Ухвала

від 25.10.2016 по справі 820/2993/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 р.Справа № 820/2993/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Калитки О. М. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України у м.Києві на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2016р. по справі № 820/2993/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агростар"

до Головного управління Державної фіскальної служби України у м.Києві , Головного державного податкового ревізора -інспектора відділу контролю за ризиковими платниками управління спеціального аудиту Головного управління ДФС в м. Києві Іванишина Руслана Богдановича

про скасування наказу, визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Агростар» (далі-позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за ризиковими платниками управління спеціального аудиту ГУ ДФС у м. Києві Іванишина Руслана Богдановича (далі-відповідачі) ,в якому,з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати наказ відповідача-1 № 1795 від 29 березня 2016 року, визнати протиправними дії відповідача-1 щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, визнати протиправними дії відповідача-2 щодо невручення позивачу під розписку копії наказу № 1795 від 29 березня 2016 року, визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0006141404, №0006151404 та №0006161404 від 12 травня 2016 року, прийняті відповідачем-1.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агростар" з питання правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по операціях з придбання та реалізації зернових та технічних культур за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, за наслідками якої складено акт № 60/26-15-14-04-04-10/37091711 від 19 квітня 2016 року.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0006141404, №0006151404 та №0006161404 від 12 травня 2016 року, прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агростар".

В іншій частині в задоволенні позову - відмовлено.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення,яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На адресу Харківського апеляційного адміністративного суду надійшло заперечення від представника ТОВ «Компанія Агростар» на апеляційну скаргу ГУ ДФС у м.Києві, в якому просить відмовити відповідачу в задоволенні апеляційної скарги,постанову Харківського окружного адміністративного суду залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що в період з 30 березня 2016 року по 12 квітня 2016 року відповідачем-1 на підставі наказу №1795 від 29 березня 2016 року була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питання правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по операціях з придбання та реалізації зернових та технічних культур за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт № 60/26-15-14-04-04-10/37091711 від 19 квітня 2016 року.

За висновками акту перевірки встановлено порушення вимог положень Податкового кодексу України,а саме: п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, пп.44.1, п.185.1 ст.185, пп.198.2, пп.198.3 ст.198, пп.134.1.1. п.134.1 ст.134.

На підставі наведених висновків акту перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийняті податкові повідомлення-рішення №0006141404, №0006151404 та №0006161404 від 12 травня 2016 року.

Не погодившись з діями відповідача про призначення та проведення перевірки, а також з прийнятими податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агростар" з питання правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по операціях з придбання та реалізації зернових та технічних культур за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, проведеної на підставі наказу від 29 березня 2016 року № 1795, а також про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 травня 2016 року №0006141404, №0006151404 та №0006161404, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки відповідачем не дотримано встановленої законом процедури проведення позапланової документальної перевірки, у зв'язку з чим прийняті за результатами такої перевірки податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача-2 щодо невручення позивачу під розписку копії наказу № 1795 від 29 березня 2016 року, суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент розгляду справи відсутнє порушене право позивача внаслідок прийняття оскаржуваного наказу про проведення перевірки та дій відповідача-2, оскільки перевірку, призначену вказаним наказом, вже проведено, а за її наслідками складено відповідний акт про результати такої перевірки та прийнято податкові повідомлення-рішення, що і є предметом спору у цій справі.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду лише в частині задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідно до п.1 Положення про Державну фіскальну службу України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 року №236, Державна фіскальна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну податкові політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Відповідно п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Вичерпний перелік підстав проведення документальних перевірок визначено статтею 78 Податкового кодексу України.

Пунктами 78.4-78.5 ст. 78 Податкового кодексу України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до вимог ст.78 ПК України, порядок проведення документальних позапланових перевірок та Порядкок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. № 984, вимагає від органів податкової служби перевірки первинних документів бухгалтерського обліку та інших первинних документів.

Судом першої інстанції встановлено,що підставою для прийняття висновків відповідачем-1 щодо порушень чинного законодавства з боку позивача стало не надання позивачем до перевірки жодних підтверджуючих первинних та бухгалтерських документів, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності за перевіряємий період.

Положеннями ст. 21 Податкового кодексу України визначені обов'язки контролюючих органів, серед яких обов'язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Отже, контролюючі органи та їх посадові особи при прийнятті рішень, у тому числі, наказів про проведення позапланової перевірки, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України та та іншими законами України.

