Постанова

від 09.08.2016 по справі 820/2993/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 серпня 2016 р. № 820/2993/16

Харківський окружний адміністративний суд в особі судді Самойлової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агростар" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за ризиковими платниками управління спеціального аудиту ГУ ДФС у м. Києві Іванишина Руслана Богдановича про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними,

встановив:

ТОВ «Компанія Агростар» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати наказ відповідача-1 № 1795 від 29 березня 2016 року, визнати протиправними дії відповідача-1 щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, визнати протиправними дії відповідача-2 щодо невручення позивачу під розписку копії наказу № 1795 від 29 березня 2016 року, визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0006141404, №0006151404 та №0006161404 від 12 травня 2016 року, прийняті відповідачем-1.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що під час здійснення господарської діяльності ним виконано всі вимоги законодавства, вказані в акті перевірки порушення законодавства з його боку відсутні, як наслідок оскаржувані рішення є незаконними та необгрунтованими, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідачі, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, згідно до вимог ст. 35 КАСУ, в судове засідання не прибули без повідомлення про причини неприбуття, заяв про розгляд справи за їх відсутності не надали, при цьому відповідач-1 надав заперечення проти позову, пославшись на його необгрунтованість та відсутність підстав для його задоволення.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних у ній доказів, відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАСУ.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 30 березня 2016 року по 12 квітня 2016 року відповідачем-1 на підставі наказу №1795 від 29 березня 2016 року була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питання правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по операціях з придбання та реалізації зернових та технічних культур за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт № 60/26-15-14-04-04-10/37091711 від 19 квітня 2016 року.

Згідно висновків акту перевірки перевіркою встановлені порушення вимог: п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, пп.44.1, п.185.1 ст.185, пп.198.2, пп.198.3 ст.198, пп.134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту прийняті податкові повідомлення-рішення №0006141404, №0006151404 та №0006161404 від 12 травня 2016 року.

Судом встановлено, що в якості правової підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача в оскаржуваному наказі відповідачем-1 було зазначено п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Дослідивши акт перевірки та пояснення, надані відповідачем-1 у запереченні на позовну заяву, а також у додаткових поясненнях, судом встановлено, що підставою для прийняття висновків відповідачем-1 щодо порушень чинного законодавства з боку позивача стало не надання позивачем до перевірки жодних підтверджуючих первинних та бухгалтерських документів, що підтверджують показники відображені у податковій звітності за перевіряємий період.

З такими діями та висновками відповідача-1 суд не погоджується, виходячи із наступного.

Як свідчать докази справи, проведенню оскаржуваної перевірки передував запит відповідача-1 до позивача про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження №5307/10/26-15-13-04 від 03 березня 2016 року.

18 березня 2016 року позивачем було надано письмову відповідь №18/03-16 на вищезазначений запит та запропоновано відповідачу-1 виправити недоліки, наявні у запиті, та надіслати обґрунтований письмовий запит, котрий у повній мірі відповідатиме чинному законодавству України. Окрім того, позивач у своїй письмовій відповіді повідомив, що у разі отримання обґрунтованого запиту від відповідача-1, виконає його у найкоротший строк.

29 березня 2016 року відповідачем-1 було видано наказ «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Компанія Агростар» (код 37091711) №1795.

30 березня 2016 року позивачем було відмовлено відповідачу-1 у проведенні вищезазначеної перевірки, що підтверджується актом не допуску до перевірки, складеним 30 березня 2016 року відповідачем-2. Проте незважаючи на це відповідачем-1 фактично було проведено перевірку.

А від так, в даному випадку мала місце не документальна позапланова виїзна перевірки стосовно позивача, а камеральна, всупереч чому акт перевірки цього не містить.

При вирішені даного спору, суд враховує наступні обставини та нормативні положення.

