Рішення

від 04.08.2016 по справі 904/4737/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.08.16р. Справа № 904/4737/16

За позовом Міністерства оборони України, м. Київ

до приватного підприємства "Швейна фабрика "Авітекс", м. Дніпропетровськ

про стягнення 272 586,60 грн. пені за порушення умов договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №220/768/д від 25.12.2015 року, представник

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №1504/1 від 15.04.2016 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Міністерство оборони України звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з приватного підприємства "Швейна фабрика "Авітекс" 272 586,60 грн. пені за порушення умов договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби, а саме:

1) за актом приймального контролю (якості) № 547/4 на суму 698 940,00 грн. за прострочення 3 доби - 20 968,20 грн. пені;

2) за актом приймального контролю (якості) № 547/2 на суму 1 397 880,00 грн. за прострочення 3 доби - 41 936,40 грн. пені;

3) за актом приймального контролю (якості) № 547/3 на суму 1 397 880,00 грн. за прострочення 3 доби - 41 936,40 грн. пені;

4) за актом приймального контролю (якості) № 547/5 на суму 2 795 760,00 грн. за прострочення 3 доби - 83 872,80 грн. пені;

5) за актом приймального контролю (якості) № 547/6 на суму 2 795 760,00 грн. за прострочення 3 доби - 83 872,80 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 286/3/15/547 від 30.10.2015 року про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) в частині своєчасної поставки товару оскільки відповідно до специфікації (п.1.2 договору) загальна кількість товару для постачання - 15 000 шт., ціна товару з ПДВ складає - 10 484 100,00 грн., строки (терміни) постачання - до 21.12.2015 року (включно), проте відповідачем здійснена поставка 24.12.2016 року, що підтверджується вказаними актами приймального контролю (якості). Відповідно п. 7.3.3 договору за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки.

Відповідач заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що відповідно до п.5.3 договору датою поставки товару вважається дата, вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній. Акти приймального контролю (якості), а також видаткові накладні містять різні дати, що не дає можливості встановити саме, яка дата є датою поставки товару відповідно до п.5.3 договору. Крім того, укладений між сторонами договір є змішаним і містить в собі елементи договору підряду та договору поставки. На думку відповідача, поставка товару залежить від виконання сторонами договору підряду та не може бути здійснена раніше моменту прийняття позивачем результату робіт за договором підряду, тобто підписання акту приймального контролю (якості). Адже тільки після підписання акту представником позивача та передачі товару останнім на відповідальне зберігання представнику відповідача з розпорядженням поставки товару за відповідною адресою відповідач може розпочати виконання обов'язків за договором поставки. Наданий позивачем акт приймального контролю (якості) є документом, що відповідно до п.2.7 договору є підтвердженням приймання товару за якістю та направляється замовнику після відправки товару разом з рахунком-фактурою, тобто є складовою частиною пакету документів при поставці товару. Відповідно до накладних поставка товару відбувалась 18.12.2015 року, 19.12.2015 року, 21.12.2015 року, 22.12.2015 року та 23.12.2015 року. Таким чином, з боку відповідача договір поставки виконаний в строки встановлені договором з урахуванням їх відстрочення відповідно до частини 2 статті 613 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідач просить суд визнати недійсним пункт 7.3.3 договору № 286/3/15/547 від 30.10.2015 року у зв'язку з тим, що поставка товару у встановлений договором строк не є грошовим зобов'язанням і за порушення вказаного зобов'язання не може встановлюватись такий вид відповідальності як пеня.

Також відповідач звернувся до суду з клопотанням про витребування у Міністерства оборони України оригінали для огляду та належним чином посвідчені копії товарно-транспортних документів, рахунків-фактур, підписані обома сторонами в день поставки товару за договором № 286/3/15/545 від 30.10.2015 року оскільки відповідач не може надати суду інформацію у зв'язку з вилученням 23.1.2015 року слідчим СВ ФР ДПІ у Жовтневому районі міста Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області всіх документів підприємства, як в паперовому, так і електронному вигляді (жорсткі диски) в момент проведення обшуку в офісі підприємства за постановою слідчого судді від 17.12.2015 року по справі № 201/18131/15к.

Ухвалою суду від 08.07.2016 року вказане клопотання відповідача задоволено.

