Ухвала

від 20.12.2016 по справі 826/12259/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12259/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

20 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Степанюка А.Г.

При секретарі: Закревській І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІПП-Центр» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІПП-Центр» (далі по тексту - позивач, ТОВ "ІПП-Центр") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 червня 2013 року №1026552201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2016 року №К/800/24792/15 замінено ДПІ у Печерському районі на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві; скасовано попередні судові рішення, а справу направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2016 року позов ТОВ «ІПП-Центр» задовольнити повністю; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 19 червня 2013 року №1026552201; присуджено з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІПП-Центр» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ІПП-Центр» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» за період з 01 серпня 2012 року по 31 серпня 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 22 травня 2013 року за № 487/22-3/24264063, яким зафіксовані порушення позивачем норм п. 185.1 статті 185, п. 188.1 статті 188, пп. а п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість в сумі 1 255 000 грн., в тому числі за серпень 2012 року.

На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 1026552201 від 19 червня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 1 882 500 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 1 255 000 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 627 500 грн.

Нараховуючи позивачу податкові зобов'язання, відповідач виходив з висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «ІПП-Центр» з ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» з огляду на таке: при здійснені аналізу АІС «Податковий блок» встановлено розбіжності між сумою податкового зобов'язання ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» та сумою податкового кредиту позивача, оскільки контрагент зменшив задекларовані податкові зобов'язання; ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» має стан « 7 - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей»; відповідно до акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» на підставі матеріалів, отриманих від Слідчого управління ГУ МВС України в місті Києві, встановлено наявність ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Ю.О. Електронікс-1», а відповідно до пояснень громадянина ОСОБА_3 він непричетний до здійснення господарської діяльності підприємства. Перевіркою також встановлено, що при укладені договорів між позивачем та ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» не дотримано вимог наказу Державного комітету ядерного регулювання від 18 березня 2003 року №42 в частині вимог до порядку та змісту робіт для продовження терміну експлуатації інформаційних та керуючих систем для безпеки атомних електростанцій; до перевірки не надано документів, які підтверджують повідомлення позивачем замовника конкурсних торгів про залучення субвиконавця.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що 11 квітня 2012 року між ТОВ «ІПП-Центр» (замовник) та ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» (виконавець) укладено договори на виконання робіт №ІЕл-1204-01 та №ІЕл-1204-02.

За умовами договору №ІЕл-1204-01 виконавець зобов'язується виконати науково-технічні роботи по темі: «Виконання розрахунків на міцність трубопроводів і ГНЦ енергоблоків №1 та №2 ВП ЗАЕС»; за умовами договору №ІЕл-1204-02 виконавець зобов'язується виконати науково-технічні роботи по темі: «Виконання розрахунків на міцність КР, ВБ і ГРР реактора енергоблоків №1 та №2 ВП ЗАЕС», а замовник зобов'язується прийняти виконані виконавцем роботи після їх закінчення по кожному етапу роботи, про що складатимуться відповідні акти здачі-приймання, згідно умов даних договорів.

Згідно з наданими позивачем податковими деклараціями з податку на додану вартість, всі господарсько-фінансові операції позивача з ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» знайшли відображення в податковому обліку позивача в повному обсязі.

Так, загальна вартість робіт по договору №ІЕл-1204-01 становить 2 589 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 431 500,00 грн.; загальна вартість робіт по договору №ІЕл-1204-02 становить 4 941 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 823 500,00 грн.

На підтвердження виконаних робіт згідно вказаних договорів сторонами підписані акти здавання-приймання робіт від 31 серпня 2012 року. Виконавець виписав позивачу ряд податкових накладних від 31 серпня 2012 року, які детально були досліджені судом першої інстанції.

Факт оплати позивачем за отримані згідно Договорів №ІЕл-1204-01 та №ІЕл-1204-02 послуги підтверджується платіжними дорученнями з відповідною відміткою банку про проведення операції.

Крім того з матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що Договір №ІЕл-1204-01 та №ІЕл-1204-02 було укладено з метою використання позивачем отриманих за цим договором послуг у власній господарській діяльності.

Так, ТОВ «ІПП-Центр» здійснює діяльність у сфері дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук, виконує роботи з розробки методик, галузевих стандартів і норм розрахунку елементів конструкцій на міцність, розробка, впровадження і супровід спеціалізованих комп'ютерних систем моніторингу і прогнозування технічного стану конструкцій, розрахунку конструкційної міцності і довговічності відповідальних елементів конструкцій для різних режимів і умов навантаження, аналізу залишкового ресурсу конструкцій, проведення комплексного діагностичного обстеження трубопровідного транспорту і видача висновку для їх подальшої експлуатації, проведення процедури ризику-аналізу, експертизи причин руйнуванню.

Виконання науково-технічних робіт по темам «Виконання розрахунків на міцність трубопроводів і ГНЦ енергоблоків №1 та №2 ВП ЗАЕС» та «Виконання розрахунків на міцність КР, ВБ і ГРР реактора енергоблоків №1 та №2 ВП ЗАЕС" позивач замовляв у ТОВ "Ю.О.Електронікс-1» з метою використання для надання послуг при виконанні різноманітних розрахунків на міцність замовникам (ДП "НАЕК "Енергоатом", ДП "Укртрансгаз"), для удосконалення розроблених товариством алгоритмів та програмних кодів для виконання різного роду розрахунків.

На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання товару для провадження господарської діяльності позивач надав копії договорів про виконання робіт та послуг, актів здавання-приймання робіт, податкових накладних, звітів про виконані науко-технічні роботи, платіжні доручення, довідки про наявність обладнання і матеріально технічної бази, оптичний диск із розрахунками на сейсмічну, статичну, циклічну та крихку міцність ГЦН енергоблоку №1 ВП ЗАЕС, договору про надання послуг, укладеного із ДП «НАЕК «Енергоатом».

Отже, наведене підтверджує, що ТОВ «ІПП-Центр» здійснювало витрати на придбання у ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» науково-технічних робіт з метою використання їх у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 198.1 та п. 198.3 Податкового кодексу України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Податкового Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 201.8, 201.9 та п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Податкового Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.184.1 статті 184 ПК України - реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень законодавства України вбачається, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Крім зазначених норм податкового законодавства України необхідно також врахувати правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Відповідно до статей 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі реквізити: назву документу (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що з метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з його контрагентом, позивачем було надано суду копії відповідних первинних документів, а саме: договорів, видаткових та податкових накладних, актів здавання-приймання робіт, платіжних доручень тощо.

Надані позивачем копії первинних документів підписані відповідальними посадовими особами та скріплені печатками юридичних осіб, крім того, містять інші відомості та реквізити, наявність яких визнана обов'язковою для первинного документу в розумінні ч. 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Висновок відповідача про те, що первинні документи, виписані ТОВ «Ю.О. Електронікс-1», не можуть бути взяти до уваги у зв'язку із підписанням не уповноваженою особою, з посиланням на висновок експерта від 24 грудня 2013 року, складений експертом сектору технічної експертизи документів та почеркознавчої експертизи відділу криміналістичної експертизи НДЕКЦ при УМВ на Південно-Західній залізниці, не приймається судом до уваги, оскільки вказані документи, складені в межах кримінальної справи, виступають доказом відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України, на підставі яких орган дізнання, слідчий і суд можуть встановити наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, не приймається до уваги судом і ухвала Печерського районного суду міста Києва від 27 квітня 2015 року у справі №757/5574/15-к з кримінального провадження щодо ОСОБА_3, підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 статті 358, ч.1 статті 205 Кримінального кодексу України, якою ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення вказаних злочинів, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Так, у вказаній ухвалі встановлено, що ОСОБА_3 придбав ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» з метою прикриття незаконної діяльності інших суб'єктів підприємницької діяльності без наміру здійснення господарської діяльності

Проте, дана ухвала суду про звільнення від кримінальної відповідальності не має преюдиційного значення для адміністративного суду та взагалі не стосується предмету доказування даної адміністративної справи. Крім того, вказана ухвала не містить посилань на фінансово-господарські операції ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» з ТОВ «ІПП-Центр».

Щодо посилання відповідача на розбіжності між сумою податкового зобов'язання ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» та сумою податкового кредиту позивача в АІС «Податковий блок», на те, що ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» має стан «7 - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей» та на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, то судом першої інстанції вірно було зазначено, що наведені обставини не впливають на право добросовісного покупця відображати у складі податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість; а акт про неможливість проведення зустрічної звірки за своєю правовою природою не може фіксувати порушення вимог законодавства, оскільки господарські операції не досліджувалися.

Також судом було вірно зазначено, що безпідставними є висновки акта перевірки про те, що при укладені договорів між позивачем та ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» не дотримано вимог наказу Державного комітету ядерного регулювання від 18 березня 2003 року №42 в частині вимог до порядку та змісту робіт для продовження терміну експлуатації інформаційних та керуючих систем для безпеки атомних електростанцій, оскільки за якість та відповідність замовлених робіт відповідає ТОВ «ІПП-Центр» та, у разі необхідності, доопрацьовує та усуває недоліки у технічних звітах; у свою чергу ДПІ у Печерському районі не наділена повноваженнями контролювати відповідність виконаних робіт вимогам нормативно-правових актів Державного комітету ядерного регулювання та інших державних органів.

Висновки щодо не надання позивачем документів, які підтверджують повідомлення замовника конкурсних торгів про залучення субвиконавця взагалі не стосуються спірних правовідносин, тому що пов'язані із процедурою державних закупівель та відносинами безпосередньо із замовником.

Крім того, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Так само як і на платника податків не покладається обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Як зазначено у вказаному вище Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України - якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладеного між позивачем та його контрагентом правочину, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства.

А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що ґрунтується на таких висновках.

Отже суд першої інстанції при винесенні постанови було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 серпня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Степанюк А.Г.

Мєзєнцев Є.І.