Так, згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пп. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Інформація на запит контролюючого органу надається Національним банком України, іншими банками безоплатно у порядку і обсягах, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Порядок отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно п. 75.1.2. ст. 75 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом, вичерпний перелік підстав, за наявності яких контролюючий орган проводить позапланову перевірку визначено у п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Згідно приписів п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: п.п. 78.1.4 - виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Досліджуючи запит відповідача-1 №5307/10/26-15-13-04 від 03 березня 2016 року, суд приходить до висновку, що він оформлений з порушенням вимог п.п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, а саме: не містить підстав для надіслання запиту, що згідно цієї ж норми має наслідком звільнення платника податків від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Суд зазначає, як свідчить текст даного запиту, відповідач-1 посилається на виявлені факти, що свідчать про недостовірність визначення позивачем даних податкового зобов'язання у сумі 1269970 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Полонське» (код 38305063), що містяться у податковій декларації з ПДВ за червень 2015 року, та необґрунтовано просить надати інформацію та документи у зв'язку з неможливістю з'ясування реальності та повноти відображення у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо) результатів операцій по господарських відносинах із постачальниками зернових культур за період січень 2013 року - грудень 2015 року, однак, у запиті відповідачем-1 не вказано жодного виявленого факту, який би свідчив про порушення саме позивачем податкового законодавства або недостовірності даних при поданні ним податкової звітності в період з 01.01.2013 по 31.12.2015, також не зазначено, які саме показники були проаналізовані відповідачем-1 та яким чином дані показники свідчать про недостовірність даних при поданні податкової звітності за вказаний період.

Зважаючи на це, суд доходить висновку, що у позивача були наявні правові підстави для звільнення від обов'язку надавати відповідь на запит відповідача-1, оскільки він складений з порушенням абз. 1 та 2 п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України.

Судом також встановлено, що в якості підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача в наказі №1795 від 29 березня 2016 року відповідачем-1 зазначено - пп.78.1.4 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України та доповідну записку управління спеціального аудиту від 28.03.2016 року №914/26-15-14-04-04. Проте відповідачем-1 до суду надано доповідну записку управління спеціального аудиту від 28.03.2016 року №914/26-15-14-04-04-16, номер якої не відповідає номеру, зазначеному в наказі на перевірку.

А відтак, суд звертає увагу на факт порушення податковим органом порядку оформлення результатів проведення позапланової виїзної документальної перевірки та підстав її проведення, а саме: неправомірне використання у якості підстави для проведення перевірки пп. 78.1.4 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, оскільки запит відповідача-1 оформлений з порушенням абз.1 та 2 пп.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, позивачем на отриманий від відповідача-1 запит про надання інформації та її документального підтвердження надано відповідь у встановлений законом строк про виправлення недоліків запиту та прохання надіслати обґрунтований письмовий запит. Окрім того, в силу того, що запит відповідача-1 №5307/10/26-15-13-04 від 03 березня 2016 року оформлений з порушенням вимог п.п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, позивач був звільнений від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Таким чином, дана обставина позбавляла податковий орган права на проведення такої перевірки.

Також суд зазначає, що висновки акту перевірки, яка мала за мету бути виїзною, загалом була камеральною, оскільки виїзду за юридичною адресою підприємства не було, як це вбачається із акту перевірки та підтверджується іншими письмовими доказами справи, що не спростовано відповідачем-1 та суперечить положення Податкового кодексу України, так як не було надано належну оцінку первинним документам бухгалтерського обліку господарських операцій, здійснених позивачем.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності дій стосовно наявності законних підстав для проведення зазначеної перевірки та її висновків, що дає суду підстави останнє вважати неправомірним.

Пунктом 78.4 ст.78 Податкового кодексу України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п.78.5 ст.78 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

За правилами п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки..

З аналізу зазначених норм слідує, що у платника податку є право не допускати до проведення перевірки посадових осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної перевірки з підстав, зазначених в п.п.81.1 ст. 81 Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу на те, що доказами справи підтверджено, що позивач скористався цим правом і не допустив відповідача-1 до проведення перевірки, проте незважаючи на це відповідачем-1 було складено акт перевірки.

Суд також зазначає, що позивач в запереченнях до акта не допуску до проведення позапланової перевірки від 30 березня 2016 року зазначив, що всупереч вимог п.п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України відповідачем-2 не було вручено позивачу наказ про проведення перевірки та не пред'явлено направлення на проведення документальної позапланової виїзної перевірки, що свідчить про протиправність дій відповідача-2.

Судом встановлено, що 01 квітня 2016 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування наказу №1795 від 29 березня 2016 року та про визнання протиправними дій головного державного ревізора-інспектора відділу ризикових платників податків управління спеціального аудиту Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Іванишина Руслана Богдановича щодо невручення товариству з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АГРОСТАР» під розписку копії наказу №1795 від 29 березня 2016 року.

06 квітня 2016 року суддею Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежко В.П. було постановлено ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі №826/5403/16 про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, та призначено дану справу до судового розгляду 30.05.2016 року о 10 год. 50 хв.

В подальшому зважаючи на те, що позивач змінив місце державної реєстрації ним 30.05.2016 року було відкликано адміністративний позов по справі №826/5403/16 та одночасно 31.05.2016 року було подано позов до Харківського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування наказу №1795 від 29.03.2016 року та про визнання протиправними дій (справа №820/2993/16).

Як зазначив Вищий адміністративний суд України у постанові від 12.12.2013 р. по справі №К/800/30045/13, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

Незважаючи на те, що відповідача-1 не було допущено до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а також на те, що питання про протиправність та скасування наказу №1795 від 29 березня 2016 року розглядалося Окружним адміністративним судом міста Києва в рамках адміністративної справи №826/5403/16, відповідач-1, всупереч вимогам чинного законодавства, в період з 30 березня 2016 року по 12 квітня 2016 року протиправно було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, складено за її результатами акт перевірки №60/26-15-14-04-04-10/37091711 від 19 квітня 2016 року та прийняті податкові повідомлення-рішення №0006141404, №0006151404 та №0006161404 від 12 травня 2016 року.

Зважаючи на те, що судом встановлено протиправність дій відповідача-1 щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Компанія Агростар» з питання правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по операціях з придбання та реалізації зернових та технічних культур за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, суд приходить до висновку, що прийняті на підставі акту перевірки податкові повідомлення-рішення №0006141404, №0006151404 та №0006161404 від 12 травня 2016 року також є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті без належної оцінки відповідачем-1 первинних документів бухгалтерського обліку господарських операцій, здійснених позивачем, оскільки останній на підставі пп.81.1 ст.81 Податкового кодексу України не допустив посадових осіб відповідача-1 до проведення позапланової виїзної перевірки.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона, як суб'єкта владних повноважень, не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржувані дії щодо проведення перевірки та прийняті за її наслідками рішення є неправомірними, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову у цій частині, що потребує судового захисту в розумінні ст. 2 КАСУ.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №1795 від 29 березня 2016 року, визнання протиправними дій головного державного ревізора-інспектора відділу ризикових платників управління спеціального аудиту Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Іванишина Руслана Богдановича щодо невручення товариству з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АГРОСТАР» під розписку копії наказу №1795 від 29 березня 2016 року суд зазначає, що вони не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально-правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що станом на момент розгляду справи відсутнє порушене право позивача внаслідок прийняття оскаржуваного наказу про проведення перевірки та дій відповідача-2, оскільки перевірку, призначену вказаним наказом, вже проведено, а за її наслідками складено відповідний акт про результати такої перевірки та прийнято податкові повідомлення-рішення, що і є предметом спору у цій справі.

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу підлягають поверненню судові витрати зі сплати судового збору 4350,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 128, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агростар" з питання правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по операціях з придбання та реалізації зернових та технічних культур за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, за наслідками якої складено акт № 60/26-15-14-04-04-10/37091711 від 19 квітня 2016 року.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0006141404, №0006151404 та №0006161404 від 12 травня 2016 року, прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агростар".

В іншій частині в задоволенні позову - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі міста Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агростар" (61002, м. Харків, вул. Іванова. буд. 7/9, ЮНІТ 1-06, код ЄДРПОУ: 37091711) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4350,00 (чотири тисячі триста п'ятдесят) грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Самойлова В.В.