03.08.2016 року відповідачем надані пояснення де вказує, що відповідно до вимог чинного законодавства день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені. Наведене узгоджується з правовою позицією Верхового Суду України, яка викладена у постанові від 15.01.2015 року, справа № 3-204гс14 (№ 910/23600/13). У той же час із наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що сума заявлених до стягнення грошових коштів було обчислено позивачем з урахуванням днів, в які відбулася поставка товару, що суперечить нормам чинного законодавства.

Також відповідач зазначає, суд відповідно до п.1 частини першої ст. 83 Господарського процесуального кодексу України приймаючи рішення у справі має право визнати пункт 7.3.3. договору недійсним оскільки він суперечить ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. 231 Господарського процесуального кодексу України і відповідно ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України. Поставка товару у встановлений договором строк не є грошовим зобов'язанням і за порушення вказаного зобов'язання не може встановлюватись такий вид відповідальності як пеня.

Провадження у справі було порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2016 року з призначенням її до розгляду на 30.06.2016 року.

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 30.06.2016 року було оголошено перерву до 08.07.2016 року, після чого розгляд справи відкладався до 21.07.2016 року та до 04.08.2016 року.

У судовому засіданні 04.08.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.10.2015 року між Міністерством оборони України (далі - позивач, замовник) та приватним підприємством "Швейна фабрика "Авітекс" (далі - відповідач, постачальник) було укладено договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/15/547 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується у 2015 році поставити замовнику вироби текстильні готові, інші (Лот 6. Спальний мішок) (далі - товар), а замовник забезпечити приймання та оплату в кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі.

Згідно з п. 1.2 договору номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору, визначаються нижчевикладеною специфікацією:

найменування товару: спільний мішок;

стандарти, технічні умови на товар, зразок: відповідність опису та зразку-еталону;

строки (терміни) постачання: до 21.12.2015 року (включно);

загальна кількість, яку необхідно постачити (шт.): 15 000 шт.;

ціна за одиницю товару в грн. з врахув. марк., тари (упак.), вант.робіт у місяцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ): 582,45, 00 грн.;

ціна товару в грн. з врахув. марк., тари (упак.) вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ): 8 736 750,00 грн.;

ціна товару без ПДВ: 8 736 750,00 грн.;

крім того, ПДВ: 1 747 350,00 грн.;

ціна товару з ПДВ: 10 484 100,00 грн.

Постачальник самостійно закуповує сировину, матеріали та комплектуючі вироби (далі - матеріали), які встановленим порядком погоджуються з замовником.

Замовник має право зменшувати обсяг закупівлі товару, залежно від реального фінансування видатків замовника (п. 1.3 договору).

Приймальний контроль (якості) товару у постачальника проводиться, військовим представництвом Міністерства оборони України (далі - ВП МОУ) в присутності представника підприємства, відповідального за якість з перевіркою сертифікату відповідності, висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи Міністерства охорон» здоров'я України, кількості, відповідності затвердженому зразку, наявності іншої супровідної документації. У разі, якщо на підприємстві не створено ВП МОУ, Замовник направляє до цього підприємства представників ВП МОУ для приймання товарів військового призначення. Рішення щодо визначення ВП МОУ для здійснення приймального контролю (якості) товару приймає 1363 Головне ВП МОУ після остаточного визначення місцезнаходження підприємства-виробника товару. (п.2.3 договору).

У разі, коли постачальник є виробником товару, зазначеного у Специфікації цього Договору, контроль якості здійснюється на підставі вимог Положення про представництва державних замовників з оборонного замовлення на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 21.10.09 № 1107 (п.2.4 договору).

Замовник має право самостійно або через ВП МОУ здійснювати контроль за якістю товару на всіх стадіях його розроблення, випробування, виробництва, доробки і поставок відповідно до нормативних документів та технічної документації і проводити вибіркову перевірку виробів (п.2.5 договору).

При позитивних результатах контролю та випробувань на прийнятий товар представником замовника ставиться відповідне клеймо у місцях нанесення маркування відповідно до нормативно-технічної документації. У разі відсутності місця для нанесення клейма (пломбування) або недопустимості нанесення клейма (пломбування) на виробах: клейма (пломби) наносяться на кожному примірнику акту приймального контролю (якості), та на тарі в межах норм приймання матеріально-технічних засобів речової служби, якщо постачальник товару є його виробником (п.2.6 договору).

Відповідно до п.2.7 договору приймання товару оформляється актом приймального контролю (якості), який повинен бути складений військовим представництвом Міністерства оборони України. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання товару по якості та направляється Замовнику після відправки товару разом з рахунком-фактурою.

Приймання товару за кількістю та якістю у всіх випадках, які не врегульовані положеннями цього договору, здійснюється одержувачем замовника відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю (затверджена постановою Державного арбітражу при ОСОБА_3 СРСР від 15.06.65 № П-6) та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю (затвердженої постановою Державного арбітражу при ОСОБА_3 ОСОБА_3 СРСР від 25.04.66 № П-7) з доповненнями і змінами, які внесені до них в установленому порядку та нормативно- правовими актами України, які регулюють такі відносини. Належним чином оформлені документи (видаткова накладна постачальника та повідомлення-підтвердження) є підтвердженням приймання та оприбуткування за обліком товару (п.2.8 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору товар постачається на умовах DDР - склад замовника відповідно до Міжнародник правил по тлумаченню торговельних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт: зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Строк поставки товару визначений в специфікації договору (п.1.2).

Датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній постачальника (п. 5.3 договору).

Пунктами 6.3.3 та 6.3.4 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний письмово, не пізніше ніж за 2 робочі дні, повідомити представника замовника про дату, коли товар буде наданий для приймання по якості та коли товар буде відвантажений на його адресу.

На виконання умов договору, відповідач поставив позивачеві товар на загальну суму 9 086 220,00 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- від 18.12.2015 року № РН-0000168 на суму 1 397 880,00 грн.

- від 18.12.2015 року № РН-0000169 на суму 1 397 880,00 грн.;

- від 21.12.2015 року № РН-0000169 на суму 698 940,00 грн.;

- від 22.12.2015 року № РН-0000170 на суму 2 795 760,00 грн.;

- від 23.12.2015 року № РН-0000171 на суму 2 795 760,00 грн.

та актами приймального контролю (якості)

- № 547/2 на суму 1 397 880,00 грн.;

- № 547/3 на суму 1 397 880,00 грн.;

- № 547/4 на суму 698 940,00 грн.;

- № 547/5 на суму 2 795 760,00 грн.;

- № 547/6 на суму 2 795 760,00 грн.

Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач вказує на порушення відповідачем строків поставки товару, передбаченого п. 1.2 договору (до 21.12.2015 року включно), та відповідно до пункту 7.3.3 договору, нараховує відповідачеві пеню у сумі 272 586,60 грн., які просить суд стягнути з на його користь з відповідача.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 197 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (пункт 2 цієї частини). Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Водночас, статтею 689 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Аналізуючи умови спірного договору щодо строку виконання зобов'язання з поставки товару, судом прийнято до уваги наступне.

Надані позивачем акти приймального контролю (якості), а також видаткові накладні містять різні дати, що не дає можливості встановити саме, яка дата є датою поставки товару відповідно до п. 5.3 договору.

В силу статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У пункті 7.3.3 договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору.

Згідно вимог ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Приписами Господарського кодексу України не передбачено інше визначення пені, як виду забезпечення виконання зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідача є обов'язок перед позивачем виготувати та поставити спальні мішки.

Отже, у даному випадку, обов'язком відповідача є виготувати та поставити відповідний одяг, а не сплатити певну грошову суму.

Таким чином, у розумінні приписів діючого законодавства України, у даному випадку, у відповідача, згідно предмету договору, відсутнє безпосереднє грошове зобов'язання перед позивачем.

Згідно вимог ст.ст. 203 ч. 1, 215 ч. 1 Цивільного Кодексу України зміст право чину не може суперечить цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Підставою недійсності право чину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього кодексу.

Отже п. 7.3.3 договору в частині стягнення пені суперечить приписам Цивільного кодексу України, яким не передбачено стягнення пені за порушення строку поставки товару за правочином.

Стягнення пені можливе лише за несвоєчасно виконане грошове зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Згідно вимог ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на вищевикладене господарський суд вважає, що є підстави для визнання недійсним пункт 7.3.3 договору в частині стягнення пені, що є підставою у відмові у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 22, 33-34, 36, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Визнати недійсним п. 7.3.3 договору № 286/3/15/547 від 30.10.2015 року в частині стягнення пені.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.08.2016 року.

Суддя ОСОБА_4