Рішення

від 19.07.2016 по справі 13/154-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2016 р. Справа № 13/154-11

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «КиЕвінвестбуд»

Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірджині»

про визнання майнових прав на квартиру в об'єкті незавершеного будівництва.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 08.07.2016 року);

від відповідач-1: не з'явився;

від відповідач-2: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 22.09.2015 року).

обставини справи:

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.07.2015 року у справі № 13/154-11, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 року, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» задоволені повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2016 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірджині» задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 року у справі Господарського суду Київської області № 13/154-11 та рішення Господарського суду Київської області від 14.07.2015 року № 13/154-11 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

За резолюцією голови Господарського суду Київської області справу № 13/154-11 передано на автоматизований розподіл.

Згідно автоматизованого розподілу справ справу № 13/154-11 передано до провадження судді Господарського суду Київської області Карпечкіну Т.П. для розгляду справи по суті.

Ухвалою від 15.04.2016 року справу № 13/154-11 прийняти до провадження судді Карпечкіна Т.П. та призначено розгляд справи на 11.05.2016 року.

04.05.2016 року до суду позивачем подано уточнення до позовної заяви, в якій позивач з наведених в позові підстав до початку нового розгляду змінив предмет спору і просить визнати за ПАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» право власності на майнове право вчиня ти дії в майбутньому (після введення житлового будинку №2-В по вул. Кірова в смт. Гостомель Київської області в експлуатацію) щодо оформлення права власності ПАТ «Дарницький комбі нат будівельних матеріалів і конструкцій» на квартиру №26 загальною площею 51,0 кв. м., жит ловою площею 26,1 кв. м. в будинку №2-В по вул. Кірова в смт. Гостомель Київської області, яке засвідчує правомочність ПАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» отримати право власності на квартиру АДРЕСА_1 в майбутньому (після введення житлового будинку №2-В по вул. Кірова в смт. Гостомель Київської області в експлуатацію).

Відповідно до змісту п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені ч.4 ст. 22 ГПК України права (зокрема, щодо зміни предмету позову) можуть бути використані позивачем також під час нового розгляду справи в першій інстанції після скасування рішення і передачі у встановленому порядку справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Якщо розгляд справи здійснюється спочатку, то позивач також вправі змінити підставу або предмет позову до початку повторного розгляду справи по суті.

В судове засідання, яке відбулось 11.05.2016 року представник відповідача та третьої особи не з'явилися, вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 15.04.2016 року не виконали, про причини неявки в судове засідання суд не повідомили. У зв'язку з чим, розгляд справи відкладався до 08.06.2016 року. Також, ухвалою від 08.06.2016 року продовжено строк розгляду спору.

13.05.2016 року через канцелярію суду позивачем подано доповнення до уточненої позовної заяви. 13.05.2016 року до суду позивачем подано клопотання про залучення до участі в справі № 13/154-11 в якості іншого відповідача - третю особу Товариство з обмеженою відповідальністю «Вірджині».

Клопотання мотивоване тим, що позовна вимога про визнання майнових прав згідно уточненої позовної заяви, фактично пред'явлена до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «КиЕвінвестбуд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірджині», яке оспорює будь-які майнові права позивача на спірну квартиру, у звязку з чим, позивач вимагає визнання своїх майнових прав на вказану квартиру як від ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «КиЕвінвестбуд» так і від ТОВ «Вірджині».

08.06.2016 року від представника третьої особи через канцелярію суду надійшли заперечення на уточнену позовну заяву про визнання майнових прав на квартиру в об'єкті незавершеного будівництва.

Розглянувши в судовому засіданні 08.06.2016 року подане представником позивача клопотання, дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача та третьої особи, господарський суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача про залучення до участі у справі № 13/154-11 іншого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірджині».

У зв'язку з чим, ухвалою від 08.06.2016 року було залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вірджині» та відкладено розгляд справи до 29.06.2016 року.

22.06.2016 року через канцелярію суду від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення у справі № 13/154-11.

В судове засідання, яке відбулось 29.06.2016 року, представник відповідача1 не з'явився, відповідачі1,2 вимоги ухвал Господарського суду Київської області від 15.04.2016 року та 08.06.2016 року не виконали, відповідач1 про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. Розгляд справи відкладався до 19.07.2016 року.

В судовому засіданні 19.07.2016 року позивач підтримав уточнені позовні вимоги, відповідач1 не з'явився, відповідач2 проти позову заперечував.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши в судовому засіданні 19.07.2016 року матеріали справи № 13/154-11, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, з врахуванням вказівок постанови Вищого господарського суду України від 06.04.2016 року у справі № 13/154-11, в ході нового розгляду справи судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» (далі - ПАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «КиЕвінвестбуд» (далі - ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «КиЕвінвестбуд») про визнання права власності ПАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» на житлове приміщення - квартиру № 26 загальною площею 51, 0 кв.м., житловою площею 26, 1 кв.м. в будинку № 2-В по вул. Кірова в смт. Гостомель Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.09.2011 порушено провадження у справі № 13/154-11 за позовом ПАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» до ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «КиЕвінвестбуд» про визнання права власності на житлове приміщення.

Справа № 13/154-11 двічі перебувала на розгляді Господарського суду Київської області. Зокрема, рішенням Господарського суду Київської області від 28.11.2011 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 року, позов задоволено повністю. Суд визнав за ПАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» право власності на житлове приміщення - квартиру № 26 загальною площею 51, 0 кв.м., житловою площею 26, 1 кв.м. в будинку № 2-В по вул. Кірова в смт. Гостомель Київської області.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.04.2015 року рішення Господарського суду Київської області від 28.11.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Під час першого нового розгляду справи ПАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» уточнило позовні вимоги та просило зобов'язати ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «КиЕвінвестбуд» ввести в експлуатацію житловий будинок за адресою Київська область, смт. Гостомель, вул. Кірова, 2-в та протягом 30-ти днів після введення зазначеного будинку в експлуатацію - надати ПАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» документ на підтвердження факту введення зазначеного будинку в експлуатацію для оформлення ПАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» права власності на житлове приміщення - квартиру № 26 загальною площею 51, 0 кв.м., житловою площею 26, 1 кв.м. в будинку № 2-В по вул. Кірова в смт. Гостомель Київської області.

Рішенням Господарського суду Київського області від 14.07.2015 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Суд зобов'язав ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «КиЕвінвестбуд» ввести в експлуатацію житловий будинок за адресою Київська область, смт. Гостомель, вул. Кірова, 2-в та протягом 30-ти днів після введення зазначеного будинку в експлуатацію, надати ПАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» документ на підтвердження факту введення зазначеного будинку в експлуатацію для оформлення права власності на житлове приміщення - квартиру № 26 загальною площею 51,0 кв.м., житловою площею 26, 1 кв.м. в будинку № 2-В по вул. Кірова в смт. Гостомель Київської області. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 рішення Господарського суду Київської області від 14.07.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 року та рішенням Господарського суду Київської області від 14.07.2015 року, ТОВ «Вірджині» подало касаційну скаргу, в якій просило оскаржувані судові рішення в частині зобов'язання ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «КиЕвінвестбуд» протягом 30-ти днів після введення зазначеного будинку в експлуатацію, надати ПАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» документ на підтвердження факту введення зазначеного будинку в експлуатацію для оформлення права власності на житлове приміщення - квартиру № 26 загальною площею 51,0 кв.м., житловою площею 26, 1 кв.м. в будинку № 2-В по вул. Кірова в смт. Гостомель Київської області - скасувати, та в цій частині прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. В іншому рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Касаційна скарга була мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без належного дослідження наявних в матеріалах справи доказів, без належного з'ясування обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору у даній справі, що призвело до порушення та неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник посилається зокрема на те, що після прийняття в експлуатацію будинку третя особа також має право зареєструвати право власності на житлове приміщення кв. 26, однак за оспорюваними рішеннями судів попередніх інстанцій позбавлена такого права на майбутнє.

Також ТОВ «Вірджині» вказує на те, що для визначення чи є відповідний договір № 1/26 на фінансування будівництва спірної квартири підставою для придбання сторонами відповідних прав і обов'язків, суди мали з'ясувати чи відповідає він вимогам ст. 203 ЦК України, зокрема встановити чи не суперечить він чинному законодавству.

В ході касаційного перегляду рішення Господарського суду Київської області від 14.07.2015 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 року у справі № 13/154-11, Вищим господарським судом України підтримано встановлені судами попередній інстанцій обставини, а саме, що 14.12.2005 року Відкрите акціонерне товариство «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій», правонаступником якого є позивач, та відповідач уклали договір фінансування будівництва квартири № 26, в смт. Гостомель, Київської області по вул. Кірова, № 2-В № 1/26 (далі - договір № 1/26), відповідно до умов якого відповідач прийняв на себе зобов'язання своїми силами та засобами або силами та засобами третіх осіб, за власний рахунок та/або за рахунок коштів третіх осіб, в тому числі з використанням коштів позивача, здійснити будівництво жилого будинку, в тому числі побудувати об'єкт - індивідуально визначену договором квартиру та ввести в експлуатацію жилий будинок за будівельною адресою: Київська область, смт. Гостомель, вул. Кірова, буд. 2-В, та передати об'єкт позивачу.

Відповідно до пункту 1.4 договору№ 1/26 позивач може отримати всі документи щодо оформлення права власності на об'єкт лише за умови сплати 100% вартості загальної площі об'єкту.

У пункті 1.8 договору№ 1/26 сторонами визначені характеристики об'єкту, а саме: район забудови - Київська область, смт. Гостомель, вулиця - Кірова, номер будинку - 1 (за робочою нумерацією; серія будинку - індивідуальна; поверх - перший, номер квартири - 26, кількість кімнат 2, загальна площа 53,12 кв.м). Також пунктом 1.8 договору сторонами погоджено, що дата введення будинку в експлуатацію - II квартал 2007 року, дата передачі будинку під заселення - II - III квартал 2007 року (фінансування будівництва).

Пунктом 3.2.1 договору № 1/26 передбачено, що відповідач зобов'язується самостійно чи за допомогою третіх осіб (на підставі генерального договору підряду) збудувати і передати у власність позивача об'єкт на умовах, передбачених договором.

Замовник зобов'язаний протягом 30 днів після введення будинку в експлуатацію замінити «Довідку про сплату загальної площі квартири» після повної оплати на «Довідку про сплату 100% загальної площі конкретної квартири», надати замовнику цей договір, довідку БТІ про відсутність заборгованості перед місцевою радою у зв'язку із відрахуванням на соціальну та транспортну інфраструктуру населеного пункту, акт державної комісії про введення будинку в експлуатацію для оформлення прав власності на об'єкт (п. 3.2.7 договору).

Рішенням виконавчого комітету Гостомельської селищної ради Київської області № 74 від 07.04.2009 року «Про присвоєння адресного номеру: селище Гостомель, вул. Кірова, 2-В», прийнятим за результатами розгляду заяви президента відповідача, 85-квартирному житловому будинку (незавершеного будівництва з готовністю 95%) загальною площею 5767,4 кв.м., житловою площею 2291 кв. м., що розташований на земельній ділянці площею 1,6995 га в селищі Гостомель по вул. Кірова б/н (згідно договору оренди земельної ділянки від 18.02.2005), присвоєно адресний номер: селище Гостомель, вул. Кірова, 2-В.

Матеріалами справи підтверджується, що у 2007 році ПАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів» перераховано на рахунок відповідача 169 984 грн, що складає 100% від вартості загальної площі квартири № 26, яка будується за будівельною адресою: смт. Гостомель Київської області, вул. Кірова, 2-В, що підтверджується довідкою відповідача про сплату 100% вартості загальної площі квартири № 23 від 04.04.2007 року.

Факт повного виконання позивачем своїх обов'язків по оплаті спірної квартири також встановлений рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2011 року у справі № 13/71 за позовом ПАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів» до ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «КиЕвінвестбуд» про зобов'язання вчинити дії, яким останнього зобов'язано виконати обов'язок в натурі, а саме: передати ПАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» жилі приміщення у вигляді квартири № 26, загальною площею 51,0 кв.м, жилою площею 26,1 кв.м, в будинку № 2-В, по вул. Кірова, в смт. Гостомель, Київської області (з урахуванням ухвали Господарського суду м. Києва у справі № 13/71 від 07.09.2011 року про виправлення описки).

Актом державного виконавця від 01.09.2011 року, складеним в межах виконавчого провадження з виконання вищевказаного рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2011 року у справі № 13/71, позивачу передано в натурі квартиру № 26, загальною площею 51,0 кв.м, житловою площею 26,1 кв.м в будинку № 2-В по вул. Кірова в смт. Гостомель Київської області.

Для з'ясування факту введення спірного будинку в експлуатацію суд першої інстанції звертався до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області з запитом - чи введено в експлуатацію житловий будинок, що знаходиться за адресою Київська область, смт. Гостомель, вул. Кірова, 2-В, проте відповіді на вказаний запит суд не отримав.

ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «КиЕвінвестбуд» доказів того, що вказаний будинок введено в експлуатацію, суду не надано.

З врахуванням викладеного, господарськими судами також встановлено, що за умовами договору № 1/26 ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «КиЕвінвестбуд», серед іншого, прийняло на себе зобов'язання у ІІ кварталі 2007 року ввести спірний будинок в експлуатацію та передати у власність ПАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів» спірну квартиру, проте доказів виконання ним вказаних обов'язків матеріали справи не містять.

Спір у даній справі стосується квартири № 26 в незавершеному будівництвом та незданому в експлуатацію житловому будинку, будівництво якого розпочало та, на час розгляду справи в судах, не завершило ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «КиЕвінвестбуд», що знаходиться за адресою: Київська область, селище Гостомель, вул. Кірова, 2-в. Проте ПАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів» позбавлений можливості реалізувати своє право власності на квартиру шляхом його державної реєстрації з вини ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «КиЕвінвестбуд», який порушує умови договору № 1/26 та не вводить будинок в експлуатацію.

Предметом спору під час останнього попереднього розгляду була матеріально-правова вимога ПАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів» до ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «КиЕвінвестбуд» про зобов'язання ввести в експлуатацію житловий будинок за адресою Київська область, смт. Гостомель, вул. Кірова, 2-в та протягом 30-ти днів після введення зазначеного будинку в експлуатацію - надати ПАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» документ на підтвердження факту введення зазначеного будинку в експлуатацію для оформлення ПАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» права власності на житлове приміщення - квартиру № 26 загальною площею 51, 0 кв.м., житловою площею 26, 1 кв.м. в будинку № 2-В по вул. Кірова в смт. Гостомель Київської області.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, виходили з того, що в матеріалах справи відсутні докази виконання ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «КиЕвінвестбуд» свого договірного зобов'язання по введенню спірного житлового будинку в експлуатацію та передання замовнику відповідних документів для оформлення права власності.

Однак, касаційна інстанція, не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, вважаючи такі висновки не повними та не обґрунтованими, зазначила, що при новому розгляді справи необхідно дослідити відповідність заявленого в позові способу захисту права, наведеним в ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способам, якими зокрема можуть бути: визнання права; примусове виконання обов'язку в натурі чи іншим, визначеним законом способом.

Врахувати, що згідно з правовою позицією Верховного Суду України невизнання цивільного права полягає в пасивному запереченні наявності у особи суб'єктивного цивільного права, зокрема, на майно, на право користування майном, на спадкування, на частину в загальному майні, яке безпосередньо не спричиняє шкоду суб'єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб'єктивного права. Водночас тут відсутнє звернення інших осіб до юрисдикційних органів про відсутність у особи цивільного права.

Оспорювання суб'єктивного цивільного права відображає такий стан правовідносин, коли суб'єктивне цивільне право заперечується в юрисдикційному органі. Якщо таким органом є суд, то особа, чиє право оспорюється, може вимагати його визнання шляхом звернення із зустрічним позовом.

Надзвичайно важливе значення має необхідність належного з'ясування судом питання щодо того, про захист яких саме прав особи йдеться.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб (лист Верховного Суду України від 01.04.2014 року «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України»).

З врахуванням викладеного, суду під час нового розгляду справи необхідно дати належну правову оцінку тій обставині, що актом державного виконавця від 01.09.2011 року, складеним в межах виконавчого провадження з виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2011 у справі № 13/71, позивачу передано в натурі квартиру № 26, загальною площею 51,0 кв.м, житловою площею 26,1 кв.м в будинку № 2-В по вул. Кірова в смт. Гостомель Київської області.

Примусове виконання обов'язку в натурі як спосіб захисту застосовується в зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов'язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов'язку чи уникає його. Стосується він, зокрема, невиконання обов'язку сплатити кошти за виконану роботу, надані послуги, передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, дарування з обов'язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послугу за відповідним договором.

Встановивши, що фактично спір у даній справі стосується квартири № 26 в незавершеному будівництвом та незданому в експлуатацію житловому будинку, суди попередніх інстанцій не врахували, що згідно зі ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Як зазначає Верховний Суд України при розгляді спорів стосовно майнових прав на об'єкти незавершеного будівництва, у зв'язку з чим виникають питання стосовно майнових прав як об'єкта права власності, суди визнають «майнові права на квартиру», «право власності на квартиру, об'єкт інвестування будівництва», «майнові права на об'єкт інвестування» та ін. Є випадки звернення з позовом про визнання права власності на майнове право на житлову квартиру за будівельним номером і «суд приходить до висновку, що для захисту прав та законних інтересів інвестора позивача, за ним слід визнати право власності на майнові права на об'єкт незавершеного будівництва».

З аналізу чинного законодавства, а також з урахуванням висновків Верховного Суду України за результатами розгляду спорів з приводу майнових прав (справи N 6-29429св09, 6-52295св10, 6-32594св10) вбачається, що майнові права поряд з будь-якими рухомими, нерухомими речами, грошима, цінними паперами є об'єктами цивільного обороту.

До майнових прав належить, зокрема, право вимоги, що виникає з приводу володіння, користування та розпоряджання майном, право вчиняти дії щодо оформлення права власності на майно (лист Верховного Суду України від 01.07.2013року «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ»).

У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30.01.2013 року у справі № 6-168цс12 зроблено висновок, що майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Виходячи з аналізу чинного законодавства та з урахуванням характерних ознак незавершеного будівництва слід визнати, що об'єкт будівництва (об'єкт незавершеного будівництва) - нерухома річ особливого роду: фізичне її створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб'єктивних майнових, а також зобов'язальних прав у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

При вирішенні питання про виникнення, зміну та припинення суб'єктивних цивільних прав стосовно об'єкта незавершеного будівництва слід враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.

Згідно з нормами чинного законодавства, зокрема положеннями статей 182, 331, 334 Цивільного кодексу України основною умовою для визначення статусу нерухомого майна будь-якого об'єкта нерухомості є державна реєстрація прав на нього.

Щодо моменту виникнення права власності на новостворене нерухоме майно встановлені особливості, передбачені ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття його до експлуатації (прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів регулюється відповідним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 № 461).

Відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 № 461. Цей Порядок визначає механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (далі - об'єкти).

Датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката (п. 11 Пордяку).

Задовольнивши позовні вимоги в частині зобов'язання ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «КиЕвінвестбуд» ввести в експлуатацію житловий будинок за адресою Київська область, смт. Гостомель, вул. Кірова, 2-в, судами попередніх інстанцій не враховано наведених норм чинного законодавства, якими встановлено, що факт набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва пов'язується із такими обставинами як: завершення будівництва та прийняття нерухомого майна до експлуатації.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що житловий будинок в селищі Гостомель, вул. Кірова, 2-В є незавершеним будівництвом з готовністю 95%. Окрім того, прийняття в експлуатацію здійснюється у визначеному порядку уповноваженими органами державного архітектурно-будівельного контролю, а не забудовником.

Відповідно до ст. 111 12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Під час нового розгляду справи позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач з наведених в позові підстав до початку нового розгляду змінив предмет позову і просить визнати за ПАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» право власності на майнове право вчиня ти дії в майбутньому (після введення житлового будинку №2-В по вул. Кірова в смт. Гостомель Київської області в експлуатацію) щодо оформлення права власності ПАТ «Дарницький комбі нат будівельних матеріалів і конструкцій» на квартиру №26 загальною площею 51,0 кв. м., жит ловою площею 26,1 кв. м. в будинку №2-В по вул. Кірова в смт. Гостомель Київської області, яке засвідчує правомочність ПАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» отримати право власності на квартиру АДРЕСА_1 в майбутньому (після введення житлового будинку №2-В по вул. Кірова в смт. Гостомель Київської області в експлуатацію).

Таким чином, в ході нового розгляду суд розглядає вищенаведену позовну вимогу з врахуванням вказівок касаційної інстанції.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної в Листі від 01.07.2013 року «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ», при розгляді справ про захист майнових прав судам слід враховувати, що до майнових прав належить, зокрема, право вимоги, що виникає з приводу володіння, користування та розпоряджання майном (наприклад: спадкові права; права вимоги особи за зобов'язаннями, за якими вона є кредитором; виключні права автора і под.), право вчиняти дії щодо оформлення права власності на майно.

У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30 січня 2013 р. у справі N 6-168цс12 зроблено висновок, що майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством (наприклад, захист майнових прав автора - за Законом від 23 грудня 1993 р. N 3792-XII «Про авторське право і суміжні права»; далі - Закон N 3792-XII), а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Як визначено в Листі Верховного Суду України від 01.04.2014 року «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України», законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Більшість правників визначають спосіб захисту цивільних прав як засіб чи спосіб впливу, визначений законом. Проте у всіх випадках визнання тієї чи іншої дії як способу захисту пов'язується із зазначенням в нормативних актах. Спосіб захисту також визначають як конкретні закріплені чи санкціоновані законом правоохоронні заходи (засоби), за допомогою яких усуваються порушення прав і вплив на правопорушника.

Виокремлюють також матеріальний і процесуальний аспекти захисту цивільних прав та інтересів.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Таким чином, ст. 16 Цивільного кодексу України передбачає серед способів здійснення захисту - визнання права.

З огляду на уточнені позовні вимоги, позивач просить визнати право власності на майнове право вчиняти дії в майбутньому (після введення житлового будинку №2-В по вул. Кірова в смт. Гостомель Київської області в експлуатацію) щодо оформлення права власності на спірну квартиру, яке засвідчує правомочність позивача отримати право власності на квартиру №26.

В обґрунтування відповідної позовної вимоги позивач, посилаючись на Лист Верховного Суду України від 01.07.2013 року «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ», визначив позовні вимоги саме, як визнання за ним права власності на майнове право вчиня ти дії в майбутньому щодо оформлення права власності на квартиру №26, яке засвідчує правомочність отримати право власності на квартиру №26.

Таким чином, як вбачається з позиції Верховного Суду України, викладеної в Листі від 01.07.2013 року «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ», на необхідності застосування якої також наголошує Вищий господарський суд України, і якою керувався позивач при зміні предмета позову, до майнового права належить право здійснювати право вчиняти дії щодо оформлення права власності на майно (кватриру), і саме на таке право позивач просить суд визнати право власності.

Розглядаючи майнові права як об'єкти цивільних прав, зокрема, як майно і пов'язані з майном способи захисту, в передбачені для захисту права власності на майно способи, підлягають захисту майнові права, які можуть бути об'єктами в цивільному обороті. Тобто майнові права, які передбачають набуття права на певний матеріальний об'єкт (власності, користування, володіння) і можуть бути відчужені.

В ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

В постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду від 24.06.2015 року № 6-318цс15 зазначено, що майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Стаття 331 Цивільного кодексу України встановила загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

За правилами статті 392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Крім того, правовідносини щодо залучення коштів фізичних осіб з метою фінансування будівництва, порядку управління цими коштами регулювалися Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

Виникнення права власності на новостворений об'єкт нерухомості на підставі судового рішення зазначеними нормами та нормою статті 331 Цивільного кодексу України не передбачено.

Указаними законами визначено порядок оформлення права власності (здійснення державної реєстрації права власності) на об'єкт інвестування після прийняття такого об'єкта до експлуатації.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року у справі N 6-244цс14.

Підсумовуючи, Верховний Суд України визначив, що в разі виконання грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу майнових прав, повністю сплативши вартість, установлену вказану відповідним договором, тобто вчинивши дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об'єкт будівництва, в такому разі підлягає захисту майнове право, а не права власності, яке ще не виникло.

З огляду на вищезазначені висновки Верховного Суду України, з договору фінансування будівництва, який є різновидом інвестиційного договору, виникає майнове право на набуття права власності на об'єкт будівництва (квартиру) після створення об'єкту (будинку).

Враховуючи, що житловий будинок не введений в експлуатацію, тобто об'єкт не вважається створеним, договір фінансування будівництва може породжувати лише наявність майнового права, яке передбачає підстави для набуття права власності на квартиру в майбутньому.

Крім того, оскільки майновим правом є право, пов'язане з майном, і таке право є відмінним від права власності, зокрема, складовою частиною права власності чи іншим специфічним правом, майнове право фактично являє собою обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Ознакою майнового права, яке є об'єктом в цивільному обороті, є його пов'язаність з правом набуття прав на певну річ.

З огляду на викладене, майнове право не підлягає захисту шляхом визнання права власності на нього.

Враховуючи структуру майнових прав, які можуть виникати як складові прав щодо певної речі, зокрема, спірної квартири № 26 в незавершеному будівництвом об'єкті, з договору фінансування будівництва, який є різновидом інвестиційного договору, виникають майнові права на набуття права власності на квартиру після створення об'єкту. Тобто інвестор на підставі відповідного договору набуває право власності на створений за його рахунок об'єкт після його створення в установленому законодавством порядку і реалізує таке право власності шляхом здійснення відповідних реєстраційних дій, необхідних для оформлення права власності на нерухомість.

З огляду на позицію Верховного Суду України, викладену в Листі від 01.07.2013 року «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ», право особи щодо здійснення дій по оформленню права власності на майно є самостійним різновидом майнового права і у відносинах фінансування будівництва, таке право є похідним від майнового права набуття права власності на спірну квартиру (майнового права на об'єкт нерухомості - квартиру).

При цьому, відповідне майнове права вчиняти дії по оформленню права власності не є речовим, оскільки, саме по собі не породжує права набуття майна у власність, а необхідне для реалізації вже набутого права власності і питання щодо вчинення дій по оформленню права власності можуть виникати виключно на стадії реалізації майнового права набуття майна увласніть, тобто після закінчення будівництва та введення будинку в експлуатацію.

Також, з огляду на обставини спору, враховуючи, що майнове право на квартиру № 26 заперечується іншою особою - відповідачем2, який стверджує про набуття ним права власності на спірну квартиру, як добросовісним набувачем в порядку виконання судового рішення, відповідне майнове право позивача щодо набуття у власність квартири № 26 є спірним. Однак, відповідні обставини не підлягають дослідженню і встановленню в межах заявлених (уточнених) позовних вимог щодо визнання права вчиняти дії по оформленню права власності, яке є похідним і відповідно вужчим, ніж загальне майнове право на квартиру (право набуття квартири у власність), яке виникає з інвестиційного договору (в даному випадку договору фінансування будівництва).

Тобто для вирішення питання про наявність у позивача майнового права вчиняти дії по оформленню права власності, необхідно встановлення наявності у позивача майнового права на квартиру (права набуття квартири у власність), що є спірним і виходить за межі позовних вимог.

Питання кому належить майнове право на квартиру у спорі з відповідачем2, має вирішуватись по суті відповідних позовних вимог. Оскільки, питання законності укладення договору фінансування будівництва на квартиру № 26, яка на момент укладення такого договору вже була профінансована іншою особою (відповідачем2) і у забудовника було відсутнє право на укладення договору з позивачем, стосується спору про наявність майнового права на набуття квартири у власність, відповідні питання мають значення і повинні розглядатись в межах відповідного спору.

Таким чином, щодо вказівки касаційної інстанції про необхідність дослідження правомірності договору фінансування будівництва № 1/26, відповідна обставина має значення при вирішенні спору безпосередньо щодо майнових прав на квартиру.

Оскільки, будинок не завершений будівництвом та не введений в експлуатацію, ні судове рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2011 року у справі № 13/71 про зобов'язання забудовника передати квартиру позивачу (та відповідний акт державного виконавця), ні ухвала Господарського суду міста Києва від 27.11.2008 року у справі № 31/423 про зміну способу виконання рішення (та відповідний акт державного виконавця) не породжують права власності на майно, яке ще не вважається створеним.

З викладених у позові (в тому числі уточненому) обставин, вбачається, що відповідач2 заперечує саме факт набуття позивачем майнового права на проінвестовану квартиру, заперечення відповідача1 полягають в нестворенні об'єкта, що впливає на набуття права власності на квартиру, однак не впливає на обсяг майнових прав на об'єкт інвестування. В той же час, за наявності у позивача беззаперечного майнового права на набуття квартири у власність, така його складова, як право вчиняти дії щодо оформлення права власності на готове майно, не залежить від волі відповідачів і не може ними заперечуватись.

Таким чином, правом очікування є саме майнове право на про інвестовану квартиру № 26, при реалізації якого виникає і може бути порушена така його складова, як право вчиняти дії по оформленню права власності.

Майнове право здійснювати дії щодо оформлення права власності на квартиру саме по собі не породжує майнового права на квартиру в контексті правовідносин сторін, спірне право спрямоване на забезпечення способу реалізації основного права щодо набуття квартири у власність, тому його порушення можливе не запереченням основного права, а обставинами, пов'язаними безпосередньо з вчиненям дій з оформлення права власності.

Оскільки існує спір щодо майнових прав на квартиру і на момент розгляду спору у даній справі майно не створено (оскільки будинок не введений в експлуатацію та не проведена його державна реєстрація), твердження про порушення майнового права здійснювати дії щодо оформлення права власності на квартиру, передчасні і безпідставні.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги (уточнені) позивачем не доведені та не обґрунтовані, тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

вирішив:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 08.08.2016 р.

Суддя Т.П. Карпечкін