Ухвала

від 01.08.2016 по справі 905/1720/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02

У Х В А Л А

01.08.2016р. Справа № 905/1720/16

Господарський суд Донецької області в особі головуючого судді Гринько С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні при секретарі судового засідання Татарині Б.Т., який складає протокол судового засідання матеріали позовних заяв:

первісного позову

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю В«Східно-Українська Трейдінгова КомпаніяВ» м. Донецьк Донецької області

до відповідача - Приватного підприємства «³кторіяВ» м. Донецьк Донецької області

про 131699,79 грн.

зустрічного позову

за позовом - Приватного підприємства «³кторіяВ» м. Донецьк Донецької області

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю В«Східно-Українська Трейдінгова КомпаніяВ» м. Донецьк Донецької області

про визнання договору поставки № 31.05/2012 недійсним

про стягнення боргу в сумі 100000,00грн.

за участю представників сторін:

від позивача - не явився,

від відповідача - ОСОБА_1 - керівник за довідкою з ЄДРПОУ.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) в розмірі 131699,79 грн., яка виникла у зв'язку з несплатою в повному обсязі винагороди як повіреній особі за договором доручення. Надано клопотання про повернення судового збору у зв'язку з поданням заяви про зменшення розміру позовних вимог в сумі 2289,68 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на невиконання відповідачем грошового зобов'язання за договором доручення б/н від 01.03.2012 року, відповідно до якого позивач зобов'язався за винагороду, яка складається з 2% від суми доходів, нарахованих довірителем за весь період дії укладеного договору. Оскільки ним виконанні умови договору доручення, що підтверджується укладеним договором поставки № 31.05/2012 від 31.05.2012 року між відповідачем та Комунальним підприємством В«ОблпаливоВ» Черкаської обласної ради, відповідач повинен сплатити суму винагороди в розмірі 2% від доходу, отриманого відповідачем за весь період дії договорів поставки, розмір якого зазначений а складених сторонами актах про дохід.

31.05.2016 року відповідач у судовому засіданні надав письмовий відзив на позов, в якому визначив своє заперечення. Вважає, що при нарахуванні суми винагороди позивачем не вірно розраховані доходи, які отримані відповідачем за весь період дії договору поставки, укладеного з КП «Облпаливо» Черкаської обласної ради № 31.05/2012 від 31.05.2012 року. Зокрема, позивачем при нарахуванні боргу за договором доручення, не врахована повернута частина товару на загальну суму 307682,68грн., що підтверджують видаткові накладні: № ВП -0000005 від 26.10.2012р. на суму 46947,60грн., № ВП -0000006 від 26.10.2012р. на суму 215884,80грн., № ВП -0000008 від 12.11.2012р. на суму 44850,28грн. Після зменшення позивачем суми позовних вимог, відповідач визнає суму винагороди, яка складає з урахуванням повернутого товару 131699,79 грн.

13.06.2016р. відповідачем заявлений зустрічний позов до позивача, в якому просить визнати договір поставки № 31.05/2012 від 31.052012 року недійсним з моменту його укладення. В цьому же позові просить суд стягнути з позивача борг в сумі 100 000,00 грн. як отримані повіреним безпідставно за договором доручення від 01.03.2012 року.

В обґрунтування заявленого позову, позивач посилається на те, що при укладенні договору не були враховані всі істотні умови, необхідні для його виконання, а саме: п.2.3 договору поставки передбачає строк оплати товару - 15 календарних днів з дати поставки товару. Якщо сплата товару відбудеться поза межами цього строку, вона вважається відстроченою і вже стягуються 3% несплаченої суми за кожен календарний день відстрочення. Визначений зміст договору вважає таким, що не відповідає умовам частин першої, четвертої і п'ятої статті 694 Цивільного кодексу України, а тому вважає цей правочин недійсний, так як в момент його вчинення він не відповідав умовам діючого законодавства, оскільки сторонами даного договору не було чітко визначено строк відстрочення оплати товару, що на думку позивача є істотною умовою договору.

Позивачем надані письмові пояснення на заперечення відповідача. Вважає договір № 31.05/2012 від 31.05.2012 року, який укладений між відповідачем та Комунальним підприємством В«ОблпаливоВ» Черкаської обласної ради таким, що відповідає чинному законодавству. Цей договір виконувався сторонами, про свідчать товарно-транспортні накладні, виставлені платіжні доручення, акти нарахування відсотків за користування товарним кредитом, підписаними обома сторонами. Всі умови договору доручення повіреним виконанні, що підтверджує підписаний договір поставки. Строк відстрочення оплати товару є однією з умов договору, який сторони узгодили, що не суперечить законодавству.

Позивач за первісним позовом просить суд вирішити спір без явки його представника.

14.07.2016р. за письмовим клопотанням відповідача продовжений строк вирішення даної справи на 15 днів відповідно до ст. 69 ГПК України, про що зазначено ухвалою суду.

Перевіряючи надані сторонами документи до позовних заяв, якими вони обґрунтовують позовні вимоги, пояснення сторін, встановивши фактичні обставини та їх повноту, надавши юридичну оцінку цим обставинам, суд -

ВСТАНОВИВ:

Предметом первинного позову є стягнення винагороди відповідно до умов договору доручення, результатом якого є укладений відповідачем з третьою стороною договір поставки.

Предметом зустрічного позову є визнання договору поставки недійсним.

Всі правочини, вчиненні уповноваженими представниками сторін, повинні бути спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони досягли в належній формі згоди за всіма істотними умовами договору. ЦКУ прямо встановлює, що істотною умовою договору є умова про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або такі, що є необхідними для договорів даного вигляду, а також всі ті умови, відносно яких за заявою хоч б однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Сторонами укладений 01 березня 2012 року договір доручення.

Згідно з ст.1000 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями (далі - ЦКУ) за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.1002 ЦКУ).

Статтею 297 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-IV (далі - ГКУ) встановлено, що за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок. Відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором (п.1 ст.301 ГКУ).

За договором доручення від 01.03.2012 року довіритель ( ПП «Вікторія») довірив повіреному - ТОВ Східно-Українська Трейдінгова КомпаніяВ» від імені та за рахунок довірителя здійснити пошук покупця на товар, визначений в п.1.2 договору на умовах винагороди в розмірі 2% від доходу, нарахованого довірителем за весь період дії договору поставки, розмір якого визначається в Акті №2 до договору щоквартально після укладення відповідного договору. Виплата винагороди здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок повіреного протягом 15 календарних днів з моменту оформлення актів про дохід, нарахований по договору поставки.

Повірений виконав умови договору: він знайшов покупця на товар, визначений в договорі доручення. Це підтверджується договором поставки вугілля, укладеним довірителем з Комунальним підприємством «Облпаливо» Черкаської обласної ради від 31 травня 2012 року № 31.05/2012. Оскільки договір укладений, повіреною особою виконанні умови договору доручення, тому з боку довірителя повинна бути виконана умова договору щодо сплати винагороди (п.4.2.4).

За цим пунктом довіритель за виконання повіреним доручення сплачує йому винагороду в розмірі 2% від доходу, нарахованого довірителем за весь період дії договору поставки. Розмір винагороди зазначається у Акті про дохід, нарахований по договору поставки, який складається за формою, наведеною у Додатку № 2 до договору доручення щоквартально після укладення відповідного договору поставки. Виплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок повіреного протягом 15 календарних днів з моменту оформлення Актів про дохід, нарахований по договору поставки (п.5).

Для визначення доходу, отриманого відповідачем від укладеного договору поставки, необхідно довести по-перше, що договір є укладеним і законним, що дохід мав місце і що сума винагороди дорівнює встановленому розміру.

Господарський суд надає правову оцінку договору поставки, виконання якого є однією складовою договору доручення, оскільки від виконання договору поставки залежить виконання договору доручення.

Зустрічним позовом відповідач звернувся до господарського суду з вимогою визнати договір поставки недійсним у зв'язку з тим, що в ньому не чітко визначений строк початку і строк закінчення товарного кредиту, що спричинило нарахування процентів у надмірному розмірі, що являється на його думку таким, що не відповідає статтям 536 і 694 Цивільного кодексу України, а за цим слід повернути йому 100 000,00 грн., перерахованих позивачу в якості винагороди за договором доручення в розмірі 2% отриманого доходу від виконання договору поставки..

Зміст правочину становлять права та обов'язки, про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися. Зміст договору чи іншого правочину закріплюється у його статтях (пунктах).

У ст. 203 Цивільного кодексу України, в якій визначено основні критерії чинності правочину, зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК недодержання сторонами або стороною в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК, як правило, має наслідком визнання правочину недійсним.

Зміст договору поставки складають його умови: включені до договору (а) як за погодженням сторін, так і (б) на підставі вимог закону (не включення таких умов до підписаного сторонами тексту договору, не звільняє сторони під їх виконання; прикладом можуть слугувати стандарти, технічні умови, яким мають відповідати якісні характеристики товарів/продукції, що поставляється).

Відповідно до вимог Глави 20 Господарського кодексу України зміст договору поставки повинен містити положення про:

а) предмет договору, показники щодо його кількості та асортименту (ст. 266 ГК).

б) продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом;

б) строки і порядок поставки (ст. 267 ГК).

в) якість товарів, що постачаються (cm. 26S HQ, повніша відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.;

г) вимоги щодо комплектності товарів, що постачаються ст. 270 ГК);

д) порядок виконання.;

е) порядок приймання поставленої продукції детально врегульовано Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю № П-6 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю № П-7.;

є) відповідальність за неналежне виконання договору поставки

Всі визначені законодавством умови договору узгоджуються сторонами на підставі добровільного волевиявлення або примірних та типових договорів.

Умови договору поставки вугілля, укладеного відповідачем з Комунальним підприємством «Облпаливо» Черкаської обласної ради від 31 травня 2012 року № 31.05/2012 відповідає всім викладеним у законодавстві умовам, а тому вважається дійсним на момент його укладення і діє до повного його виконання сторонами.

Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення договірних зобов'язань (п.7ст.180 ГК України).

Сторона, яка не погоджується з викладеними у договорі умовами має право звернутися до іншої сторони з заявою про їх зміну на загальних підставах, викладених у статтях 179-181 Господарського кодексу України.

Посилання позивача за зустрічним позовом на те, що сторонами договору поставки не чітко визначені строки початку і закінчення товарного кредиту, не означає, що в цілому договір є таким, що не відповідає діючому законодавству, а тому за відсутністю підстав, у зустрічному позові господарський суд відмовляє.

Оскільки застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину можливе лише за наявності рішення про визнання такого правочину недійсним, вимога позивача за зустрічним позовом про стягнення 100000,00 грн. як безпідставно отриманих позивачем не підлягає задоволенню ще і тому, що не доведено необґрунтованість безпідставності отримання цих коштів позивачем.

Оцінюючи підстави первісного позову щодо стягнення суми винагороди, господарський суд виходить з наступного:

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Як вище доведено, умови договору доручення позивачем за первісним позовом виконані у повному обсязі, так як доведений факт, що позивач як повірені особа знайшов покупця на товар, зазначений у договорі доручення, з яким відповідач уклав договір поставки.

Договір поставки сторонами виконувався. Цей факт підтверджують документи: накладні, товарно-транспорті накладні і не заперечує сам відповідач.

Відповідач зобов'язався сплатити позивачу, як повіреній особі за договором доручення, винагороду в розмірі 2 % від доходу, нарахованого довірителем за весь період дії договору поставки. Тобто сторони визначили, що винагорода буде складатися в процентному відношенні не із суми укладеного договору, а із доходу від здійснення цього договору.

Відповідно вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України саме на позивача покладається обов'язок доказування підстав своїх вимог і обґрунтування заявленої до стягнення суми. Позивач повинен довести, що відповідач отримав від виконання договору поставки вугілля, укладеного відповідачем з Комунальним підприємством «Облпаливо» Черкаської обласної ради від 31 травня 2012 року № 31.05/2012 конкретні суми доходу.

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначений термін «Дохід», а Порядок розрахунку, передбачений формою N 2-ддз, який застосовується, зокрема, для визначення розміру доходів.

За методикою визначення та обліку чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з валового доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, знижок та ін.

Стосовно різних видів витрат розрізняють такі види доходів: валовий, середній і граничний.

Валовий або загальний дохід - це грошова сума, яку отримує фірма від продажу певної кількості одиниць продукції. Він дорівнює добутку ціни товару на його кількість. Іншими словами, валовий дохід - це загальна виручка від продажу певної кількості продукції.

Середній дохід - це валовий дохід, поділений на кількість одиниць продукції, тобто це середня ціна одиниці продукції:

Граничний дохід - це приріст доходу за рахунок безкінечно малого збільшення виробництва і реалізації продукції. Він показує, на яку величину збільшується валовий дохід, якщо обсяг виробництва і продажу продукції збільшиться на одну одиницю. Показник граничного доходу характеризує окупність кожної додаткової одиниці виробленої продукції і тому в поєднанні з показником граничних витрат служить вартісним орієнтиром доцільності розширення масштабів фірми.

Відповідно до статей 18 та 20 Закону України "Про підприємства в Україні" підприємство самостійно планує свою діяльність і основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності на всіх підприємствах незалежно від форм власності є прибуток (доход).

Визначаючи ці показники, підприємства незалежно від форми власності повинні керуватися Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з яким прибуток визначається як скоригований валовий доход відповідного звітного періоду, зменшений на суму валових витрат виробництва та обігу і суму амортизаційних відрахувань, і включає зокрема

загальні доходи від реалізації товарів (робіт, послуг).

У торговельних організаціях виручка від реалізації визначається за валовим доходом, що є сумою торговельних надбавок, знижок і націнок на реалізовані товари.

Позивач в обґрунтування заявленої до стягнення суми винагороди (доходу) посилається на Акти про дохід, які підписані однією стороною договору доручення (повіреною особою). В цих Актах відображені період нарахованого доходу, до якої входить: сума поставки, яка дорівнює 0,00грн. і сума нарахування відсотків за право користування товарним кредитом з якої і обчислені 2% винагороди.

З наданого позивачем розрахунку нарахованої винагороди ( п.14-15) вбачається, що сума винагороди складається з 2% від всієї вартості поставленого товару (з ПДВ) за мінусом вартості повернутого товару (з ПДВ) плюс розмір відсотків за право користування товарним кредитом за кожен період нарахування .

Видаткові накладні свідчать, що приватним підприємством «Вікторія» поставлено вугілля комунальному підприємству «Облпаливо» Черкаської обласної ради за період з 31.05.2012 по 04.02.2013 рік на загальну суму 892 890, 66 грн.

Позивач при розрахунку винагороди виходив не з обліку чистого доходу (виручки) від реалізації продукції, а з розміру відсотків за право користування товарним кредитом по кожному періоду.

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, знижок тощо. Наступним кроком до визначення чистого прибутку (збитку) є визначення валового прибутку (збитку), який розраховується, як різниця між чистим доходом і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Застосування пункту 5 статті 54 Господарського процесуального кодексу України є обов'язком позивача, а не його правом.

Суддя у процесі підготовки до розгляду і на протязі розгляду справи ухвалами від 13 і 30 червня, 14 липня 2016р. витребував від позивача докази обґрунтування отримання відповідачем доходу від всієї вартості поставленого товару.

Враховуючи, що сторони знаходяться в зоні АТО, господарський суд з ціллю дотримання принципів рівності учасників перед законом і судом, змагальності тощо продовжив строк розгляду справи на 15 днів відповідно до ст. 69 ГПК України. На протязі всього часу розгляду справи, позивачем не надано витребуваних документів, які мають важливе значення для вирішення спору по суті.

Господарський суд вирішив залишити первісний позов без розгляду на підставі п.5 ст. 81 ГПК за тим, що після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду ( ненадання доказів обґрунтування отримання відповідачем доходу від всієї вартості поставленого товару) залишається право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Оскільки сторони не довели свої вимоги, на них покладаються судові витрати.

На підставі ст.ст. 49, 82, п.5 ст. 81, 84, 81-1, 85 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«Східно-Українська Трейдінгова КомпаніяВ» м. Донецьк Донецької області про стягнення 131699,79 грн. з Приватного підприємства «³кторіяВ» м. Донецьк Донецької області залишити без розгляду.

Позивач має право знову з ним звернутися до господарського суду після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду.

Відмовити у зустрічному позові Приватного підприємства «³кторіяВ» м. Донецьк Донецької області до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю В«Східно-Українська Трейдінгова КомпаніяВ» м. Донецьк Донецької області про визнання договору поставки № 31.05/2012 недійсним і стягнення боргу в сумі 100000,00грн. за недоведеністю підстав.

Сторони вправі оскаржити рішення суду до апеляційної інстанції через місцевий господарський суд в термін, визначений ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.Ю. Гринько