Рішення

від 09.08.2016 по справі 759/16133/15-ц

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/16133/15-ц

пр. № 2/759/888/16

09 серпня 2016 року м.Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,

секретаря Чернишук К.О.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про визнання договору позики недійсним,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 р. позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, просить суд визнати недійсним договір позики від 05.11.2014, укладений між ОСОБА_3, зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_4, зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2, посилаючись на ті підстави, що між сторонами 05.11.2014 було укладено фіктивний договір позики, оскільки вона особисто слугувала як гарантом між покупцем та продавцем ТОВ «ФК ВЕЛГО», оскільки бажала залишитися працювати у аптеці. Договір позики вона не читала, так як довіряла позикодавцю. Просила застосувати норми ст. 234 ЦК.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, пояснивши, що свідчення свідків є беззаперечним доказом фіктивності угоди.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, надавши заперечення у письмовому вигляді, позовні вимоги вважає безпідставними.

Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 05.11.2014 було укладено договір позики, між ОСОБА_3, зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_4, зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 9,10).

05.11.2014 між тими самими сторонами було підписано розписку про отримання від відповідча позивачкою відповідно до вищезазначеного договору позики коштів у розмірі 150000 грн. 00 коп. (а.с. 11).

Факт передачі коштів встановлено судовим рішенням Святошинського районного суду м. Києва за №759/3058/15ц від 02.12.2015 за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики від 05.11.2014 (а.с. 177).

Згідно договору поруки третя особа є поручителем на виконання вимог договору позики від 05.11.2014 (а.с. 12).

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як передбачено ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положенням ч. 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

У п. 24 постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, о укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Наведеними вище доказами спростовуються покази свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, оскільки під час підписання договору позики їх не було, а всі твердження грунтуються виключно зі слів позивача. Покази позивача в якості свідка ОСОБА_3 суд не приймає до уваги, тому що вона є зацікавленою особою у розгляді справи.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, судова практика повинна відповідати наведеному рішенню Верховного Суду України.

Суд, заслухавши пояснення позивача і її представника, беручи до уваги процесуальну позицію відповідача, що викладена в запереченні на позов, заслухавши покази свідків, розглянувши подані документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись п. 24 постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»; ст.ст. 202, 203, 215, 234, 1046 ЦК України; ст.ст. 10, 11, 30, 57-61, 88, 179, 209, 212-215, 218, 223, 360-7 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У позовних вимогах ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про визнання договору позики недійсним відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні протягом десяти днів з дня отримання рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: