Рішення

від 10.08.2016 по справі 357/8138/16-ц

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/8138/16-ц

2/357/3308/16

Категорія 4

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2016 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Цуранова А. Ю. , при секретарі - Солом'яна Л. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Біла Церква позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Райліт» до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвізі Торг» про визнання права власності на нежитлові приміщення,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2016 року ТОВ «Райліт» звернувся до суду з позовною заявою про визнання права власності на нежитлові приміщення.

Вказував, що 04.03.2014 року та 11.06.2014 року між ним та ТОВ «Інвізі Торг» були укладені інвестиційні договори № 1 та № 2, відповідно до умов яких останній здійснив реконструкцію належних позивачу нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, пр-т. ОСОБА_2, 4-а, загальною площею 36,3 кв.м, внаслідок якої площа забудови збільшилась до 108,1 кв.м., а також за адресою: м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, 367, загальною площею 82,5 кв.м, внаслідок реконструкції площа збільшилась до 210,3 кв.м.

Зазначав, що між позивачем та ОСОБА_1 була досягнута домовленість на здійснення процедури реєстрації права власності на вказане нерухоме майно та на ім'я відповідача була видана відповідна довіреність.

Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині введення вказаних реконструйованих об'єктів в експлуатацію, що призвело до порушення майнових прав позивача на належні йому на праві приватної власності об'єкти будівництва, позивач просив суд: визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Райліт» (код ЄДРПОУ 31065115) право приватної власності на групу нежитлових приміщень № 1 в «літ. Б» під влаштування магазину, загальною площею 108,1 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, пр-т. ОСОБА_3, 4-а (код об'єкта 1230.3, категорія складності - ІІ); визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Райліт» (код ЄДРПОУ 31065115) право приватної власності на нежитлове приміщення, загальною площею 210,3 кв.м., що розташоване за адресою: м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, 367.

В судове засідання представник позивача не з'явився, в заяві від 02.08.2016 року просив проводити розгляд справи за його відсутності в якій щодо винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явились повторно, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заперечень щодо позову та заяв про розгляд справи у їхню відсутність не надходило, тому суд вважає за можливе провести по справі заочний розгляд відповідно до ст. 224 ЦПК України.

В силу вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

04.03.2014 року між позивачем (інвестор) та ТОВ «Інвізі Торг» (забудовник) було укладено інвестиційний договір № 1, відповідно до умов якого інвестор здійснює фінансування будівництва, а саме реконструкції належного інвестору на праві приватної власності нежитлового приміщення (виносного сміттєзбірника), яке розташовано за адресою: м. Київ, пр-т. ОСОБА_2, 4-а, загальною площею 36,3 кв.м, при якій загальна площа забудови збільшується до 108,1 кв.м.

Згідно п. 2.1 інвестиційного договору № 1, забудовник проводить реконструкцію та передає реконструйовані об'єкти інвестору в строк до 04.04.2016 року згідно акту приймання передачі, а вартість фінансування будівництва (реконструкції) за договором складає 273 500 грн. (п. 3.1 договору).

Разом з цим, 11.06.2016 року між позивачем та ТОВ «Інвізі Торг» (забудовник) було укладено інвестиційний договір № 2, відповідно до умов якого інвестор здійснює фінансування будівництва, а саме реконструкції належного інвестору на праві приватної власності нежитлового приміщення, яке розташовано за адресою: м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, 367, загальною площею 82,5 кв.м.

Згідно п. 2.1 інвестиційного договору № 2, забудовник проводить реконструкцію та передає реконструйовані об'єкти інвестору в строк до 20.04.2016 року згідно акту приймання передачі, а вартість фінансування будівництва (реконструкції) за договором складає 568 400 грн. (п. 3.1 договору).

Пунктом 2.2 вказаних інвестиційних договорів закріплено, що підтвердженням введення об'єктів в експлуатацію є зареєстрована органом державного архітектурно-будівельного контролю декларація про готовність об'єкта до експлуатації.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України, зокрема, шляхом визнання права.

Згідно правил ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Положеннями ч. 1 ст. 331 ЦК України закріплено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (ч. 2 ст. 331 ЦК України).

Згідно наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про право власності від 15.03.2011 року, Товариству з обмеженою відповідальністю «Райліт» на праві приватної власності належить нежитлове приміщення площею 36,30 кв.м, яке розташоване в місті Києві по проспекту Маяковського, 4-а.

04.04.2016 року складено акт № 1 приймання-передачі згідно з інвестиційним договором № 1 від 04.03.2014 року за яким забудовник передав ТОВ «Райліт» реконструйовану групу нежитлових приміщень № 1 в «літ. Б» під влаштування магазину, загальною площею 108,1 кв.м., що розташовано за адресою: м. Київ, пр-т. ОСОБА_3, 4-а (код об'єкта 1230,3, категорія складності - ІІ).

Крім того, у вказаному акті забудовник підтверджує, що проведені будівельні роботи відповідають проекту «Реконструкція нежитлової будівлі по пр-т. ОСОБА_3, 4-А у Деснянському районі м. Києва», а також державним будівельним нормам.

В матеріалах справи міститься копія технічного паспорта від 23.01.2014 року на громадський (виробничий) будинок (нежитлове приміщення) № 4а по проспекту Маяковського Володимира в м. Києві, виготовленого Приватним підприємством «Вечірня столиця», за яким загальна площа нежитлового приміщення за вказаною адресою по групі приміщень № 1 та літері «Б» складає 108,1 кв.м.

Разом з цим, замовником були подані та зареєстровані декларація про початок виконання будівельних робіт, а також декларація про готовність до експлуатації об'єкта за вищевказаною адресою, що підтверджується копіями цих декларацій.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Райліт», в особі директора ОСОБА_4 було уповноважено відповідача з питань проведення реєстрації права власності за ТОВ «Райліт» на будь-які об'єкти нерухомого майна, що стверджується копією довіреності від 12.04.2016 року.

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначено ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Так, ч. 1 вказаної статті передбачає, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України (ч. 5 ст. 7 вказаного Закону).

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України закріплено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Повірений повинен виконати дане йому доручення особисто (ч. 1 ст. 1005 ЦК України).

Згідно ст. 1006 ЦК України, повірений зобов'язаний: 1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; 2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; 3) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Як вбачається з матеріалів справи, реконструкція (будівництво) вказаного в позовній заяві об'єкта будівництва за адресою: м. Київ, пр-т. ОСОБА_3, 4а була завершена та здійснена у відповідності до технічної документації, тому правовідносини з приводу незавершеного або самочинного будівництва на обставини даної справи не поширюються.

Разом з цим, суд вважає, що невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині введення об'єкта будівництва в експлуатацію, враховуючи фактичне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за інвестиційним договором № 1, за даними обставинами справи, порушує майнові права останнього як власника нерухомого майна та які, крім наведених вище правових норм, гарантуються статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, оскільки не виконання відповідачем даних зобов'язань ставить позивача у певну залежність від не вчинення цих дій.

Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимоги позивача в частині визнання за ним права власності на реконструйований об'єкт інвестування будівництва за адресою: м. Київ, пр-т. ОСОБА_3, 4а.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання або розірвання договору.

Прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі (ч. 1 ст. 545 ЦК України).

Згідно правил ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з умов укладеного між сторонами інвестиційного договору № 2, позивачу на праві приватної власності належить нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, 367.

Разом з цим, судом не встановлено, а позивачем не доведено належними та допустимими доказами про наявність в нього права приватної власності на вищевказане нерухоме майно, а також здійснення третьою особою реконструкції цього нежитлового приміщення на визначених інвестиційним договором умовах та відповідно до технічної документації.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні даної частини позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215, 226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Райліт» до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвізі Торг» про визнання права власності на нежитлові приміщення - задовольнити частково.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Райліт» (код ЄДРПОУ 31065115) право власності на групу нежитлових приміщень № 1 в «літ. Б» під влаштування магазину, загальною площею 108,1 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, пр-т. ОСОБА_3, 4-а (код об'єкта 1230.3, категорія складності - ІІ)

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Суддя ОСОБА_5