Рішення

від 15.02.2007 по справі 7/221-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/221-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

15 лютого 2007 р.           Справа 7/221-06

       Господарський суд  Вінницької області  у складі : головуючого - судді Н.В. Мінєєвої, секретаря судового засідання  Л.С. Юрчак

           За участю представників сторін:

          Позивача –Бойко Д.Д. –юрисконсульт,  дов. № 344/10 від 29. 12. 2006 року.

          Відповідача –Дідиченко О.О. –юрисконсульт, дов.  № 46/06-Д від 24. 05. 06 року.

       Розглянувши в приміщенні суду справу за позовом Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії  „Нафтогаз України”  м. Київ до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації  „Вінницягаз” м. Вінниця  про стягнення  16701410 грн. 52 коп.  

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про  стягнення  16701410 грн. 52 коп, у т.р. 14136523 грн. 45 коп.  основного боргу,  1304951  грн. 11 коп. пені,   964604  грн. 44 коп. інфляційних нарахувань,  295331  грн. 52 коп.  3% річних,    в зв'язку з невиконанням відповідачем умов  укладеного між  сторонами  договору  на постачання  природного газу   за  № 06/04- 1277  від 24. 12. 2004 року.

Заявою про уточнення  позовних вимог за № 31/10-11579 від 02. 11. 2006 року  (вх. канцелярії суду  № 15958 від 14. 11. 2006 року) позивач просить суд  стягнути з відповідача  13933550 грн. 33 коп. основного боргу, 1304951 грн. 11 коп. пені, 784604 грн. 44 коп. інфляційних нарахувань, 295331 грн. 52 коп. 3% річних.  Уточнення  (зменшення) позивачем позовних вимог ухвалою від  15. 11. 2006 року   було  прийнято судом на підставі ст. 22 ГПК України.

Відповідач як  у відзиві  на позов за № 07-15-1292 від 06. 10. 2006 року  так  і додаткових обґрунтуваннях в заперечення позовних вимог за № 07-15-1475 від 13. 11. 2006 року та  № 07-15-1563 від 29. 11. 2006 року   частково не погоджується  з позовними вимогами, зокрема, посилаючись  на проведення  ним з позивачем часткових розрахунків, на  те, що  вартісна оцінка  обсягів  розбалансування, визначених  в актах  передачі-приймання газу, не відповідає вимогам  Положення про порядок обліку обсягів розбалансування природного газу в газорозподільних мережах, затвердженого  наказом Міністерства палива та енергетики України  від 25. 02. 2004 року № 112, що штрафні санкції, інфляційні нарахування  та 3% річних  нараховано  на загальну суму  заборгованості, хоча останні, на його думку, мають нараховуватись  на суму коштів фактично отриманих за спожитий газ від населення, що  відповідає  умовам Протоколу узгодження розбіжностей до договору від  10. 01. 2005 року. Заперечуючи проти позову в частині стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, відповідач  посилається, у т.р. і на  ч. 4 ст. 12  Закону України  „Про відновлення платоспроможності боржника  або визнання його банкрутом”.

 В зв”язку з неявкою в судове засідання відповідача, не наданням усіх витребуваних судом документів, необхідністю у витребуванні додаткових письмових доказів, хворобою судді Н.В. Мінєєвої  та з метою належного повідомлення  учасників судового процесу про день і час розгляду справи в суді, з урахуванням клопотання відповідача, розгляд справи неодноразово відкладався, останній раз на  15. 02. 2007 року.

За письмовим клопотанням сторін справа розглядається без здійснення технічної фіксації (звукозапису) судового процесу, що не суперечить ч. 7 ст. 81-1  ГПК України.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, судом встановлено,  що 24.12. 2004 року між сторонами  було укладено договір на постачання природного газу за № 06/04-1277, згідно п. 1.1 якого  Постачальник   (позивач)  зобов'язався передати у власність  Покупцю (відповідачу)  в 2005 році природний газ з урахуванням  можливих обсягів розбалансування газу (відтоків/притоків), надалі газ,  а Покупець  зобов'язався прийняти та оплатити  газ на  умовах даного договору.  

         п.п. 2, 3,4,5   договору сторони обумовили  період,  кількість, порядок та умови постачання, приймання газу, порядок обліку та ціну  газу  а п. 5 договору –порядок  та умови проведення розрахунків, у т.р.  у пункті 5.1  договору сторони зазначили, що  оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати  протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ  здійснюється до 10 числа, наступного  за місяцем поставки газу.

       Відповідно до  п. 6.2 договору в разі не оплати або несвоєчасної оплати  за спожитий газ у строки, зазначені у п. 5.1 даного договору, Покупець  сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних  за весь час прострочення,  пеню в розмірі  подвійної  облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми  простроченого платежу, за кожен  день прострочення платежу.  Неустойка  нараховується Постачальником   протягом шести місяців, що передують моменту звернення з  позовом,  що обумовлено  п. 6.3 договору.

       Згідно п. 9.6 договору сторони домовились, що строк позовної давності по даному договору   встановлюється тривалістю  у 3 роки.

        Відповідно до п.10.1 договору  даний договір набирає чинності з 01.01. 2005 року  і діє в частині  поставки газу до 31 січня 2005 року, а в частині проведення розрахунків  за газ – до їх повного здійснення.

        Даний договір був підписаний сторонами з протоколом розбіжностей, які були  погоджені останніми, що стверджується протоколом узгодження розбіжностей від 10. 01. 2005 року  до договору на постачання природного газу  № 06/04-1277 від 24. 12. 2004 року.

        Додатковими угодами  № 1 від 25.01. 2005 року, № 2 від 14.10. 2005 року, № 3 від 31.12. 2005 року  сторонами вносились зміни  до договору № 06/04-1277   від  24.12. 2004 року в частині  обсягів та терміну поставки газу, з урахуванням можливих обсягів розбалансування газу  (відтоків/притоків).   

         На виконання укладеного між сторонами договору  № 06/04- 1277 від 24.12. 2004 року та додаткових угод до нього   позивач  у 2005 році передав відповідачу а останній прийняв  природний газ  в обсязі  608772,644 тис. куб. м. на загальну суму 67613413,80 грн., що стверджується  належно оформленими  щомісячними  обопільними актами  передачі-приймання природного газу  за  заявлений у позові термін.

          Відповідач свої зобов'язання  за договором  № 06/04-1277 від 24. 12. 2004 року  виконав частково, не провів з позивачем остаточних розрахунків за спожитий природний газ,  що спонукало останнього на звернення з даним позовом до  суду.

         Станом на час  розгляду справи в суді ( з урахуванням заяви позивача  про уточнення позовних вимог № 31/10-11579 від 02. 11. 2006 року) основна заборгованість відповідача  по оплаті отриманого   природного газу складає  13933550 грн. 33 коп.,  що стверджується  наявними у справі : договором  № 06/04 -1277 від 24.12. 2004 року та додатковими угодами до нього, актами передачі - приймання природного газу за заявлений у позові термін, платіжними та іншими документами на  підтвердження проведення відповідачем розрахунків частково,   розрахунком суми позову в цій частині,  іншими матеріалами справи.

         Відповідно до п. 4 „Прикінцеві та перехідні положення ЦК України”  Цивільний  кодекс України  застосовується  до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання  чинності  Цивільним Кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати  після набрання ним чинності. Оскільки цивільні відносини виникли між сторонами  після набрання чинності ЦК України  і згідно   п.10.1 договору   № 06/04-1277 від  24.12.2004 року продовжують існувати,  судом підлягає застосуванню Цивільний Кодекс України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України   зобов'язання має  виконуватися  належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, що передбачено ст. 525 ЦК  України.

Відповідно  до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України  сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення  поданими суду доказами.

Відповідач на день розгляду справи не надав суду доказів погашення основного боргу в сумі  13933550 грн. 33 коп. а тому позов  в цій частині (з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог  за № 31/10-11579 від 02. 11. 2006 року) підлягає задоволенню на підставі ст.ст. 526, 525  ЦК України.

            Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив  виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з  урахуванням  встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також  три проценти річних  від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

           Позовні вимоги в частині стягнення   784604 грн. 44 коп.   індексу інфляції  за період  з лютого  2005 року по червень  2006 року ( з урахуванням  заяви позивача про уточнення позовних вимог за № 31/10-11579 від 02. 11. 2006 року)  стверджуються  наявними у справі  матеріалами  і підлягають задоволенню  на підставі  ч. 2 ст. 625 ЦК України.

          Позовні вимоги в частині  стягнення  3% річних, нарахованих за термін  з 15.04. 2005 року  по 04.08. 2006 року  стверджуються наявними у справі матеріалами, у т.р. розрахунком суми позову в цій частині  і підлягають задоволенню  в сумі  295331 грн. 52 коп.  на підставі ст. 625 ЦК України.

    Позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі  1304951 грн. 11 коп., нарахованої за термін  з 04.02. 2006 року по 04.08. 2006 року задоволенню не підлягають на підставі  ч. 4 ст. 12 Закону України  „Про відновлення платоспроможності  боржника або визнання його банкрутом”, оскільки  ухвалою господарського суду  Вінницької області  від 09. 11. 2005 року   по справі  № 10/176-05  порушено провадження у справі про банкрутство відносно відповідача та введено  мораторій  на задоволення вимог кредиторів останнього, який діє на час розгляду даної справи.

 Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  підлягають віднесенню на відповідача відповідно до вимог  ст. 49 ГПК України.

 Часткові заперечення відповідача на позов в частині стягнення основного боргу  задоволенню не підлягають  за слідуючих підстав.

 Відповідно до  п. 1.1 договору на постачання природного газу  № 06/04-1277 від 24. 12. 2004 року  Постачальник  (позивач) зобов'язався  передати у власність  Покупцю (відповідачу)  в 2005 році природний газ  з урахуванням можливих обсягів  розбалансування  газу (відтоків/ притоків), надалі газ, а Покупець  зобов”язався прийняти та оплатити  газ на умовах даного договору.

 Пунктом  3.3 договору сторони обумовили, що  приймання-передача газу,  поставленого Постачальником Покупцеві  у відповідному місяці, оформляється щомісячними актами приймання-передачі,   в яких визначається обсяг фактично  переданого газу. В акті приймання-передачі газу окремим рядком  визначається обсяг притоків або  відтоків газу.

 Згідно з п. 3. 1 договору № 06/04-1277 від 24. 12. 2004 року природний газ передається відповідачу в загальному  потоці на ГВС, які знаходяться на кордоні України. З моменту передачі  природного газу  відповідно до п. 1.1 договору, право власності  на нього переходить  до відповідача.  Відмова від оплати будь-яких об'ємів газу є  по суті односторонньою відмовою від виконання договірних зобов'язань, яка  відповідно до вимог  ст. 525 ЦК України не допускається.

  Отже, відповідач повинен сплатити заборгованість  за придбаний природний газ відповідно  до умов договору та вимог чинного законодавства, у повному обсязі. Крім того,  на сьогоднішній день  існує усталена  практика  Вищого господарського суду України  щодо вирішення  аналогічних справ.

   Керуючись  ст.  ст. 11, 525,526, 625 ЦК України,  ст. 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 33, 44, 49, 75,  ст.ст. 82,  84, 85, 115, 116 ГПК України, Законом України  „Про відновлення платоспроможності  боржника або визнання його банкрутом”;

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з  Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації  „Вінницягаз” (21012 м. Вінниця, пров. Щорса, 24 , р/р 260053021146  в УСБ м. Вінниця, МФО 302010, код ЄДРПОУ  03338649)

-  на користь  Дочірньої компанії  „Газ України” Національної акціонерної компанії  „Нафтогаз України” ( 04116, м. Київ, вул. Шолуденка,1, р/р  260083013814 в ГОУ Промінвестбанку України, МФО  300012, код ЄДРПОУ  31301827)   13933550 грн. 33 коп.  основного боргу,  784604 грн. 44 коп.   індексу інфляції,   295331 грн. 52 коп.  3% річних, 23460 грн. 82 коп.  відшкодування витрат на держмито, 108 грн. 56 коп.  відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

        Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

                В позові в частині стягнення  1304951 грн. 11 коп. пені -  відмовити.

Суддя                                             Мінєєва Н.В.

В зв"язку з хворобою судді Н.Мінєєвої повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.85ГПК України  24.04.07