Постанова

від 24.01.2019 по справі 826/12259/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

24 січня 2019 року

справа №826/12259/13-а

адміністративне провадження №К/9901/31182/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2016 року

у складі судді Кузьменка В.А.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року

у складі суддів Файдюка В.В., Мезенцева С.І., Степанюка А.Г.

у справі №826/12259/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІПП-Центр

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В :

31 липня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю ІПП-Центр (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 червня 2013 року №1026552201, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 1 255 000 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції 627 500 грн., з мотивів безпідставності його прийняття.

Розгляд справи здійснювався судами неодноразово, судові рішення, які є предметом цього касаційного перегляду, прийнятті в результаті нового розгляду на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2016 року. До цього справа скеровувалась на новий розгляд ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2015 року.

Відтак, має місце третій касаційний розгляд судових рішень у цій справі.

16 серпня 2016 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року, позов Товариства задоволено повністю, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 19 червня 2013 року №1026552201, з мотивів того, що позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по відносинам із Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.О. Електронікс-1", тому висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість протиправним.

03 січня 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняте нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акту перевірки, нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, практику Європейського Суду з прав людини щодо належного здійснення правосуддя.

22 лютого 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 11 січня 2017 року, справа із суду першої інстанції витребувана не була.

24 березня 2017 року Товариством надані заперечення на касаційну скаргу податкового органу до Вищого адміністративного суду України, у яких позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.

01 березня 2018 року матеріали касаційного провадження К/9901/31182/18 передані до Верховного Суду.

03 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги К/9901/31182/18 прийняті до свого провадження та витребувано справу №826/12259/13-а з Окружного адміністративного суду м. Києва.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за кодом 24264063, перебуває на податковому обліку з 14 травня 1996 року, є платником податку на додану вартість з 16 липня 1997 року.

Податковим органом у квітні-травні 2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Ю.О.Електронікс-1 за період з 01 серпня 2012 року по 31 серпня 2012 року, результати якої викладені в акті перевірки від 22 травня 2015 року №487/22-3/24264063 (далі - акт перевірки).

19 червня 2013 року керівником податкового органу згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення №0026552201, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 1 255 000 грн., за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 627 500 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11 квітня 2012 року між Товариством, як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю Ю.О.Електронікс-1 , як виконавцем укладено та виконано договори на виконання робіт №ІЕл-1204-01 та №ІЕл-1204-02, предметом яких є науково-технічні роботи по темі: Виконання розрахунків на міцність трубопроводів і ГНЦ енергоблоків №1 та №2 ВП ЗАЕС на суму 2 589 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 431 500,00 грн., та по темі: Виконання розрахунків на міцність КР, ВБ і ГРР реактора енергоблоків №1 та №2 ВП ЗАЕС на суму 4 941 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 823500,00 грн., результати виконання знайшли відображення в податковому обліку позивача в повному обсязі.

На підтвердження виконаних робіт (реальності їх виконання) позивачем надані, а судами попередніх інстанцій прийняті, досліджені та оцінені підписані сторонами договору акти здавання-приймання робіт від 31 серпня 2012 року, податкові накладні, платіжні доручення про оплату робіт, з відповідною відміткою банку про проведення операції, та встановлення мети використання позивачем отриманих за цим договором послуг у власній господарській діяльності.

Досліджуючи питання використання результатів науково-технічних робіт у власній господарській діяльності суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що Товариство здійснює діяльність у сфері дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук, виконує роботи з розробки методик, галузевих стандартів і норм розрахунку елементів конструкцій на міцність, розробка, впровадження і супровід спеціалізованих комп'ютерних систем моніторингу і прогнозування технічного стану конструкцій, розрахунку конструкційної міцності і довговічності відповідальних елементів конструкцій для різних режимів і умов навантаження, аналізу залишкового ресурсу конструкцій, проведення комплексного діагностичного обстеження трубопровідного транспорту і видача висновку для їх подальшої експлуатації, проведення процедури ризику-аналізу, експертизи причин руйнуванню.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що виконання науково-технічних робіт по встановленим договорами темам замовлені з метою використання для надання послуг при виконанні різноманітних розрахунків на міцність замовникам (ДП "НАЕК "Енергоатом", ДП "Укртрансгаз"), для удосконалення розроблених Товариством алгоритмів та програмних кодів для виконання різного роду розрахунків.

