Постанова

від 20.09.2016 по справі 905/1720/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.09.2016 справа №905/1720/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів: за участю представників: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 не з'явився ОСОБА_4, керівник розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«Східно-Українська Трейдингова КомпаніяВ» , м.Донецьк на ухвалу господарського суду Донецької області від 01.08.2016р. у справі№905/1720/16 (суддя С.Ю. Гринько) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю В«Східно-Українська Трейдингова КомпаніяВ» , м.Донецьк до Приватного підприємства «³кторіяВ» , м.Донецьк про та за зустрічним позовом до простягнення 284345,20грн. Приватного підприємства «³кторіяВ» , м.Донецьк Товариства з обмеженою відповідальністю В«Східно-Українська Трейдингова КомпаніяВ» , м.Донецьк визнання недійсним договору поставки та стягнення 100000,00грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Східно-Українська Трейдингова КомпаніяВ» , м.Донецьк, позивач, звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного підприємства «³кторіяВ» , м.Донецьк про стягнення 284345,20грн. боргу, який виник у зв'язку з несплатою в повному обсязі винагороди як повіреній особі за договором доручення від 01.03.2012р. В обґрунтування позову посилається на виконання повіреним умов договору доручення шляхом укладення договору поставки № 31.05/2012 від 31.05.2012р.

Керуючись ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), до прийняття рішення по справі, позивач звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог до 131699,79грн., яка була прийнята судом.

Приватним підприємством «³кторіяВ» заявлений зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Східно-Українська Трейдингова КомпаніяВ» про визнання договору поставки №31.05/2012 від 31.052012р. недійсним з моменту його укладення та стягнути з первісного позивача борг в сумі 100000,00грн. як отриманих повіреним безпідставно за договором доручення від 01.03.2012р.

Ухвалою суду першої інстанції від 13.06.2016р. прийнято зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом.

01.08.2016р. господарським судом Донецької області винесено ухвалу, якою первісний позов залишено без розгляду, відмовлено у зустрічному позові за недоведеністю підстав. В частині первісного позову ухвала мотивована ненаданням позивачем витребуваних судом документів, які мають значення для справи. Відмова у задоволенні зустрічного позову ухвала обґрунтована тим, що умови договору поставки відповідають усім передбаченим законодавством вимогам.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю В«Східно-Українська Трейдингова КомпаніяВ» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та прийняти нове рішення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що посилання суду першої інстанції на ненадання позивачем витребуваних судом документів як на підставу для залишення позову без розгляду не відповідає дійсним обставинам справи. Стверджує, що всі документи та матеріали, які витребував суд, були подані у належному вигляді та у належний строк.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 09.09.2016р. прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 20.09.2016р.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги не заперечив. Представник позивача в судове засідання не з'явився, заявив клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Враховуючи обмеженість строку розгляду справи та ту обставину, що явка представника позивача не була визнана обов'язковою, колегія суддів задовольнила клопотання позивача та визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі його уповноваженого представника за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Статтею 106 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

01.03.2012р. між Приватним підприємством «Вікторія» (далі - довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«Східно-Українська Трейдингова КомпаніяВ» (далі - повірений) був укладений договір доручення.

За умовами п.1.1 у порядку та на умовах, визначених цим договором, повірений зобов'язується за винагороду від імені та за рахунок довірителя здійснити пошук покупців на товар довірителя для укладення договору поставки товару між покупцем та довірителем.

За умовами п.3.2.1 повірений зобов'язаний до моменту укладення договору поставки, зокрема, надавати довірителю звіт у письмовій формі про виконання доручення не пізніше трьох робочих днів після виконання доручення разом із виправдними документами.

Пунктом 3.3 договору передбачено право повіреного отримувати від довірителя винагороду за виконання доручення на умовах цього договору. Зазначеному праву повіреного кореспондується передбачений пунктом 4.2.4 обов'язок довірителя виплатити винагороду повіреному.

Крім того, за умовами п.4.3 договору довіритель зобов'язаний негайно прийняти звіт повіреного та затвердити його не пізніше трьох робочих днів. За наявності заперечень за звітом довіритель повинен повідомити про них повіреного. У протилежному випадку звіт вважається затвердженим після закінчення вищевказаного терміну.

Довіритель за виконання повіреним доручення сплачує йому винагороду в розмірі 2% від доходу, нарахованого довірителем за весь період дії договорів поставки, укладених довірителем згідно з п.1.1 цього договору. Розмір винагороди зазначається у акті про дохід, нарахований по договору поставки, який складається за формою, наведеною у додатку №2 до цього договору щоквартально після укладення відповідного договору поставки (п.5.1 договору).

Пунктом 5.2 передбачено, що виплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок повіреного протягом 15 календарних днів з моменту оформлення актів про дохід, нарахований по договору поставки.

Відповідно до п.8.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання і діє до моменту закінчення строку дії всіх договорів поставки, а в частині зобов'язань - до повного їх виконання.

Договір підписаний з обох сторін та скріплений печатками підприємств.

Звертаючись з позовом до суду, Товариство з обмеженою відповідальністю В«Східно-Українська Трейдингова КомпаніяВ» зазначило, що на виконання договору доручення від 01.03.2012р. повірений знайшов покупця на товар, визначений в договорі, про що свідчить укладений між довірителем та покупцем договір поставки вугілля №31.05/2012 від 31.05.2012р. З огляду на виконання повіреною особою умов договору доручення, довіритель повинен виконати умови договору щодо сплати винагороди в розмірі 131699,79грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

В матеріалах справи наявне платіжне доручення №84 від 20.08.2014р., відповідно до якого на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Східно-Українська Трейдингова КомпаніяВ» перерахована 100000,00грн., та лист Приватного підприємства «Вікторія», згідно з яким вірне призначення здійсненого платежу - часткова оплата винагороди повіреного по договору доручення.

31.05.2012р. між Приватним підприємством «Вікторія» (далі - продавець) та Комунальним підприємством «Облпаливо» Черкаської обласної ради (далі - покупець) був укладений договір поставки №31.05/2012, за умовами якого продавець зобов'язався передати покупцю у власність вугільну продукцію відповідно до специфікацій.

Відповідно до п.2.1 сторони відповідно до цього договору здійснюють взаємні розрахунки щодо суми договору, яка включає ціну товару, відсотки за право користування товарним кредитом, а також відшкодування понесених продавцем витрат.

За приписами пункту 2.3 покупець зобов'язується оплатити шляхом перерахування на поточний рахунок продавця ціну товару у строк 15 календарних днів з дати поставки товару. Оплата, зроблена протягом зазначеного терміну, вважається своєчасною. При здійсненні своєчасної оплати поставленого товару відсотки за право користування товарним кредитом не стягуються.

При здійсненні оплати після строку, визначеного у п.2.3 договору, така оплата вважається відстроченою. При відстроченні оплати за цим договором з покупця стягуються відсотки за право користування товарним кредитом у розмірі 3% несплаченої суми за кожний календарний день відстрочення (п.2.4).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1 договору, та закінчується 31.12.2012р. (п.8.1, 8.2)

Договір підписаний з обох сторін та скріплений печатками підприємств.

Звертаючись з зустрічною позовною заявою, Приватне підприємство «³кторіяВ» просить визнати договір поставки №31.05/2012 від 31.05/2012р. недійсним з моменту його укладення та стягнути з первісного позивача борг в сумі 100000,00грн. як отриманих повіреним безпідставно за договором доручення від 01.03.2012р. В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що при укладенні договору поставки не були враховані всі істотні умови, необхідні для цього договору, а саме, не був чітко визначений строк відстрочення оплати товару (п.2.4 договору). За твердженнями первісного відповідача, це свідчить про те, що відповідач за первісним позовом не отримав доходи по договору поставки і, відповідно, позивач за первісним позовом не має права на отримання винагороди по договору доручення. З огляду на це, сума у розмірі 100000,00грн., перерахована платіжним дорученням №84 від 20.08.2014р., підлягає поверненню як безпідставно отримана.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів ч.1 статті 86 ГПК України, якщо господарський спір не вирішується по суті (відкладення розгляду справи, зупинення, припинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо), господарський суд виносить ухвалу.

Отже, ухвала являє собою такий акт суду першої інстанції, який не дає відповіді на головне питання судочинства, пов'язане з наявністю чи відсутністю у заінтересованої особи права на одержання судового захисту.

Ухвала суду виноситься лише у випадках, установлених відповідними нормами ГПК України, зокрема, у випадках залишення позову без розгляду (ст.81 ГПК України).

Відповідно до ч.1 статті 82 ГПК України, при вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення.

Рішення суду - це судовий акт, який містить висновки суду першої інстанції про те, чи підлягає задоволенню вимога заінтересованої особи про захист порушених або оспорюваних прав, свобод, законних інтересів.

Судове рішення містить державно-владний та індивідуально-конкретний припис і ґрунтується на нормі права, що застосована судом.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 8 статті 84 ГПК України передбачено, що при розгляді первісного і зустрічного позовів у рішенні вказуються результати розгляду кожного з позовів.

Як вбачається з резолютивної частини ухвали господарського суду Донецької області від 01.08.2016р., первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«Східно-Українська Трейдингова КомпаніяВ» залишено без розгляду, у задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства «³кторіяВ» відмовлено за недоведеністю підстав.

Проаналізувавши резолютивну частину ухвали господарського суду Донецької області від 01.08.2016р. та її зміст в цілому, судова колегія зазначає, що процесуальний документ, названий судом першої інстанції ухвалою, за своєю суттю є рішенням, оскільки крім залишення первісного позову без розгляду, місцевим господарським судом розглянуто по суті позовні вимоги Приватного підприємства «³кторіяВ» . З огляду на викладене, судова колегія зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права і, відповідно, про наявність підстав для скасування ухвали.

Предметом первісного позову є стягнення винагороди відповідно до умов договору доручення, результатом якого є укладений відповідачем з третьою стороною договір поставки.

Згідно з ч.1 ст.1000 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.1002 ЦК України).

Як зазначалося раніше, на виконання договору доручення від 01.03.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю В«Східно-Українська Трейдингова КомпаніяВ» знайшло покупця на товар Приватного підприємства «³кторіяВ» . Зазначений факт підтверджує договір поставки №31.05/2012 від 31.05.2012р., укладений між Приватним підприємством «Вікторія» та Комунальним підприємством «Облпаливо» Черкаської обласної ради.

За умовами пункту 5.1 договору доручення, довіритель за виконання повіреним доручення сплачує йому винагороду в розмірі 2% від доходу, нарахованого довірителем за весь період дії договору поставки, укладених довірителем згідно з п.1.1 цього договору. Розмір винагороди зазначається у акті про дохід, нарахований по договору поставки, який складається за формою, наведеною у додатку №2 до цього договору щоквартально після укладення відповідного договору поставки.

Як вбачається зі змісту ухвали господарського суду Донецької області від 01.08.2016р., позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«Східно-Українська Трейдінгова КомпаніяВ» залишено без розгляду у зв'язку з ненаданням позивачем витребуваних судом документів, які мають значення для справи.

Згідно з приписами п.5 ч.1 ст.81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, зокрема, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

В підпункті 4.9 пункту 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов: додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання; витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті; позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто незалежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК України.

У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Залишаючи первісний позов без розгляду суд першої інстанції зазначив наступне. Позивач повинен довести, що відповідач отримав від виконання договору поставки вугілля №31.05/2012 від 31.05.2012р., укладеного відповідачем з Комунальним підприємством В«ОблпаливоВ» Черкаської обласної ради, конкретні суми доходу. Суддя у процесі підготовки до розгляду і протягом розгляду ухвалами від 13.06.2016р., 30.06.2016р., 14.07.2016р. витребував від позивача докази обґрунтування отримання відповідачем доходу від всієї вартості поставленого товару. Протягом всього часу розгляду справи позивачем не надано витребуваних документів, які мають важливе значення для вирішення спору.

Зі змісту ухвал господарського суду Донецької області від 31.05.2016р. та від 13.06.2016р. вбачається, що судом запропоновано сторонам скласти акт звірки винагороди за виконання договору №31.05/2012 від 31.05.2012р.

Ухвалою суду першої інстанції від 30.06.2016р. зобов'язано позивача надати: обгрунтований розрахунок суми позову з посиланням на докази виконання договору поставки, у відповідності з яким сплачуєтсья винагорода за договором доручення; документи, які підтверджують відвантаження вугілля зі складу Приватного підприємства "Вікторія" до Комунального підприємства В«ОблпаливоВ» Черкаської обласної ради; документи, які підтверджують перерахування останнім коштів за отримане вугілля продавцю; акти про дохід, нарахований по договору поставки, складений за формою, наведеною у додатку №2 до договору. Відповідача зобовязано надати: докази купівлі вугілля для його подальшого продажу Комунальному підприємству В«ОблпаливоВ» Черкаської обласної ради; докази вивезення останнім вугілля зі складу постачальника; докази сплати покупцем вугілля за цінами, вказаними у специфікаціях до договору поставки. Докази безпідставності отримання відповідачем за зустрічним позовом 100000,00грн.

Відповідно до ухвали суду першої інстанції від 14.07.2016р. позивача зобов'язано обґрунтувати заявлену до стягнення суму з урахуванням зменшення.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання зобов'язань за договором доручення Товариством з обмеженою відповідальністю В«Східно-Українська Трейдингова КомпаніяВ» надані копії наступних документів: договір поставки №31.05/2012 від 31.05.2012р., укладений між Приватним підприємством «Вікторія» та Комунальним підприємством «Облпаливо» Черкаської обласної ради; специфікація №1 від 31.05.2012р. до договору поставки; акти про дохід, нарахований довірителем по договору поставки (т.1 а.с.12-40).

До заперечень на позов Приватним підприємством «Вікторія» додані засвідчені належним чином копії документів: договір поставки №31.05/2012 від 31.05.2012р.; специфікація №1 від 31.05.2012р.; додаткова угода №1 від 19.12.2012р.; специфікація №2 від 19.06.2012р.; специфікація №3 від 01.10.2012р.; специфікація №4 від 01.02.2013р.; видаткові накладні, оформлені на підставі договору поставки №31.05/2012 від 31.05.2012р.; платіжні доручення, в яких в призначенні платежу зазначено «оплата за вугілля згідно договору №31.05/2012 від 31.05.2012р.»; товарно - транспортні накладні; акти нарахування відсотків по договору поставки; акт звірки взаєморозрахунків по договору поставки станом на 30.06.2012р., складений між Приватним підприємством «Вікторія» та Комунальним підприємством «Облпаливо» Черкаської обласної ради; розрахунок суми заборгованості Комунального підприємства «Облпаливо» Черкаської обласної ради перед Приватним підприємством «Вікторія» по договору поставки №31.05/2012 від 31.05.2012р. та Приватного підприємства «Вікторія» перед Товариством з обмеженою відповідальністю В«Східно-Українська Трейдингова по договору доручення від 01.03.2012р. (т.1 а.с.66-209).

На виконання вимог суду позивачем надані наступні пояснення. Витребувані судом акти про дохід, нарахований по договору поставки, складений за формою, наведеною у додатку №2 до договору, були надані разом з позовною заявою. Відносно витребуваних судом документів, які підтверджують відвантаження вугілля зі складу Приватного підприємства "Вікторія" до Комунального підприємства В«ОблпаливоВ» Черкаської обласної ради та документів, що підтверджують перерахування останнім коштів за отримане вугілля продавцю, - зазначені документи були надані до матеріалів справи відповідачем. Інших документів відносно вищевказаних фактів позивач надати не може. Також, просив долучити до матеріалів справи обґрунтований розрахунок суми позову з посиланням на докази виконання договору поставки №31.05/2012 від 31.05.2012р., у відповідності з яким сплачується винагорода за договором доручення від 01.03.2012р. (т.2 а.с.25-27).

Відповідачем також надані пояснення на виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 30.06.2016р., в яких зазначено наступне. Витребувані судом докази сплати покупцем вугілля за цінами, вказаними у специфікаціях до договору поставки, вже залучені до матеріалів справи разом із запереченнями на позов. Надано обґрунтування безпідставності отримання винагороди за договором доручення. Для долучення до матеріалів справи надані докази купівлі вугілля для його подальшого продажу Комунальному підприємству В«ОблпаливоВ» Черкаської обласної ради (договір №02/05-2012 від 02.05.2012р. із специфікаціями; накладні; договір №03/05/12-1 від 03.05.2012р. з додатками; відомості обліку рядового вугілля і продуктів переробки; акти прийому-передачі вугілля; посвідчення якості на вугілля; договір оренди складської площадки; співставлення даних щодо придбання та відвантаження вугілля по договору поставки) та докази вивезення Комунальним підприємством В«ОблпаливоВ» Черкаської обласної ради вугілля зі складу постачальника (договір зберігання з додатками до нього; акти приймання-передачі на зберігання та повернення зі зберігання; пояснення по руху майна по договору зберігання; товарно-транспортні накладні; листи) (т.2 а.с.28-144).

