Постанова

від 16.08.2016 по справі 826/12259/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

16 серпня 2016 року 08:40 справа №826/12259/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ІПП-Центр" доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІПП-Центр" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ІПП-Центр") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 червня 2013 року №1026552201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2016 року №К/800/24792/15 замінено ДПІ у Печерському районі на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві; скасовано попередні судові рішення, а справу направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2016 року адміністративну справу №826/12259/13-а прийнято до провадження суддею Кузьменком В.А. та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 25 липня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача до суд не прибув, у зв'язку із чим на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 19червня 2013 року №1026552201 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "ІПП-Центр" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 882 500,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1 255 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 627 500,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 22 травня 2013 року №487/22-3/24264063 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ІПП-Центр" (код ЄДРПОУ 24264063) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Ю.О. Електронікс-1" (код за ЄДРПОУ 32799525) за період з 01.08.2012 по 31.08.2012" (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2012 року на суму 1 255 000,00 грн.

Встановлені в акті перевірки порушення мотивовані неправомірним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ "Ю.О. Електронікс-1", у зв'язку із наступним: при здійснені аналізу АІС "Податковий блок" встановлено розбіжності між сумою податкового зобов'язання ТОВ "Ю.О. Електронікс-1" та сумою податкового кредиту позивача, оскільки контрагент зменшив задекларовані податкові зобов'язання; ТОВ "Ю.О. Електронікс-1" має стан "7 - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей"; відповідно до акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ю.О. Електронікс-1" на підставі матеріали, отримані від Слідчого управління ГУ МВС України в місті Києві, встановлено наявність ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Ю.О. Електронікс-1", а відповідно до пояснень громадянина ОСОБА_1 він непричетний до здійснення господарської діяльності підприємства, за даним фактом зазначені відомості внесені Слідчим управлінням ГУ МВС України в місті Києві до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12013110000000099 за ознаками злочину передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України; з урахуванням чого в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ю.О. Електронікс-1", який складений ДПІ у Шевченківському районі, зроблено висновок, що правочини, укладені ТОВ "Ю.О. Електронікс-1" з контрагентами, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Перевіркою також встановлено, що при укладені договорів між позивачем та ТОВ "Ю.О. Електронікс-1" не дотримано вимог наказу Державного комітету ядерного регулювання від 18 березня 2003 року №42 в частині вимог до порядку та змісту робіт для продовження терміну експлуатації інформаційних та керуючих систем для безпеки атомних електростанцій; до перевірки не надано документів, які підтверджують повідомлення позивачем замовника конкурсних торгів про залучення субвиконавця.

У зв'язку із наведеним відповідач дійшов висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій ТОВ "ІПП-Центр" з ТОВ "Ю.О. Електронікс-1".

Під час судового розгляду справи відповідач надав суду копію висновку експерта від 24 грудня 2013 року, складеного експертом сектору технічної експертизи документів ат почеркознавчої експертизи відділу криміналістичної експертизи НДЕКЦ при УМВ на Південно-Західній залізниці, відповідно до якого підписи від імені директора ТОВ "Ю.О. Електронікс-1" ОСОБА_1 на договорах, первинних документах та податкових накладних по відносинам із позивачем, виконані не ОСОБА_1, а іншою особою, та копію ухвали Печерського районного суду міста Києва від 27 квітня 2015 року у справі №757/5574/15-к з кримінального провадження щодо ОСОБА_1, підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 358, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, якою ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення вказаних злочинів, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Позивач вважає протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення, виходячи з наступного: господарські операції з ТОВ "Ю.О. Електронікс-1" підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ "ІПП-Центр" дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування податкового кредиту.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками акта перевірки.

Скасовуючи попередні рішення у справі та направляючи справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 31 травня 2016 року №К/800/24792/15 вказав, що встановлення певних фактів в ході оперативно-розшукових заходів, слідства у кримінальній справі, що стосується осіб, причетних до створення підприємства (постачальника), не є підставою для звільнення від доказування обставин в адміністративній справі і без відповідного судового рішення у кримінальній справі такі факти самі собою не є доказом вчинення злочину і допущення суб'єктом господарювання (покупцем) чи відсутності з боку останнього певного порушення вимог податкового законодавства; судам слід з'ясувати характер та зміст спірних операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Ю.О.Електронікс-1", дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

Відповідно до частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи долю позовних вимог із урахуванням вказівок Вищого адміністративного суду України, звертає увагу на наступне.

Матеріали справи підтверджують, що 11 квітня 2012 року між ТОВ "ІПП-ЦЕНТР" (замовник) та ТОВ "Ю.О.Електронікс-1" (виконавець) укладено договори на виконання робіт №ІЕл-1204-01 та №ІЕл-1204-02.

По умовам договору №ІЕл-1204-01 виконавець зобов'язується виконати науково-технічні роботи по темі: "Виконання розрахунків на міцність трубопроводів і ГНЦ енергоблоків №1 та №2 ВП ЗАЕС"; за умовам договору №ІЕл-1204-02 виконавець зобов'язується виконати науково-технічні роботи по темі: "Виконання розрахунків на міцність КР, ВБ і ГРР реактора енергоблоків №1 та №2 ВП ЗАЕС", а замовник зобов'язується прийняти виконані виконавцем роботи після їх закінчення по кожному етапу роботи, про що складатимуться відповідні акти здачі-приймання, згідно умов даних договорів.

Суд встановив, що загальна вартість робіт по договору №ІЕл-1204-01 становить 2 589 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 431 500,00 грн.; загальна вартість робіт по договору №ІЕл-1204-02 становить 4 941 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 823 500,00 грн.

На підтвердження виконаних робіт згідно вказаних договорів сторонами підписані акти здавання-приймання робіт від 31 серпня 2012 року.

Виконавець виписав позивачу наступні податкові накладні від 31 серпня 2012 року: №723 на суму 282 000,00 грн., податок на додану вартість - 47 000,00 грн.; №711 на суму 246 000,00 грн., податок на додану вартість - 41 000,00 грн.; №712 на суму 312 000,00 грн., податок на додану вартість - 52 000,00 грн.; №713 на суму 75 000,00 грн., податок на додану вартість - 12 500,00 грн.; №722 на суму 960 000,00 грн., податок на додану вартість - 160 000,00 грн.; №719 на суму 474 000,00 грн., податок на додану вартість - 79 000,00 грн.; №721 на суму 240 000,00 грн., податок на додану вартість - 40 000,00 грн.; №720 на суму 3 000 000,00 грн., податок на додану вартість - 500 000,00 грн.; №714 на суму 75 000,00 грн., податок на додану вартість - 12 500,00 грн.; №716 на суму 546 000,00 грн., податок на додану вартість - 91 000,00 грн.; №715 на суму 540 000,00 грн., податок на додану вартість - 90 000,00 грн.; №717 на суму 390 000,00 грн., податок на додану вартість - 65 000,00 грн.; №718 на суму 390 000,00 грн., податок на додану вартість - 65 000,00 грн.

Розрахунки між сторонами проведено в безготівковій формі, що підтверджують наявні у справі платіжні доручення про перерахування позивачем грошових коштів на рахунок виконавця робіт.

Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає податковий кредит як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом встановлено, що позивач у податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірений період відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Ю.О.Електронікс-1".

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "Ю.О.Електронікс-1", був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі якої позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання робіт і питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що ТОВ "ІПП-Центр" здійснює діяльність у сфері дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук, виконує роботи з розробки методик, галузевих стандартів і норм розрахунку елементів конструкцій на міцність, розробка, впровадження і супровід спеціалізованих комп'ютерних систем моніторингу і прогнозування технічного стану конструкцій, розрахунку конструкційної міцності і довговічності відповідальних елементів конструкцій для різних режимів і умов навантаження, аналізу залишкового ресурсу конструкцій, проведення комплексного діагностичного обстеження трубопровідного транспорту і видача висновку для їх подальшої експлуатації, проведення процедури ризику-аналізу, експертизи причин руйнуванню.

За даними позивача він має достатню кількість персоналу з необхідними знаннями та досвідом роботи, підприємство володіє матеріально-технічною базою, необхідною для надання послуг з оцінки технічного стану та продовження експлуатації обладнання енергоблоків АЕС, зокрема: комп'ютерне обладнання, розрахункові коди (Microsoft Visual Studio Professional 2010, ANSYS, 3D PipeMaster, KPAM), технічна, нормативна, методична документація, дозволені для використання Держатомрегулювання та призначені для розрахунків на міцність.

Як свідчать матеріали справи, виконання науково-технічних робіт по темам "Виконання розрахунків на міцність трубопроводів і ГНЦ енергоблоків №1 та №2 ВП ЗАЕС" та "Виконання розрахунків на міцність КР, ВБ і ГРР реактора енергоблоків №1 та №2 ВП ЗАЕС" позивач замовляв у ТОВ "Ю.О.Електронікс-1" з метою використання для надання послуг при виконанні різноманітних розрахунків на міцність замовникам (ДП "НАЕК "Енергоатом", ДП "Укртрансгаз"), для удосконалення розроблених товариством алгоритмів та програмних кодів для виконання різного роду розрахунків.

На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання товару для провадження господарської діяльності позивач надав до суду копії договорів про виконання робіт та послуг, актів здавання-приймання робіт, податкових накладних, звітів про виконані науко-технічні роботи, платіжні доручення, довідки про наявність обладнання і матеріально технічної бази, оптичний диск із розрахунками на сейсмічну, статичну, циклічну та крихку міцність ГЦН енергоблоку №1 ВП ЗАЕС, договору про надання послуг, укладеного із ДП "НАЕК "Енергоатом".

Наведене вказує, що ТОВ "ІПП-Центр" здійснювало витрати на придбання у ТОВ "Ю.О.Електронікс-1" науково-технічних робіт з метою використання їх у власній господарській діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Ю.О.Електронікс-1" було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження висновків акта перевірки про те, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Судом відхиляються посилання відповідача на розбіжності між сумою податкового зобов'язання ТОВ "Ю.О. Електронікс-1" та сумою податкового кредиту позивача в АІС "Податковий блок", на те, що ТОВ "Ю.О. Електронікс-1" має стан "7 - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей" та на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, оскільки зазначені обставини не впливають на право добросовісного покупця відображати у складі податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість; суд також, зауважує, що ймовірні порушення податкового та іншого законодавства постачальником не є перешкодою для податкового обліку господарських операцій, у свою чергу акт про неможливість проведення зустрічної звірки за своєю правовою природою не може фіксувати порушення вимог законодавства.

Безпідставними є також висновки акта перевірки про те, що при укладені договорів між позивачем та ТОВ "Ю.О. Електронікс-1" не дотримано вимог наказу Державного комітету ядерного регулювання від 18 березня 2003 року №42 в частині вимог до порядку та змісту робіт для продовження терміну експлуатації інформаційних та керуючих систем для безпеки атомних електростанцій, оскільки за якість та відповідність замовлених робіт відповідає ТОВ "ІПП-Центр" та, у разі необхідності, доопрацьовує та усуває недоліки у технічних звітах; у свою чергу ДПІ у Печерському районі не наділена повноваженнями контролювати відповідність виконаних робіт вимогам нормативно-правових актів Державного комітету ядерного регулювання та інших державних органів.

Висновки акта перевірки про не надання позивачем документів, які підтверджують повідомлення замовника конкурсних торгів про залучення субвиконавця, на думку суду, не стосуються спірних правовідносин, тому що пов'язані із процедурою державних закупівель та відносинами із замовником.

Суд враховує наявність в матеріалах справи копії ухвали Печерського районного суду міста Києва від 27 квітня 2015 року у справі №757/5574/15-к з кримінального провадження щодо ОСОБА_1, підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 358, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, якою ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення вказаних злочинів, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Зокрема у вказаній ухвалі встановлено, що ОСОБА_1 придбав ТОВ "Ю.О. Електронікс-1" з метою прикриття незаконної діяльності інших суб'єктів підприємницької діяльності без наміру здійснення господарської діяльності.

Проте, оцінюючи вказану ухвалу як доказ, суд керується приписами частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Проте, ухвала суду про звільнення від кримінальної відповідальності не має преюдиційного значення для адміністративного суду.

Згідно з частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Враховуючи вимоги процесуального закону, суд приходить до висновку, що ухвала Печерського районного суду міста Києва від 27 квітня 2015 року у справі №757/5574/15-к не стосується предмету доказування даної адміністративної справи, а тому не береться судом до уваги.

Крім того, вказана ухвала не містить посилань на фінансово-господарські операції ТОВ "Ю.О. Електронікс-1" з ТОВ "ІПП-Центр".

Висновок відповідача про те, що первинні документи, виписані ТОВ "Ю.О. Електронікс-1", не можуть бути взяти до уваги у зв'язку із підписанням не уповноваженою особою, з посиланням на висновок експерта від 24 грудня 2013 року, складений експертом сектору технічної експертизи документів та почеркознавчої експертизи відділу криміналістичної експертизи НДЕКЦ при УМВ на Південно-Західній залізниці, на думку суду, є передчасними, оскільки вказані документи, складені в межах кримінальної справи, виступають доказом відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України, на підставі яких орган дізнання, слідчий і суд можуть встановити наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вирішуючи даний спір, суд також ознайомився із позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 01 грудня 2015 року у справі №826/15034/14, про те, що "…статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. При розгляді конкретної справи суди такі доводи органу влади мають перевіряти та оцінювати".

Разом з тим, вище судом спростовано висновки актів перевірки та доводи ДПІ у Печерському районі щодо відсутності реальних господарських операцій.

Крім того, відповідно до приписів статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ "Ю.О. Електронікс-1", тому висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість - протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 19 червня 2013 року №1026552201 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "ІПП-Центр" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІПП-Центр" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 19 червня 2013 року №1026552201.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІПП-Центр" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко