Постанова

від 10.08.2016 по справі 825/1153/16

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2016 року Чернігів Справа № 825/1153/16

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Поліщук Л.О.,

за участі секретаря Скугоревої Н.О.,

за участі позивача ОСОБА_1,

за участі представника відповідача Нагорної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фітосанітарної інспекції Чернігівської області про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку,

В С Т А Н О В И В:

22.06.2016 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом Державної фітосанітарної інспекції Чернігівської області, в якому враховуючи уточнення, просить, стягнути з Державної фітосанітарної інспекції Чернігівської області компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати кошти в розмірі 5893,00 грн.; стягнути з Державної фітосанітарної інспекції Чернігівської області середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 73240,00 грн.; звернути рішення до негайного виконання.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що на виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.02.2013 по справі № 825/399/13-а позивачу 29.03.2016 було виплачено заборгованість по витратам на відрядження в сумі 294,24 грн, індексацію заробітної плати у розмірі 4367,02 грн та компенсацію за 17 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки у розмірі 932,45 грн. В зв'язку з чим, посилаючись на норми трудового законодавства, позивач вважає, що роботодавець зобов'язаний виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати кошти.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача надав свої письмові заперечення (а.с.26-30) та зазначив, що не вбачає в затримці виплати, належних позивачу при звільнені сум, вини підприємства, в зв'язку із чим просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.02.2013, яка набрала законної сили 12.03.2013, у справі №825/399/13-а за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції захисту рослин Чернігівської області про визнання дій незаконними та стягнення коштів, позовні вимоги було задоволено в повністю та стягнуто з Державної інспекції захисту рослин Чернігівської області на користь позивача вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку - 2004,00 грн., компенсації за 17 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період з 11.06.2012 по 28.12.2012 в розмірі 932,45 грн. та індексацію заробітної плати в розмірі 4367,02 грн., а також зобов'язано Державну інспекцію захисту рослин Чернігівської області нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.02.2012 по 14.02.2013.

На даний час рішення суду виконано повністю, а саме.

01.04.2013 до Державної казначейської служби України надійшла заява про виконання виконавчого листа Чернігівського окружного адміністративного суду по справі №825/399/13-а, яка була зареєстрована відповідно до вимог Інструкції з діловодства.

28.03.2016 Державною казначейською службою України позивачу було виплачено заборгованість по вихідній допомозі в розмірі середньомісячного заробітку - 2004,00 грн., компенсації за 17 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період з 11.06.2012 по 28.12.2012 в розмірі 932,45 грн. та індексації заробітної плати в розмірі 4367,02 грн.

Згідно із частиною першою статті 116 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення.

Відповідно до приписів частини першої статті 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Верховний суд України в своїй постанові від 15.09.2015 №21-1765а15 дійшов висновку, що аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статті 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статті 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Судом встановлено, що стягнуті постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.02.2013 у справі №825/399/13-а на користь ОСОБА_1 вихідна допомогу в розмірі середньомісячного заробітку - 2004,00 грн., компенсація за 17 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період з 11.06.2012 по 28.12.2012 в розмірі 932,45 грн. та індексація заробітної плати в розмірі 4367,02 грн. були виплачені тільки 28.03.2016.

Відповідач в своїх запереченнях на адміністративний позов зазначає, що позивач з вимогою про стягнення заборгованості з Державної фітосанітарної інспекції Чернігівської області не звертався в бідь-якій формі ні до даної установи, ні до органу казначейської служби, в якому обслуговується відповідач, ні до органу виконавчої служби з дня створення даної організації 20.12.2012. Виконавчий документ щодо стягнення 7303 грн 47 коп. з червня 2013 року знаходиться на виконанні в Державній казначейській службі України. Зазначені кошти повинні були профінансуватися з державного бюджету за програмою КГІКВ 3504040 "Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою", а не з рахунків їх установи. Сплата даної суми позивачу установою за обставин, що склалися на той момент, були б бюджетним порушенням та нецільовим використанням коштів державного бюджету, що в свою чергу не могло бути допущено відповідним органом казначейської служби.

Суд не бере до уваги такі посилання відповідача виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджено відповідачем, що відповідно до Указу Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 09.12.2010 № 1085 та Постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України" від 22.02.2012 № 125 була утворена Державна фітосанітарна інспекція Чернігівської області. Остання відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України "Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Державної ветеринарної та фітосанітарної служби" від 20.06.2012 № 380-р стала правонаступником всього майна, прав та обов'язків Державної інспекції захисту рослин Чернігівської області.

Отже, враховуючи, що відповідач є правонаступником Державної інспекції захисту рослин Чернігівської області, обов'язок щодо виплати на користь ОСОБА_1 вихідної допомогу в розмірі середньомісячного заробітку - 2004,00 грн., компенсації за 17 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період з 11.06.2012 по 28.12.2012 в розмірі 932,45 грн. та індексації заробітної плати в розмірі 4367,02 грн. покладено саме на відповідача.

Чинним законодавством не передбачено такої підстави для звільнення відповідача від повного розрахунку з працівником при його звільненні, як не звернення позивача із виконавчим документом безпосередньо до правонаступника ліквідованого роботодавця та/або виконання рішення суду в примусовому порядку, а також фінансування програмою КПКВ 3504040 "Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою", та неможливість контролювати процес виплати зазначених коштів, в зв'язку з перебуванням виконавчого документу на виконанні в Державній казначейській службі України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що своєчасно не виплачені суми, які є складовими заробітної плати, з вини власника або уповноваженого ним органу, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум. При цьому зазначені вище нормативні акти не містять будь-якого виключення для виплати середнього заробітку залежно від порядку виплати сум доходу - у добровільному чи судовому порядку, а отже є імперативною нормою.

Суд в даному випадку також враховує, що обов'язок провести повний розрахунок з працівником при його звільненні закріплено рішенням суду, яке в силу ст.124 Конституції України є обов'язковими до виконання на всій території України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем зроблено розрахунок, згідно довідки Державної інспекції захисту рослин Чернігівської області від 21.02.2013 №67, середнього заробітку за час затримки виплати сум при звільненні та визначено середньоденну заробітну плату позивача у розмірі 96,00 грн. (а.с.66), з даним розрахунком не погодився представник відповідача, оскільки згідно довідки відповідача середньоденна заробітна плата позивача складала 66,80 грн.

В судовому засіданні відповідачем надано довідку про заробітну плату позивача за 2 останні повні місяці роботи (а.с.64), яка взята судом до уваги при визначенні середнього заробітку за час затримки розрахунку з позивачем.

Відповідно до довідки Державної фітосанітарної інспекції Чернігівської області середньоденна заробітна плата позивача становить 66,80 грн.

Крім того, суд зазначає, що довідка Державної інспекції захисту рослин Чернігівської області від 21.02.2013 №67 надана позивачем на підтвердження розрахунку середнього заробітку за час затримки виплати сум при звільненні не приймається судом до уваги, оскільки ксерокопія даної довідки належним чином не засвідчена та позивачем не надано до суду оригінало вказаної довідки.

Тобто, враховуючи середньоденну заробітну плату - 66,80 грн. (згідно довідки представника відповідача), загальну кількість днів вимушеного прогулу - 763 (з 12.03.2013 по 29.03.2016), сума середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку становить 50968,40 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача щодо стягнення з Державної фітосанітарної інспекції Чернігівської області середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 73240,00 грн. підлягає задоволенню частково в частині 50968,40 грн.

Щодо позовної вимоги про компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статті 2 вказаного Закону, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

За приписами статті 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок №159).

Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (п. 2 Порядку № 159).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);

- соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

- стипендії;

- заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до пункту 4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

З системного аналізу вищезазначених норм права, суд дійшов висновку, що компенсації підлягають нараховані грошові доходи, зазначені у п. 3 Порядку № 159, разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у разі затримки їх виплати на один і більше календарних місяців.

Згідно розрахунку позивача компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати становить 5893,00 грн. (7303,47 грн.(сума заборгованості)*80,7% (приріст індексу споживчих цін)/100%) (а.с.7).

Враховуючи все вищезазначене суд приходить до висновку що позовна вимога про стягнення з Державної фітосанітарної інспекції Чернігівської області компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати кошти в розмірі 5893,00 грн. підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача про звернення рішення до негайного виконання суд зазначає наступне.

Згідно пунктів 2, 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення даної позовної вимоги.

Таким чином, враховуючи вищевикладене позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Державної фітосанітарної інспекції Чернігівської області (м. Чернігів, вул. Коцюбинського, 41, 14000, код ЄДРПОУ 38509957) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку за період з 12.03.2016 по 29.03.2016 у розмірі 50968,40 грн. (п'ятдесят тисяч дев'ятсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Стягнути з Державної фітосанітарної інспекції Чернігівської області (м. Чернігів, вул. Коцюбинського, 41, 14000, код ЄДРПОУ 38509957) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) компенсацію втрати частини доходів у звязку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 5893,00 грн. (п'ять тисяч вісімсот дев'яносто три грн. 00 коп.).

В задовленні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Л.О. Поліщук