Проаналізувавши наведене вище, судова колегія дійшла висновку, що в матеріалах справи наявні всі витребувані судом першої інстанції документи. Разом з тим, ухвала місцевого суду від 01.08.2016 не містить конкретизування переліку документів, які необхідні для обґрунтування отримання відповідачем доходу від всієї вартості поставленого товар, як і не містить мотивування дійсної необхідності для вирішення даного судового спору ненаданих, за твердженням суду, документів. З огляду на це, враховуючи приписи ч.7 ст.106 ГПК України, судова колегія дійшла висновку про передання справи в частині первісного позову на розгляд місцевого господарського суду.

Стосовно зустрічного позову Приватного підприємства «³кторіяВ» про визнання договору поставки №31.05/2012 від 31.05.2012р. недійсним з моменту його укладення та стягнення з первісного позивача боргу в сумі 100000,00грн. як отриманих повіреним безпідставно за договором доручення від 01.03.2012р. судова колегія зазначає наступне.

Частиною 7 ст. 179 ГК України закріплено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Положеннями ст. ст. 627, 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умовами, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними умовами є умови, визначені такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що сторони при укладанні договору поставки досягли згоди з усіх істотних умов договору та підписали його за умовами, що здійснювалися за вільним вибором сторін.

Відповідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Положеннями ст.203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній воли (ч.3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5).

Як вбачається, зміст договору поставки №31.05/2012 від 31.05.2012р. не суперечить вимогам чинного законодавства; волевиявлення сторін було вільним та відповідало їх внутрішній волі; умови договору направлені на реальне настання наслідків, обумовлених даним договором.

Посилання позивача за зустрічним позовом на те, що при укладенні договору поставки не були враховані всі істотні умови, необхідні для цього договору, а саме не був чітко визначений строк відстрочення оплати товару (п.2.4 договору), судовою колегією не приймаються, оскільки це не свідчить про недійсність договору як такого.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, вимога позивача за зустрічним позовом про стягнення 100000,00грн. як безпідставно отриманих позивачем не підлягає задоволенню, оскільки не обґрунтовано безпідставність отримання цих коштів позивачем.

Враховуючи вищевикладене, а також приписи ст.82, 83,84 ГПК України, судова колегія дійшла висновку про необхідність прийняття рішення про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог Приватного підприємства «³кторіяВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Східно-Українська Трейдингова КомпаніяВ» про визнання недійсним договору поставки та стягнення 100000,00грн.

Враховуючи порушення судом першої інстанції норм процесуального права, керуючись статтею 104 ГПК України, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції.

Судовий збір за подання апеляційної скарги на підставі ст.49 ГПК України покладається на сторін навпіл.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«Східно-Українська Трейдингова КомпаніяВ» на ухвалу господарського суду Донецької області від 01.08.2016р. у справі №905/1720/16 - задовольнити частково .

Ухвалу господарського суду Донецької області від 01.08.2016р. у справі №905/1720/16 - скасувати.

В частині первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю В«Східно-Українська Трейдингова КомпаніяВ» до Приватного підприємства «³кторіяВ» про стягнення 284345,20грн. передати на розгляд господарського суду Донецької області.

В частині зустрічного позову Приватного підприємства «³кторіяВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Східно-Українська Трейдингова КомпаніяВ» про визнання недійсним договору поставки та стягнення 100000,00грн. прийняти рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «³кторіяВ» (83000, Донецька обл., м.Донецьк, вул.Артема, буд.87, код ЄДРПОУ 30416059) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Східно-Українська Трейдингова КомпаніяВ» (83001, Донецька обл., м.Донецьк, вул.Коваля, буд.80 Б, код ЄДРПОУ 38706462) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 689,00грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді Д.О. Попков

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГСДО