Ухвала

від 03.08.2016 по справі 2а-11377/10/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" серпня 2016 р. м. Київ К/800/12953/16

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Ланченко Л.В., Цвіркун Ю.І.,

за участю секретаря Шевчук П.О.,

та представників сторін:

позивача - Ковалевської Т.С.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Інспекція)

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2016

у справі № 2а-11377/10/1370 (876/473/16)

за позовом міського державного комунального підприємства "Розділтеплокомуненерго" (далі - Підприємство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.06.2010 № 0000302321/0, № 0000012400/0, від 25.08.2010 № 0000302321/1, № 0000012400/1, від 04.11.2010 № 0000302321/2 та № 0000042400/2.

Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.08.2015 прийняті у справі судові акти скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому касаційний суд дійшов висновку про неповноту встановлення судами обставин справи щодо реальності спірних господарських операцій з поставки позивачеві послуг з розробки проектних робіт, з технічного діагностування і технічного обслуговування обладнання у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Союз Плюс Сервіс», з приватним підприємством «Дніпробізнесінвест-2000» та з приватним підприємством «Квадрат Л», а також не визначення об'єктів відчуження та не перевірено перебування таких об'єктів у податковій заставі на момент їх відчуження.

За наслідками нового розгляду справи постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2015 у задоволенні позову відмовлено з посиланням на неможливість виконання спірними постачальниками задекларованих поставок в адресу Підприємства в силу браку необхідних трудових, матеріально-технічних та інших ресурсів та на неподання платником необхідних і достатніх документів на підтвердження реальності виконання спірних операцій. Також суд погодився з доводами Інспекції про протиправне відчуження платником активів, що перебували у податковій заставі, без згоди податкового органу.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2016 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено частково; визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.11.2010 № 0000302321/2; в решті позову відмовлено. Зазначену постанову мотивовано тим, що реальність виконання операцій з придбання платником задекларованих робіт і послуг у спірних контрагентів підтверджується документально, а наявність окремих недоліків в оформленні первинних документів та умови виконання постачальниками договірних зобов'язань перед позивачем не впливають на податковий облік останнього. Водночас апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про порушення платником порядку відчуження активів, що перебувають у податковій заставі.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Інспекція просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду зі спору як скасовано помилково.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією проведено позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 по 31.03.2010, валютного та іншого законодавства за той самий період, оформлену актом від 02.06.2010 № 530/230/0206977.

Перевіркою не визнано право позивача на формування податкового кредиту за податковими накладними, виписаними товариством з обмеженою відповідальністю "Союз Плюс Сервіс", приватним підприємством "Дніпробізнесінвест-2000" та приватним підприємством "Квадрат Л" за операціями з поставки позивачеві послуг з розробки проектних робіт з ремонту котла ПТВМ-100 реєст. № 200, послуг з технічного діагностування стану металу і зварних з'єднань котла ПТВМ-100 реєт. № 200 та послуг з діагностування і технічного обслуговування турбогенератора Р-12/34.

На обґрунтування цього висновку Інспекція зазначає про те, що: подані платником первинні документи (акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт) не містять необхідних для цілей оподаткування відомості (як-от зміст господарської операції, її вимірними у натуральному та вартісному вираженні, посади, прізвища та підписи осіб, відповідальних за виконання господарської операції); у перелічених контрагентів відсутнє майно, трудові та виробничі ресурси, об'єктивно необхідні для виконання спірних операцій; поставлені роботи та послуги позивачем не оплачені; укладені договори є нікчемними, позаяк не спрямовані на настання приманних ним правових наслідків.

Також Інспекція послалася на нелегальний статус приватного підприємства «Дніпробізнесінвест-2000» в силу його реєстрації на підставну особу (що підтверджується обставинами, установленими постановою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06.02.2012 про притягнення до кримінальної відповідальності директора цього підприємства ОСОБА_2 за статтями 205, 358 Кримінального кодексу України).

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення № 0000302321/0 від 15.06.2010, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 224 172,50 грн. (816 115,00 грн. за основним платежем та 408 057,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

В ухвалі від 27.08.2015 Вищий адміністративний суд України, керуючись положеннями підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статтями 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", сформував правову позицію відносно того, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з ПДВ є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт. Податкова вигода не може бути визнана обґрунтованою, якщо отримана не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності. Формально складений пакет первинних документів не може бути підставою для формування даних податкового обліку.

Застосовуючи наведену правову позицію до обставин даної справи, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 27.08.2015 зазначив про необхідність дослідження судами наявності у вказаних постачальників реальної можливості виконати задекларовані поставки робіт і послуг позивачеві, фактичне переміщення активів між учасниками відповідних операцій та дійсну економічну участь спірних постачальників у виконанні розглядуваних операцій.

З огляду на аргументи Інспекції, якими вона мотивує правомірність оспорюваного донарахування, касаційний суд наголосив, що судами слід перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості постачальників позивача виконати обумовлені договорами роботи, як-от - наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо), або ж залучення контрагентами з цією метою третіх осіб та, відповідно, понесення витрат, пов'язаних із таким залученням; встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між Підприємством та його задекларованими контрагентами, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків.

Керуючись наведеними висновками і мотивами суду касаційної інстанції, які в силу частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи, суд першої інстанції дійшов висновку про непідтвердженість факту виконання спірних поставок задекларованими контрагентами. Адже наявність у спірних контрагентів власних або залучених ресурсів, необхідних для виконання розглядуваних операцій, у ході розгляду справи не підтвердилася; Підприємством не подано будь-яких доказів на підтвердження взаємодії з уповноваженими представниками спірних постачальників (як-от - наявності ділового листування, особистих зустрічей) у процесі налагодження ділових стосунків з ними.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень, надаючи належні і допустимі докази на спростування таких доводів.

Натомість апеляційний суд, цілком проігнорувавши вищенаведені вказівки Вищого адміністративного суду України, визнав належними і достатніми доказами реальності виконання спірних операцій поданий платником пакет документів (договори підряду, податкові накладні, акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт), які вже були оцінені під час первісного розгляду цієї справи в адміністративних судах усіх інстанцій.

Також апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, надав неправильну юридичну оцінку обставинам щодо фіктивності приватного підприємства «Дніпробізнесінвест-2000», установленим постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06.02.2012 у кримінальній справі про притягнення до відповідальності директора цього підприємства ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за фіктивне підприємництво (стаття 205 Кримінального кодексу України).

Адже статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість податкової вигоди, на яку претендує платник за наслідками виконання операцій зі спірними контрагентами, що виключає законність позовних вимог Підприємства.

В частині відмови у задоволенні позову судові акти зі спору учасниками провадження не оскаржуються, а тому у касаційного суду відсутні правові підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів.

Оскільки у апеляційного суду не були законних підстав для скасування правильної і вмотивованої постанови суду першої інстанції, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду зі спору як помилково скасоване.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2016 у справі № 2а-11377/10/1370 (876/473/16) скасувати.

3. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2015 у справі № 2а-11377/10/1370 (876/473/16) залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Л.В. Ланченко Ю.І. Цвіркун