Колегією суддів встановлено, що проведенню оскаржуваної перевірки передував запит відповідача-1 до позивача про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження №5307/10/26-15-13-04 від 03 березня 2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 березня 2016 року позивачем було надано письмову відповідь №18/03-16 на вищезазначений запит та запропоновано відповідачу-1 виправити недоліки, наявні у запиті, та надіслати обґрунтований письмовий запит, котрий у повній мірі відповідатиме чинному законодавству України. Окрім того, позивач у своїй письмовій відповіді повідомив, що у разі отримання обґрунтованого запиту від відповідача-1, виконає його у найкоротший строк.

29 березня 2016 року відповідачем-1 було видано наказ «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Компанія Агростар» (код 37091711) №1795.

30 березня 2016 року позивачем було відмовлено відповідачу-1 у проведенні вищезазначеної перевірки, що підтверджується актом не допуску до перевірки, складеним 30 березня 2016 року відповідачем-2. Проте незважаючи на це відповідачем-1 фактично було проведено перевірку.

Отже,в даному випадку мала місце не документальна позапланова виїзна перевірка стосовно позивача, а камеральна, всупереч чому акт перевірки цього не містить.

З даного приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 20 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із пп. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Інформація на запит контролюючого органу надається Національним банком України, іншими банками безоплатно у порядку і обсягах, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Порядок отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів зазначає,що запит відповідача-1 №5307/10/26-15-13-04 від 03 березня 2016 року оформлений з порушенням вимог п.п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, а саме: не містить підстав для надіслання запиту, що згідно цієї ж норми має наслідком звільнення платника податків від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Зі змісту даного запиту відповідач-1 посилається на виявлені факти, що свідчать про недостовірність визначення позивачем даних податкового зобов'язання у сумі 1269970 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Полонське» (код 38305063), що містяться у податковій декларації з ПДВ за червень 2015 року, та необґрунтовано просить надати інформацію та документи у зв'язку з неможливістю з'ясування реальності та повноти відображення у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо) результатів операцій по господарських відносинах із постачальниками зернових культур за період січень 2013 року - грудень 2015 року, однак, у запиті відповідачем-1 не вказано жодного виявленого факту, який би свідчив про порушення саме позивачем податкового законодавства або недостовірності даних при поданні ним податкової звітності в період з 01.01.2013 по 31.12.2015, також не зазначено, які саме показники були проаналізовані відповідачем-1 та яким чином дані показники свідчать про недостовірність даних при поданні податкової звітності за вказаний період.

Отже,колегія суддів доходить висновку,що у позивача були наявні правові підстави для звільнення від обов'язку надавати відповідь на запит відповідача-1, оскільки він складений з порушенням абз. 1 та 2 п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України.

Також,колегія суддів звертає увагу факт порушення податковим органом порядку оформлення результатів проведення позапланової виїзної документальної перевірки та підстав її проведення, а саме: неправомірне використання у якості підстави для проведення перевірки пп. 78.1.4 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, оскільки запит відповідача-1 оформлений з порушенням абз.1 та 2 пп.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, позивачем на отриманий від відповідача-1 запит про надання інформації та її документального підтвердження надано відповідь у встановлений законом строк про виправлення недоліків запиту та прохання надіслати обґрунтований письмовий запит. Окрім того, в силу того, що запит відповідача-1 №5307/10/26-15-13-04 від 03 березня 2016 року оформлений з порушенням вимог п.п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, позивач був звільнений від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Таким чином, дана обставина позбавляла податковий орган права на проведення такої перевірки.

Колегія суддів також зазначає,що висновки акту перевірки, яка мала за мету бути виїзною, загалом була камеральною, оскільки виїзду за юридичною адресою підприємства не було, як це вбачається із акту перевірки та підтверджується іншими письмовими доказами справи, що не спростовано відповідачем-1 та суперечить положення Податкового кодексу України, так як не було надано належну оцінку первинним документам бухгалтерського обліку господарських операцій, здійснених позивачем.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності дій стосовно наявності законних підстав для проведення зазначеної перевірки та її висновків, що дає підстави останнє вважати неправомірним.

За приписами ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладено на відповідача-суб'єкта владних повноважень.

Відповідач правомірності своїх дій щодо проведення перевірки ТОВ «Компанія Агростар» належним чином не довів, а отже, наявні підстави для відмови в задоволенні вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у м.Києві залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2016р. по справі № 820/2993/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О. Судді (підпис) (підпис) Калитка О.М. Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 31.10.2016 р.