Постанова

від 11.08.2016 по справі 810/1584/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2016 року 810/1584/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Марленка-України» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося ТОВ «Марленка-Україна» з позовом до Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002572220, №0002582220 та №0002592220від 04.11.2015 р.

Обґрунтовуючи заявлений позов представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки ТОВ «Марленка-Україна» не порушувало вимог законодавства щодо ведення касових операцій, а також вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами на які вказує податковий орган, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит та формування витрат підприємства.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні, вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими з підстав викладених у акті перевірки.

Керуючись частиною 4 статті 122 КАС України, за спільним клопотанням сторін, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Бориспільською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі Наказу Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 08.09.2015 р. №389 було проведено виїзну документальну планову перевірку ТОВ «Марленка-Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р. Результати перевірки оформлено Актом про результати виїзної документальної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Марленка-Україна» (код ЄДРПОУ 37082542) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р. за № 251/22-1/37082542 від 16.10.2015 р. (далі - Акт перевірки), у якому зафіксовані виявлені порушення:

- п. 187.1 ст. 187, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, ст. 200, п.201.10 ПК України в результаті чого підприємством безпідставно занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на загальну суму 1379909,77 грн. у тому числі: за червень 2013 р. на суму - 137117, 00 грн., за липень 2013 р. на суму - 3999,97, за серпень 2013 р. на суму - 20479,54, за вересень 2013 р. на суму - 23926,16 грн., за жовтень 2013 р. на суму - 77636.10 грн., за листопад 2013 р. на суму - 137152, 67, за грудень 2013 р. на суму - 14670,33 грн.,за січень 2014 р. на суму - 18810,00 грн., за квітень 2014 р. на суму - 192670,00 грн., за травень 2014 р. на суму - 192408,00 грн., за грудень 2014 р. - 562640,00 грн.

- п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України ТОВ «Марленка-Україна» неправомірно віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування на загальну суму 1 513 004 грн., у тому числі за 2013 рік - 592991 грн., на 2014 - 920 013 грн.

- п. 138.4 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік на загальну суму 270 795 509 грн., та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 133539 984 грн.

- порушення вимог п. 2.6 п. 7.19 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637.

Не погодившись з зазначеними висновками, Позивачем було подано Заперечення на Акт перевірки, за результатом розгляду яких Акт перевірки було викладено у новій редакції, зокрема і зафіксовані виявлені порушення, а саме:

- п.п. 187.1 ст. 187, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, ст. 200, п.201.10, ст.201 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість - на загальну суму1300099,88 грн. у тому числі: за липень 2013 р. на суму - 4 000,00 грн., за серпень 2013 р. на суму - 20479, 69 грн., за вересень 2013 р. на суму - 23 926,16 грн., за жовтень 2013 р. на суму - 77636.10 грн., за листопад 2013 р. на суму - 137152, 67., за грудень 2013 р. на суму - 14670,33 грн.,за січень 2014 р. на суму - 18 810,00 грн., за квітень 2014 р. на суму - 192670,00 грн., за травень 2014 р. на суму - 192 408,00 грн., за серпень 2014 р. на суму - 53707 грн., за грудень 2014 р. - 564 640,00 грн.

- п.п. 139.1.1 та п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК Українив результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1183983, 14 грн., в т.ч. 2013 рік - 263971, 64 грн., та 2014 рік - 920011, 50 грн.;

- п. 2.6 п. 7.19 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637.

Бориспільською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі Акту перевірки 04.11.2015 року були винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0002592220, яким збільшено платнику податків грошові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за основним платежем 1300099,88 грн. та нараховано штрафні санкції 650049,94 грн.;

- №0002582220, яким збільшено платнику податків грошові зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 1183983,14 грн. та нараховано штрафні санкції 591991,57 грн.;

- №0002572220, яким нарахована штрафна санкція за порушення норм з регулювання обігу готівки в розмірі 1233514,40 грн.

Зазначені вище податкові повідомлення-рішення були оскаржені до ГУ ДФС у Київській області, однак залишені без змін згідно рішення №159/10/10-36-10-01-04 від 22.01.2016 р.

В подальшому позивач звернувся із скаргою на вище зазначені податкові повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду якої, скарга ТОВ "Марленка-Україна" була залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін, про що зазначено у відповіді-рішенні ДФС України вих. № 7412/6199-99-10-01-01-25 від 05.04.2016 р.

Вважаючи протиправними спірні податкові повідомлення-рішення відповідача №0002572220 №0002582220 та №0002592220 від 04.11.2015 р., позивач звернувся з відповідним адміністративним позовом до суду про їх скасування.

Щодо податкових повідомлень-рішень №0002582220 та №0002592220 від 04.11.2015 р.

Відповідач вважає, що Позивачем занижено податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем 1183983 грн. та занижено податок на додану вартість - на загальну суму 1 300 099, 88 грн., у зв'язку із тим, що були вчиненні фіктивні операції з ТОВ «ІНТЕЙРА» (код за ЄДРПОУ 39334650), ТОВ «МАРА БРОК» (код ЄДРПОУ 37872625), «КРЕАТИВКОМПАНІ» (код за ЄДРПОУ 39174878) ТОВ «БІЛДІНГ КОНТРАКТ» (код за ЄДРПОУ 38346560) ТОВ «БІОІМПОРТМЕДІКАЛ» (код ЄДРПОУ 38346560), ТОВ «ГРЕЙН ОПТ» (код за ЄДРПОУ 38586146).

Згідно Відповіді на заперечення від 30.10.2015 р. вих. №5904/10/10-04-22-20 до Акту перевірки (що є невід'ємною частиною Акту перевірки) підставами, у зв'язку з якими Відповідачем здійснено донарахування ТОВ «Марленка-Україна» податкових зобов'язань зі сплати податків, стала наступна податкова інформація:

- наявність стану «до відома» декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 р., поданої ТОВ «ІНТЕЙРА» (код за ЄДРПОУ 39334650) № 9078186278 від 18.01.2015 р. з додатками;

- наявність інформації щодо запису від 28.10.2014 року про скасування свідоцтва платника податків на додану вартість ТОВ «МАРА БРОК» (код ЄДРПОУ 37872625);

- наявність інформації про відсутність підтвердження відомостей щодо ТОВ «КРЕАТИВКОМПАНІ» (код за ЄДРПОУ 39174878);

- наявність інформації про визнання банкрутом ТОВ «БІЛДІНГ КОНТРАКТ» (код за ЄДРПОУ 38346560);

- наявність інформації про визнання банкрутом ТОВ «БІОІМПОРТМЕДІКАЛ» (код ЄДРПОУ 38346560);

- наявність інформації про визнання банкрутом ТОВ «ГРЕЙН ОПТ» (код за ЄДРПОУ 38586146).

Крім того, по ланцюгу постачання з ТОВ «ІНТЕЙРА», ТОВ «МАРА БРОК», «КРЕАТИВКОМПАНІ», ТОВ «БІЛДІНГ КОНТРАКТ», ТОВ «БІОІМПОРТМЕДІКАЛ», ТОВ «ГРЕЙН ОПТ» мають контрагентів з ознаками фіктивності.

Виходячи з викладеного, відповідач дійшов висновку про те, що фінансово-господарська діяльність позивача в частині вищевикладених взаємовідносин з ТОВ «ІНТЕЙРА», ТОВ «МАРА БРОК», «КРЕАТИВКОМПАНІ», ТОВ «БІЛДІНГ КОНТРАКТ», ТОВ «БІОІМПОРТМЕДІКАЛ», ТОВ «ГРЕЙН ОПТ» здійснювалась поза межами правового поля.

Таким чином, операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Оскільки реальність вчинення господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином, у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій, а складені по таким операціям первинні документи не можуть бути прийняті до уваги.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Марленка-Україна» (Покупець) та ТОВ «Мара Брок» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №90/2013 від 22.04.2013 р. Відповідно до умов договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, Покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором прийняти та оплатити товари в асортименті, кількості та за цінами у відповідності до рахунків - фактур, товарних накладних які є невід'ємною частиною договору.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем до матеріалів справи було долучено видаткові накладні податкові накладні, акти здачі - прийняття робіт, рахунки про оплату.

За таких обставин суд вважає, що вищевказаний договір є реальним.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Марленка-Україна» (Замовник) та ТОВ «Білдінг Контракт» (Виконавець) укладено договір про надання послуг №02/12-1 від 02.12.2013 р. Відповідно до умов договору Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець зобов'язується надати Замовнику за плату послуги з проведення передпродажної підготовки товарів, що цікавлять Замовника (овочі, фрукти).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем до матеріалів справи було долучено видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі - прийняття робіт.

За таких обставин суд вважає, що вищевказаний договір є реальним.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Креативкомпані» (Виконавець) та ТОВ «Марленка-Україна» (Замовник) укладено договір про надання послуг з передпродажної підготовки товарів №01/08 від 01.08.2014 р. Відповідно до умов договору Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець зобов'язується за плату послуги з проведення передпродажної підготовки товарів, що цікавлять Замовника (овочі, фрукти, горіхи).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем до матеріалів справи було долучено видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі - прийняття робіт.

За таких обставин суд вважає, що вищевказаний договір є реальним.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Біоімпортмедікал» (Виконавець) та ТОВ «Марленка-Україна» (Замовник) укладено договір про надання послуг з передпродажної підготовки товарів №01/04 від 01.08.2014 р. Відповідно до умов договору Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець зобов'язується за плату послуги з проведення передпродажної підготовки товарів, що цікавлять Замовника (овочі, фрукти).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем до матеріалів справи було долучено видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі - прийняття робіт.

За таких обставин суд вважає, що вищевказаний договір є реальним.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Грейн Опт» (Постачальник) та ТОВ «Марленка-Україна» (Замовник) укладено договір про надання послуг з передпродажної підготовки товарів №01/08 від 01.08.2014 р. та про надання послуг №01/07-1 від 01.07.2013 р. Відповідно до умов договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти у власність від Постачальника товари в асортименті (овочі, фрукти, продукти харчування).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем до матеріалів справи було долучено видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі - прийняття робітє.

За таких обставин суд вважає, що вищевказаний договір є реальним.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Інтейра» (Виконавець) та ТОВ «Марленка-Україна» (Замовник) укладено договір про надання послуг з передпродажної підготовки товарів №01/10 від 01.10.2014 р. Відповідно до умов договору Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець зобов'язується за плату послуги з проведення передпродажної підготовки товарів, що цікавлять Замовника (овочі, фрукти, горіхи).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем до матеріалів справи було долучено видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі - прийняття робіт.

За таких обставин суд вважає, що вищевказаний договір є реальним.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, що на момент виникнення спірних операцій).

Відповідно до пункту 44.1, пункту 44.2. статті 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до підпункту 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (підпункт 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 Кодексу).

За приписами підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.2., абзацу 1 пункт 198.3. статті 198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3. статті 198 Кодексу).

За правилами пункту 198.6. статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, слід зазначити, що статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій. Відповідно, оформлені належним чином податкові накладні, видаткові накладні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку є документами, які є підставою для формування податкового кредиту та витрат підприємства у податковому обліку.

В ході судового розгляду, судом були досліджені та оцінені надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «ІНТЕЙРА», ТОВ «МАРА БРОК», «КРЕАТИВКОМПАНІ», ТОВ «БІЛДІНГ КОНТРАКТ», ТОВ «БІОІМПОРТМЕДІКАЛ», ТОВ «ГРЕЙН ОПТ» (договори, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки на оплату, акти надання послуг та специфікації до них із деталізацією наданих послуг, договори оренди приміщень), в результаті чого судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, навпаки, вони складені належним чином та містять всі обов'язкові реквізити, отже такі документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій.

Крім того, позивачем надані суду докази фактичної подальшої реалізації придбаних у контрагентів товарів (робіт, послуг) іншим контрагентам.

В той же час, в акті перевірки позивача, відповідачем не наведено інформації про дослідження та надання оцінки будь-яких первинним документам, які підтверджують взаємовідносини позивача з зазначеними контрагентами, як і не наведено вичерпного переліку розбіжностей між вимогами діючого законодавства до оформлення первинних документів та фактичним змістом первинних документів по взаємовідносинам позивача з контрагентами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що без надання належної правової оцінки первинним документам по взаємовідносинам позивача з контрагентами, в основу висновків акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідачем, фактично, покладена інформація (податкових органів відносно контрагентів), достовірність якої не доведена у встановленому законом порядку.

Всупереч вимог Податкового кодексу України відповідач не спростував законність дій платника податків (позивача), а лише зазначив про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами.

При цьому, зазначені в Акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагентів позивача і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Також, суд притримується позиції, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з постачальниками, які були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність, ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. При цьому, на момент здійснення спірних господарських операцій, контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 27.01.2016 р. по справі №4842/11/2670, а саме: за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, на виконання вимог статті 71 КАС України, відповідачем не надані належні та допустимі докази на спростування фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, за наслідками яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Виходячи з наведеного в сукупності, суд дійшов висновку, що фактично були відсутні обставини, наявність яких дало б підстави ставити під сумнів реальність господарських операцій позивача з ТОВ «ІНТЕЙРА», ТОВ «МАРА БРОК», «КРЕАТИВКОМПАНІ», ТОВ «БІЛДІНГ КОНТРАКТ», ТОВ «БІОІМПОРТМЕДІКАЛ», ТОВ «ГРЕЙН ОПТ».

Крім зазначеного, за правилами пункту 36.1., пункту 36.5. статті 36, пункту 38.1. статті 38, пункту 47.1. статті 47, пункту 49.2. статті 49, пункту 109.1. статті 109 Кодексу, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 р. та 31.01.2011 р. і повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 22.01.2009 року (справа "Булвес АД" проти Болгарії) констатував, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товарів/робіт/послуг від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та формування витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи судом встановлено не було.

Аналогічна позиція підтверджується численною судовою практикою у відповідних справах (ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 року № К/9991/64614/11, від 16.03.2013 року № К/800/9087/13).

Незважаючи на зазначене, відповідач позбавив позивача права на формування податкового кредиту та витрат підприємства через недотримання вимог податкового законодавства його контрагентами.

Крім того, податковим органом не надано суду рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «фіктивності» здійснених позивачем господарських операцій. Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень відповідача №0002582220 та №0002592220 від 04.11.2015 року та, відповідно, про необхідність їх скасування.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0002572220 від 04.11.2015 р.

Податкове повідомлення-рішення №0002572220 винесено відповідачем 04.11.2015р., і на підставі абз.3 п.1Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995 р. «Про застосування штрафних санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки» на позивача накладено штраф в розмірі 1 233 514, 40 грн.

В Акті перевірки відповідач зробив висновок про те, що позивачем порушено п. 2.6, п. 7.19 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637 (далі - Положення №637).

Такий висновок податкової служби здійснено на підставі наданої ТОВ «Марленка - Україна» довідки від 06.10.2015 року, в якій зазначено інформацію щодо відсутності касової книги, не встановлення залишку готівки в касі, відсутності відокремлених підрозділів та облаштованих кас.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що довідка від 06.10.2015 року, яка стала єдиною підставою відповідача при застосуванні санкцій до платника за порушення норм регулювання обігу готівки, не може братися судом до уваги, як доказ порушення позивачем касової дисципліни, оскільки, надані позивачем пояснення у цій довідці стосувалися відсутності спеціально облаштованого на підприємстві позивача приміщення каси, в якому дійсно не ведеться касова книга, оскільки відсутній сам факт існування такого приміщення, а також спростовуються наданими первинними документами, що складаються при проведенні касових операцій.

Також позивач неодноразово повідомляв про смислове значення цієї довідки і про помилковість її значення та тлумачення, як при зверненні до відповідача із відповідними запереченнями на Акт перевірки, так і в скаргах під час адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0002572220 від 04.11.2015 р. виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна;

касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку;

книга обліку - касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій;

книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки. Форму відповідної книги обліку доходів і витрат установлено Державною податковою адміністрацією України;

оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Пунктом 2.6 глави 2 Положення №637 передбачено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Пунктом 7.19 глави 7 Положення №637 передбачено, що під час перевірки органи контролю мають брати до уваги те, що за наявності в касі підприємства готівки, яка не підтверджена прибутковими касовими ордерами, вона вважається неоприбуткованою в касі та зараховується в дохід підприємства.

Проте, оформлення операцій з одержання та видачі готівкових коштів на підприємстві позивача здійснювалося у відповідності до вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 року, а саме:

- Приймання готівки в касу за 2013 - 2014 роки проводилося від директора ОСОБА_3 за прибутковими касовими ордерами підписаними головним бухгалтером та касиром підприємства, що засвідчені відбитком печатки Товариства (прибуткові касові ордери та квитанції були долучені, як до первинної так і до вторинної скарг Позивача, щодо скасування податкових повідомлень-рішень) - відповідно до пункту 2.6 Положення №637;

- Видача готівки з каси протягом 2013 - 2014 років проводилася шляхом оформлення платіжних відомостей на виплату грошей затвердженими печаткою та підписом керівника - відповідно до пункту 3.8 Положення №637.

Так з метою виплати протягом 2013 - 2014 року заробітної плати працівникам в касу Позивача було оприбутковано готівкових коштів розмірі 162 525,76 грн., а саме:

Надходження готівки в касуВидача готівки з каси ДатаНазва документуСума, грн.Назва документуСума грн. 04.07.13Прибутковий касовий ордер№1 3 482,45Відомість на виплату грошей ВЗП-000001 3 482,45 06.08.13Прибутковий касовий ордер№2 4 711,55Відомість на виплату грошей ВЗП-000002 4 711,55 24.10.13 Прибутковий касовий ордер№3 6 350,35Відомість на виплату грошей ВЗП-000003 6 350,35 24.10.13 6 350,35Відомість на виплату грошей ВЗП-000004 6 350,35 24.10.13 7 579,45Відомість на виплату грошей ВЗП-000005 7 579,45 16.01.14Прибутковий касовий ордер№1 13 274,28Відомість на виплату грошей ВЗП-000006 13 274,28 14 913,08Відомість на виплату грошей ВЗП-000009 14 913,08 13 736,87Відомість на виплату грошей ВЗП-000001 13 736,87 28.02.14Прибутковий касовий ордер№2 6 882,96Відомість на виплату грошей НЗП-000001 6 882,96 14.03.14Прибутковий касовий ордер№3 12 933,14Відомість на виплату грошей НЗП-000002 12 933,14 10.04.14Прибутковий касовий ордер№4 11 799,36Відомість на виплату грошей НЗП-000003 11 799,36 08.05.14Прибутковий касовий ордер№5 11 825,31Відомість на виплату грошей НЗП-000005 11 825,31 03.06.14Прибутковий касовий ордер№6 11 130,92Відомість на виплату грошей НЗП-000007 11 130,92 18.07.14Прибутковий касовий ордер№7 5 549,66Відомість на виплату грошей АО-0000009 5 549,66 01.08.14Прибутковий касовий ордер№8 4 458,24Відомість на виплату грошей АО-0000010 4 458,24 05.09.14Прибутковий касовий ордер№9 5 630,80Відомість на виплату грошей АО-0000011 5 630,80 07.10.14Прибутковий касовий ордер№10 7 623,70Відомість на виплату грошей АО-0000012 7 623,70 07.11.14Прибутковий касовий ордер№11 7 657,92Відомість на виплату грошей АО-0000013 7 657,92 17.12.14Прибутковий касовий ордер№13 6 635,37Відомість на виплату грошей АО-0000014 6 635,37 Всього одержано готівки 162 525,76Всього видано готівки 162 525,76

Таким чином, вимоги пункту 2.6 глави 2 Положення №637 щодо оприбуткування готівки в касу позивачем дотримано, а саме - готівка була облікована в повній сумі її фактичного надходження у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів, що також підтверджено даними бухгалтерського обліку, а саме відомостями по рахунку 301 «Готівка в національній валюті». Касові книги за 2013 - 2014 роки прошнуровані, пронумеровані, скріплені печаткою і підписом керівника, а їх копії долучені до матеріалів справи.

Тобто твердження відповідача про порушення позивачем норм Положення №637 лише на підставі довідки позивача, повністю спростовуються первинними документами, а інші докази, які б свідчили про порушення позивачем порядку ведення касових операцій, відповідачем до суду не надано.

Також відповідачем невірно було визначено і сам розмір сум готівкових коштів, оприбуткованих в касі позивача, зокрема, в Акті перевірки позивача відповідач зазначає, що директором ОСОБА_3 здійснювались виплати, пов'язані з оплатою праці, працівникам підприємства без відображення цих виплат у касовій книзі та без складання належним чином прибуткових та видаткових касових ордерів на суму 246 702,88 грн.

Проте, згідно даних бухгалтерського обліку, а саме відомостей по рахунку 301 «Готівка в національній валюті» та рахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою» за 2013 - 2014 роки, які долучені до матеріалів справи та долучалися неодноразово позивачем при розгляді його скарг в адміністративному порядку, загальна сума отриманих в касу та виданих з неї коштів для виплати заробітної плати склала162 525,76 грн., а не 246 702,88 грн., як невірно зазначив відповідач.

Акті перевірки позивача відповідач визнає деякі виплати працівникам за відомостями на виплату грошей такими, які були видані з каси позивача, хоча фактично такі виплати були здійснені з поточного рахунку позивача.

Оскільки, в деяких зарплатних відомостях за 2013 - 2014 роки зазначені також виплати працівникам позивача, що здійснені не з каси, а з поточного рахунку, а такі виплати становлять 84177,12 грн. від визначеною податковою службою суми неоприбуткованої готівки в розмірі 246 702,88 грн., тому аргументи податкової служби щодо визнання факту виплати готівки з каси працівникам лише на підставі наявності підписів в зарплатних відомостях без визначення джерела таких виплат є безпідставними та необґрунтованими. Зокрема, це стосується таких виплат наступним працівникам:

№ відомості на виплату грошейПеріодВиплати з каси за даними Акту, грн.Виплати з каси за даними обліку, грн.Відхилення Сума виплаченої з/п з поточного рахунку ВЗП-000001Тра.13 3 482,45 3 482,45 - - ВЗП-000002Чер.13 4 711,55 4 711,55 - - ВЗП-000003Лип.13 6 350,35 6 350,35 - - ВЗП-000004Сер.13 6 350,35 6 350,35 - - ВЗП-000005Вер.13 7 579,45 7 579,45 - - ВЗП-000006Жов.13 14 831,14 13 274,28 1 556,86 573,58ОСОБА_3 983,28ОСОБА_5 ВЗП-000009Лис.13 15 896,36 14 913,08 983,28 983,28ОСОБА_5 ВЗП-000001Гру.13 13 736,87 13 736,87 - - НЗП-000001Січ.14 15 486,66 6 882,96 8 603,70 2 540,14ОСОБА_6 983,28ОСОБА_5 2 540,14ОСОБА_4 2 540,14ОСОБА_7 НЗП-000002Лют.14 30 304,42 12 933,14 17 371,28 983,28ОСОБА_5 1392,98ОСОБА_2 2458,2ОСОБА_8 2458,2ОСОБА_9 2458,2ОСОБА_10 2 540,14ОСОБА_6 2 540,14ОСОБА_7 2 540,14ОСОБА_4 НЗП-000003Бер.14 29 170,64 11 799,36 17 371,28 983,28ОСОБА_5 1392,98ОСОБА_2 2458,2ОСОБА_8 2458,2ОСОБА_9 2458,2ОСОБА_10 2 540,14ОСОБА_6 2 540,14ОСОБА_7 2 540,14ОСОБА_4 НЗП-000005Кві.14 30 503,62 11 825,31 18 678,31 983,28ОСОБА_5 1392,98ОСОБА_2 2 458,2ОСОБА_8 2 458,2ОСОБА_9 2 458,2ОСОБА_10 2 553,11ОСОБА_7 1 268,12ОСОБА_11 2 553,11ОСОБА_6 2 553,11ОСОБА_4 НЗП-000007Тра.14 30 743,33 11 130,92 19 612,41 983,28ОСОБА_5 1 414,94ОСОБА_2 2 480,16ОСОБА_8 2 480,16ОСОБА_9 2 480,16ОСОБА_10 2 575,07ОСОБА_7 2 048,5ОСОБА_11 2 575,07ОСОБА_6 2 575,07ОСОБА_4 АО-0000009Чер.14 5 549,66 5 549,66 - - АО-0000010Лип.14 4 458,24 4 458,24 - - АО-0000011Сер.14 5 630,80 5 630,80 - - АО-0000012Вер.14 7 623,70 7 623,70 - - АО-0000013Жов.14 7 657,92 7 657,92 - - АО-0000014Лис.14 6 635,37 6 635,37 - - Всього: - 246 702,88 162 525,76 84 177,12 84 177,12 Також Положення № 637 від 15.12.2004 р. не містить вимог щодо забезпечення належного облаштування каси та надійного зберігання готівкових коштів у ній. Вказана позиція підтверджена Листом Національного банку «Щодо порядку застосування касових документів, належного оприбуткування підприємцями готівки» №50-01015/25464 від 16.04.2015 р..

Суд зазначає, щодо порушень, щодо не облікування готівки в касі у період - липень, серпень та жовтень 2013 р., а також з січня по жовтень 2014 року включно, які визначені відповідачем, та на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення №0002572220 04.11.2015 р., фінансові санкції не можуть бути застосовані взагалі.

Верховний суд України у своїй Постанові від 04.11.2014 р. (№ 21-466а14), Вищий адміністративний суду України в Ухвалі від 17.02.2015 р. в справі № К/800/61929/14 зазначили, що за своєю суттю передбачена статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95, фінансова санкція є адміністративно-господарською санкцією, а тому її застосування регулюється нормами глави 27 Господарського кодексу України. Адміністративно-господарська санкція як захід організаційно-правового або майнового характеру застосовується уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, а отже, встановлений статтею 250 ГКУ строк адміністративно-господарської санкції застосовується при її реалізації.

Згідно зі ст. 238 ГКУ за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Статтею 239 ГКУ передбачено, що однією із адміністративно-господарських санкцій може бути адміністративно-господарський штраф, який стягується із господарюючого суб'єкта до державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 250 ГКУ адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 2 ст. 250 ГКУ передбачено, що дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Відповідальність за порушення норм регулювання обігу готівки передбачена Указом Президента України № 436/95 від 12.06.1995 р., а, отже, застосуванню підлягає строк, визначений ч. 1 ст. 250 ГКУ, оскільки Указ Президента України не підпадає під обмеження, встановлені ч. 2 ст. 250 ГКУ.

Так, згідно абз. 3 п. 1 Указу № 436/95, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, які є суб'єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Враховуючи встановлений ч. 1 ст. 250 ГКУ строк для застосування адміністративно-господарських санкцій (зокрема, 1 рік з дня порушення), враховуючи дати, в які були вчинені порушення,на думку відповідача, та враховуючи дату прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення - 04.11.2015 р., до ТОВ «Марленка-Україна» не може бути застосований штраф згідно податкового повідомлення-рішення від 04.11.2015 р. №№0002572220, оскільки для застосування штрафних санкцій сплинули строки давності, що є додатковою підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не було порушено: п.2.6, п.7.19 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 року, що призвело до нарахування 1 233 514,40 грн. штрафних санкцій відповідно п. І, абз.3 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» із змінами та доповненнями №436/95 від 12.06.1995 р.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, висновки податкового органу викладений в акті перевірки є необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення від 04.11.2015 р. №0002592220, №0002582220, №0002572220, є таким, що винесено протиправно та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 244 2 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 04.11.2015 р. №0002592220.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 04.11.2015 р. №№0002582220.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 04.11.2015 р. №0002572220.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Щавінський В.Р.