Ухвала

від 15.08.2016 по справі 2-549/09

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа №2-549/09

Провадження №6/333/308/16

У Х В А Л А

Іменем України

15 серпня 2016 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Тучкова С.С.,

при секретарі Шелесько Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, подання державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_1, погоджене з начальником Комунарського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2, про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу, -

В С Т А Н О В И В:

Державний виконавець Комунарського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_1 звернулася до суду з поданням, погодженим з начальником Комунарського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2, про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу, посилаючись на те, що на виконанні у Комунарського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області знаходиться виконавче провадження за виконавчим листом №2-549/2009, виданим 19.01.2010 року Комунарським районним судом м.Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованості за договором позики у сумі 115500,00 гривень і судових витрат у сумі 1180,00 гривень. 04.02.2016 року відповідно державним виконавцем Комунарського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за даним виконавчим листом. Боржником зобов'язання за вказаним виконавчим документом не виконано. За даними адресно-довідкового бюро боржник зареєстрований за адресою, зазначеною у виконавчому документі, - АДРЕСА_1. За вказаною адресою ОСОБА_3 не проживає. Відповідно до наданої боржником пояснювальної від 11.06.2016 року фактичне його місце проживання на даний час - АДРЕСА_2. Державним виконавцем направлено доручення до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області для перевірки майнового стану боржника за зазначеної адресою, однак відповідь про виконання зазначеного доручення до відділу не надходила. Відповідно до довідки, наданої Пенсійним Фондом України, місце роботи боржника - ТОВ «В.В.С.». Автомобілів чи сільськогосподарської техніки, нерухомого майна у власності ОСОБА_3 немає. Так як боржник рішення суду не виконує і ухиляється від їх виконання, існує імовірність того, що він з метою невиконання рішень суду може виїхати на постійне місце проживання за межі України, тому необхідно тимчасово обмежити його у праві виїзду за межі України до моменту виконання ним зобов'язань.

Державний виконавець у судове засідання не з'явилася, у попередньому судовому засіданні вимоги подання підтримала повністю і просила суд тимчасово обмежити ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України до моменту виконання ним зобов'язань за рішенням суду.

Вивчивши матеріали подання і матеріали цивільної справи, суд приходить до наступних висновків.

Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Статтею 377-1 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає зазначене подання без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно зі ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлені законом.

Статтею 2 «Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї» та статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну та визначення випадків тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України».

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених зазначеним законом, та в'їхати в Україну.

На підставі ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

Тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням та її намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Судом встановлено, що на виконанні Комунарського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій областізнаходиться виконавче провадження за виконавчим листом №2-549/2009, виданим 19.01.2010 року Комунарським районним судом м.Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованості за договором позики у сумі 115500,00 гривень і судових витрат у сумі 1180,00 гривень.

04.02.2016 року відповідно державним виконавцем Комунарського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за даним виконавчим листом.

Стягувачем є ОСОБА_4 , який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У подані державний виконавець Комунарського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області зазначає, що боржником рішення суду не виконуються, проте в матеріалах справи відсутні будь-які об'єктивні дані, які підтверджують викладені обставини. До подання не додано документів виконавчого провадження, які, на думку державного виконавця, підтверджують ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішеннями.

Також в поданні не вказано, чому рішення суду не виконується і яким чином обмеження боржника у праві виїзду за кордон може забезпечити його виконання.

Словосполучення «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» та у п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Відповідно до положення ч.2 ст.10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання».

Оскільки, згідно з ч.2 ст.377-1 ЦПК України, згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим саме державний виконавець повинен довести суду чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково. Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

Жодних доказів про будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо) відсутні. У справі немає доказів, що маючи майно чи грошові кошти ОСОБА_3 їх приховує, чи перешкоджає у їхньому вилученні і реалізації.

Таким чином, у зв'язку з тим, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, у відповідності до вимог, встановлених ст.ст.10, 57, 60 Цивільного процесуального кодексу України державний виконавець як сторона, яка приймає участь у справі, не довів суду ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме не довів наявність факту ухилення (навмисного чи іншого свідомого невиконання) боржника від виконання судового рішення.

Окрім цього, фактично звернення державного виконавця до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України повинно бути як крайній захід, який застосовується до боржника коли державним виконавцем виконані вже всі можливі дії щодо примусового виконання судового рішення, оскільки це веде до обмеження вказаного конституційного права громадянина.

Як вбачається з наданих державним виконавцем документів ОСОБА_3 має місце роботи. Крім того, державним виконавцем направлено доручення до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області для перевірки майнового стану боржника за зазначеної останнім у поясненнях адресою, однак відповідь про виконання зазначеного доручення до відділу на час розгляду подання не надходила. Отже, державним виконавцем не надано доказів про здійснення ним необхідних заходів, передбачених ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, про здійснення виходу за адресами реєстрації і проживання боржника, для виявлення там майна останнього. Доданий до подання акт державного виконавця від 12.02.2016 року суд не приймає до уваги, у зв'язку з тим, що він складався майже півроку назад і без присутності понятих, участь яких є обов'язковою.

Таким чином, підстав для задоволення подання державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_1, погодженого з начальником Комунарського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2, про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України на даний час судом не вбачається.

Керуючись ст.ст.33, 64 Конституції України, ст.377-1 ЦПК України, ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», ст.6 Закону України «Про порядок виїзду та в'їзду в Україну громадян України», суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні подання державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_1, погодженого з начальником Комунарського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2, про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу - відмовити.

Копію ухвали надіслати начальнику Комунарського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області для відома.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м.Запоріжжя протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя С.С. Тучков