - іпотекодавець, відповідач, скаржник) укладено договір іпотеки (надалі - Договір іпотеки) із додатковими змінами до нього від 30.10.2008 року, 29.12.2009 року, 21.12.2010 року /т.1, а.с.28-33/.

Згідно з п.1.1 Договору іпотеки, у порядку та на умовах, визначених цим договором, іпотекодавець передає нерухоме майно, визначене в розділі 3 договору, в іпотеку іпотекодержателю для часткового забезпечення зобов'язань позичальника ОСОБА_6 «Млинівські макарони» за кредитним договором № 1605/07-189 від 16.05.2007 року та додаткового договору до кредитного договору від 17.10.2007 року.

Згідно з п.3.1 Договору іпотеки, в забезпечення належного виконання зобов'язань, що виникають з кредитного договору та додаткових до нього договорів, іпотекодавець як майновий поручитель передає в іпотеку адміністративний будинок (А-6): приміщення третього поверху з № 96 по №124 включно, загальною площею 685,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, пр. Грушевського, 30, який належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі рішення господарського суду Волинської області від 02.02.2004 року і зареєстроване у КП «Волинське бюро технічної інвентаризації» 16.08.2007 року за № 4676872.

У відповідності із п.6.6 Договору іпотеки, іпотекодержатель за рахунок предмета іпотеки задовольняє свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного виконання зобов'язання за кредитним договором та додатковими до нього договорами, включаючи основну суму боргу, проценти за користування кредитом, неустойку, тощо.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 07.09.2011 року у справі № 5019/750/11 за заявою ТОВ "Пластіком" про визнання банкрутом ТОВ "Млинівські макарони", затверджено реєстр вимог кредиторів боржника ОСОБА_6 «Млинівські макарони», в якому сума вимог ПАТ «Західінкомбанк» за кредитним договором № 1605/07-189 від 16.05.2007 року визнана в розмірі 17 513 008,78 грн., в т.ч. 13892133,10 грн. - вимоги забезпечені заставою - перша черга вимог, штрафні санкції 3620875,68 грн - шоста черга вимог, судові витрати 125,00 грн. - шоста черга вимог /т.1, а.ч.37-38/.

ПАТ «Західінкомбанк» на підтвердження факту надання і погашення кредиту надано виписки з особового рахунка позичальника ОСОБА_6 «Млинівські макарони» /т.1 а.с.52-57, т.2 а.с.11-47/.

ОСОБА_6 "Млинівські макарони" здійснювало часткове погашення основної суми кредиту та відсотків за його користування шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку № 26009015792, а саме позичальником сплачено 723837,19 грн. в рахок погашення процентів та 1385505,87 грн. - в разунок погашення тіла кредиту.

Згідно розрахунку ПАТ "Західінкомбанк" за ОСОБА_6 "Млинівські макарони" рахується заборгованість за кредитним договором № 1605/07-189 від 16.05.2007 року в розмірі 8 112 014,18 грн., заборгованість за процентами - 9573301,77 грн./т.1, а.с.161-162; т.2, а.с.64-65/.

У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ОСОБА_6 «Млинівські макарони» взятих на себе грошових зобов'язань за кредитним договором № 1605/07-189 від 16.05.2007 року, ПАТ «Західінкомбанк» звернулось до господарського суду із позовною заявою до ОСОБА_6 «УМПП-Центр» про звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно укладеного між сторонами договору від 17.10.2007 року.

При прийнятті судового рішення, суд виходить з такого.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч.1 ст. 575 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (ст.11 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно ст.3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель мас право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно зі ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Іпотекодержатель в порядку ст.35 Закону України «Про іпотеку» не позбавлений права звернення до суду за захистом свого права без позасудового врегулювання спору.

Судом встановлено, що заборгованість за кредитним договором № 1605/07-189 від 16.05.2007 року позичальником ОСОБА_6 «Млинівські макарони» не погашена.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду, що додані позивачем банківські виписки з особових рахунків позичальника є первинними документами у відповідності до приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» виходячи з наступного.

Згідно із.ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до частини 1 ст.99 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.п.2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою НБУ від 30.12.1998 року № 566, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим Постановою НБУ від 18.06.2003 року № 254, визначено перелік первинних документів, які складаються банками в залежності від виду операції та їх обов'язкові реквізити.

В залежності від виду операції, первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують операції з готівкою та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій.

Згідно з пунктом 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою НБУ від 18.06.2003 року №254, первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою НБУ від 18.06.2003 року № 254, визначено, що інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Виписки з особових рахунків, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписки з рахунків ОСОБА_6 «Млинівські макарони» на видачу кредитних коштів банком позичальнику та платежів за кредитом слід вважати належними і достатніми доказами отримання коштів позичальником від ПАТ «Західінкомбанк», нарахування відсотків за кредитом та погашення кредиту.

А тому твердження відповідача про їх неналежність є необґрунтованими та не приймаються судом до уваги.

Отже, заборгованість позичальника у сумі 20 118 920,20 грн., заявленій позивачем, підтверджується матеріалами справи і не спростована відповідачем.

У відповідності із статтею 39 Закону України «Про іпотеку» , у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Доказів, які б свідчили про наявність інших кредиторів на майно, передане в іпотеку, не подано.

Згідно з ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку», ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Згідно з ч. 2 ст. 43 Закону України «Про іпотеку» початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Згідно з висновком Волинського відділення Львівського НДІ судових експертиз № 7024 судової оціночно-будівельної експертизи від 30.12.2015р., ринкова вартість предмета іпотеки за договором іпотеки, укладеним 17.10.2007р. між ПАТ «Західінкомбанк» та ОСОБА_6 «УМПП-Центр», визначена порівняльним підходом , на час проведення експертизи, становить 4 754 000 грн. /т.1, а.с.124-130/.

З огляду на викладене, враховуючи невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, заявлена позивачем вимога (згідно із заявою про уточнення позовних вимог № 368-19 від 29.03.2016 року та розрахунком т.1 а.с.161-162, т.2 а.с.61-65) про стягнення з відповідача як з іпотекодавця заборгованості за кредитом в розмірі 8 112 014,18 грн.; заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 9 573 301,77 грн. за період з червеня 2009 року по червень 2014 року, 2 433 604,25 грн. штрафу від простроченої суми кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах за початковою ціною 4 754 000 грн. є підставною.

Разом з тим, заперечуючи проти заявленого позову ОСОБА_6 «УМПП - Центр» вказувало на те, що ПАТ «Західінкомбанк» пропущено строк позовної давності для звернення з відповідними позовними вимогами. Позивачем заявлено про застосування позовної давності у справі № 903/754/14 /т.1, а.с.188-189/.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлена загальна позовна діяльність строком три роки.

Частиною 1 ст.261 Цивільного кодексу України унормовано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 року № 10, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до п.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 року № 10, у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до ст.266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Пунктом 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 № 10, оскільки зі спливом позовної давності до основної вимоги позовна давність спливає і до додаткової вимоги - стягнення неустойки, звернення стягнення на заставлене майно тощо (стаття 266 ЦК України), то господарським судам слід мати на увазі таке.

До відповідних додаткових вимог належать, крім зазначених у цій нормі, порука і притримання, а також інші види забезпечення виконання зобов'язань, які можуть бути встановлені договором або законом (частина друга статті 546 ЦК України). Водночас до них не відноситься гарантія, яка не залежить від основного зобов'язання.

Позовна давність обчислюється окремо щодо основної і щодо кожної додаткової вимоги. Відтак можливий сплив позовної давності щодо додаткової вимоги, тоді як за основною вимогою позовна давність триватиме. Але якщо позовна давність спливла за основною вимогою, то вважатиметься, що вона спливла і стосовно додаткової вимоги.

Спірні правовідносини між позивачем та відповідачем грунтуються на Договорі іпотеки від 17.10.2007 року, відповідно до якого ОСОБА_6 «УМПП - Центр» передав нерухоме майно в іпотеку ПАТ «Західінкомбанк» для часткового забезпечення зобов'язань ОСОБА_6 «Млинівські макарони» за кредитним договором № 1605/07-139 від 16.05.2007 року.

Тобто основною вимогою у розумінні ст.266 ЦК України є порушення зобов'язань по поверненню кредитних коштів за кредитним договором № 1605/07-139 від 16.05.2007 року, а додатковою вимогою - звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки від 17.10.2007 року.

Відповідно до Договору про внесення змін до Договору іпотеки від 21.12.2010 року, термін користування кредитними коштами встановлюється до 26.04.2011 року.

Враховуючи вищевикладене, термін повернення заборгованості за кредитним договором №1605/07-139 від 16.05.2007 року закінчився 26.04.2011 року, таким чином, строк позовної давності щодо вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки сплив 26.04.2014 року.

Натомість позивач звернувся до суду з даним позовом лише 13.08.2014 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Водночас, колегія суддів приходить до висновку, що ПАТ «Західінкомбанк» не було позбавлено права починаючи з 26.04.2011 року звернутись до господарського суду із даним позовом, а тому підстав вважати, що строки позовної давності були пропущеними з поважних причин, немає, при цьому, жодних доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску строку позовної давності позивачем до суду не подано.

Колегія суддів відхиляє твердження ПАТ "Західінкомбанк" про наявність обставин, що свідчать про переривання строку позовної давності з огляду на таке.

Відповідно до част.1, 2 ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Згідно з п.4.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 № 10, за змістом частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (стаття 62 ГПК) або її повернуто (стаття 63 названого Кодексу), то перебіг позовної давності не переривається. Так само не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ .

Судом встановлено, що 14.04.2014р. ПАТ «Західінкомбанк» звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом:

- до відповідача-1 ОСОБА_7, відповідача-2 ОСОБА_8 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 1605/07-189 від 16.05.2007р. в розмірі 23677969,58 грн.;

- до відповідача-3 ОСОБА_6 «УМПП-Центр» - про погашення заборгованості за кредитним договором № 1605/07-189 від 16.05.2007р. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 17.10.2007р. № 4102 /т.1, а.с.179-181/.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 11.07.2014 року по справі № 161/5817/14-ц закрито провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ «Західінкомбанк» до ТОВ «УМПП-Центр» про звернення стягнення на предмет іпотеки /т.1, а.с.196-197/.

Апеляційний суд Волинської області по справі №161/5817/14-ц зазначив, що усі відповідачі не являються солідарними боржниками між собою. Кожен із відповідачів є окремим солідарним боржником із позичальником ОСОБА_6 «Млинівські макарони». Спір у даній справі між позивачем та відповідачем ОСОБА_6 «УМПП-Центр» підлягає розгляду в прядку господарського судочинства .

Отже, перебіг позовної давності не був перерваний поданням ПАТ «Західінкомбанк» 14.04.2014 року позовної заяви до Луцького міськрайонного суд Волинської області до поручителів позичальника - ОСОБА_7, ОСОБА_8А, та іпотекодавця ОСОБА_6 «УМПП-Центр», оскільки позов до ОСОБА_6 «УМПП-Центр» подано банком з порушенням правил підвідомчості справ.

Згідно з п. 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 № 10, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

У п.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013р. № 10 зазначено, що позовна давність обчислюється окремо щодо основної і щодо кожної додаткової вимоги.

Таким чином, вчинення боржником ОСОБА_6 «Млинівські макарони» дій щодо часткового погашення кредиту у період з з 28.03.2012 року по 23.05.2014р. може лише свідчити про переривання позовної давності за основною вимогою - стягнення заборгованості за кредитним договором № 1605/07-189 від 16.05.2007р. та не впливає на перебіг позовної давності за додатковою вимогою - звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 17.10.2007р. № 4102 .

13.02.2012 року, 11.05.2012 року, 27.06.2012 року, 27.09.2012 року, 27.12.2012 року, 27.03.2012 року ПАТ «Західінкомбанк» та ОСОБА_6 «УМПП - Центр» було складено та підписано акти перевірки наявності, стані та вартості заставленого майна, якими констатується проведення обстеження майна, що надається в заставу в забезпечення належного виконання умов кредитного договору № 1605/07-189 від 16.05.2007р. та підтверджується знаходження майна в нормальному стані і належна його експлуатація /т.2, а.с.195-200/.

Колегія суддів апеляційної інстанції, зазначає, що акти перевірки наявності, стану та вартості заставного майна від 13.02.2012 року, 11.05.2012 року, 27.06.2012 року, 27.09.2012 року, 27.12.2012 року, 27.03.2012 року є лише актами обстеження стану предмету іпотеки, а не актами про визнання зобов'язання з виконання умов кредитного договору № 1605/07-189 від 16.05.2007 року (боргу) за рахунок переданого в іпотеку майна. При цьому акти не містять інформації про визнання ОСОБА_6 «УМПП - Центр» заборгованості за кредитним договором, про суму заборгованості, ні про сплату такої, тому не можуть бути діями щодо визнання боргу в розумінні ст.264 ЦК України та положень п.4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів».

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, висновки суду першої інстанції про переривання строку позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки від 17.10.2007р. суперечать приписам ст.ст.264, 266 267 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

За таких обставин, право пред'явити вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки у позивача виникло 26.04.2011р., а тому строк позовної давності згідно з приписами ч.1 ст.261 ЦК України для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу у позивача закінчився - 26.04.2014 року. Позивач звернувся з позовом до суду 13.08.2014р.

За наведеного, у зв'язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі ОСОБА_6 «УМПП - Центр», в задоволенні позовних вимог ПАТ «Західінкомбанк» слід відмовити.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п.2 ст.103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Згідно п. п. 1, 2 ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на зазначене колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_6 «УМПП-Центр» підлягає задоволенню, рішення господарського суду Волинської області від 02 червня 2016 року у даній справі слід скасувати у зв'язку із невідповідністю висновків обставинам справи, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "УМПП-Центр" на рішення господарського суду Волинської області від 02.06.2016 р. у справі № 903/754/14 задоволити.

Рішення господарського суду Волинської області від 02.06.2016 р. у справі № 903/754/14 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Публічного акіонерного товариства "Західінкомбанк" (вул.Перемоги, 15, м.Луцьк, 43005, іден.код 19233095) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УМПП-Центр" (пр-т Грушевського, 30, м.Луцьк, 43005, іден.код 32396752) 80388,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Волинської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 903/754/14 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Дужич С.П.