На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання товару для провадження господарської діяльності позивач надав копії договорів про виконання робіт та послуг, актів здавання-приймання робіт, податкових накладних, звітів про виконані науко-технічні роботи, платіжні доручення, довідки про наявність обладнання і матеріально технічної бази, оптичний диск із розрахунками на сейсмічну, статичну, циклічну та крихку міцність ГЦН енергоблоку №1 ВП ЗАЕС, договору про надання послуг, укладеного із ДП НАЕК Енергоатом .

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що Товариство здійснювало витрати на придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю Ю.О.Електронікс-1 науково-технічних робіт з метою використання їх у власній господарській діяльності.

Суди попередніх інстанцій здійснили системний аналіз положень пункту 184.1 статті 184, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, підпунктів 201.8, 201.9, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, який зумовив висновок про те, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Оцінюючи спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій встановили факти здійснення господарських операцій, спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції, зв'язок між фактом придбання робіт (послуг), і господарською діяльністю платника податку, дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту з податку на додану вартість.

Оцінюючи підстави відображення господарських операцій, суди попередніх інстанцій здійснили системний аналіз положень статей 3, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та встановили, що з метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з його контрагентом, позивачем надано суду копії відповідних первинних документів, а саме договорів, видаткових та податкових накладних, актів здавання-приймання робіт, платіжних доручень тощо, які відповідають вимогам частини другої статті 9 цього закону.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилене посилання податкового органу на Висновок експерта від 24 грудня 2013 року, складений експертом сектору технічної експертизи документів та почеркознавчої експертизи відділу криміналістичної експертизи НДЕКЦ при УМВ на Південно-Західній залізниці, як доказ складений в межах кримінальної справи відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України, на підставі яких орган дізнання, слідчий і суд можуть встановити наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та з врахуванням того, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 27 квітня 2015 року у справі №757/5574/15-к з кримінального провадження щодо ОСОБА_1, підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 358, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України, якою ОСОБА_1, звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення вказаних злочинів, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Суд визнає посилання податкового органу на Висновок експерта від 24 грудня 2013 року та ухвалу суду від 27 квітня 2015 року неприйнятними з огляду на положення частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діє на час касаційного провадження з 15 грудня 2017 року.

Контроль податкового органу щодо дотримання позивачем наказу Державного комітету ядерного регулювання від 18 березня 2003 року №42 в частині вимог до порядку та змісту робіт для продовження терміну експлуатації інформаційних та керуючих систем для безпеки атомних електростанцій, є неприйнятним, оскільки знаходиться за межами компетенції податкового органу, порушуються межі контролю в розумінні частини другої статті 19 Конституції України та пункт 1 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Посилання податкового органу на не надання позивачем документів, які підтверджують повідомлення замовника конкурсних торгів про залучення субвиконавця не стосуються спірних правовідносин, внаслідок чого є неприйнятними.

Посилання податкового органу на ознаки фіктивності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, є необґрунтованими, оскільки визнання актом перевірки податкового органу правочинів фіктивними знаходиться за межами компетенції цього органу, належних доказів фіктивності відповідачем не надано.

Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності виконання робіт контрагентом позивача.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаних позивачем робіт.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем податкового кредиту по факту придбання робіт та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.

Неприйнятним є довід податкового органу про неможливість проведення звірки податковим органом з його контрагентом, з огляду на те, що зафіксований актом податкової інспекції факт неможливості проведення звірки посвідчує виключно цю обставино і жодним чином не впливає на склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року у справі №826/12259/13-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер