Ухвала

від 26.10.2016 по справі 825/1153/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

26 жовтня 2016 року м. Київ К/800/28249/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фітосанітарної інспекції Чернігівської області, третя особа - Державна казначейська служба України про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку про стягнення витрат,

встановив :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державної фітосанітарної інспекції Чернігівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку за період з 12 березня 2016 року по 29 березня 2016 року у розмірі 50968,40 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 5893,00 грн. В решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Судами встановлено, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року, яка набрала законної сили 12 березня 2013 року, у справі № 825/399/13-а позов ОСОБА_1 до Державної інспекції захисту рослин Чернігівської області про визнання дій незаконними та стягнення коштів, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку 2004,00 грн, компенсацію за 17 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період з 11 червня 2012 року по 28 грудня 2012 року в розмірі 932,45 грн та індексацію заробітної плати в розмірі 4367,02 грн, зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 лютого 2012 року по 14 лютого 2013 року.

На час звернення позивача до суду з цим позовом, рішення суду у справі № 825/399/13-а виконано повністю.

21 березня 2013 року на виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області надійшов виконавчий лист № 825/399/13-а, виданий Чернігівським окружним адміністративним судом 20 березня 2013 року, про зобов'язання Державної інспекції захисту рослин Чернігівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 лютого 2012 року по 14 лютого 2013 року.

25 березня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 37196587, а в квітні 2013 року державною виконавчою службою стягнуто з Державної інспекції захисту рослин Чернігівської області на користь ОСОБА_1 - 2006 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 січня 2013 року по 14 лютого 2013 року.

Крім того, 25 березня 2013 року відповідно до частини 8 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження в частині виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року про стягнення з Державної інспекції захисту рослин Чернігівської області на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку у сумі 2004,00 грн, компенсації за 17 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період з 11 червня 2012 року по 28 грудня 2012 року в сумі 932,45 грн та індексації заробітної плати в сумі 4367,02 грн, у зв'язку з тим, що відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

01 квітня 2013 року до Державної казначейської служби України надійшла заява про виконання виконавчого листа Чернігівського окружного адміністративного суду по справі № 825/399/13-а, яка була зареєстрована відповідно до вимог Інструкції з діловодства.

28 березня 2016 року Державною казначейською службою України позивачу виплачено заборгованість по вихідній допомозі в розмірі середньомісячного заробітку - 2004,00 грн, компенсацію за 17 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період з 11 червня 2012 року по 28 грудня 2012 року в розмірі 932,45 грн та індексацію заробітної плати в розмірі 4367,02 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, вважав, що своєчасно не виплачені суми, які є складовими заробітної плати, з вини власника або уповноваженого ним органу, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум. Оскільки, стягнуті постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року у справі № 825/399/13-а вихідна допомога в розмірі середньомісячного заробітку 2004,00 грн, компенсація за 17 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період з 11 червня 2012 року по 28 грудня 2012 року в розмірі 932,45 грн та індексація заробітної плати в розмірі 4367,02 грн були виплачені на користь позивача тільки 28 березня 2016 року, то на підставі статтей 116, 117 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити ці суми позивачу через порушенням термінів їх виплати кошти.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Державна фітосанітарна інспекція Чернігівської області не повинна нести відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпП України, за затримку виконання судового рішення про стягнення заборгованості по вихідній допомозі в розмірі середньомісячного заробітку 2004,00 грн, компенсації за 17 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період з 11 червня 2012 року по 28 грудня 2012 року в розмірі 932,45 грн та індексації заробітної плати в розмірі 4367,02 грн, оскільки несвоєчасна виплата позивачу належних за рішенням суду коштів відбулося не з вини Державної фітосанітарної служби, так як виконання рішення суду у цій частині здійснювалося органом Державної казначейської служби в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI.

Стягнення коштів, присуджених позивачу судовим рішенням, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» від 03 серпня 2011 року № 845, положення яких передбачають відповідальність за несвоєчасне перерахування коштів у вигляді компенсації.

Отже, передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальною є така обставина, як невиплата належних працівникові на час звільнення сум саме з вини власника або уповноваженого ним органу.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував пункт 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фітосанітарної інспекції Чернігівської області, третя особа - Державна казначейська служба України про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку про стягнення витрат.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.К. Черпак